Каховська ГЕС: історія та трагедія споруди

Каховська ГЕС – одна з «будівель комунізму», або «великих будівництв сталінської епохи». Так ще за життя Сталіна називали серію радянських мегапроєктів електростанцій, каналів та інших промислових та сільськогосподарських споруд. Їх будували у 1940–1950-ті — часто із застосуванням примусової праці.

Великі гідроелектростанції в СРСР почали зводити у 1920-ті у зв’язку з планом ГОЕЛРО та індустріалізацією: промисловості потрібна була енергія. У 1948 року будівництва підштовхнула програма «наукового регулювання природи» — «Сталінський план перетворення природи». Він включав у тому числі зміну клімату та зрошення величезних площ з каналів та водосховищ. Проєкт був розрахований на період 1949-1965 років. Після смерті Сталіна план згорнули, але будівництво ГЕС продовжувалося.

В результаті з кінця 1920-х по середину 1970-х на Нижньому Дніпрі звели каскад із шести водоймищ з гідроелектростанціями: до Другої світової війни Дніпрогес (1941-го та 1943-го її двічі підривали, про це — нижче), потім — Каховську , Кременчуцьку, Канівську, Київську та Дніпродзержинську (нині Середньодніпровська) станції. Найбільша станція Дніпровського каскаду, Дніпрогес – заввишки 60 метрів. Висота греблі Каховської ГЕС – 30 метрів.

Під час будівництва Каховської ГЕС працювало близько 12 тисяч осіб — і на відміну від інших великих будівництв (зокрема Дніпрогесу), там не використали працю ув’язнених. Постанову про будівництво випустили 20 вересня 1950 року. Проєкт включав зведення Каховського гідровузла (у тому числі будівлі ГЕС з монтажним майданчиком та машинним залом, греблі та однокамерного судноплавного шлюзу), а також Південно-Українського та Північно-Кримського каналів — і вже 1951 року, коли до завершення проєкту залишалося два десятки років, всі три об’єкти вказали на марці із серії «Великі будівництва комунізму».

«Будівництва комунізму» найрадикальнішим чином впливали на ландшафт. Коли восени 1955 та навесні 1956 року заповнювали водосховище Каховської ГЕС, затопили історичну місцевість Великого Лугу, пов’язану з історією Запорізької Січі та давні кургани. Дані про затоплені села різняться — у різних джерелах зазначено від 27 до 90 населених пунктів.

Панорама будівництва Каховської ГЕС. Херсонська обл., 20 серпня 1954 року. Джерело цієї та інших фотографій: Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів України.

Під водою опинилося 257 тисяч гектарів дніпровських плавнів — заплавних островів із родючими ґрунтами та городами. Попередньо звідти вивезли ліс. Загинуло багато диких тварин: не всі встигали врятуватися від води, а деяких, наприклад, вовків, навмисно відстрілювали.

Людей із затоплених сіл переселяли в нові будинки неподалік — для них одночасно з ГЕС збудували 1063 будинки. Ось що про це згадував український письменник та режисер Олександр Довженко, який побував на будівництві перед затопленням водосховища:

«Жодної роз’яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили у двори, обмірювали, записували та кожному індивідуально повідомляли про затоплення та необхідність переселитися нагору. Більше того, усім, хто не встиг переселитися у певний термін, заявляли: «Якщо до такого числа не переїдеш, попереджаємо — ламатимемо будинок бульдозером незалежно від того, чи живеш ти в ньому чи ні». Люди змушені були підкоритися», – писав Довженко.

Довженко присвятив затопленню сіл сценарій фільму «Поема про море». 1958 року, через два роки після його смерті, картину зняла і випустила його дружина Юлія Солнцева. Ще через рік, 1959-го, Каховську ГЕС ввели в експлуатацію.

Хто вигадав ансамбль Каховської ГЕС

Історія Каховської ГЕС тісно пов’язана з будівництвом Дніпрогесу: у їхньому створенні брали участь одні й ті самі організації та люди. І перше, і друге зводило «Дніпробуд» — одне з найбільших будівельних підприємств СРСР, яке спеціалізувалося на гідроелектростанціях та інших промислових об’єктах.

Укладання перших кубометрів бетону в 4-й блок днища шлюзу Каховської ГЕС. м. Нова Каховка Херсонської обл., 30 березня 1953 р.

Обидві гідроелектростанції прямо чи опосередковано пов’язані зі знаменитими архітекторами-конструктивістами братами Весніними. Усі три Весніна — Олександр, Леонід та Віктор — працювали над проєктом Дніпрогесу (і вважали його одним із найвдаліших у кар’єрі). Середній брат Віктор був наставником і викладачем Георгія Орлова, майбутнього головного архітектора Каховської ГЕС.

З 1944 року Орлов був головним архітектором «Дніпробуду» та відновлював Дніпрогес від наслідків Другої світової війни. Станцію за час бойових дій руйнували двічі: 1941 року її під час відступу підірвав 157 полк НКВС — за різними підрахунками, при цьому загинуло від 20 до 100 тисяч радянських військових та цивільних; потім нацистські війська 1943 року знищили машинний зал під час відступу.

