Лечение и восстановление растяжения квадрицепса

Правильное лечение и восстановление растяжения или разрыва квадрицепса влияет на сроки возвращения к привычной физической активности, что особенно актуально для профессиональных атлетов.

О диагностике, симптомах и причинах травмы четырехглавой мышцы можно прочитать здесь.

Лечение травмы можно разделить на два этапа:

• Начальная «острая» фаза – это первые несколько (3-5) дней после травмы, когда основное внимание уделяется уменьшению боли и воспаления и предотвращению дальнейших травм.
• Реабилитационная фаза – основное внимание уделяется восстановлению полной мышечной силы, растяжимости и функциональности.

Лечение и восстановление растяжения квадрицепса: острая фаза

• Отдых: временное прекращение физической нагрузки предотвращает ухудшение состояния или дальнейшую травму. Избегайте любых действий, которые усугубляют боль в квадрицепсе.
• Лед: снижает внутримышечную температуру и уменьшает приток крови к поврежденной области, что помогает уменьшить отек и ускорить заживление. Локальное охлаждение также может помочь уменьшить боль в зоне растянутой мышцы.
  Правила применения льда читайте здесь.
• Компрессия: компрессионные повязки помогают уменьшить кровоток и, следовательно, отек бедра. Кроме того, они фиксируют травмированную мышцы, снимая напряжение и предотвращая дальнейшее повреждение.
• Приподнимание ноги: отдых с поднятой ногой выше уровня сердца помогает уменьшить отек бедра, боль и снять напряжения четырехглавой мышцы.
• Опора при передвижении: костыли, трость, ходунки помогут уменьшить нагрузку на квадрицепсы. Чаще всего такая поддержка необходима при II и III степени разрыва.
• Обезболивающие: безрецептурные анальгетики и нестероидные противовоспалительные препараты могут быть полезны для уменьшения боли и отека.
  Анальгетики – препараты на основе анальгина, метамизола и парацетамола. Снижают восприятие болевых импульсов, благодаря чему достигается кратковременное облегчение состояния. Примеры анальгетиков: Нолодатак, Эффералган, Анальгин, Авексима.
  Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) – группа медикаментов на основе диклофенака, ибупрофена и нимесулида. Оказывают болеутоляющие, антивоспалительное, сосудорасширяющее действие. Примеры НПВП: Некст, Диалрапид, Нурофен.
  Обезболивающие препараты не влияют на причину заболевания, а лишь временно снимают болевой приступ. При этом возможно привыкание. Поэтому, перед приемом лекарств обязательно проконсультируйтесь с врачом.

Кортикостероиды не рекомендуются при растяжении квадрицепса, поскольку они могут фактически замедлить заживление и ослабить травмированную мышцу.

Лечение и восстановление растяжения квадрицепса: реабилитационная фаза

Вторая фаза – комплексное восстановительное лечение. В него включают лечебную гимнастику, физические упражнения в воде, массаж, теплолечение и ультразвуковую терапию. Но основное внимание уделяется восстановлению полной силы и гибкости квадрицепсов. Люди часто боятся тренироваться после травмы четырехглавой мышцы, но на самом деле упражнения – жизненно важная часть реабилитации. Они не только помогают укрепить мышцы и восстановить функции, но и помогают мышцам правильно зажить.

• Укрепляющие упражнения.
  • Этап 1: изометрические упражнения – упражнения, при которых мышца напрягается, но не изменяет свою длину. Например, сжатие квадрицепса в положении лежа. Рекомендуются на самых ранних этапах реабилитации.
  • Этап 2: изотонические упражнения – мышца прорабатывается во время движения. Например, сгибание-разгибание коленного сустава.
  • Этап 3: функциональные упражнения: специфичные для тех или иных видов спорта или другие специальные упражнения. Например, бег, прыжки, удары ногами.
  • Сидя на стуле, скрестите стопу здоровой ноги над стопой травмированной ноги. Попробуйте поднять травмированную ногу, оказывая сопротивление здоровой ногой. Если при такой нагрузке отсутствует болевой симптом, можно приступать к растягиванию мышцы.

