Menu Close

Хто батько Марії Сіттель

Біографія марії сіттель. Марія Сіттель – біографія, чоловік, діти, фото Марія ситтель чекає

Марія Сіттель – російська телеведуча, яка стала символом телепрограми “Вісті” на телеканалі “Росія”.

Дитинство

Народилася Марія Едуардівна 9 листопада 1975 року у Пензі. Сім’я дівчинки була досить забезпеченою – у батька Маші, Едуарда Анатолійовича, був власний бізнес, мама Лариса Павлівна була домогосподаркою і постійно присвячувала вихованню дітей та господарюванню.

Маша мала молодшу сестру Аню, яка пішла стопами відомої сестри і зараз веде телепередачу «Вести-Пенза».

У крові Марії змішалося кілька національностей – у батька було німецьке коріння, мати ж за походженням була єврейкою. З самого дитинства рідні відзначали Машину відповідальність та допомагали їй у бажанні стати лікарем.

Спершу Марію віддали до загальноосвітньої школи. У класі Маші навчалося 45 учнів, багато з них були з малозабезпечених сімей та перебували на обліку у дитячій кімнаті міліції.

Таке оточення дівчинки не подобалося Ларисі Павлівні, і пізніше батьки віддали дочку до медичного ліцею. Після закінчення ліцею перед Сіттелем з’явився нелегкий вибір університету.

Дівчина хотіла подати документи до Самарського медичного інституту, але мамі не сподобалося, що Маша хоче поїхати так далеко. Тому під впливом матері Сіттель вступила до Пензенського педагогічного університету.

Вибравши хіміко-біологічний факультет, Маша провчилася там рік, після чого таки перевелася до Самарського медуніверситету. Однак через фінансові труднощі дівчина змушена була повернутися до рідної Пензи.

Повернувшись, Марія відновилася у педагогічному університеті. Там вона вважалася дуже старанною і старанною ученицею. Однак і про активне життя поза стінами університету Марія не забувала.

Якось її університетські друзі запропонували їй знятися у гумористичному відео, яке готували хлопці для одного пензенського каналу. Спочатку дівчина відмовилася, але після вмовлянь приятелів все ж таки змінила своє рішення.

Зйомки пройшли вдало, але після цього Сіттель все одно навіть не замислювалася про кар’єру телеведучої. Тоді для неї на першому місці була освіта.

Закінчивши університет, Марія подала документи на спеціальність “фінанси та кредит” Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту.

Здобути другу освіту дівчині порадила мама, стурбована фінансовим становищем доньки. На той момент Марія вже народила дитину і розлучилася з першим чоловіком, тому сильно потребувала грошей.

Початок роботи на телебаченні

У 1997 році з’явилася можливість з’явитися на телеекранах. Тоді місцевий телеканал «Наш дім» запропонував їй попрацювати як телеведуча програма «Музичний сувенір».

Пропрацювавши півроку, Сіттель була призначена провідною новоствореною рубрикою новин на телеканал «Експрес».

За час роботи на телеканалі «Експрес» Сіттель помітно зросла у професійному плані. Вже за рік керівництво центрального міського телебачення «Пенза» запропонувало Марії посаду ведучої.

Незабаром Марію почали впізнавати на вулиці, дівчину почали сприймати як місцеву телезірку. Незабаром про привабливу ведучу дізналися за межами Пензи.

Програма «Вісті»

Кар’єра Сіттель стрімко йшла вгору, і вже за два роки надійшла перша серйозна пропозиція від федерального каналу.

Відомий медіаменеджер Олег Добродєєв якось зателефонував до Марії, запропонувавши посаду ведучої для програми новин «Вісті» на каналі «Росія-1». Марія відразу ж прийняла цю привабливу пропозицію.

У вересні 2001 року вийшла перша програма з Сіттелем у ролі ведучої. Марію призначили вести денний випуск новин. Як вважає сама телеведуча, саме програма «Вісті» стала початком її кар’єри телеведучою.

Через три роки Марії доручили і вечірні випуски програми новин на зміну ведучому Сергію Брилеву. Поступово про Сіттель дізнавалося все більше людей.

Марія почала вести майстер-класи з журналістики, поділяючись із менш досвідченими журналістами своїм досвідом. Як стверджує сама Сіттель, ключ до успішної кар’єри журналіста – читання книг, газет та журналів.

У 2005 році Сіттель удостоїлася премії «ТЕФІ» у номінації «Краща ведуча інформаційної передачі», через рік разом із популярним ведучим Дмитром Кисельовим дівчина вела розширені випуски новин.

У 2007 році список нагород телеведучої поповнив Орден Дружби, виданий Марії за вагомий внесок у розвиток телебачення.

Разом зі своїм колегою Миколою Сванідзе дівчина коментувала церемонію прощання з Борисом Єльциним у квітні 2007 року. Тоді церемонія транслювалася «Першим каналом» і «Росією».

З вересня 2009 року по грудень 2011 року дівчина вела передачу «Спеціальний кореспондент», що виходила на телеканалі «Росія».

Також Марія неодноразово бачилася із першими особами Росії. Так, дівчина вела передачу «Розмова з Володимиром Путіним» та часто висвітлювала його діяльність у рамках інших програм. За це Сіттель нагородили подячною грамотою від Володимира Путіна.

Крім цього, у скарбничці нагород Марії перемога в номінації «Золотий образ екстравагантності» премії «Fashion People Awards».

Участь у телепроектах

Окрім програм новин, Марія брала участь у телевізійному проекті «Танці з зірками». На телепроекті, що виходив на екрани 2006 року, дівчина виступала у парі з Владиславом Бородіновим. Їхній дует показав неймовірну майстерність та грацію, посівши перше місце у фіналі конкурсу.

Перемога у передачі дала дуету право на участь у танцювальному «Євробаченні 2007». Там Марія та Владислав посіли сьоме місце.

Також Марія брала участь у відомій телепередачі “Форт Боярд”. У 2002 та 2004 вона була членом команди від ТРК «Росія».

2005 року телеведуча також показала свою акторську майстерність глядачам. Її дебютом у кіно стала роль самої себе у першій серії телесеріалу «Богиня прайм-тайму».

Особисте життя

У двадцять років Марія вперше вийшла заміж. У цьому шлюбі у дівчини народилася дочка Дарія. Про перший шлюб Сіттель нічого не розповідає, журналісти не змогли дізнатися навіть про ім’я її першого чоловіка. Подружжя розлучилося майже відразу після народження доньки.

З донькою Дарією

Коли Марія отримала пропозицію від «Росії-1», вона вирішила переїхати до Москви, залишивши дитину зі своїми батьками.

Після участі у телепроекті «Танці із зірками» журналісти почали говорити про службовий роман Марії та Владислава Бородінова. Однак молоді люди спростували чутки, заявивши, що стосунки у них виключно дружні та робітники.

Свого майбутнього чоловіка Олександра Терещенкова Сіттель зустріла під час відпочинку на Кіпрі. Улюблені проводили весь час разом, і дуже скоро Олександр пропонував дівчині.

Марія була здивована такому поспіху і обмірковувала пропозицію цілий рік. У результаті 2009 року кохані зіграли весілля. Молодята влаштували скромну церемонію одруження, запросивши лише родичів.

Марія народилася 9 листопада 1975 року у місті Пенза. Дівчинка росла у досить забезпеченій родині. Батько Едуард Анатолійович був бізнесменом і чудово забезпечував своїх рідних, а мати Лариса Павлівна займалася домом і вихованням дітей. З ранніх років Сіттель була відповідальною та мріяла стати лікарем, щоб рятувати людські життя. Спочатку вона навчалася у класі, де було 45 осіб, і чимала їхня кількість перебувала на обліку у дитячій кімнаті міліції. Мати, переживаючи за освіту та моральне здоров’я дитини, вирішила перевести дочку до медичної гімназії, де та вивчала латину, біологію та хімію.

Марія мріяла вступити до Самарського медичного інституту, але Лариса Павлівна побоялася відпускати доньку так далеко, і тоді майбутня ведуча подала документи до Пензенського педагогічного університету на хіміко-біологічний факультет. Вона відучилася рік, приділяючи особливу увагу улюбленим дисциплінам «зоологія» та «анатомія», і все-таки поїхала до Самари вступати до медичного. Але й там Сіттель не затрималася надовго, оскільки через фінансові труднощі вона була змушена повернутися до Пензи, де відновилася в університеті.

Майбутня ведуча показала себе старанною і старанною студенткою, але їй також не було чуже веселощі. Одного разу однокурсники покликали Марію на зйомки непрофесійної гумористичної програми, яку вони готували до одного з місцевих каналів. Дівчину довелося вмовляти майже два тижні, щоб вона вперше виступила у ролі ведучої. Досвід виявився дуже кумедним, але про кар’єру на телебаченні вона навіть не замислювалася.

До освіти Сіттель ставилася з усією серйозністю, тому, отримавши диплом, вступила знову на заочне відділення у Всеросійський фінансовий економічний інститут. Таке рішення Сіттель ухвалила завдяки матері, яка переживала за матеріальний стан дочки, яка на той момент народила дитину і розлучилася з чоловіком.

Марія Сіттель: телебачення

1997 року Марія разом зі своїми одногрупниками прийшла на студію місцевого телеканалу «Наш дім». Там вона познайомилася із головним редактором, який запропонував їй місце на телебаченні, дізнавшись, що студентка пише непогані статті. Для початку їй виділили посаду ведучої програми «Музичний сувенір», ідеального шоу для артистки-початківця. Через півроку, оцінивши професіоналізм та відповідальність Сіттель, керівництво призначило її на рубрику новин, яка нещодавно з’явилася на телеканалі «Експрес». Спочатку Марія намагалася вести та писати новини у неформальному стилі, щоб зацікавити глядачів. Але буквально після першого репортажу, написаного високохудожнім складом, на Марію обрушилася хвиля критики, через що вона змушена була припинити свої експерименти зі стилем.

Кар’єра Сіттель розвивалася стрімко. Буквально через рік роботи ведучої та кореспондентом новин її запросили до Державної телерадіокомпанії «Пенза», що було межею мрій провінційного міста.

Незабаром Марію почали впізнавати на вулицях Пензи, вона перетворилася на місцеву телезірку. Її слава досягла агентів великих федеральних каналів, і за два роки їй надійшла перша серйозна пропозиція. Ведучою зателефонував Олег Добродєєв і запропонував посаду провідної новинної програми «Вісті» на телеканалі «Росія-1». Від такої пропозиції вона не могла відмовитись і вже у вересні 2001 року почала вести денні випуски. Через три роки Сіттель змінила Сергія Брілєва і вже вела вечірні новини, що зробило її ще більш відомою.