Ще одна важлива постать у проєкті Каховської ГЕС — Петро Непорожній, який обіймав посаду головного інженера під час будівництва станції. Завдяки його рішенням комплекс отримав безліч унікальних особливостей: наприклад, тут уперше у світі між шлюзом та ГЕС збудували земляну греблю на мулистих відкладах, які зазвичай намагаються не використовувати для будівництва гідроспоруд. ГЕС включала шість гідроагрегатів та забезпечувала електроенергією південь України — виробляла 1420 мільйонів кіловат-годин електроенергії на рік.

26 червня 2000 року Каховській гідроелектростанції надали ім’я Непорожнього — на фасаді встановили пам’ятну табличку з його портретом. Також на честь нього названо найбільшу в Росії Саяно-Шушенську ГЕС і дві вулиці в російських містах: Тольятті та Москві. Причому московська назва з’явилася нещодавно — 21 лютого 2023 року, тобто через рік після того, як російські війська окупували Каховську ГЕС і прилеглі території Херсонської області.

Група будівельників Каховської ГЕС. Херсонська обл., квітень 1955 р.

Про архітектуру Каховської ГЕС

Шлюзи, ГЕС та насосні станції рідко відрізняються виразною архітектурою — і найчастіше вражають масштабом, а не декором та композицією. Однак архітектура гідровузлів у СРСР була винятком. У сталінський час на шлюзах і каналах будували вежі зі шпилями, скульптурами та масивними арками, а машинні зали нерідко прикрашали різним декором — у зруйнованому турбінному відділенні ГЕС стеля була декорована кесонами.

Затвори однокамерного шлюзу з боку Дніпра обрамлені гігантською «тріумфальною аркою», а виїзд зі шлюзу позначений «ворітами» із двома симетричними вежами. Така велика увага до архітектури каналів була пов’язана з тим, що через шлюз проходили судна — у випадку з Каховською ГЕС першим був буксир «Комуніст» 1955 року.

Як і сама гребля, що завдовжки досягала 447 метрів, ця частина станції стала одним із головних архітектурних символів міста — арка часто потрапляла на фотографії та туристичні листівки. У 2013 році український Мінкульт надав ансамблю та окремим елементам ГЕС статус пам’яток регіонального значення (за радянських часів у будівлі не було охоронного статусу, вона була надто новою).

Як зазначає у статті для порталу «Заборона» український краєзнавець Семен Широчин, у Радянській Україні нові міста зазвичай з’являлися поряд із ГЕС, місцями видобутку корисних копалин та АЕС. Найвідомішими стали міста біля атомних електростанцій: Славутич (1988), Прип’ять (1974), Енергодар (1970) та Вараш (колишній Кузнецовськ, 1973). При цьому на Дніпровському каскаді ГЕС будівництво більшості станцій спричинило не створення нових, а розширення існуючих міст. Винятком на цій ділянці Дніпра стали Світловодськ (він був заснований як селище будівельників при Кременчуцькій ГЕС) та Нова Каховка.

Місто-супутник для будівельників та працівників гідровузла зводили при Каховській ГЕС одночасно зі станцією. Під будівництво визначили територію села Ключове. Роботи почалися 1951-го, і до 1955 року більшість ансамблю вже було закінчено.

Вид шлюзу Каховської ГЕС. м. Нова Каховка Херсонської обл., вересень 1959 р.

На відміну від інших «будівель століття» тут не було тимчасових бараків — робітників селили у нових збірних дерев’яних одноповерхових будинках. Але жити перші роки на будівництві було важко: у листах будівельники скаржилися, що в соцмістечко не проводять каналізацію, житла не вистачає, а ясла переповнені.

Генплан міста розробляли архітектори Антон Маторін та Віра Монтлевич. Він належить до типу лінійних міст із суворим зонуванням: уздовж берега Дніпра простягся парк із літніми будиночками та естрадою, потім — проспект Сталіна (згодом — Дніпровський проспект), забудований багатоквартирними будинками, а за ними — приватний сектор. Надалі місто росло новими районами та виробництвами, але початкову структуру зберегло.

Оскільки Нову Каховку зводили у стислий термін, використовували стандартні архітектурні проекти. Більшість житлової забудови – це 2-3-поверхові типові будівлі. Фасади 200 будівель оздобили орнаментами. Їх створили художники-бойчукісти Григорій Довженко та Олександр Мізін. У ХХІ столітті їхні твори почали називати «кам’яними вишиванками» — їхні орнаменти справді натхненні вишивками на рушниках Середньої Наддніпрянщини. З 2016 року з ініціативи місцевого архітектора та дослідниці Тетяни Євсєєвої у Новій Каховці діяв волонтерський рух, який відновлював ці панно.

Інша помітна деталь архітектури Нової Каховки – водні мотиви. Ліхтарні стовпи на міській пристані нагадують силует ростральних колон, а колонада літнього театру за проектом радянського архітектора Георгія Зеньковича прикрашена медальйонами з елементами гідровузла: турбінними спорудами, аркою шлюзу та водоскидом.