  Кроме того, боль контролирует и степень растяжения: остановите растягивание при появлении неприятных ощущений в мышце.

  Полный спектр упражнений, подходящих для восстановления четырехглавой мышцы, вы найдете в разделе Упражнения на квадрицепс.

  Необходимо ли хирургическое вмешательство?

  В большинстве случаев растяжения четырехглавой мышцы заживают естественным путем. Но при разрывах квадрицепса III степени может потребоваться хирургическое вмешательство. Мышцы сшивают и шинируют (накладывают шину для обеспечения полной неподвижности) на 2-3 недели.

  Сроки периода восстановления

  Период восстановление после растяжения квадрицепса может занять от недели до 3 месяцев, в зависимости от степени травмы.

  • Растяжение I степени: обычно заживает за 1-2 недели с помощью неотложных мероприятий острого периода и упражнений лечебной физкультуры.
  • Растяжение II степени: восстановление обычно занимает около 4-6 недель, включая полный отдых от отягчающих действий, мероприятия острого периода, упражнения и физиотерапию.
  • Растяжение III степени: восстановление полноценного функционирования и возврата к привычному активному образу жизни может занять до 3 месяцев. Крайне важно не возобновлять полную спортивную нагрузку до тех пор, пока мышцы не вернут себе силу и эластичность.

  Профилактика растяжения квадрицепса

  Травма четырехглавой мышцы – распространенная спортивная травма, но есть много вещей, которые можно сделать, чтобы снизить риск ее получения.

  • Разминка и охлаждение: не поддавайтесь искушению пропустить это.
    Разогрев помогает подготовить мышцы к действию, а охлаждение после тренировки помогает снять накопившееся в мышцах напряжение и уменьшить количество молочной кислоты.
  • Регулярно выполняйте упражнения для укрепления мышц бедра, чтобы обеспечить хорошую силу и выносливость.
  • Растяжка помогает предотвратить напряжение мышц квадрицепсов и подколенных сухожилий, снижая риск травм.
  • Следуйте правилу 10%: внезапное повышение уровня активности делает вас более склонными к травмам. Постепенно увеличивайте физическую нагрузку — интенсивность и частоту упражнений, весовую нагрузку и продолжительность занятий.
  • Полная реабилитация: убедитесь, что вы завершили программу реабилитации и травмированная мышца полностью восстановила свои функции, прежде чем вернуться к спорту.

  О травмах, связанных с коленным суставом можно прочитать здесь.

  Що робити коли розтягнув паховий м’яз

  Розтягнення зв’язок або м’язів, неприємне явище, що вимагає уважного підходу до лікування. Несерйозне ставлення до такої проблеми може загрожувати неприємними наслідками. Тому далі поговоримо про симптоми та лікування розтягування пахової зв’язки, а також про заходи профілактики.

  Основні причини травмування

  Область паху (див. фото нижче) —, частина кістково-м’язової системи, де розташовані великі сплетення нервових закінчень, судин, а також одні з найбільших суглобових зчленувань в організмі—, тазостегнові суглоби.

  Крім цього, в ділянці розташовані м’язи стегна, зв’язковий сухожильний апарат. Саме ці елементи найчастіше зазнають різних травм.

  Довідка. У МКБ-10 розтягнення зв’язок у паху віднесено до групи Т14.3 «Вивих, розтягування та перенапруга капсульно-зв’язкового апарату суглоба неуточненої ділянки тіла».

  Зазвичай така травма виникає внаслідок різких рухів, що перевищують амплітуду суглобового зчленування. Головними факторами розвитку цього виду поразки є:

  • недотримання техніки безпеки під час занять фізкультурою,
  • падіння,
  • різкі розвороти, випади, відведення стегон,
  • швидкий старт при бігу, сильне прискорення,
  • обертальні рухи,
  • висока швидкість виконання вправ.

  Спровокувати травмування можуть запалення в зоні сухожильного апарату, артрит, артроз кульшових суглобових зчленувань, вроджена слабкість зв’язкового апарату.