Сама Марія вважає свій початок роботи у програмі «Вісті» справжнім стартом кар’єри. Відмінності між роботою на регіональному та федеральному каналах просто колосальні. Працюючи в «Пензі», Сіттель могла висловлювати особисту думку, а в «Вістях» мала неупереджено подавати телеглядачам інформацію. Проте працювати на телебаченні їй дуже подобалося, з хобі це перетворилося на професійне заняття, чому провідна дуже рада.

У 2006 році Сіттель вела розширений випуск новин у парі із Дмитром Кисельовим. У тому ж році стала учасницею телевізійного проекту «Танці із зірками», де виступала із Владиславом Бородіновим. Їхній дует посів перше місце на проекті.

Через рік заслуги Марії Сіттель у сфері розвитку телебачення було визнано державою, і ведуча була нагороджена почесним орденом Дружби.

Марія Сіттель: особисте життя

Вперше Марія вийшла заміж у двадцять років. Про свій перший шлюб вона вважає за краще не розповідати, невідомо навіть ім’я її колишнього чоловіка. У тому союзі народилася дочка Дар’я, після чого подружжя розлучилося. Сіттель залишила дитину зі своїми батьками, а сама переїхала до Москви налагоджувати кар’єру.

У 2006 році після участі у проекті «Танці з зірками» Марії приписували роман із її партнером із шоу Владиславом Бородіновим. Проте між Сіттелем та Бородіновим були виключно дружні та робочі відносини.

Зі своїм майбутнім чоловіком Марія познайомилася під час відпочинку на Кіпрі. Відносини з Олександром Терещенковимскладалися за типовою схемою “курортного роману”: закохані проводили весь час разом і, на перший погляд, навіть не думали про продовження. Але Олександр буквально через кілька днів після знайомства зробив Сіттель пропозицію, яку вона обмірковувала цілий рік. У 2009 році закохані зіграли скромне весілля, що відбулося у вузькому сімейному колі. Через рік у них з’явився первісток Іван, у 2012 році ще один син Сава та через рік хлопчик Микола.

Сіттель присвячує практично весь вільний час сім’ї та дітям, не забуваючи при цьому про роботу. Колеги вже перестали дивуватися її «вагітності» і нерідко жартують про майбутнє поповнення сім’ї. Кілька років тому Марія перевезла до свого величезного будинку своїх батьків.

Біографія Марії Сіттель, про чоловіка якої, 4 дітей і 5 дитині, що недавно народилася, знають практично всі росіяни, має безліч яскравих моментів. Ця жінка вже давно є обличчям телеканалу «Росія», адже щодня вона виходить в ефір і повідомляє телеглядачів про важливі події, які відбуваються як у нашій країні, так і за її межами. Але це ще всі заслуги Марії.

Ця прекрасна жінка є не лише талановитою телеведучою, а й багатодітною матір’ю

Ця прекрасна жінка є не лише талановитою телеведучою, а й багатодітною матір’ю 5 дітей. Однак, незважаючи на свій щільний графік, вона приділяє їм максимум свого часу. Детальніше про біографію Марії Сіттель, її чоловіка та дітей далі.

Дитинство, юність, навчання

Роком народження знаменитої телеведучої є 1975. З’явилася світ Марія в Пензі в листопаді місяці, 9 числа. Росла дівчинка в багатій сім’ї. Батько Марії – Едуард Анатолійович – родом із Німеччини. Все своє життя займався бізнесом, тому його дружина та діти ніколи ні чого не потребували. Мати Марії – Лариса Павлівна – займалася вихованням дітей та домашнім господарством.

Маша – не єдина дитина у сім’ї. Лариса та Едуард мають ще одну дочку — Анну. Вона пішла стопами рідної сестри і зараз веде програму «Новини-Пенза».

Марія зізнається, що з раннього дитинства мріяла лікувати людей

Марія зізнається, що з дитинства мріяла лікувати людей. Навчалася майбутня у звичайній пензенській школі. У класі нашої героїні було 45 дітей, половина з яких неодноразово з’являлися на лаві підсудних. Мати і батько, боячись на моральний стан доньки, вирішили перевести її до іншого навчального закладу. Вибір упав на медичний коледж. Там Марія вивчала біологію, хімію та латину.

Після його закінчення Сіттель твердо вирішила стати лікарем і зібралася подавати документи до медичного ВНЗ. Але оскільки навчальний заклад знаходився далеко від Пензи, мати наполягла на тому, щоб Маша обрала інший інститут.

Марія вступила на хіміко-біологічний факультет

Тоді дівчина зробила вибір на користь Пензенського університету. Марія вступила до хіміко-біологічного факультету. Відучившись на першому курсі, вона таки вирішила перевестися до Самари. Але через деякий час знову повернулася до Пензи, оскільки оплачувати проживання та навчання дочки у батьків на той момент не було змоги.

Одного разу однокурсники вирішили зняти програму для пензенського телеканалу

Невдовзі після захисту диплома Марія вирішила здобути ще одну освіту – фінансову. На цьому наполягла мати дівчини.

На той момент особисте життя Сіттель зазнавала невдачі. Маша вже встигла вийти заміж і попрощатися з чоловіком після народження дитини.

Кар’єра на телебаченні

1997 року Маша та кілька людей з її курсу прийшли на місцевий телеканал «Наш дім». Там вони познайомились із головним редактором. Той, дізнавшись, що дівчина пише чудові вірші, одразу запропонував Сіттель стати телеведучою однією з музичних програм. Маша довго не роздумувала і вирішила спробувати себе в принципово новому для себе амплуа.

Пензенці не оцінили старання молодої телеведучої

Через деякий час Марія Сіттель, про особисте життя якої і дітей відомо багато, стала телеведучою програми, що висвітлює новини міста. Дівчина хотіла зацікавити глядача та вирішила подати інформацію у не зовсім формальному стилі – високохудожньому. Проте пензенці не оцінили старання молодої телеведучої. Відразу після виходу передачі на Марію з різних боків посипалася критика. Тоді Сіттель ухвалила рішення, що більше експериментувати не буде.

Незважаючи на повну зайнятість, Марія не ставилася серйозно до своєї роботи і навіть не замислювалася над тим, що колись стане обличчям одного з найпопулярніших телеканалів. Але доля постійно підштовхувала її до цієї професії.

Марію запросили працювати держтелерадіокомпанію «Пенза»

Так завдяки своїм старанням Марію запросили працювати держтелерадіокомпанію «Пенза». Про таке дівчина і мріяти не могла. Через деякий час Машу почали впізнавати на вулицях міста. Про заслуги місцевої телеведучої дізналися агенти федерального телеканалу “Росія-1”.

Незабаром їй надійшла пропозиція стати телеведучою в одній із програм новин. З того часу Марія Сіттель, біографія якої насичена яскравими моментами, стала незмінною провідною передачею «Вісті», яка виходила в ефір вдень.

На цій посаді Маша пропрацювала добрих 3 роки.

На цій посаді Маша пропрацювала добрих 3 роки, а потім почала вести вечірні новини, змінивши Сергія Брільова.

Сіттель зізналася, що робота на федеральному каналі помітно відрізняється від тієї, що на регіональному. Адже в Пензі вона могла вільно висловлювати свою власну думку, коли на Росії-1 від ведучих потрібно подавати інформацію в тому вигляді, в якому вона представлена.

Сіттель зізналася, що робота на федеральному каналі помітно відрізняється від тієї, що на регіональному

Через деякий час, згідно з Вікіпедією, Маша стала ведучою на «Радіо Росії». Вона вела програму «Особлива думка».

У 2007 році вона працювала в одній передачі із Дмитром Кисельовим. Цього ж року їй запропонували стати учасницею проекту «Танці зі зірками». Старання Владислава Бородінова та Марії призвели до перемоги на шоу.

Маша стала ведучою на «Радіо Росії»

2 роки Сіттель була провідною програмою «Спеціальний кореспондент». Також, спільно з Ернестом Мацкявічюсом, вона 4 роки поспіль вела передачу “Розмова з Володимиром Путіним”.

З 2019 року Марія є незмінною ведучою програми «Вісті», яка виходить об 11:00 та 17:00 у будні.

Особисте життя

З першим чоловіком Марія (фото чоловіка та дітей прикладено) познайомилася, будучи студенткою. Їхній роман розвивався досить стрімко. За кілька місяців пара вирішила узаконити свої стосунки. Незабаром у молодят народилася донька Даша. Під час шлюб уже тріщав швами. Активно ходили чутки, що перший чоловік зраджував молодій дружині. А тому невдовзі після народження доньки пара розірвала шлюб.

Сіттель не спілкується з першим чоловіком

Сіттель залишила доньку на виховання батькам, а сама поїхала до Москви будувати кар’єру телеведучої. Хто перший чоловік Маші, досі невідомо. На питання про нього телеведуча вважає за краще не відповідати. Журналістам навіть невідоме ім’я цього чоловіка. Єдине, про що говорила телеведуча на всі почуття, це те, що це розлучення було для неї дуже болючим. Однак невдача у відносинах не зламала Марію, а, навпаки, зробила сильнішим.

Сіттель не спілкується з першим чоловіком. Їхня спільна дочка Дар’я також не має бажання бачитися з біологічним батьком.

Сіттель залишила доньку на виховання батькам, а сама поїхала до Москви

Другим чоловіком став Олександр Терещенко – російський бізнесмен. Їхнє знайомство відбулося на курорті на острові Кіпр. Пара весь час проводила разом, а про продовження стосунків навіть ніхто й не думав. Проте доля розпорядилася інакше.

Після повернення до Москви обоє зрозуміли, що закохані одне в одного. Перший крок зробив Олександр і запропонував вийти за нього заміж. Але дівчина довгий час не давала згоди, адже досі вона пам’ятала те розчарування, яке супроводжувало її після розлучення з першим чоловіком.

Через рік роздумів Маша дала позитивну відповідь. 2009-го Олександр і Марія стали законним подружжям, а через рік народився син Іван. У 2012 році громадськість дізналася про те, що Сіттель вагітна другою дитиною. Марія народила хлопчика, якому надали незвичайне ім’я — Севва. Через рік вона знову повідомила всіх, що вагітна. І знову син, якого назвали Миколою.