Одна з найпомітніших будівель Нової Каховки – неокласичний палац культури за проєктом Самуїла Вайнштейна, Миколи Коломійця та Мусія Катерноги. Як і інші будівлі у місті, ДК збудовано за типовим проектом, а індивідуальність йому надає декор: у вестибюлі викладено мозаїчну підлогу, стилізовану під традиційний український килим, а різнокольоровий орнамент черепиці на даху нагадує покрівлю на Резиденції митрополитів у Чернівцях.

Загальний вид центральної частини м. Нова Каховка. Херсонська обл., 1956 р.

Саме на тлі ДК 6 червня «вріо губернатора» регіону Володимир Сальдо записував відео, в якому говорив, що «люди спокійно рухаються вулицями», а у місті «працюють автозаправки» та «деякі магазини». Вода при цьому переливалася через вікна першого поверху будівлі, біля неї плавали лебеді.

Чого чекали від цієї ГЕС

На Каховську ГЕС та її шлюз покладали великі надії. «[Зведення гідроелектростанцій на Дніпрі] мало втричі скоротити шлях від Чорного до Балтійського моря порівняно з шляхом через Гібралтар» — йдеться у фільмі «Електрифікація СРСР». Каховська ГЕС, за словами диктора, мала створити «величезну іригаційну систему», яка б дозволила «оросити багато гектарів посушливих земель».

У статті «Відповідь українських колгоспників» у журналі «Праця» за 24 вересня 1951 року йдеться, що будівництво Каховської ГЕС та Южно-Українського каналу «відкриває нові радісні перспективи розвитку Херсонщини».

Виростуть нові промислові підприємства та робочі селища. Зрошені землі старої Таврії даватимуть високі та стійкі врожаї бавовни та пшениці. Сотні тисяч голів молочної худоби та тонкорунних овець пастимуться на соковитих пасовищах. Нижньодніпровські піски за кілька років покриються прекрасними садами та виноградниками. Нові лісозахисні смуги перегородять шлях суховіям. Енергія Каховської гідроелектростанції почне рухати електротрактори, набагато полегшить усі трудомісткі сільськогосподарські роботи», – йшлося у статті.

Вид на р. Дніпро з ротонди в м. Нова Каховка. Херсонська обл., 1960-і рр.

Каховський гідровузол справді забезпечив електроенергією та питною водою весь південний схід України. Шлюзи ГЕС забезпечували навігацію від Херсона до Запоріжжя, проте до Балтійського моря судна не ходили. У XXI столітті, ще до повномасштабної війни, шлюз перебував у критичному стані, черги із судів розтягувалися, кожному доводилося чекати до 16 години.

ГЕС під час окупації та після 6 червня

24 лютого 2022 року електростанцію захопили російські війська – відтоді її контролювали окупаційні сили. Служба безпеки України встановила, що заступник командувача Чорноморського флоту РФ з матеріально-технічного забезпечення генерал-майор Михайло Ясніков та командувач 11-ї окремої інженерної бригади полковник Дмитро Марков наказали захопити адміністративні будівлі та будівлі Каховської ГЕС та взяти в заручники персонал. 16 березня 2022 року Росгвардія відзвітувала про захоплення станції. Військові підрозділи, як стверджувалося у повідомленні, «забезпечують охорону та безпеку ГЕС, працівники станції поступово повертаються на свої місця».

Про майбутній підрив дамби говорили щонайменше з осені 2022 року. 20 жовтня Володимир Зеленський заявив, що російська сторона замінувала греблю та обладнання ГЕС, щоб «здійснити теракт та звинуватити в цьому Україну».

11 листопада 2022 року під час відходу російські війська підірвали на греблі ділянки автомобільної та залізниці — через станцію проходить автомагістраль М14, яка вела від Новоазовська до Одеси. При цьому сама гребля зазнала деяких пошкоджень: на місці вибуху протікала вода, що було добре видно на супутникових знімках. Рівень води в Каховському водосховищі опустився до найнижчого за три десятиліття — як повідомляла окупаційна влада, воду скинули «для мінімізації наслідків» атак з боку ЗСУ.

Загальний вид площі біля річкового вокзалу у м. Херсоні. 1960-і роки.

6 червня гребля була зруйнована російськими окупантами. Вода безконтрольно потекла вниз за течією, разом із нею до Дніпра потрапило 150 тонн машинного масла.

За даними українського Мінкульту, окрім ансамблю ГЕС постраждали або перебувають під загрозою десятки пам’яток. Окрім ДК та забудови у Новій Каховці, це палаци культури у селах Корсунка та Дніпряни, картинна галерея ім. А. С. Гавдзінського, музей історії міста Нова Каховка, будинок-музей А. П. Бахути та інші музеї.

У зоні лиха знаходяться археологічні пам’ятки національного значення: Львівське поселення (IV століття до нашої ери – IV століття), Бургунське поселення, село Миколаївка (II-V століття), село Тягинка (XIII-XVII століття), городище «Понятівське »(IV століття до нашої ери – IV століття).

Крім того, відомо, що в Олешках пішов під воду будинок-музей відомої художниці-самоучки Поліни Райко, — повідомив представник Херсонського обласного фонду ім. Поліни Райко, художник Семен Храмцов. Будинок із фресками повністю затопило, проте його хранителькам вдалося врятуватися та винести картину «Берегині».