  Види розтягувань

  Розтягнення м’язів паху або сухожилля класифікується на кілька видів на підставі тяжкості пошкодження цих елементів:

  • перший ступінь —, незначне пошкодження, що характеризується невираженими дискомфортними відчуттями в ділянці ураження. Обмеженості рухової функції немає,
  • другий ступінь —, характеризується легким болем та незначним обмеженням у русі. Іноді відзначається прояв набряків та посинення шкірного покриву,
  • третій ступінь —, спостерігається інтенсивний біль, як під час руху, так і у спокійному стані. Також виникають м’язові спазми, набряклість, гематоми.

  При ураженні 3 ступеня може статися розрив пахового м’яза, що є болючим процесом і потребує тривалого періоду терапії та реабілітації.

  Також на підставі характеру перебігу патологічного процесу виділяються такі типи ушкодження: гострий, підгострий, хронічний.

  Перша допомога

  Що робити, якщо потягнув паховий м’яз? Насамперед потерпілому потрібно надати першу допомогу, яка включає такі дії:

  1. Забезпечити людині стан повного спокою.
  2. Знерухомити постраждалу кінцівку за допомогою накладання тугої пов’язки (можна використовувати еластичний бинт або будь-яку щільну тканину, яка опиниться під рукою).
  3. Покласти на пошкоджену зону холодний компрес із льоду.
  4. Дати знеболюючий засіб при інтенсивній хворобливості.

  Після виконання цих заходів людину потрібно відвезти до лікарні для проведення діагностики та терапії.

  Симптоматика

  Розтягнення зв’язок пахової області відрізняється характерною клінічною картиною. При цьому вираженість симптоматики залежить від тяжкості ураження.

  До основних ознак травмування відносяться:

  • хрускіт, тріск у зоні паху під час травми,
  • біль, що має різний характер (гострий, ниючий, тупий, що тягне),
  • судоми,
  • набряклість, припухлість,
  • місцеве підвищення температури через розвиток запального процесу,
  • гематома внаслідок пошкодження кровоносних судин,
  • обмеження рухливості,
  • ущільнення, що виявляють згодом після травми.

  Симптоми розвиваються швидко. При цьому першими ознаками є біль та хрускіт, а вже через добу починаються виявлятися зовнішні прояви ушкодження.

  Довідка. Якщо болить м’яз у паху жінки чи чоловіка, слід негайно відвідати лікаря.

  Справа в тому, що в цій області розташоване пахвинне кільце, пов’язане з функціонуванням статевої системи. І якщо залишити травму без належної уваги, то вона може негативно вплинути не тільки на стан зв’язкового апарату, але і на цю систему.

  Діагностика

  Перед тим, як лікувати розтягнення пахових м’язів, спеціаліст проводить ретельне обстеження пацієнта.

  Довідка. Діагностику, а потім подальше лікування проводить травматолог або ортопед.

  Спочатку проводиться опитування та огляд пацієнта для з’ясування скарг, характеру болю, нюансів отримання травми та попереднього визначення форми та складності ушкодження.

  Для підтвердження діагнозу застосовуються різні апаратні методи діагностики:

  1. УЗД дозволяє визначити стан зв’язок або м’язів, характер їх пошкодження.
  2. КТ, МРТ —, дозволяють оцінити структуру пошкодженої тканини, локалізацію пошкодження та спрогнозувати перебіг патологічного процесу.
  3. Рентгенографія — проводиться лише при травмах або переломах.

  Після отримання результатів обстеження лікар підбирає схему терапії індивідуально для кожного пацієнта, спираючись на тяжкість ушкодження, вік та індивідуальні особливості організму.

  Терапія

  Лікування розтягнення пахового м’яза чи зв’язки є комплексним із застосуванням різних терапевтичних методик.

  Зазвичай у лікуванні застосовуються консервативні методи, а хірургічне втручання необхідно лише за розвитку ускладнень.

  Важливо! На період лікування пацієнт повинен максимально обмежити рухову активність, але в міру одужання поступово збільшувати фізичне навантаження.

  Консервативна терапія включає різні способи, що мають різнобічні терапевтичні властивості (представлені нижче в таблиці).

  У період реабілітації призначаються сеанси масажу, ЛФК, що дозволяють відновити рухливість кінцівки, зміцнити м’язи та сполучні тканини, щоб уникнути рецидиву.