Маша, судячи з фотографій в Інстаграм, живе разом зі своєю родиною у великому будинку у Москві. Нещодавно туди вона перевезла батьків, які допомагають їй з вихованням дітей.

Марія Сіттель родом із Пензи. У цьому місті вона й зробила свої перші кроки у телевізійній сфері. Хоча, як часто трапляється, майбутня зірка в юності мріяла зовсім про інший професійний шлях. Марії подобалося займатися наукою, вивчати хімію та біологію. Старші класи вона закінчила у спеціалізованому медичному ліцеї. Проте продовжити освіту вирішила у Пензенському педагогічному інституті на факультеті хімії та біології.

Паралельно висока та статна дівчина за компанію з подружками відвідувала школу моделей. Її портфоліо навіть сподобалося дому моди В’ячеслава Зайцева, хоча запрошення на роботу в Москву Сіттель проігнорувала, вважаючи ходіння подіумом занадто несерйозним заняттям.

На телебачення дівчину привели товариші студентського клубу. Марії навіть влаштували невеликий кастинг, після якого керівництво місцевого телеканалу винесло їй невтішний вердикт. Втім, вона на критику не образилася. І іншого разу, коли Сіттель терміново знадобився невеликий підробіток, попросилася вести розважальну передачу «Музичний сувенір». За рік на місцевому каналі було створено власну Службу новин. Марію запросили туди як стажист, потім вона доросла до репортера і, зрештою, стала провідною програмою новин.

Поступово захоплюючись телебаченням, вона, як і раніше, не бачила себе в майбутньому в цій професії. Тому успішно закінчила ВНЗ та націлилася на другу вищу освіту, вступивши до Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту в Москві.

З рідним містом у Сіттель пов’язана й серйозна особиста драма. У студентські роки вона вперше одружилася і в 1995 році, у віці 20 років, народила дочку Дар’ю. Марія не любить згадувати той невдалий сімейний досвід. Вона приховує від журналістів ім’я першого чоловіка, його рід занять та обставини, за яких відбулася їхня зустріч. Відомо лише, перший шлюб телезірки виявився вкрай невдалим і швидкоплинним. Після розлучення її дочка не підтримує стосунків із біологічним батьком.

Курортний роман

Коли Сіттель у 2001 році запросили до Москви на роботу до ВДТРК, вона вже не мислила себе без телебачення. Щоправда, жити молодій ведучій довелося у досить стислих умовах – у кімнаті в гуртожитку. Побутова невлаштованість та сильна завантаженість на роботі стали головними причинами, через які Марія не наважилася забрати з собою маленьку дочку. До закінчення школи Дар’я залишалася з її батьками в Пензі. Але навіть на відстані Сіттель намагалася бути доброю матір’ю, зідзвонювалася з дитиною кілька разів на день. Новий графік роботи, що передбачав тижневу зайнятість та тижневий відпочинок, дозволяв телеведучій довго гостювати в Пензі. На щастя, після закінчення школи мама та дочка возз’єдналися. Дар’я вступила до МДУ на факультет фундаментальної медицини.

З Владиславом Бородіновим

Опинившись у Москві, Марія повністю сконцентрувалася на роботі. Шанувальники довго не могли повірити, що поряд з інтелігентною та милою телеведучою немає гідного чоловіка. Під час участі у проекті «Танці із зірками» Сіттель підозрювали у романі з партнером Владиславом Бородіновим. Однак вона спростувала ці чутки, зізнавшись, що їхня поведінка під час виступів не виходила за межі сценарію.

Олександр Терещенко із сином

Долеве знайомство в житті Сіттель відбулося влітку 2007 року під час відпочинку на Кіпрі. На курорті вона виявилася випадково, піддавшись на вмовляння чотирьох подруг. І одного дня до неї на пляжі підійшов молодий цікавий чоловік. Почалося знайомство, а потім і курортний роман. Найцікавіше, що новий коханий Марії ніколи раніше не бачив її по телевізору. Натомість його сестра одразу впізнала у дівчині телезірку та просвітила брата.

Багатодітна мати

Незабаром Сіттель вийшла заміж за бізнесмена Олександра Терещенка. Вони одружилися за два роки після початку роману. Втім, пропозицію майбутній чоловік зробив телеведучою набагато раніше, але вона ще рік роздумувала через невдалий досвід, пов’язаний із першим шлюбом. Одруження Марії та Олександра пройшло без пишних урочистостей. Радісну подію вони відзначили у ресторані у тісній компанії рідних та друзів.

У 2010 році Сіттель оголосила про свою вагітність, цього ж року вона подарувала чоловікові сина Івана. У декреті молода мама довго не засиджувалась і дуже швидко повернулася до роботи. На подив багатьох, на двох дітях Марія та її чоловік вирішили не зупинятися. У 2012 році у них народився другий син Сава, а ще через рік на світ з’явився третій хлопчик – Микола. Ну а 2016 року Сіттель остаточно побила всі рекорди з багатодітності серед телевізійних зірок: у неї народилася друга донька Катерина.

З дітьми та батьком

Щоб діти росли на свіжому повітрі, родина переїхала до заміського будинку. Справлятися з малюками телеведучої допомагають чоловік, няня, старша дочка та батьки, які спеціально переїхали з Пензи. Марія зізнається, що з однією дитиною їй було навіть складніше, ніж із чотирма. Просто згодом вона стала мудрішою та переглянула свої пріоритети.

Вільний час велика сім’я проводить за активним відпочинком: влітку вони виїжджають на велосипедні прогулянки околицями, а взимку дружно встають на лижі та ковзани. Марія вважає Олександра чудовим батьком та дбайливим чоловіком. Звичайно, вона не приховує, що на початку сімейного життя вони не обійшлося без конфліктів. Але згодом подружжя навчилося чути одне одного і домовлятися.

Незважаючи на велику родину, вони навіть знаходять час побути вдвох: відвідують театр, оперу або відлітають до моря на пару днів. Втім, особисте щастя Сіттель не виставляє напоказ, вона не веде сторінок в Інстаграмі чи інших соцмережах. Світське життя телеведучої також нецікаве.

Ведуча федерального каналу Марія Сіттель, біографією якої цікавляться телеглядачі, окрім успішної кар’єри, створила зі своїм чоловіком щасливу родину, в якій багато дітей. У 2016 році стало відомо, що Марія народила 5-ту дитину.

Біографія

Марія Сіттель ось уже 20 років працює на телебаченні. Останні 18 років вона є беззмінною ведучою програмою новин «Вісті» на каналі Росія. У її професійній біографії перерви у роботі були пов’язані лише з декретними відпустками, яких вона брала 5 разів.

Марія є обличчям головного російського телеканалу та за сумісництвом багатодітною мамою. Успішна телеведуча своїм особистим прикладом доводить, що багатодітні матері можуть робити успішну кар’єру у Росії.

Її особисте життя з деяких пір також приваблює глядачів, оскільки Марія є прикладом для багатодітних матерів. Вона спромоглася самостійно зробити успішну кар’єру на телебаченні.

Дитинство та юність Марії

Дитячі та юнацькі роки телезірки пов’язані з Пензою. Вона народилася в цьому місті 9 листопада 1975 року в сім’ї бізнесмена, який має німецьке коріння. Її батько Едуард Анатолійович, який народився в Німеччині, все життя займався бізнесом. Її мати Лариса Павлівна, яка має єврейське коріння, була домогосподаркою і виховувала двох дітей – крім Маші в сім’ї була ще молодша дочка Ганна.

Атестат про середню освіту Марія Сіттель, у біографії якої ніщо тоді не віщувало роботи на телебаченні, отримала у медичному коледжі, куди її перевели батьки зі звичайної середньої школи Пензи. В юності дівчина хотіла лікувати людей, але для цього потрібно було виїхати в інше місто, оскільки медінституту у Пензі не було.

Мама вмовила її знайти інститут будинку, щоб не їхати з міста на навчання.

Маша вступає до місцевого університету на хіміко-біологічний факультет. Саме в університеті відбулося перше її знайомство із роботою телеведучої. Її запросили однокурсники, котрі знімали для місцевого телебачення передачу. Але дівчину довелося вмовляти аж два тижні.

Телебачення

Перший телевізійний досвід виявився вдалим, і Марію Сіттель, у біографії якої вже було розлучення з першим чоловіком, запрошують на пензенське телебачення вести місцеві новини. Але навіть тоді вона не належала до роботи на телебаченні як до важливої ​​роботи. Після закінчення біолого-хімічного факультету Маша за порадою матері вступає на фінансово-економічний факультет.

За деякий час її запрошують на ГТРК Пензи, де Сіттель робить швидко успішну кар’єру. Після успіху у державній телекомпанії Пензи Марія отримує запрошення від федерального каналу «Росія 1», на якому з 2001 року починає вести денні випуски програми новин «Вісті». Вже за три роки її переводять на вечірній випуск програми, в якому вона замінює відомого телеведучого Сергія Брильова.

Вам подобається Марія Сіттель?
Проголосувати

Ефектна Марія Сіттель стає в 2007 офіційною особою федерального каналу «Росія 1». У 2008 р. у її біографії відбувається зустріч з її майбутнім другим чоловіком, з яким у неї згодом з’явилося їх четверо спільних дітей.

На екрані телевізора та на фото Марія завжди виглядає ефектно та елегантно та привабливо, незважаючи на велику завантаженість на роботі та вдома. Народження дітей позитивно позначалося як на зовнішньому вигляді телеведучої, а й у її кар’єрі.

Сіттель брала участь у всіх офіційних проектах каналу «Росія 1», висвітлюючи важливі внутрішньополітичні події у країні, а також головні міжнародні події. Сіттель працювала з відомими російськими ведучими:

  • Дмитром Кисельовим;
  • Ернестом Мацкявічюсом;
  • Андрієм Кондрашовим.

2007 року Марія стала учасницею телевізійного шоу «Танці із зірками», в якому змогла дійти до фіналу та стати переможницею. Глядачі з великою цікавістю стежили за виступами знаменитої телеведучої, що відкрилася з нового боку.

Особисте життя та сім’я Марії Сіттель

В особистому житті Марії було два шлюби, у яких у неї з’являлося 5 дітей. Вперше вона вийшла заміж у 20 років, але після того, як народилася старша дочка Даша, шлюб розпався. Марія не любить згадувати про цей шлюб, вона не називає навіть імені свого першого чоловіка, бо дуже тяжко перенесла розлучення. Дочка Даша також не підтримує стосунки зі своїм рідним батьком.

Другий шлюб Марія уклала у 2009 році з Олександром Любомировичем Терещенком, з яким прожила вже 10 років.