Українське Міністерство аграрної політики та продовольства розповіло, що, за попередніми оцінками, на Херсонщині може затопити близько десяти тисяч гектарів сільськогосподарських земель на правому березі Дніпра, у кілька разів більше – на лівому березі. Від розливу постраждають флора та фауна регіону. Без джерела води залишилося 94% зрошувальних систем у Херсонській, 74% — у Запорізькій та 30% — у Дніпропетровській областях. Керівник офісу президента України Андрій Єрмак повідомив, що питної води може позбутися південь Херсонщини та Криму.

Глава «Укргідроенерго» Ігор Сирота вважає, що відновлення ГЕС триватиме щонайменше п’ять років. І, як наголошує Міністерство аграрної політики України, навіть якщо водосховище заповнять, регіон має розбиратися з наслідками катастрофи після цього ще кілька років.

Майбутнє Каховської ГЕС: відбудувати чи залишити так, як є?

Після руйнування греблі Каховської ГЕС фактично завершилась 70-річна історія однойменного водосховища. Того самого, яке одні називали “дивом радянської інженерної думки”, а інші – “вбивцею природи та історії”. Втім, навряд чи є сенс вкотре усе це згадувати, за останній місяць про греблю було написано сотні матеріалів. Зараз питання в іншому: що робити далі, чи є сенс відбудовувати найнижчу за течією гідроелектростанцію на Дніпрі?

Українці традиційно розділилися на два умовних табори: перші “за” відбудову, другі — “проти” цього. І кожна сторона чітко аргументує свою позицію. Тож пропонуємо ознайомитися.

ТРЕБА ВІДБУДУВАТИ

Урбаніст Віталій Селик в коментарі “Укрінформу” заявив, що, можливо, було б добре залишити все як є — відкриється історичний Великий Луг, частково відновиться первинний стан довкілля.

Але на жаль, природа та економіка України за майже 70 років пристосувалися до ГЕС.

“Відсутність води у Каховському морі призведе до осушення полів півдня України з подальшим запустеленням. Треба розуміти, що таке велике водосховище варто опускати поступово, протягом кількох років і контрольовано ревіталізувати, висаджувати нові дерева, чагарники, різнотрави. Відновлювати грунти. При нинішньому різкому «спрацюванні» водосховища ми побачимо проблемні незворотні процеси”, – наголошує він.

Пан Селик каже, що останніми роками завдяки зрошенню водою з Каховського водосховища Запорізька, Херсонська, Миколаївська і Дніпропетровська області були в п’ятірці українських лідерів за врожайністю зернових.

“Херсонська область до повномасшабного вторгнення була лідером з овочів, вирощення у відкритих грунтах. Тепер такого не буде – це величезний удар по вітчизняному агросектору. Результат ми вже бачимо на цінниках. В рази зросли ціни на сезонні овочі та фрукти”.

Крім того, за словами експерта, якщо не відновлювати водосховище і ГЕС, доведеться закрити Запорізьку АЕС і десятки (якщо не сотні) великих заводів, які не матимуть достатньої кількості води та електроенергії для виробничих процесів.

“Відповідно населення масово виїде з цього регіону через неможливість жити у важких кліматичних умовах та через відсутність води і робочих місць. У довгостроковій перспективі це може бути до півтора мільйона кліматичних біженців. Це як населення всієї Запорізької області, включно з облцентром, – акцентує урбаніст. – Треба розуміти, що частина з них переїде до центральних та західних регіонів України, а частина мігрує за кордон. Економіка України втратить регіональну рівновагу. І ми отримаємо розліт економічної спроможності та зарплат подібний до російського, коли середня зарплата у двох регіонах може відрізнятися в 4 рази”.

Компромісним рішенням було б запроектувати оновлене водосховище з меншою водною площею, але це рішення мають детально пропрацювати науковці та економісти.

Зруйнована російськими окупантами Каховська ГЕС

Член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор Сергій Афанасьєв каже, що ті, хто закликають не відновлювати греблю, не розбираються не тільки в економіці та розвитку країни, але й в екології: “Немає вже тих чорноземів і оспіваного в піснях і легендах Великого Лугу та козацького степу. На жаль, і не буде в найближчому майбутньому. Стабілізація територій, які тривалий час перебували під водою, відбувається тисячоліттями. І коли мені кажуть, що з висиханням Каховського водосховища тепер звільниться величезна площа родючої землі, я відповідаю, що звільниться понад 200 тисяч гектарів піску, глини та мулу з важкими металами. І на цих донних осадах зараз знаходиться 500 тисяч тонн дрейсени. Коли дрейсени, не кажучи вже про інші види молюсків і рибу, опиняться на суші, то почнуть розкладатися. Вода почне гнисти та стане джерелом кишкових хвороб”.

І коли все це попаде у річище Дніпра — наслідки можуть бути катастрофічні. Величезна кількість жижі, що гниє, просочуватиметься також і в підземні горизонти. Якість води зі свердловин з кожним днем погіршуватиметься.