  Тривалість курсу реабілітації залежить від рівня ушкодження. У складних ситуаціях реабілітація може тривати близько року.

  Профілактика

  Щоб не розтягнути пахові м’язи, слід виконувати такі профілактичні заходи:

  1. Обов’язкове розминання перед спортивними тренуваннями.
  2. При виконанні вправ руху мають бути плавними.
  3. Дотримання техніки безпеки під час занять спортом.
  4. Веде активний спосіб життя.
  5. Зміцнення м’язового корсету.
  6. Поповнення запасів організму необхідними вітамінами та мінералами.
  7. Своєчасне лікування недуг ОДА.

  Незважаючи на те, що регенеративна здатність цих тканин досить висока, все ж таки тривала реабілітація негативно позначається на способі життя потерпілого.

  Тому дотримання цих простих правил забезпечить збереження здоров’я та запобігання травмам.

  Висновок

  Якщо людина потягла паховий м’яз, це привід для негайного відвідування лікаря. Прогноз сприятливий, але за відсутності лікування можуть розвинутися різноманітних ускладнення (запалення органів малого таза, пахова грижа, щілинний дефект м’язів).

  Як вилікувати розтягнення пахових зв’язок

  Причини травми

  Під розтягненням пахових зв’язок мають на увазі пошкодження цілісності волокон сухожилля, що забезпечують кріплення стегнових м’язів до опорно-рухового апарату.

  Ця досить поширена травма нерідко призводить до серйозних наслідків і виникає з таких причин:

  • висока рухливість у проекції кульшового суглоба;
  • невдале падіння;
  • порушення техніки безпеки при інтенсивному виконанні вправ, що супроводжуються ривками;
  • запалення у сфері сухожильного апарату;
  • ослаблення пахової зв’язки на фоні порушення рухливості нижньої кінцівки;
  • наявні патології кульшового суглоба: остеоартроз, артроз, артрит;
  • вроджена слабкість тканин: сухожильної та зв’язкової;
  • спадкова схильність.

  Розтяг пахових зв’язок може виникнути в результаті різкого повороту або занадто інтенсивних рухів. Однак зв’язки мають здатність до швидкого відновлення: навіть за повного розриву або розтягнення вони повертаються в колишню форму.

  Класифікація за ступенем тяжкості

  Відомо 3 ступеня тяжкості пахового розтягування:

  1. I (легка) – пошкодження не обмежує руху людини, лише доставляє йому незначний дискомфорт.
  2. II (середня) – постраждалий відчуває легкий біль, який злегка обмежує його рухи. Такі фізичні вправи, як біг, стрибки та махи стають вже недоступними. У травмованій ділянці може спостерігатися посинення та набряклість.
  3. III (важка) – сильний больовий синдром виникає як при ходьбі, а й у стані спокою. Розтягнення супроводжується набряклістю, спазмами м’язів, утворенням гематом, нерідко відбувається повний розрив зв’язування.

  Залежно від характеру перебігу форма ушкодження поділяється на кілька видів:

  Повний розрив зв’язок

  Повний розрив пахових зв’язок – це порушення цілісності сухожилля та м’язових волокон. Подібна травма властива людям, які активно займаються спортом.

  Як правило, вона виражається такими симптомами:

  • гострий біль;
  • набряклість;
  • поява своєрідного хрускоту у зоні стегна;
  • утворення гематоми на тлі розриву капілярів та дрібних судин;
  • поява западин або припухлостей під шкірою в області ураження;
  • сильні болючі відчуття при найменшому русі, що роблять його неможливим.

  Код МКБ-10

  Відповідно до міжнародної класифікації хвороб розтягнення зв’язок у паху відноситься до групи захворювань Т14.3 «Вивих, розтягування та перенапруга капсульно-зв’язувального апарату суглоба неуточненої ділянки тіла».

  Симптоми та ознаки

  Основні ознаки розтягування пахових зв’язок:

  • яскраво виражений хрускіт у момент травмування;
  • сильний біль різного характеру: гострий, ниючий, що тягне;
  • виникнення в зоні паху ущільнень, припухлостей та набряклості;
  • освіта гематом;
  • підвищення температури у пошкодженій зоні, зумовлене прогресуванням гострого запального процесу.