Чоловік Марії Олександр Терещенко

Олександр займається бізнесом. З Марією він познайомився на курорті, де в них почався роман. Про те, що він може закінчитися так успішно, обидва спочатку навіть не могли подумати. Після повернення до Москви Олександр пропонує пропозицію вийти за нього заміж. Марія думала цілий рік, і лише 2009 року вона оформила з Олександром офіційні стосунки.

Час пройшов непомітно і тепер її вже вітають із 5 дитиною.

Скільки дітей у Марії

Дивлячись на струнку та гарну 43-річну Марію Сіттель, яка на фото виглядає як старша сестра своєї першої дочки, мало хто може припустити, що нещодавно вона народила 5 дітей.

Марія має 5 дітей:

  • старша дочка Дар’я від першого шлюбу, що народилася 1995 року;
  • син Іван 2010 року народження;
  • син Сава, який народився 2012 року;
  • син Микола 2013 року народження;
  • дочка Катя, яка з’явилася на світ у 2016 році.

Марії Сіттель допомагають виховувати дітей її батьки, яких вона нещодавно перевезла до Москви.

Після 2-річної декретної відпустки Марія цього року знову повернулася до програми «Вісті».

Ось лише кілька цікавих життєвих моментів:

  • Марія ніколи не мріяла стати телеведучою;
  • вона змогла у парі з Владиславом Бородіновим посісти 7 місце на конкурсі «Євробачення танці»;
  • Сіттель займається спортом, любить гірські лижі, більярд, теніс;
  • захоплюється також музикою Верді та радянськими комедіями;
  • любить суп з фрикадельками та борщ;
  • Марія мріє придбати гончарне коло та займатися творчістю.

Цитати з інтерв’ю

Наведемо кілька цитат від Марії Сіттель:

  1. «Прийшла на телебачення та взагалі не думала, що там залишусь. Потрапила, можна сказати, випадково: коли навчалася на 1 курсі хіміко-біологічного факультету. Верх брала цікавість: хотілося подивитися ТБ зсередини, як усе влаштовано, плюс хороша підробка, у вихідні в молодіжній редакції».
  2. «Тонкість нашої професії полягає в тому, що ведучий новин має мати широкий кругозір і майже ідеальне володіння мовою. Особливо це важливо, коли раптом потрібно заповнити паузу в ефірі. А таке трапляється! Наприклад, якщо репортаж, який має вийти в ефір, раптом затримується у «монтажці».
  3. «У будинку не може не бути швейної машинки. Це дуже важливо! У мене ж троє хлопчаків! Вони надвір сходили, у футбол пограли — і штани по швах… Швейна машинка — це як міксер, вона полегшує життя. Раніше я, наприклад, сама собі одяг шила, зараз немає часу. Але гадаю, знову почну».
  4. «Я – матуся і в душі завжди переживаю за дітей. Траплялися випадки, коли Сашкові доводилося гуляти з коляскою навколо роботи, а я в цей час була в ефірі, і відразу ж по закінченні бігла годувати голодну дитину».

Останнім часом ходять чутки, що Марія Сіттель вагітна 6-ою дитиною, але чи так це – поки не знає жодне джерело. Проте телеглядачі продовжують стежити за її біографією та щасливим особистим життям.

Марія – Мати сиріт

До багатьох титулів Марії, які містяться в лоретанській літанії й виражаються в літургійних обрядах на її честь, випадало би додати ще один титул, який відповідає народній побожності. Те, що цей титул близький шанувальникам Марії, видно хоча би з текстів деяких марійних пісень, до прикладу, „Nie opuszczaj nas, Matko nie opuszczaj nas i w sieroctwie, w opuszczeniu” [1] ; „Więc wierzymy, my sieroce dzieci, że dotrzymasz, co nam przyrzekł Bóg” [2] ; „Serdeczna Mato, Opiekunko ludzi, niech Cię płacz sierot do litości wzbudzi” [3] ; „Panno święta, my sieroty” [4] . У цих текстах слово «сирота» трактується переносно і охоплює всіх самітних і позбавлених опіки. Знаємо, що Марія піклується усіма людьми, бо вони – Божі діти й брати Ісуса, і ще на дорозі до небесної батьківщини. У доведенні цієї тези слід ще показати, що Марія є Матір’ю сиріт у буквальному значенні. Те, що вона турбується дітьми, особливо з бідних родин, видно хоча би з марійних об’явлень. Вона об’являється найчастіше простим, щирим хлопцям і дівчатам (Люрд – Бернадетта Субіру, дочка млинаря, Ля Салєт – Максимін і Меланія, пастушки, Фатіма – Франциск, Гіацинта, Люсія, пастушки). Але особливою опікою Марія повинна огортати дітей, які взагалі не мають батьків, бо померли, або суспільні сироти, яким забракло любові батьків, які забули про свої батьківські обов’язки.

Для обґрунтування цього титулу слід заглянути до Святого Письма. Доля сиріт дуже турбувала авторів святих текстів, натхнених Богом. Ось кілька текстів: Ані вдови, ані сироти не будеш утісняти (Вих. 22, 21); Не кривосудь приходня й сироту (Втор. 24, 17). Залишки збіжжя на полю потрібно залишити чужим, вдовам і сиротам (пор. Втор. 19-21). Проклят, хто кривосудить приходня, сироту й вдову! (Втор. 27, 19); Сиротам будь за батька (Сир. 4, 10); Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо, щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше (Пс. 10, 17-18); Господь захожих захищає, підтримує сироту й удову (Пс. 146, 9); чужинця, сироту й удову не утискатимете (Єр. 7, 6); не утискайте, не чиніте кривди чужинцеві, сироті й удовиці (Єр. 22, 3); не вдирайся в поля сирітські (Прип. 23, 10); Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу (Як. 1, 27). Мабуть Марія знала ці тексти і брала їх до серця, а при нагоді втілювала їх, допомагаючи сиротам, яких в часи заворушень, воєн і неспокою в Святій Землі було немало.

Спокусливою є думка, що Марія піклувалася напівсиротами після смерті Йосипа, Її чоловіка. Існувала традиція на основі так званого Протоєвангелія Якова, згідно з якою згадані в Євангелію від св. Марка «брати» Ісуса – це діти Йосипа з попереднього подружжя. За цією традицією пішли Климентій Олександрійський, Оріген, Єфрем, Епіфаній, Іларій з Пуатьє і Амврозій. Але ця традиція не згідна з автентичними Євангеліями. Можна довести, що Симон і Юда були синами Клеофи, брата Йосипа. […] Це саме слід сказати про сестер Ісуса [5] . У ІІ ст. після Христа палестинець Хегезип (Euz. H. K., IV, 22, 4) братів Ісуса, згаданих у Йо. 19, 25, вважає дітьми Марії, дружини Клеофи. Цю «сестру», а точніше кузину Пресвятої Матері, Мр. 15, 40, вважає матір’ю Якова і Йосипа. Натомість Хегезип двох інших братів у Мр. 6, 3, а саме – Симона і Юду, вважає синами Клеофи. […] За думкою Мр. 15, 40 і згідно з інтерпретацією Хегезипом Мр. 6, 3 ми би мали дві пари братів від різних батьків. Отож, мати Якова і Йосипа, «сестра» Матері Ісуса не була би дружиною Клеофи [6] . У такому разі ця спроба доведення не береться до уваги.

Існує також інша можливість біблійного обґрунтування титулу «Марії сиріт», а саме на основі Євангелія від св. Йоана. Ключовою проблемою, яку слід вирішити, є ідентифікація ніби анонімного «учня, якого любив Ісус». Якщо вдасться довести, що ним був Лазар, брат Марії та Марти, і що вони були сиротами, і що саме Лазареві Ісус віддав свою Матір у заповіті на хресті, то титул Марії: «Мати сиріт» матиме міцне підґрунтя. Отож спробуємо зважити аргументи за і проти тези, що улюбленим учнем був Лазар, а не Йоан – як загально вважають.

Одинадцятий розділ Євангелія від св. Йоана розпочинає опис останнього етапу земного життя Ісуса. В Єрусалимі Ісус зустрічає великий опір і ненависть єврейської старшини. Тимчасово ухиляється від безпосереднього зіткнення з ворогами і віддаляється до Витанії над Йордан, там, де недавно хрестив народ Йоан, син Захарії. Про місце Його перебування знали тільки найближчі друзі. Залишити місце, в якому Він ховався, могла спонукати тільки якась важлива подія. Його знайшов посланець із звісткою, яка була настільки важлива, що Ісус повернувся туди, де діяли Його вороги. Що це за важлива звістка? Вона містилася в одному короткому реченні: Господи, той, що любиш ти його, слабує (Йо. 11, 3). Ісус не допитувався, про кого йдеться, бо вираз: той, що любиш ти його був однозначним. Його не треба було пояснювати. Йшлося про Лазаря, брата Марти і Марії, з іншої Витанії – села, розташованого за 3 км. від Єрусалиму, на схід від Оливної Гори. Ім’я Лазар було дуже популярним серед євреїв. В єврейські мові воно звучало: El-azar – Бог допоміг. В Євангелію воно з’являється у скороченій формі: Λάζαρος. Це сестри послали звістку про хворобу брата. В ній було приховане прохання (пор. прохання Марії в Кані Галілейській, Йо. 2, 3). Не треба було багато слів, бо Ісус був їхнім добрим знайомим. Що більше, як пише євангеліст, Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря (Йо. 11, 5). Називає Лазаря товаришем. Слово «товариш» (в грецькому оригіналі φίλος) містить щось більше від товариша в сучасному розумінні й означає: коханий, улюблений. Отож Лазар – учень, якого Ісус любив. Чому його так вирізняв?

Можемо припустити, що Лазар був малолітнім хлопцем, сиротою чи принаймні напівсиротою. На це є кілька доказів. В Євангеліях немає жодних згадок про його батьків. Якщо в інших випадках про зцілення дитини просять батьки: Яір, хананейка, батько епілептика, то тут з проханням до Ісуса звертаються сестри Лазаря. Синоптики згадують про Симона Прокаженого з Витанії та учту в його домі для Ісуса, на якій були присутніми Марія Магдалина і Лазар (пор. Мт. 26, 6-13; Мр. 14, 3-9). Деякі апокрифи навіть вважають Симона батьком Лазаря. Але якщо Марія Магдалина «прийшла» на цю учту, то мабуть не жила в домі Симона, а була сусідкою, як і Марта. У сцені, описаній св. Лукою (пор. 10, 38), Марта «прийняла його в хату». Якщо би її батьки жили, то це був би їхній дім, а не Марти. Після смерті Лазаря євреї прийшли до Витанії втішити його сестер, а не батьків, бо, ймовірно, вони вже не жили. Лазар мусить бути наймолодшим, бо не він запрошує і вирішує про себе, а ним піклуються його сестри. Отож Ісус у природний спосіб любив Лазаря як батько. Марта і Марія були впевнені, що якби Ісус прийшов раніше, то не допустив би його смерть, бо серце не дозволило би Йому байдуже приглядатися мукам дитини.