“А смердюча жижа, насичена органікою та незрозуміло ще якоюсь хімією, залишиться на століття. Мул підсохне, зверху утвориться плівка, по якій навіть можна буде ходити, але техніка по ній не проїде. Рости там будуть тільки чужорідні бур’яни, які витіснять будь-які посаджені людиною верби чи лугові трави. Рекультивація таких земель неможлива”, – запевняє біолог.

Олександр Харченко, директор “Центру дослідження енергетики”, пояснює: “Каховська ГЕС дуже потрібна для України з погляду забезпечення електроенергією”.

Але є нюанс — останні півтора року, після захоплення ГЕС російськими військами, Каховська станція не працювала та відповідно не постачала електрику в єдину енергосистему. Проте країна, хоч і з труднощами, змогла пройти важкий зимовий період і зараз забезпечує себе енергетикою з інших джерел, передусім атомних станцій.

“Проведімо аналогію, – зауважує на це Олександр Харченко, – Припустимо, що у вас у квартирі протягом якогось часу не буде холодильника. Чи ви загинете від цього? Ні. Але чи буде вам комфортно і зручно? Думаю, що ні. Чи будете ви нести збитки? 100%, бо у вас будуть псуватись продукти”.

Так само і Каховська ГЕС, стверджує експерт, надзвичайно необхідна для української енергосистеми, оскільки це, по-перше, додаткові “маневрові потужності”, що дають змогу регулювати споживання в системі, по-друге, це “чиста енергетика”, тобто та, яка не несе забруднення.

Крім того, за словами пана Харченка, без водосховища великі підприємства Дніпропетровщини не зможуть працювати навіть на 50% своєї потужності.

Його думку продовжує ще один економіст — Олександр Хмелевський: “Вже зараз виникли проблеми із забезпеченням водою Кривого Рогу. 75% залежало від цього водосховища. Без ГЕС не зможе працювати Запорізька АЕС, яка відіграє провідну роль в енергосистемі України. Тому одразу після війни потрібно негайно відновлювати Каховську ГЕС. Затримка буде погіршувати екологічну ситуацію в регіоні та завдаватиме економіці України величезних збитків”.

З певною іронією на користь відбудови ГЕС виступив також політолог, керуючий партнер «Національної антикризової групи» Тарас Загородній: “Після підриву Каховської ГЕС в українському сегменті Facebook почалися дивні рефлексії стосовно того, що ГЕС не потрібно відновлювати. Начебто під час побудови споруди у радянські часи були знищені якісь сакральні місця «сили козацтва», типу Великого Лугу. Що його потрібно ледь не відновити, відбудувати там хутори, садити помідори, вирощувати пшеницю. З’явилися якісь «грети тунберг» на пенсії, які починають розповідати, чому нічого не треба тепер міняти та відновлювати. Ще трохи та мова зайде про відновлення скіфських богинь та пошуку нових-старих скреп для поклоніння. Шановні, нам не скрепи потрібні”.

Він наголошує, що зараз єдине джерело поклоніння та натхнення є українська Армія, яка зберігає нашу націю і буде це робити у майбутньому. Але нашій Армії потрібна зброя.

“Зброя виробляється не на хуторах, не на городах чи полях пшениці, а на промислових підприємствах, які розташовані в містах. Каховська ГЕС – це частина великого промислового кластера, який забезпечує життєдіяльність промислових підприємств та міст Запорізької та Дніпропетровської областей. На цих підприємствах виробляється метал. Він потрібен для ВПК. Місто – це місце концентрації наукових кадрів, які створюють те, що дасть нам переваги у майбутньому, в XXI столітті”.

Каховське водосховище перетворюється на пустелю

Більше того, наголошує пан Загородній, Каховська ГЕС забезпечувала меліорацією декілька областей України: Херсонську, Миколаївську, забезпечувала водою Крим.

“Це великий господарсько-промисловий комплекс, який потрібен нам для відновлення економіки. А розмови про Великий Луг – це намагання слідувати якимось архаїчним символам, що не несуть за собою ніякого смислового навантаження. Адже зрозуміло, що хутори та городи мало що дадуть Україні у XXI столітті для розвитку ВПК та економіки в цілому. Якщо хочете знайти сакральні місця, то проведіть розкопки на території Великого Лугу та перемістіть всі знайдені речі, артефакти, в музеї. Ходіть в музеї, які будуть знаходитися в містах. Бо саме в містах відбувається модернізація, а не на городах чи в хуторах”, – підкреслив політолог.

З вище сказаним можна погоджуватися, а можна — погоджуватися не зовсім. Тож — що кажуть ті, хто виступають проти?

НЕ ТРЕБА ВІДБУДОВУВАТИ

Доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко найперше загадав про природоохоронну програму, яку ухвалив Євросоюз, і якою передбачено відновлення 25 тисяч км річок. Це стосується саме тих європейських водойм, які обмежені дамбами, греблями чи каналами.

“Це нормальна практика в Європі, коли вони почали відновлюють природність течії річок і руйнують дамби”, – каже біолог.

Він наполягає, що таким шляхом має піти і Україна, щоб відновити Великий Луг, знищений 70 років тому при будівництві Каховської ГЕС: “Я підтримую думку, що його (водосховище, – Ред.) не треба відновлювати. Це був старий радянський проект, я думаю треба шукати альтернативні шляхи”.