  Потерпілий може відчувати больові відчуття у області паху, а й у зовнішній частині стегна, причому рухливість у цій частині обмежена. Крім зовнішніх проявів, розтягнення пахових зв’язок спричиняє руйнування структури тканин м’язів сухожиль і судин. В результаті відбувається суттєве зниження м’язової сили та поява судом.

  Несвоєчасне надання медичної допомоги може спричинити повне знерухомлення ніг.

  Поява ознак через добу

  Зовнішні ознаки травми виявляються лише наступної доби чи через кілька днів. Щоб уникнути ускладнень, рекомендується відразу після її отримання звернутися до фахівця, який проведе зовнішній огляд і призначить діагностику стану зв’язок паху. Після цього лікар виписує відповідні препарати: з метою знеболювання та запобігання загостренню.

  Перша допомога

  Насамперед до пошкодженого місця прикладають холод, що купує біль. З цією метою використовують лід, ємність із холодною водою тощо. Після усунення больових відчуттів на ногу та пах накладають еластичний бинт. Одночасно постраждалому забезпечують повний спокій: він приймає горизонтальне становище і робить будь-яких рухів.

  Перша допомога має бути надана протягом 15 хвилин з моменту отримання травми. Своєчасні дії прискорять одужання та зменшать ймовірність виникнення ускладнень.

  До якого лікаря звернутися

  Насамперед постраждалий відвідує травматолога, який призначає рентген і на підставі отриманого знімка визначає міру пошкодження волокон сполучної тканини. Потім починає лікування сам або спрямовує пацієнта до інших фахівців. Ними можуть бути:

  1. Фізіотерапевт – призначає різні види фізіотерапевтичних процедур: УВЧ, магнітотерапію, грязьові ванни, парафінотерапію тощо.
  2. Масажист – проводить курс лікувальних масажів для знеболювання та усунення набряклості. Ця процедура стимулює процеси розсмоктування гематом та загоєння пошкоджених тканин.
  3. Ендоскопіст – за допомогою введення до суглоба артроскопа отримує високоточну інформацію про ступінь ушкодження.
  4. Хірург – здійснює оперативне втручання у тяжких випадках.
  5. Реабілітолог – проводить заходи, спрямовані на швидке відновлення після травми.

  Діагностика

  Діагностичне обстеження включає такі процедури:

  1. КТ та МРТ – дозволяють розглянути ступінь пошкодження структури тканин, щоб підібрати ефективніший метод лікування.
  2. Рентгенографія – призначається у разі серйозних травм або підозри на перелом.
  3. УЗД – дає можливість розглянути точну наявність пошкоджених зв’язок та м’язів та їх локалізацію.

  Відео – Спортивні травми. Розтягнення м’язів паху

  Особливості лікування

  На підставі результатів проведених обстежень фахівець визначає методику лікування пахвинних зв’язок. Як правило, спочатку призначається медикаментозна терапія, а згодом – фізіотерапія.

  Медикаментозне

  Медикаментозне лікування допомагає при легкому та середньому ступені тяжкості. У процесі терапії фахівець призначає такі види препаратів:

  1. Знеболювальні – швидко усувають больовий синдром.
  2. Протизапальні нестероїдні дозволяють позбутися неприємних симптомів. Випускаються у вигляді мазей та пігулок.
  3. Протизапальні гормональні – призначаються при серйозних травмах, що не піддаються лікуванню іншими препаратами.

  Розтягнення зв’язок паху легкого та середнього ступеня тяжкості лікують препаратами, що мають протинабрякову та протизапальну дію:

  • Диклофенак;
  • Фіналгон;
  • Долобені;
  • Вольтарен;
  • Гепаринова та іхтіолова мазь;
  • Фастум;
  • Діп Ріліф.