Тут виникає певна трудність: якщо Ісус любив Лазаря і його сестер, то чому відразу не пішов до Витанії або не зцілив хлопця на відстані своїм всемогутнім словом так, як колись слугу сотника (пор. Мт. 8, 5-13; Лк. 7, 2-10)? Якщо любив Лазаря, то не повинен був дозволити йому вмерти. Так би вчинила звичайна людина. Але Ісус був Месією і чудотворцем. Проявлення своєї сили і підтвердження навчання перед учнями й іншими свідками було важливішим від особистих почуттів [7] . І тому Ісу не дав однозначну відповідь посланцям Марти. Згадаймо, що в Кані Галилейській відповідь Ісус на прохання Марія була не дуже ввічливою: Що мені, жінко, – а й тобі? (Йо. 2, 4). Але все-таки перемінив воду в вино [8] .

Прибувши до Витанії, Ісус разом із Мартою і Марією та іншими особами пішли до гробу Лазаря. Сьогодні близько здогадного гробу цього учня розташоване село Ель-Азарі, співзвучне з іменем Лазаря. Коли Ісус почув плач Марії та крики євреїв, то в Його серці пробудилися різні почуття. Євангеліє пише про якесь неясне збудження. Ісус почувається як людина, яка робить незворотне рішення. Він знав, що воскресіння Лазаря – це вирок смерті собі самому. Усвідомлення цього не могло залишити Його байдужим. Він переживав ще й інші почуття: біля гробу заплакав. Євреї прокоментували: Бач, як він його любив! (Йо. 11, 36). Так вчетверте в Євангелію від св. Йоана з’являється окреслення Лазаря як «учня, якого любив Ісус». Потім наказ: Лазарю, вийди сюди! (Йо. 11, 43) і останній великий знак месіанської сили Ісуса. В таборі ворогів усе заклекотіло. Вирішили остаточно покінчити з грізним пророком. Ісус на деякий час відійшов в околиці Ефраїма. Євреї мали намір вбити також і Лазаря як головного свідка й учасника чуда.

Деякі критики [9] вважають, що оповідання про воскресіння Лазаря вигадане, бо синоптики про нього нічого не згадують, а воно виняткове й дуже вимовне. Це було чудо, яке, згідно зі св. Йоаном, було ключовим у рішенні архієреїв позбутися невигідного рабина. На цю трудність можна відповісти твердженням, що Євангеліє від св. Йоана, згідне в загальних обрисах з іншими Євангеліями, черпає з іншої традиції. Синоптики не перечать тому, що одне з чуд могло буде вирішальним про вирок смерті на Ісуса. Але вони наголошують, що вся діяльність Ісуса не подобалася синедріону, який почав Його переслідуватися [10] .

Учень, якого любив Ісус, знов з’являється під час Останньої Вечері. Господар, яким цим разом був сам Ісус, міг посадити біля себе по правій стороні найближчого товариша, а ним був Лазар (пор. Йо. 11, 11: приятель наш). Хоча місце по правій стороні не було найпочеснішим (таким було місце по лівій стороні), але й Петро не займав місця зліва, бо між ним і Ісусом був улюблений учень. Під час пасхальної учти зазвичай були також і діти. Одна дитина, найчастіше син, задавала запитання, яке значення має незвичайна учта: «Ма ніштана?» Чому сьогоднішній вечір так відрізняється від інших? Відповідаючи на це ритуальне запитання, батько родини проголошував хаггаду про вихід з єгипетської неволі [11] . Чи роль дитини, яка запитує, цього разу не припала Лазарю?

Сцена виявлення зрадника також вказує, що улюбленим учнем, притуленим до грудей Ісуса, був Лазар. Нікому з дорослих апостолів не випадало так притулюватися. Цим учнем не міг бути Йоан, син Заведея, бо він був апостолом, а не тільки учнем. Апостолом міг бути тільки хтось дорослий, мати принаймні тридцять років. А поведінка Петра, який звертається до улюбленого учня з проханням запитати Вчителя, хто зрадник, вказує на те, що він звертався до малого хлопця. Наївний хлопець, на відміну від дорослого апостола, міг поставити неделікатне запитання. Апостоли не зрозуміли відповідь Ісуса. Євангеліст пише: Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив (Йо. 13, 28). Можна також взяти до уваги й те, що дорослі дуже не рахувалися з молодими, і тому відповідь Ісуса Лазарю не справила враження.

Євангеліст Марко пише, що після арешту Ісуса в Оливному Саду всі, лишивши його, повтікали (14, 50). Тільки Петро разом із іншим учнем намагалися довідатися про результат допиту Ісуса синедріоном. Ким був цей другий учень? Можна припустити, що він не був з Галілеї, бо слуги архієрея не вловили в його мові галілейський акцент. Чи це не Лазар? Скоріше ні. Євангеліє не говорить, що це був улюблений учень. Петро не взяв би з собою хлопця, до того ж того, якому загрожував синедріон. Ним міг бути якийсь інший учень, до прикладу, хтось з прихованих учнів Ісуса з оточення архієпископа, таких як Нікодим.

  1. Лазар як свідок страстей і смерті Ісуса

Улюбленого учня знову зустрічаємо під хрестом Ісуса (Йо. 19, 26). Зауважмо, що крім групи жінок, серед яких є Мати Ісуса, Її сестра Марія, дружина Клеопи, Марія Магдалина, сестра Лазаря і мати синів Заведея (Якова і Йоана), нема згадки про апостолів. Вони втекли і десь ховаються (Мт. 26, 56; Мр. 14, 50). Не насмілилися наблизитися до Ісуса. Тіло Ісуса після Його смерті хочуть також отримати інші впливові учні: Нікодим і Йосип з Ариматеї. Це вони просять у Пилата дозволу зняти Тіло з хреста і шанобливо поховати в гробі, щоби не спалили чи викинули на смітник. Євангеліє не згадує апостолів. На Голгофі їх нема. Натомість там стоїть улюблений учень як основний свідок мук і смерті Ісуса. Чому тільки він? Бо був малим хлопцем, якого, як і жінок, солдати не побоювалися. Якщо би до хреста наблизився дорослий мужчина, то солдати би відразу відреагували: арештували чи побили. А хлопець міг безперешкодно підійти й дивитися. Проблема в тому, чи взагалі можна було дитині дозволити бути присутнім при такій страшній картині як розп’яття? Відповідь може бути такою: якщо жінки були там присутні й це витримали, то чому там не міг бути хлопець? У Палестині хлопці дозрівали скоріше, вже дванадцятирічний хлопець вважався самостійним. Лазар був загартований життям: смерть батьків і його власна смертельна хвороба приготували його до граничних ситуацій. Також його підтримувала, як і жінок, любов до Христа.

І цього улюбленого учня Ісус побачив у гроні жінок. В Його голові виникла думка: «Після моєї смерті Марія повинна мати опіку. Улюблений учень, сирота, повинен мати маму». Сказав Мамі: «Жінко, ось син твій», а учневі: «Ось матір твоя» (пор. Йо. 19, 25-27). Тим учнем не міг бути Йоан, бо це викликало би багато непорозумінь. Мати синів Заведея (Якова і Йоана) також стояла під хрестом. Чому Ісус мав би відібрати в неї сина й віддати його своїй Мамі? Окрім того важко зрозуміти, в який спосіб Ісус з прибитими до хреста руками міг би пояснити, про яку маму Йому йдеться? Кивком голови, рухом очей? Жінки з улюбленим учнем стояли відносно далеко, щоби такі жести були однозначними. Ісус сказав тільки загально «жінко», «син». Усе інше мало вийти з контексту й логіки. Не мало би сенсу віддавати Марію апостолові, який мав залишити батьківщину і проголошувати Євангеліє, не маючи постійного місця і систематично наражуючись на різні небезпеки й труднощі. Сам Ісус заповів Йоанові майбутнє, наповнене стражданнями: Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити? […] Чашу мою питимете (Мт. 20, 22-23). Жоден люблячий син не готуватиме своїй мамі таку непевну долю. Але ситуація Лазаря була інакшою. Був сиротою. Потребував маму. Був багатим, мав свій дім у Витанії. Там Маму Ісуса охоче приймуть і створять для Неї відповідні комфортні умови на лоні люблячої родини: Марти, Марії і Лазаря. Лазарю вже не загрожуватиме небезпека смерті, бо вороги задовольнилися помстою, розпинаючи Ісуса. Зауважмо, що коли Ісус після сорока днів мав вознестися на небо, то останній раз відвідав Витанію (пор. Лк. 24, 50), місце, де Його Мати, виконуючи довірену Їй роль, жила спокійно і безпечно. Можна припустити, що взяв із собою цю нову родину разом із апостолами і учнями на Оливну Гору, де на прощання благословив усіх (пор. Ді. 1, 12).

Перейдімо до великоднього ранку. Вранці Марія Магдалина спішить до гробу, щоби доповнити похоронний обряд, який не змогли виконати ввечері у Велику П’ятницю: намастити Тіло Ісуса пахощами, які приготувала. Несподіванка – камінь від гробу відсунутий, гріб порожній. Ангели говорять, що Христос воскрес. Марія повідомила Петра і «другого учня, якого Ісус любив», і розповіла про те, що бачила. Формулювання, що Марія повідомила Петра і другого учня, вказує, що між ними була різниця. Якщо загалом йшлося про апостолів, то достатньо було би повідомити Петра. Наголошення на другому учні має якесь особливе значення. Воно натякає, що він не належав до тісного грона дванадцятьох. Те, що в цих обставинах він був другорядною особою, видно з тексту Лк. 24, 12, де про другого учня взагалі не згадується. Чоловіки, яким Марія розповіла про зникнення Тіла, ким би вони не були, не повірили їй, бо жінка не могла бути вірогідним свідком. Повинні були самі піти й перевірити те, що сталося, і тому вони відразу пішли до гробу – Петро і другий учень, якого Ісус любив (Йо. 20, 2). Цей учень випередив Петро, бо мабуть був молодшим. Коли прибіг до гробу, то не відважився зайти першим. Чи боявся, чи хотів поступитися старшому? Коли Петро ввійшов до гробу, то за ним ввійшов і учень. Коли заглянув до відкритого гробу й побачив хустки й полотно (а Лазар з власного досвіду знав, як вони виглядають), то повірив, що Ісус насправді воскрес. Кому повірити легше, як не тому, хто сам це пережив? На Лазаря як на часткове джерело відомостей про останні події в житті Ісуса вказує також і особливий опис зустрічі Марії Магдалини із воскреслим Ісусом при порожньому гробі. Природно, що рідна сестра детально розповіла своєму братові про все, що пережила, і в молодій пам’яті Лазаря міцно закарбувався її діалог з Христом.