На думку експерта, основні проблеми, а саме наповнення каналів для поливу сільгоспугідь, забезпечення достатньою кількістю води Запорізької АЕС, населення та підприємств Дніпропетровської області, можна вирішити або шляхом створення водосховищ в балках на менших річках, або збудувавши насосні станції на Дніпрі.

“Шанс відновити унікальний Великий Луг не можна втрачати, – зауважує професор Мойсієнко. – Через зникнення “Каховського моря” тут відкриються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів. Природа сама відновиться, але якщо ми їй допоможемо, то це буде швидше”.

За його прогнозами, самостійне відновлення екосистеми займе близько 50 років, але за сприяння людини цей термін можна скоротити до 10 років.

“Західні країни і глобальні природоохоронні організації мають допомогти Україні. Знову звести ГЕС – це найпростіше рішення. Уряд має розглянути інші варіанти, які б враховували інтереси і природи, і промисловості”, – додав еколог.

Марк Желєзняк, професор Інституту радіоактивності навколишнього середовища в Університеті Фукусіми радить уникати крайнощів у питаннях долі Каховського водосховища: “Для відновлення іригації, наповнення Північно-Кримського каналу і створення умов для безпечного повернення очищеної води у природній коло обіг є підходи, що вже активно застосовують у розвинутих країнах, зокрема Японії. Передусім варто наголосити, що має значення не стільки площа водосховища, а його корисна ємність. Крім того, важать втрати води у процесі доставки і використання. Сучасні технології дозволяють із цим впоратися. Скажімо, укріплення берегів водосховища, застосування крапельного поливу тощо. Коли споруджувалася Каховська ГЕС такі варіанти або були недоступними, або ними просто нехтували через екстенсивне господарювання та неповоротку командну економіку. Оскільки кошти на подолання наслідків надходитимуть від міжнародних донорів, то вони вимагатимуть як максимального ефекту, так і екологічності рішень”.

Великий Луг: затопити історичні памʼятки, які становлять частину національної ідентичності, вдруге — складне рішення

Гідроархеолог Максим Остапенко вважає, що відновлення Каховської ГЕС нашкодить екології нижньої течії Дніпра.

“Відновлення Каховської ГЕС стане новою катастрофою. Першою катастрофою було будівництво Каховської ГЕС, другою – знищення, а третьою – її відновлення. Треба шукати нові принципи та філософію відновлення екології нижньої течії Дніпра”, – пояснив пан Остапенко.

Він також наголосив, що екологія Дніпра може бути відновлена після знищення Каховської ГЕС.

“Каховська ГЕС не була Дніпром. Це було стояче болото, яке влітку гнило, а взимку промерзало. Таким чином знищувалась екологія Дніпра. Тому потрібно повністю переглядати цю історію і залучати міжнародних експертів з цієї проблематики”, – додав гідролог.

Прямо виступає проти відновлення ГЕС і гідробіолог Юрій Квач. Його аргументи такі: “Очевидно, що цей підрив — це злочин і катастрофа, але також катастрофою для ареалу було саме створення водосховища. Треба розуміти з якою метою його створили: щоби дати воду для сільського господарства Криму та вирощування там зернових. Такою була політика СРСР, який потребував зерна, але, якщо розібратися, то самому Криму та Півдню України вирощення зерна необхідним не було. Це території, на яких споконвіку займалися тваринництвом, і які зараз (у зв’язку з кліматичними змінами та потеплінням, – Ред.) набагато логічніше переорієнтувати на вирощення горіхових культур. Крім того, нова екосистема може знову дозволити нереститися в плавнях Дніпра осетровим, які покинули ці території після створення ГЕС. Зрештою, є й археологічна та історична цінність всіх тих територій, що їх раніше ховалось під водою ”.

В контексті археології. Історик Олександр Алфьоров зазначає: “Перед нами постане закрита, законсервована територія, серцевина Запорожжя. Ми побачимо різноманітні маршрути, протоки, кургани. Для дослідників це буде надважливе явище”. Затопити історичні памʼятки, які становлять частину національної ідентичності, вдруге — складне рішення”.

А як же українське судноплавство? Хіба через відсутність Каховського гідровузла не виникнуть проблеми?

Колишній міністр Інфраструктури Володимир Омелян каже, що проблем не буде: “Для відновлення судноплавства по Дніпру не обов’язково потрібно відбудовувати дамбу. Достатньо буде побудувати судноплавний канал разом з механізмами, що підійматимуть чи опускатимуть судна. (. ) Річковими перевезеннями ми зможемо перевозити значно більшу кількість вантажу. Свого часу за радянських часів по Дніпру перевозили 50 млн т вантажів. В 2016-2019 роках ми перевозили 19 млн т. Теоретично потужність річок українського басейну сягає 30-40 млн т. Це цифра до якої ми можемо йти, бо так ми знімемо суттєве навантаження з доріг, але чи для цього потрібно відбудовувати Каховську греблю я не впевнений. До цього питання ми повернемось після війни й воно буде актуальним в дискусіях щодо повоєнної відбудови України”.