  Ін’єкції

  При серйозних ушкодженнях із сильним болем пацієнту призначають внутрішньом’язові ін’єкції у пупартову зв’язку з використанням нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Уколи роблять свою дію безпосередньо в місці запалення волокон, що розірвалися. Препарати швидко усувають больові відчуття, знижують температуру та усувають запалення. Найбільш поширені засоби:

  Зовнішні медикаментозні засоби більш безпечні, оскільки не мають протипоказань та побічних ефектів. Існує кілька видів мазей, що мають різний вплив на пошкоджені волокна зв’язок:

  Протизапальні препарати блокують синтез простагландинів, попереджають появу тромбоцитів та зменшують набряклість. Найефективніші з них:

  Мазі наносять у пахвинній ділянці не менше 3 разів на добу до повного усунення запального процесу.

  Для зняття больового синдрому використовують «Лідокаїн», «Кетонал» та «Дімексид».

  Народні засоби

  Засоби народної терапії результативні лише за незначних травм. При середньому та тяжкому ступені розтягування їх використовують, включивши до складу комплексного лікування.

  1. Втирати мазь, отриману змішуванням вершкового масла із подрібненим польовим хвощем.
  2. Прикладати до хворого місця компреси з відваром із сухих бруньок тополі або капустяного листя.
  3. Приготувати настій із 50 г кореня алтею, 100 г березових бруньок, кількох шишок хмелю та ½ л горілки. Використовувати для компресів протягом 2 тижнів.
  4. Щодня втирати у уражене місце розведену з водою куркуму до консистенції сметани.

  Незважаючи на безпеку народних засобів, перед початком їх застосування потрібна консультація спеціаліста.

  Тейпування

  Принцип методики полягає в приклеюванні на травмовану ділянку тейпу (спеціального еластичного пластиру), що підтримує м’яз, і одночасно дозволяє розслабитися. Процедура вимагає дотримання низки правил:

  • приклеювання здійснюється на суху та чисту шкіру, не допускаючи натягу;
  • тейп активують (підігрівають) шляхом розтирання.

  Травма гоїться набагато швидше, якщо зв’язки перебувають у нерухомому стані.

  Відео – Невідкладна допомога при розтягуванні пахових м’язів

  Методи реабілітації

  У період відновлення фізичні вправи допустимі лише за хороших аналізах і з дозволом лікаря. Вправи виконують у повільному темпі, щоб спровокувати повторне ушкодження. У ЛФК входить таке:

  • підйом колін вгору;
  • ходьба дома;
  • підтягування, стоячи навшпиньки;
  • махи, що повільно виконуються вперед і назад;
  • імітація ходьби в положенні лежачи на боці.

  Тривалість лікувальної фізкультури – трохи більше 15 хвилин на день, особливо у початку відновлення.

  Терміни відновлення

  Процес відновлення при розтягуванні пахових зв’язок займає від кількох днів за кілька місяців. Цей термін обумовлений ступенем важкості та індивідуальними особливостями організму пацієнта. Найбільшу шкоду розтягнення завдає чоловікам, тому їхнє відновлення характеризується тривалістю.

  Відсутність фізичних вправ та абсолютний спокій суттєво прискорюють загоєння пошкоджених волокон.

  Наслідки та ускладнення

  Несвоєчасне або неправильне лікування призводять до серйозних ускладнень та проблем з опорно-руховим апаратом, а саме:

  • розвиток пахвинної грижі;
  • освіта міозиту;
  • щілинний дефект м’яза;
  • гострий запальний процес у малому тазі (у жінок).

  Профілактичні заходи

  Щоб не допустити виникнення травми в області паху, необхідно дотримуватися нескладних заходів профілактики:

  • проводити розминку перед кожним тренуванням;
  • постійно вести активний спосіб життя;
  • не зловживати перебуванням у положенні сидячи;
  • забезпечувати регулярне надходження вуглеводів у організм;
  • щоденний прийом вітамінів, особливо групи;
  • дотримуватись правильного режиму харчування, складати збалансований раціон.

  Розтяг пахових зв’язок рідко зустрічається в побуті, переважно це спортивна травма. Тому важливо вміти самостійно визначати вид пошкоджень, отриманих під час тренувань, щоб своєчасно та грамотно надати першу допомогу. Від дій, виконаних відразу після травмування, безпосередньо залежить тривалість лікування та реабілітаційного періоду.