Нові подробиці щодо улюбленого учня подає євангеліст Йоан у додатковому двадцять першому розділі. Сцена подій – берег Тиверіядського моря, а dramatis personae – група з п’яти апостолів-рибаків та двох інших учнів, які належать до грона апостолів. Одним із них був улюблений учень. Щойно побачили постать на березі й почули запитання: Дітоньки, чи маєте що з’їсти? (Йо. 21, 5), а пізніше виконали наказ таємної Постаті кинути сіті в море й отримали чудесний улов, то улюблений учень першим впізнав Ісуса й сказав Петрові: То – Господь! (Йо. 21, 7). Чому саме він перший впізнав у незнайомцю Христа? Чи, як молода людина, мав кращий зір, чи може досконалу інтуїцію, характерну для людей, які з кимось почуттєво зв’язані?

Після імпровізованого сніданку Ісус розпочинає розмову з Петром. Трикратним запитанням: Чи любиш Мене? дає йому можливість реабілітувати себе. Петро трикратно відповідає: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Потім Ісус пророкує його мученицьку смерть. Врешті говорить: Іди за Мною! (пор. Йо. 21, 15-19). Петро зрозумів це речення буквально й пішов за Ісусом вздовж берега. Оглянувшись, помітив, що за ними йде учень, якого Ісус любив, той самий, наголошу Євангеліє, який спочивав на грудях Ісуса під час Останньої Вечері. Побачивши його, Петро запитав Христа: Господи, а цей що? Запитання можна розуміти подвійно: «Чому він йде за нами?» або: «Якою буде його доля?» Звернімо увагу на саме запитання: а цей що? Так говорять про когось, на кого дивляться зверху. Може також виражати нетерплячість до когось, хто перешкоджає і надоїдає: чому нам перешкоджає та підглядає за нами, коли розмовляємо про справи, які стосуються тільки нас самих?! З другого боку, це запитання може мати позитивне значення. Почувши від Ісуса, що його чекає в житті, Петро міг поцікавитися також долею улюбленого учня. Така цікавість мала підстави. Чи Лазар, який вже був мертвим і повернувся до життя, вмре знову? Ісус не дав Петрові ясну й однозначну відповідь: Якщо я хочу, – відрікає йому Ісус, – щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? (Йо. 21, 2). Вираз аж поки я прийду нагадує подібний вираз у першому Листі до Коринтян: аж поки я прийду. Євангеліє говорить, що християни були переконані, що улюблений учень не помре. Але правдоподібно, що він помер після того, як було написане Євангеліє від Йоана. У цій ситуації можна би дорікнути, що пророцтво Ісуса: Якщо я хочу, – відрікає йому Ісус, – щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? не здійснилося. Автор (а може редактор) цього фрагменту відкидає закид, наголошуючи, що Ісус не сказав, що цей учень не помре. Вираз щоб залишився може означати також довге життя, тобто, що улюблений учень переживе Петра; а вираз аж поки я прийду означає не окреслений час (пор. 1 Кор. 11, 26). Правдоподібно, що Ісус мав на увазі саме це. Він прорік важке життя Петра як голови Церкви, закінчене мученицькою смертю на хресті в Римі. Тим часом Лазар мав вести звичайне та відносно спокійне життя, яке закінчиться природною смертю в старечому віці. Вираз яке тобі до того діло? вказує на деяку нетерплячість. Ісус делікатно дорікає Петрові через брак пошани для учня, який Йому дорогий.

Наприкінці епілогу євангеліст (автор або редактор тексту) стверджує вдруге, що улюблений учень був наочним свідком подій і його свідчення вірогідне (Йо. 19, 35). Чому виділяє саме цей факт? Тому що в тамті часи юридично жінки не могли бути свідками. Отож не могли офіційно свідчити, що Ісус помер і воскрес. Єдиним мужчиною, який стояв під хрестом і був вірогідним свідком мук Христа, міг бути Лазар. Ймовірно, що його побожність і особливі стосунки з Христом викликали довіру. Перші християни його дуже цінили не тільки як улюбленого учня, але і як прибраного сина Марії, Матері Ісуса. І тому св. Йоан євангеліст і його спільнота покликуються на нього.

Деякі екзегети – як Рудольф Бультман і Альв Крагеруд – вважають улюбленого учня символічною постаттю. Бультман бачить у ньому символ християн язичницького походження; Крагеруд – символ ранньохристиянського профетизму як протиставлення урядовій владі Петра. Ще інші – як Р. Махоні [12] – трактують цю постать в категоріях літературної фікції. Але жодний з цих поглядів не переконує. Якщо Петро – реальна особа в Євангелію від св. Йоана, то і улюблений учень, з яким Петро зв’язаний, повинен бути реальним. За таку інтерпретацію говорить фрагмент Йо. 21, 20-24 [13] . Якщо християнська спільнота покликується на улюбленого учня як на свідка, то він повинен бути історичною особою. Але в дивний спосіб на основі цього фрагменту доводять протилежну тезу [14] . Твердять, що з тексту: Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення – правдиве (Йо. 21, 24) виникає, ніби був тільки один свідок і автор Євангелія. Але опонент відповідає, що неможливо, щоби був тільки один автор, бо багато відмінностей у стилях різних частин. У такому разі улюблений учень – фіктивна постать. На таку аргументацію можна дати наступну відповідь: улюблений учень не мусів сам усе бачити. Достатньо, що був свідком мук і воскресіння Ісуса, бо даний фрагмент стосується тільки цього. Решту дописав автор або редактор Євангелія. Улюблений учень сам себе не називав улюбленим учнем. Євангеліст тільки подякував тому, від кого багато почув і якого знали у колі учнів Христа.

Окрім того протестантські богослови, до прикладу, Д. Д. Тьєн чи Оскар Кульман, бачать у євангельському описі суперництво між улюбленим учнем і Петром, і не на користь апостола. Вони аргументують, що Петро зрікся Ісуса, а улюблений учень до кінця стоїть під хрестом і помираючий Ісус передає свою останню волю йому. Улюблений учень перший повірив у воскресіння (пор. Йо. 20, 8), перший впізнав Воскреслого на березі Тиверіядського моря (пор. Йо. 21, 7). Здогадне «суперництво» може виявитися ілюзорним, а подані факти можна вияснити простіше. Улюблений учень перегнав Петра по дорозі до гробу, бо був молодшим. Окрім того він ніби «пильнував», щоби попередити, якщо з’являться солдати: хлопець міг безкарно перебувати біля гробу, а для Петра це могло бути небезпечним: його би арештували чи побили. У сцені біля Тиверіядського моря улюблений учень першим помітив Господа, бо мав молодий зір [15] .

Пізніші церковні свідчення, які ототожнюють улюбленого учня з апостолом Йоаном, сином Заведея і братом Якова, – це тільки поверхневі висновки з Євангелія від св. Йоана, які не ґрунтуються на ранішній традиції [16] .

Багато сучасних екзегетів також бачать улюбленого учня в анонімній постаті другого учня, який виступає в Євангелію від св. Йоана біля Андрія (1, 40). До прикладу, в коментарі Біблії Тисячоліття до цього місця читаємо: «Другим мабуть був сам євангеліст – Йоан». Подібно у Вступі до Євангелія від св. Йоана маємо речення, що Йоан став – як сам визнає – учнем, якого Ісус любив (13, 23; 19, 26; 21, 7. 20) і якому, вмираючи на хресті, віддав в опіку свою Маму (19, 27). Промовчуючи своє ім’я, автор Євангелія від св. Йоана посередньо підтверджує дані традиції, що це саме він є улюбленим учнем і наочним свідком слів і вчинків Ісуса. У цьому висловленні бачимо суперечність: Йоан раз «сам визнає», другий раз «старанно промовчує». Аргумент з мовчання є слабким аргументом. Що більше, аналіз сцен покликання апостолів натякає, що цей «другий учень» не міг бути Йоаном, сином Заведея. Сцена, описана в Йо. 1, 35-40, мала місце на півдні. Другий учень, улюблений, перейшов від Йоана Хрестителя до Ісуса. Натомість сцена покликання Йоана, сина Заведея (Мт. 4, 21-22), відбувається на півночі, над Галілейським морем [17] . Інші аргументи за Йоана також не переконують. Якщо би під псевдонімом улюбленого учня приховувався сам євангеліст Йоан, то дивно, що він не подав свого імені, яке серед перших християн було добре відоме. Окрім того з опису об’явлення Ісуса над Тиверіядським морем можна виснувати, що Йоан і улюблений учень – це дві різні людини. Євангеліст пише, що в групі семи окрім Петра, Фоми, Натанаїла, Якова і Йоана були ще два анонімних учні. Одним із них був улюблений учень. Якщо вже раніше (пор. Йо. 21, 2) сини Заведея були названі, то навіщо Йоан мав би приховувати улюбленого учня під псевдонімом [18] ? Лазаря улюбленим учнем вважає також Й. Н. Сандерс [19] .

З поданого аналізу виникає, що найбільш логічна й підтверджена гіпотеза – улюбленим учнем був Лазар. Позитивні аргументи, які її підтверджують, наступні: в одинадцятому розділі чотири рази сказано, що Ісус любив Лазаря. Під хрестом не міг бути жоден апостол, бо всі втекли і жоден мужчина не міг підійти близько. Натомість там міг бути хлопець Лазар. Матері Ісуса не підходила опіка бездомного, мандрівного апостола, який мав свою маму, натомість Нею міг опікуватися багатий сирота, який мав свій дім. У Євангелію від св. Йоана близькість оповідань про воскресіння Лазаря і страсті Христа сприяють інтерпретації, що улюбленим учнем під час Останньої Вечері (пор. Йо. 13, 1-30) був той самий Лазар, про якого говорилося в одинадцятому розділі.