І ще важливе. Каховська ГЕС не була надпотужною – лише 334 МВт, вона виробляла 1% енергії в Україні. Для ілюстрації, найменша ТЕЦ в Україні має потужність у 500 МВт, а один енергоблок ЗАЕС — близько 1000 МВт. За оцінками на відновлення зруйнованого обʼєкта піде до п’яти років, і це коштуватиме до одного мільярда євро. Натомість нестачу в енергетичній системі можна заповнити альтернативними шляхами й розглядати це як можливість впровадити інновації.

“Питання доцільності відбудови електростанції потребує окремого вивчення, особливо в контексті того, що в майбутньому український Уряд планує розвивати невеликі атомні електростанції”, – підкреслив пан Омелян.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПІВДНЯ ПРИСТОСУЄТЬСЯ

Лариса Гук, експерт у галузі сільського господарства інформаційно-аналітичного центру “АГРО ПЕРСПЕКТИВА” каже, що руйнування Каховської ГЕС і проблеми із системами зрошення автоматично означають повернення до традиційного сільського господарства.

“Так, зміниться структура виробництва сільськогосподарської продукції. Тимчасово можна забути про вітчизняний рис, але внутрішній ринок і так здебільшого споживає продукцію від іноземних фермерів. Без зрошення неможливо вирощувати на півдні кукурудзу та сою. Рекордного 2021 року Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська області сумарно зібрали 12 млн тонн зерна. – нагадує вона. – Аби отримати запланований урожай кукурудзи на рівні 11 тонн з гектара, потрібно 570 мм продуктивної вологи в чітко визначені періоди росту та дозрівання. Культивація кукурудзи потребує 8–10 поливів, а це колосальні витрати води. Локальні фермери кажуть, що соняшник, пшеницю, ячмінь можна сіяти, просто врожайність буде іншою. А ще можна розвивати крапельне зрошення, як в Ізраїлі, де розуміють цінність води”.

Ні херсонських кавунів, ні помідорів 2023-го не буде, як не було їх і торік. Однак на ринку кавуни й томати будуть, як і минулого року, зокрема з Одещини

Схожим чином висловилися в Інституті сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України: “У Запорізькій, Херсонській і Дніпропетровській областях залишиться можливість вирощувати культури, які не потребують багато вологи – пшеницю, ячмінь, озимі, горох, при цьому для овочів та технічних культур такої можливості не буде”.

Проте без кавунів та помідорів не залишимося.

“Ні херсонських кавунів, ні помідорів 2023-го не буде, як не було їх і торік. Однак на ринку кавуни й томати будуть, як і минулого року. По-перше, традиційно виручить імпорт. По-друге, місце фермерів з півдня частково посідають виробники інших областей України. Зокрема активно нарощує виробництво кавунів Одещина. Крім того, максимально намагалися розмінувати навесні Миколаївщину, адже там працює один із найбільших у Європі виробників томатної пасти. А, зважаючи на ціну “борщового набору”, центральні та західні області теж долучилися, збільшили площі на 25%”, – розповідає Лариса Гук.

В СУХОМУ ЗАЛИШКУ

У даному разі, не виступатимемо в ролі арбітрів, адже, як бачимо, питання подальшої долі Каховської ГЕС є дуже складним. Не можна просто ігнорувати аргументи однієї сторони і віддавати перевагу іншій. І там, і там є зерно для роздумів. З одного боку, можемо побудувати нову гідроелектростанцію, використовуючи більш сучасні технології, які були розроблені після побудови попередньої. З іншого — можемо збільшити увагу до екологічних аспектів та зменшити негативний вплив ГЕС на навколишнє середовище. Або ж знайти компроміс: наприклад, провести археологічні розкопки до заповнення водосховища знову чи зменшити його розміри. В будь-якому разі, треба провести кілька великих дискусій щодо бажань, можливостей, вартості й ризиків, залучивши і тих, хто “за”, і тих, хто “проти”. Плюс — вислухати думки міжнародних фахівців. А після — прийняти рішення щодо єдиної стратегії. Втім, робити це потрібно вже зараз, оскільки як регіон змінився через будівництво ГЕС, так само швидко він може адаптуватися до її відсутності.

Мирослав Ліскович. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Україна вирішила будувати нову Каховську ГЕС за $1 млрд. Чи дійсно вона потрібна? Пояснює керівник «Укргідроенерго» Ігор Сирота

Уряд вирішив відбудувати Каховську ГЕС. Нова станція може бути потужнішою та екологічнішою, проте її вартість – $1 млрд. Чи потрібна вона Україні? Бліц-інтервʼю з керівником «Укргідроенерго» Ігорем Сиротою.

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

• Як покрити дефіцит води в Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, які залежали від поставок із Каховського водосховища? Херсонська область втратила 94% води для сільського господарства та промисловості. Втрата Дніпропетровської області – 64%, Запорізької – 70%. Повноцінної альтернативи немає.
• Як компенсувати втрату зрошувальної системи, яка живилась із Каховського водосховища? Також без Каховського водосховища неможливо відновити водопостачання Криму після його деокупації.
• Як забезпечити водою Запорізьку АЕС після деокупації? Повноцінний запуск станції після деокупації неможливий без відновлення Каховського водосховища.
• Як забезпечити річкове судноплавство Дніпром? Наразі глибина на місці Каховського водосховища – до 2 м проти 16 м водосховища.

