Визначення величини страхової премії і терміни її сплати

Страхова премія може бути в залежності від умов договору страхування сплачена одноразово, тобто відразу і повністю, або в розстрочку. Коли страхова премія сплачується в розстрочку, частинами через певні проміжки часу, кажуть про сплату страхових внесків: перший внесок, другий внесок і т.д. Термін “страховий внесок” використовується іноді і як синонім поняття “страхова премія”. За сплату страхової премії одноразово часто надається знижка в розмірі до 5% від загальної суми страхової премії. Інший підхід – за сплату страхової премії в розстрочку застосовуються підвищувальні коефіцієнти.

Розстрочка страхової премії зазвичай практикується на два-чотири етапи рівними частками. При розстрочці на два етапи другий внесок у розмірі 50% від загальної страхової премії страхувальник повинен сплатити протягом трьох-шести місяців з моменту сплати першого внеску. Якщо передбачена розстрочка на чотири етапи, то внески в розмірі 25% від загальної страхової премії зазвичай сплачуються поквартально. Існують й інші варіанти сплати страхової премії в розстрочку. Наприклад: перший внесок – 40% від суми страхової премії, а другий-четвертий внески – по 20%. У разі несвоєчасної сплати або несплати чергового страхового внеску договір страхування зазвичай припиняє свою дію. Поновлення дії договору страхування можливо після підписання зі страховиком додаткової угоди. Якщо з яких-небудь причин страхувальник не в змозі своєчасно сплатити черговий страховий внесок, можна порівняно легко домовитися зі страховою організацією про перенесення терміну сплати, що оформляється відповідним додатковою угодою.

Якщо страховий випадок стався в момент, коли всі страхові внески, передбачені договором страхування, ще не були сплачені, страховик зазвичай пропонує один з двох варіантів. Перший – сплатити всі залишилися страхові внески, і тільки після цього буде розглядатися питання про виплату страхового відшкодування. Другий – сума залишилися несплаченими страхових внесків може відніматися із призначеного до виплати страхового відшкодування.

Величина страхової премії розраховується як добуток страхової суми, встановленої за договором страхування, на страховий тариф, який задається у відсотках. Наприклад, якщо страхова сума за договором дорівнює 400 000 руб., А страховий тариф – 6%, то страхова премія дорівнює:

400000 руб. × 6%: 100% = 24000 руб.

Величина страхової премії при страхуванні транспортного засобу від збитку і угону залежить від цілого ряду факторів, серед яких можна відзначити наступні:

• • країна виробництва автомобіля. В даний час чіткої закономірності не проявляється. З одного боку, тарифи на імпортні транспортні засоби бувають вище, ніж на вітчизняні, у зв’язку з більш високою вартістю їх ремонту, з іншого – у зв’язку з відносно невисокою ціною вітчизняних автомобілів багато страховиків істотно підвищують тарифи на них з метою збільшення абсолютної величини страхової премії ;
• • марка і модель транспортного засобу. Різниця в тарифах пояснюється насамперед відмінністю у вартості ремонту тих чи інших транспортних засобів і ступенем привабливості для викрадачів;
• • рік випуску транспортного засобу. З погляду тарифів більш вигідно страхувати новий автомобіль, тим більше що за кожен рік, що минув без страхових випадків, страхові організації пропонують страхувальнику знижки, рівні 5-10% на рік, у сумі іноді доходять до 50%. Страхова премія розраховується виходячи зі страхової суми (страхової вартості) транспортного засобу, що знижується в міру експлуатації транспортного засобу, а компенсація ремонту старих транспортних засобів обходиться страховику практично на ту ж суму, що і нових дорогих автомобілів. Тому тарифи по страхуванню від збитку тим вище, чим старше транспортний засіб. У той же час ймовірність викрадення старих автомобілів знижується, тому і тарифи по страхуванню від угону для ненових автомобілів менше;
• • кількість осіб, допущених до керування транспортним засобом. У більшості випадків вартість страхування зростає, якщо до управління допущено більше двох-трьох водіїв. Деякі страховики надають знижку, якщо допущений лише один водій. Для юридичних осіб, а деякими страховими організаціями і для фізичних, передбачена можливість допуску до керування необмеженого числа осіб;
• • вік осіб, допущених до керування. Для водіїв молодше 23 років зазвичай передбачається значне підвищення тарифів, для осіб від 35 до 60 років – найбільші знижки. Відмінності за розміром коефіцієнтів до страхового тарифу у різних страховиків вельми істотні;
• • стаж водіння осіб, допущених до управління. Для водіїв зі стажем менше одного-двох років зазвичай передбачається значне підвищення тарифів, для осіб зі стажем більше 10 років – найбільші знижки. Відмінності за розміром коефіцієнтів до страхового тарифу з даного фактору у різних страховиків також вельми істотні;
• • наявність, тип і величина страхової франшизи. Чим вище величина страхової франшизи за договором страхування, тим нижче страховий тариф;
• • процедура визначення величини збитку. У разі якщо договором страхування передбачено право страхувальника на вибір станції технічного обслуговування або оцінювача без узгодження зі страховиком, вартість страхування збільшується на 15-50%. Найбільші знижки страховики дають при виборі страхувальником варіанту, що передбачає оцінку збитку самим страховиком або “незалежними” експертами у напрямку страховика. Зрозуміло, що такий варіант найменш вигідний страхувальникові (вигодонабувачу);
• • тип страхової суми, встановленої за договором. В останні роки багато страховики надають страхувальнику можливість вибору типу страхової суми. Можна встановити агрегатну страхову суму або неагрегатною. За неагрегатною страхову суму передбачаються надбавки в розмірі 15-20%;
• • територія страхування. Стандартний варіант – Росія, за винятком деяких республік Північного Кавказу. За додаткову плату, складову зазвичай 10%, деякі страховики розширюють територію страхування на Скандинавію, країни ЄС або на всю Європу;
• • термін страхування. Звичайний термін – один рік. Але, як уже зазначалося, іноді автомобіль страхують і на більш тривалий термін, наприклад на три роки, у разі вимоги кредитної організації, що видала позику на покупку автомобіля на три роки. Можна застрахувати автомобіль і на менший термін: на три місяці, шість місяців, дев’ять місяців і т.п. Але в цьому випадку відносна вартість страхування буде тим вище, чим менше термін страхування: скажімо, страхування на півроку буде коштувати не 50% річної премії, а 70%;
• • істотним чинником при страхуванні транспортного засобу від викрадення є умови його зберігання в нічний час. Як правило, вони обумовлюються в заяві на страхування. За зберігання транспортного засобу на охоронюваній стоянці або в гаражі деякі страховики дають певну знижку в розмірі 5-10%. Слід також зазначити, що в останні роки страхові організації практично відмовилися від вимоги при страхуванні від угону зберігати автомобіль в нічний час на охоронюваній стоянці або в гаражі. Викликано дана зміна насамперед усвідомленням того факту, що власники охоронюваних стоянок в більшості випадків практично не несуть ніякої матеріальної відповідальності за викрадені з них автомобілі;
• • при страхуванні транспортного засобу від викрадення на тариф суттєво впливає наявність тих чи інших охоронних систем. За установку супутникових пошукових систем багато страховиків надають знижку за ризиком “викрадення” до 50% від базового тарифу;
• • у страхуванні прийнято давати знижки за беззбитковість і вводити надбавки за наявність страхових випадків в минулому році. Знижки при страхуванні автотранспорту зазвичай дають у розмірі 5-10%. В якості пільги практикується збереження торішньої страхової премії або торішніх тарифів, коли в цілому страхові тарифи у страховика підвищилися, і звичайна знижка за беззбитковість нічого б не дала. Підвищувальні коефіцієнти залежать від кількості страхових випадків в минулому році та розміру збитків, які страховику довелося відшкодувати;
• • деякі страхові організації дають знижки до 5-10% за перехід до них страхувальників від інших страховиків. Зазвичай знижка надається тільки тоді, коли страхових випадків в попередньої страхової організації не було.

Багато страхові організації, намагаючись привернути страхувальників, обіцяють додаткові знижки за одночасне страхування автомобіля і, наприклад, квартири або дачі. Знижку, дійсно, можуть дати, але спокушатися не варто.

Страхувальнику на замітку!

В абсолютній більшості випадків застрахувати автомобіль в одній страховій організації, а дачу – в іншій буває сумарно значно вигідніше, ніж страхувати автомобіль і дачу у одного страховика, нехай і зі знижкою.

Пояснюється це тим, що рівень страхових тарифів по різних видах страхування в різних страховиків значно різниться, і навіть 10% -ва знижка не дозволить застрахувати автомобіль або дачу на умовах, кращих, ніж у страховика-конкурента.

У середньому тариф по страхуванню автомобіля від збитку коливається в межах від 4 до 10% від величини страхової суми. При страхуванні від угону і збитку тариф відповідно збільшується до 6-12%.

Стаття 20. Обчислення та сплата страхових внесків

1. Страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

2. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5–7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

(зміни, внесені підпунктом 5 пункту 35 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008)

3. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством, у разі:

ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків;

неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів;

якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

4. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування — на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду — суб’єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

5. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники — фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

6. Страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є:

для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, — календарний місяць;

для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, — квартал.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

За осіб, зазначених у пунктах 8, 11–14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.

За осіб, зазначених у пункті 14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного бюджету.

7. Особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону, сплачують страхові внески у строки, визначені договором про добровільну участь, але не рідше одного разу на квартал.

8. Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов’язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його взяття на облік в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.

9. Днем сплати страхових внесків вважається:

у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду — день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

у разі сплати сум страхових внесків готівкою — день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв’язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.

10. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

11. Суми надміру або помилково сплачених страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі сплачені із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка працює за сумісництвом, що перевищує максимальну величину, передбачену пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», повертаються цій застрахованій особі або за її бажанням залишаються в Накопичувальному фонді та обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку або у відповідному недержавному пенсійному фонді — суб’єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення та обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

12. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

13. Суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.