Цю тезу можна підсилити й захистити, розбиваючи протилежні аргументи. Євангеліє не згадує, що євангеліст Йоан був улюбленим учнем. Називає його «Сином грому» (пор. Мр. 3, 17). Йоан не ототожнюється з улюбленим учнем, бо належить до двох учнів, відмінних від синів Заведея (пор. Йо. 21, 2). Постать улюбленого учня не символічна, бо з’являється біля найбільш історичної постаті Петра. Тільки на таку постать могла покликуватися християнська спільнота, щоби гарантувати автентичність опису мук, смерті та воскресіння Ісуса. Аргумент з мовчання, який подають деякі екзегети [20] , не переконує: чому Йоан мав би вживати псевдонім і приховувати своє ім’я, яке християни і так знали? Традиція, яка ототожнює улюбленого учня й апостолом Йоаном досить пізня і не спирається на жодні попередні свідчення. Це тільки поверхова інтерпретація тексту Євангелія.

Визнати Лазаря улюбленим учнем Ісуса особливо корисно для маріології. Ставить в новій перспективі роль Марії як Матері сиріт. Показує новий вимір стосунків Ісуса з Марією. Ісус віддає Матір в опіку членові близької родини, запевняючи Їй спокійне і безпечне життя серед близьких і доброзичливих осіб. Ми бачимо Ісусову турботу і розторопність. Якщо приймемо таку аргументацію, то роль Марії постане в новому світлі як милосердна опікунка позбавлених родинного тепла, природного родинного середовища і передовсім любові матері й батька. Це би дозволило доцінити в свідомості християн постать Лазаря, яким нехтують в літургії. Виявляється, що тут більше місце займає Марія Магдалина, хоча її Ісус любив так само як і Лазаря. Непотрібне ототожнення улюбленого учня з євангелістом Йоаном позбавило Лазаря належної йому пошани й додало величі Йоанові, який і так має гідність апостола і є автором найглибших богословських творів: четвертого Євангелія і листів.

Очевидно, що нелегко подолати багатовікові звички, то залишається розібратися з психологічною стороною теми. Як відбувається, що всупереч очевидності певний спільний погляд утримується і бездумно передається автоматично з покоління в покоління і закріплюється у проповіді й мистецтві? Чи це питання комфорту йти протореною дорогою, чи може за цим приховується побоювання, що, підваживши одну думку, світоглядно незначну, прокладаємо шлях критиці важливіших справ? Очевидно, що наше спасіння не залежить від того, визнають чи не визнають Лазаря улюбленим учнем. У наші часи, коли дуже дбають про імідж відомих людей і або їх дискредитують, або цінують, варто задуматися, чи слушно Лазареві, про яке Євангеліє виразно кілька разів говорить, що Ісус його любив, відбирають титул улюбленого учня? Варто також подумати про те, чи правильно визначена роль Марії в древній Церкві та продовження у сучасній Церкві. У кожному разі здається, що новий титул Марії «Мати сиріт» ще більше приблизив би нам Її постать і виразив те, що приховується у побожності вірних [21] .

[1] J. SIEDLECKI, Śpiewnik kościelny, wyd. 40, Kraków 2001, 346.

[4] J. ŁAŚ SJ, Radośnie śpiewajmy Panu, Kraków 1984, 78.

[5] Ewangelia według św. Marka, opr. H. LANGKAMMER OFM, Poznań-Warszawa 1977, 170.

[7] Пор. L. MORRIS, The Gospel according to John, Michigan 1995, 480.

[8] Пор. J. BECKER, Das Evangelium nach Johannes, Kapitel 11-12, Gutersloch-Wurzburg 1981, 350-351; J. J. HUCKLE, P. VISOKAY, The Gospel according to St. John, vol. 1, New York 1981, 157.

[9] Пор. A. RICHARDSON, An Introduction to the Theology of the New Testament, London 1958, 102.

[10] Пор. L. MORRIS, The Gospel according to John…, 474; A.M. HUNTER, The Gospel according to John. The Cambridge Bible Commentary, Cambridge 1965.

[11] Пор. S. Ph. De VRIES, Obrzędy i symbole Żydów, Kraków 1999, 183-185.

[12] R. MAHONEY, Two Disciples at the Tomb, Bern 1974.

[13] Пор. J. BECKER, Das Evangelium nach Johannes…, 436; R. SCHNACKENBURG, Das Johannis Evangelium, t. II, Leipzig 1971, 453 i 457.

[14] Пор. R. BULTMANN, Das Evangelium des Johannes, Gottingen 1968, 369.

[15] Пор. J. BLANK, Das Evangelium nach Johannes, cz. 3, Dusseldorf 1977, 197; H. STRATHMANN, Das Evangelium nach Johannes, ubersetzt und erklart von Hermann Strathmann, Gottingen 1963, 256.

[16] Пор. P. SCHNACKENBURG, Das Johannis Evangelium…, 449 i 459; D.M. SMITH, Beloved Disciple, w: The Harper Collins Bible Dictionary, red. P ATEMEIER, San Francisco 1996.

[17] Див. V ELLER, The Beloved Disciple. His Name, His Story, His Thought, Grand Rapids, Mi. 1987.

[18] Пор. P. SCHNACKENBURG, Das Johannis Evangelium…, 459; A. WIKENHAUSER, J. SCHMIDT, Einleitung in das Neue Testament, Freiburg 1973, 314.

[19] J. N. SANDERS, Those whom Jesus loved. John XI, 5, „New Testament Studies” 1(1954-1955) 29-41.

[20] Пор. L. MORRIS, The Gospel according to John…, 555.

[21] W opracowaniu tego artykułu posłużono się w dużej mierze tekstem: S. ZIEMIAŃSKI SJ, Umiłowany Uczeń Chrystusa, „Życie Duchowe” 47(2006) nr 2, 65-76.

«Сойчине крило» образ Марії

Марія — емоційно багата натура, життєрадісна, передбачувана, примхлива, прагне до пізнання світу й отримує це пізнання до жахливих глибин. Її приваблюють яскраві натури. Романтична, розуміє справжність свого почуття лише пройшовши важкі випробування.

Тендітна жіноча душа… Вона може витримати нестримні пориви щастя, суму, радості, розпачу. Проте, реальний світ жорстокий, він часто завдає пекучого болю, змушує пройти всі кола пекла.

Так сталося і з Марією: поневіряння злочинницьким світом, дві спроби самогубства – ось наслідки її необдуманого вчинку. Хто винен у тому, що Марія втекла від коханого, від самої себе? Що керувало її вчинками?

Романтичне бажання жити, а не існувати, не просто бути, а стати – це прагнення і визначило її подальшу долю. Як кожна жінка вона мріяла про щастя, достаток, мріяла побувати у різних місцях світу. Вона жила покликом серця, прагнула почуватися особистістю, жадала повноцінного життя.

Психологічний портрет Марії вражає багатством її внутрішнього світу, своєрідним баченням смислу буття і гармонії з природою, поетичним мовленням.

Пристрасна натура, Марія перебуває у полоні палкого почуття і тому повертається до рідного краю, до того, кому першою освідчилася у коханні і кого свого часу зрадила. Шукаючи щастя вона помилилася у своєму виборі і тепер спокутує свої гріхи. Її лист Хомі – Массіно – це сповідь зраненої душі, яка, попри всі випробування, залишилася чистою, люблячою і поетичною. Ми ще раз переконуємося в тому, що кохання – велика сила. Воно здатне зцілити людину, повернути її до життя.