Якщо ми зможемо розвʼязати ці питання без відновлення Каховської ГЕС, то тоді можна буде обговорювати, чи є доцільність будівництва гідроелектростанції. Проте наразі ГЕС – єдине розвʼязання цих проблем.

Яка роль станції для енергосистеми?

Миколаївська, Херсонська, а також частина Дніпропетровської та Запорізької областей мають в Україні найбільше сонячних днів, також це найбільша вітрова зона. Тому ці регіони найкраще підходять для розвитку зеленої енергетики. Генерація вітрових та сонячних електростанцій малопрогнозована, тому має балансуватися традиційною генерацією – тепловими чи гідроелектростанціями. Саме тому на півдні України має бути потужна гідроелектростанція для балансування зеленої енергетики .

Гендиректор «Укргідроенерго» Ігор Сирота. Фото з особистого архіву

Наскільки ефективною Каховська ГЕС була для балансування енергосистеми? Чи розглядається варіант будівництва більш потужної станції після деокупації?

Так, замість 335 МВт розглядаємо можливість будівництва станції потужність 550–600 МВт. Будемо розглядати варіант спорудження агрегатів, які зможуть працювати як у генераторному, так і в насосному режимі . Проєкт також передбачає будівництво рибоходу, якого не було на зруйнованій станції.

Ваша попередня оцінка будівництва нової Каховської ГЕС у $1 млрд залишається незмінною?

Будувати на новому місці набагато простіше. Ми поки що не розуміємо, які наслідки підриву, оскільки частина греблі досі перебуває під водою. Невідомо, в якому вона стані. Приблизно ми розуміємо, що вартість 1 кВт потужності – $2000. Така вартість будівництва ГЕС у Європі. Якщо ми плануємо будувати станцію потужність 550–600 МВт, то загальна вартість буде $1–1,2 млрд.

Як відсутність Каховської ГЕС впливає на ефективність роботи всього каскаду дніпровських електростанцій?

Зараз ДніпроГЕС працює з обмеженнями, оскільки для роботи всіх агрегатів бракує рівня води. Буває так, що працює два агрегати, а нам потрібно 10. Для повноцінної роботи ДніпроГЕС рівень води має бути мінімум 12–12,5 м, а він зараз знижується до 11,5 м.

Ми очікуємо складної зими, коли знадобиться вся балансувальна потужність. Тому плануємо зробити насип біля ДніпроГЕС, який дозволить підняти рівень води на 1 м. Важливо зробити його до початку осінньо-зимового періоду.

Це те, що передбачає перший етап постанови уряду?

Так, маємо встигнути зробити цей насип до початку осінньо-зимового періоду. Це перший етап.

Наслідки знищення Каховської ГЕС

Вночі 6 червня, приблизно о 2:50, російські військові підірвали машинний зал Каховської ГЕС. Вода з Каховського водосховища ринула вниз за течією Дніпра крізь утворений у греблі отвір шириною близько 170 м. Спустошення Каховського водосховища призвело до повені.

Постраждало близько 20 000 будинків, понад 150 багатоповерхових будівель у місті Херсон, було знищено зрошувальну систему протяжністю понад 12 000 км, постраждали понад 290 км доріг, непоправні втрати завдані екології. Загальні збитки від трагедії KSE Institute оцінює у $2 млрд.

Спустошення Каховського водосховища завершилося 24 червня, за оцінкою Українського гідрометеорологічного інституту та НАН України. На 15 липня площа Каховського водосховища зменшилася майже на 90%, до 261,1 кв. км з 2065 кв. км. Науковці вважають малоймовірним повернення території колишнього водосховища до природного стану через зміни клімату, знищення ґрунтового покриву та зарегульованість Дніпра вище за течією.

Каховська гідроелектростанція збудована в середині 1950-х років. Вище за течією утворилось Каховське водосховище площею понад 2000 кв. км.

Завдяки дамбі рівень води у сховищі піднявся до 16 м. Одна з «Великих будов комунізму» дозволила прокласти Каховський канал, Північно-Кримський канал і канал Дніпро – Кривий Ріг, які на півдні України утворили зрошувальну систему протяжністю понад 12 000 км.

Потужність Каховської ГЕС була невелика – 335 МВт. Для прикладу: потужність ДніпроГЕС – майже 1600 МВт.

На другому етапі планується будівництво тимчасової греблі на місці Каховської ГЕС. Яка її мета?

Буде побудовано гідроспоруду шириною 150 м внизу та 15 м згори, довжиною 800 м. Вона йтиме від шлюзу до греблі, яка залишилася після руйнування. Будемо будувати її після деокупації станції і маємо встигнути до паводка, щоб почати відновлення водосховища.

Яка вартість реалізації першого і другого етапів?

Ще розробляємо проєкт, тому поки що не можу сказати.

Що буде, якщо ГЕС не відновлювати? Чи повернеться територія колишнього Каховського водосховища до природного стану?

Ні, це буде болотиста місцевість.