  1. «Сойчине крило» характеристика героїв «Сойчине крило» характеристика образів викладена в цій статті. «Сойчине крило» головні герої Хома — працівник бюро, «відлюдько інтелектуал». Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника. Генрись — 26-літній практикант тата Мані, який виявився злодієм. Хлопець «рум`яний, ніжний, як панночка». Зигмунт —. Читать далее.
  2. «Сойчине крило» проблематика У новелі «Сойчине крило» автор порушує проблеми морально-етичного плану: кохання, вірності і зради, людських стосунків, щастя. Оскільки І. Франко – письменник-філософ, закономірним є і те, що у новелі він порушує питання про сенс людського буття, буття чоловіка, інтелігента зокрема, і. Читать далее.
  3. «Сойчине крило» образ сойки «Сойчине крило» образ сойки Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи. Сойка – птах родини воронових. Довжина тіла близько 34 сантиметрів, вага 146-196 г. Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має хороші імітаторські здібності. Пташка належить. Читать далее.
  4. «Талан» образ Марії Лучицької Марія Лучицька — центральна постать драми «Талан» Старицького. «Талан» образ Марії Лучицької Риси характеру Марії Лучицької А) чиста, цілісна натура; Б) надзвичайна виразність і емоційність; В) душевна сила й доброта. Ставлення інших персонажів до героїні: А) щире співчуття, любов друзів;. Читать далее.
  5. «Сойчине крило» аналіз «Сойчине крило» аналіз новели Івана Франка викладено в цій статті. «Сойчине крило» аналіз Жанр — новела Тема: змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Читать далее.
  6. Характеристика Болконської Марії «Війна і мир» Образ Болконської Марії в романі «Війна і мир» — релігійна людина. Характеристика Болконської Марії з цитатами наведена в цій статті. Характеристика Болконська Марія Болконська Марія — княжна, дочка Старого князя Болконського, сестра князя Андрія, згодом дружина Миколи Ростова. У Марії. Читать далее.
  7. «Сойчине крило» скорочено «Сойчине крило» скорочено нагадає зміст новели Івана Франка. «Сойчине крило» скорочено Головний герой у новорічну ніч отримує листа з Порт-Артура від своєї давньої коханої. Хома занурився в егоїстичне, самозакохане життя. Цей зневірений самолюб живе сам для себе і з самим. Читать далее.
  8. «Сойчине крило» характеристика головного героя «Сойчине крило» характеристика головного героя Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору він – відлюдько, самітник. Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до. Читать далее.
  9. «Сойчине крило» екзистенціалізм у творі Екзистенціалізм у творі І. Франка «Сойчине крило» Значним досягненням української літератури стала мала проза Івана Франка, у якій письменник аналізує людські пристрасті, неординарні характери, складні почуття героїв. В оповіданні «Сойчине крило» письменник намагається дослідити внутрішній світ людини як духовної істоти. Читать далее.
  10. Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ та українські землі Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ та українські землі Австрійці застали в Галичині необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості та торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого, закріпаченого населення. Тому австрійська влада у 70-80-х рр. XVIII ст. проводила. Читать далее.
  11. «Марія» Шевченко скорочено «Марія» Тарас Шевченко скорочено У Йосипа, у тесляра, Марія в наймичках росла. Виросла, як квітка. Старий ставився до неї, як до дитини, милувався нею. А вона то вовну пряде, то козу з козенятком пасе, то в гаю, як у раю. Читать далее.
  12. «Фауст» образ головного героя Образ Фауста — один з центральних в однойменній трагедії Гете. Саме його життя покладено в основу сюжету твору, навколо нього зав’язуються основні конфлікти трагедії, він у центрі експерименту Бога і диявола, котрий повинен виявити справжню сутність людини, її ціннісні орієнтири. Читать далее.
  13. «Марія» Шевченко аналіз «Марія» Шевченко аналіз твору Автор — Тарас Шевченко Рік написання — 1859 Тема : Розповідь про народження Ісуса і страждання, яких зазнала Марія зі своїм сином. Ідея : Засудження тоталітарного режиму, який нівечив і гнобив люд (Ірод); возвеличення Ісуса за. Читать далее.
  14. «Хіба ревуть воли як ясла повні» образ Галі «Хіба ревуть воли як ясла повні» характеристика Галі наведена в цій статті. «Хіба ревуть воли як ясла повні» образ Галі Риси характеру Галі: щира, добра, вразлива, справедлива, жаліслива. Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочу красу, подружню. Читать далее.
  15. «Червоне і чорне» образ пані де Реналь Характеристика пані де Реналь «Червоне і чорне» подана в цій статті. Цитати до образу пані де Реналь ви можете писати в коментарях. Характеристика образу пані де Реналь Пані де Реналь — дружина мера міста Верьера, мати трьох синів. Життя її. Читать далее.
  16. Характеристика Ахросимова Марія Дмитрівна «Війна і мир» Образ Ахросимової Марії Дмитрівни в романі «Війна і мир» — статна московська бариня. Характеристика Ахросимової Марії з цитатами наведена в цій статті. Характеристика Ахросимова Марія Дмитрівна Ахросимова Марія Дмитрівна — московська бариня, відома всьому місту «не багатством, не почестями, але. Читать далее.
  17. Марія Заньковецька цікаві факти Марія Заньковецька цікаві факти з життя (біографії) Ви дізнаєтеся в цій статті. Марія Заньковецька цікава інформація Марія Костянтинівна Заньковецька — українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця 19 і початку 20 століть. Сорок років віддала артистка сцені. Читать далее.
  18. Марія Склодовська-Кюрі цікаві факти Марія Склодовська-Кюрі цікаві факти з життя відомої вченої фізика, хіміка Ви дізнаєтеся в цій статті. Марія Склодовська-Кюрі цікаві факти Марія Склодовська-Кюрі Одержала дві Нобелівські премії в галузі фізики і хімії, увійшовши таким чином в історію як єдина жінка, яка двічі. Читать далее.
  19. Марія Заньковецька біографія скорочено Марія Заньковецька коротка біографія викладена в цій статті. Марія Заньковецька біографія скорочено Марія Костянтинівна Заньковецька — українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть. Народилася Марія Адасовська (це справжнє прізвище) 23 липня (4. Читать далее.
  20. Образ Фанні Мальво «Гобсек» Характеристика Фанні Мальво і Анастазі де Ресто проведена в цій статті, ви можете доповнити її цитатами. Образи Фанні Мальво і Анастазі де Ресто відрізняються не лише по соціальному статусу, а у поведінкою Фанні Мальво характеристика образу Образ Фанні Мальво «Гобсек». Читать далее.
  21. «Ніч перед Різдвом» образ Оксани «Ніч перед Різдвом» Гоголь характеристика Оксани Оксана — красива, примхлива, вітряна і безтурботна дівчина була дочкою знатного козака Чуба. Вона дуже гарно одягалася в найдорожчий одяг, знала, що про неї говорять молоді хлопці та подружки з її села і була. Читать далее.
  22. Характеристика Ніни Зарічної Характеристика Ніни Зарічної з п’єси Чехова «Чайка» викладена в цій статті. «Чайка» характеристика Ніни Зарічної Ніна Зарічна — героїня комедії А. П. Чехова «Чайка». На початку п’єси — це молода, захоплена, вона всім серцем прагне стати частиною «богеми». Ніна Михайлівна. Читать далее.
  23. «Злочин і кара» образ Соні Мармеладової Образ Соні Мармеладової в романі «Злочин і кара» Ф. Достоєвського — один з головних. Характеристика Соні Мармеладової з цитатами наведена в цій статті. «Злочин і кара» характеристика Соні Мармеладової Соня Мармеладова — дочка бідного чиновника Мармеладова, який спився і залишився. Читать далее.
  24. «Фауст» аналіз Фауст — трагедія, написана Йоганном Вольфгангом фон Гете «Фауст» аналіз Жанр — філософська трагедія, тому головне у ній не зовнішній хід подій, а розвиток гетевської думки. За масштабом зображення дійсності, глибиною образів і силою ліризму твір можна назвати поемою. Глобальність. Читать далее.
  25. «Перебите крило» Євген Гуцало аналіз Аналіз твору Є. Гуцала «Перебите крило» — Тема, ідея, жанр, сюжет та композиція наведені в цій статті. «Перебите крило» Євген Гуцало аналіз Тема: зображення взаємостосунків людей з пташиним світом (лелеки). Ідея: уславлення доброти, щирості, співпереживання. Прагнення порозумітися з родиною лелек;. Читать далее.
  26. «Марія» Улас Самчук аналіз «Марія» аналіз роману Уласа Самчука — тема, ідея, головні герої, сюжет. «Марія» Улас Самчук аналіз Рік написання — 1933 Літературний рід: епос. Жанр «Марія» : роман-хроніка. Тема «Марія» : хроніка життя української жінки як відображення долі се­лянства. Ідея «Марія» . Читать далее.
  27. Винниченко «Гріх» переказ Винниченко «Гріх» переказ Гріх — п’єса В. Винниченка, у якій показано трагедію людини, яка не може, не вміє жити за законами духовними, а за законами приземлено-гріховними не хоче, тому обирає смерть. Показано Київ доби останніх літ російського царату. Герої —. Читать далее.
  28. «Наймичка» Шевченко образ Ганни «Наймичка» Шевченко образ Ганни Головна героїня твору » Наймичка » Шевченка — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає. Читать далее.
  29. «Гайдамаки» образ Оксани Характерститика образу Оксани «Гайдамаки» Шевченко Оксана — дочка титаря села Вільшани, але вона не горда і не зазнається перед нижчими за себе. Вона перед нами постає ніжною, турботливою, здатною кохати дівчиною. Оксана, за мораллю села, не вважалася парою «безрідному байстрюкові. Читать далее.
  30. «Лісова пісня» образ Лукаша Лукаш уособлює творчу людину, яка втрачає свою особистість та свій талант, поступившись своїм ваганням та матеріальним інтересам. Леся Українка зображує Лукаша таким: «дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче». Спочатку відкритий та чистий душею. Читать далее.
  31. «Каторжна» образ Докії Борис Грінченко особливо яскраво зобразив дитячу психологію в оповіданні » Каторжна «. «Каторжна» образ Докії Докія, головна героїня оповідання, рано залишилася без матері, яка дуже любила свою маленьку донечку. Батько не балував ласкою свою доньку, а з того часу, як. Читать далее.
  32. «Все, все покинуть, до тебе полинуть» Лесі Українки Вірш «Все, все покинуть, до тебе полинуть…» Лесі Українки належить до інтимної лірики і має автобіографічний характер, хоча думки й почуття, у ньому виражені, близькі багатьом закоханим. Поетеса переживала глибокі почуття до студента, однодумця Сергія Мержинського, який тяжко захворів (тому. Читать далее.
  33. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» образ Мотрі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» характеристика Мотрі наведена в цій статті. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» образ Мотрі Риси характеру Мотрі: трудолюбива; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір. Мотря – справжня жінка-страдниця, одна з найтрагічніших жіночих постатей в. Читать далее.
  34. Прислів’я та приказки про щастя Прислів’я та приказки про щастя — це українська народна мудрість багатьох поколінь. Щастя — для кожного різне — для одних здоров’я, для інших гроші, для когось сім’я та діти. Прислів’я та приказки про щастя — Без щастя в ліс по. Читать далее.
  35. «Маленький принц» образ Лиса «Маленький принц» характеристика Лиса Здавна в казках Лис (не лисиця!) є символом мудрості і знання життя. Бесіди Маленького принца з цією мудрою твариною стають в повісті свого роду кульмінацією, бо в них герой знаходить нарешті те, що шукав. До нього. Читать далее.
  36. «Загадкова натура» А. Чехов «Загадкова натура» — розповідь Антона Павловича Чехова створена в 1883 році. Вперше розповідь опублікували в гумористичному журналі «Осколки» 19 березня 1883. Під псевдонімом «Антоша Чехонте». «Загадкова натура» головні герої Вольдемар — чиновник-психолог. Дівчина — оповідачка історії. «Загадкова натура» скорочено Події. Читать далее.
  37. Чи залежить особисте щастя від щастя народу? Чи залежить особисте щастя від щастя народу? Над цим питанням задумувався чи не кожен житель нашої країни. Ми – самі творці свого щастя, і цей, на перший погляд, простий акт вимагає докладання багатьох зусиль. Чи залежить щастя людини від щастя. Читать далее.
  38. «Перехресні стежки» образ Регіни » Перехресні стежки » характеристика Регіни з повісті Франка Викладена в цій статті. «Перехресні стежки» аналіз повісті допоможе в підготовці до уроків. «Перехресні стежки» образ Регіни Регіна — сирота, але вона тип психологічно нестійкий, слабкий, податливий, схильний коритися. Вона змалку. Читать далее.
  39. «Світлий сонет» Ліна Костенко Вірш СВІТЛИЙ СОНЕТ Ліни Костенко — це історія кохання без взаємності. СВІТЛИЙ СОНЕТ Ліна Костенко Як пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте. Читать далее.
  40. Образ Наталки «Тигролови» Образ Наталки «Тигролови» — це уособлення добра, краси, злагоди. Вона — смілива, горда, мужня і рішуча, не боїться тайгових труднощів. Вона здатна пожертвувати своїм життям заради коханого. Наталка І. Багряного продовжує галерею жіночих образів, сильних і рішучих, здатних вершити великі. Читать далее.