§ 29. Як розмножуються організми

Із чого розпочинається поява нового організму. На це питання ти отримаєш відповідь, вивчивши процеси розмноження. До розмноження здатні всі без винятку організми – від бактерій до ссавців. Розмноження забезпечує відтворення організмів й сприяє збільшенню чисельності особин різних видів. Здатність організмів до розмноження забезпечує безперервне існування життя на нашій планеті.

Завдяки розмноженню батьки передають нащадкам властиві їм ознаки: особливості будови, процесів життєдіяльності тощо.

Здатність організмів зберігати й передавати нащадкам ознаки будови, хімічного складу та процесів життєдіяльності називають спадковістю.

Які бувають типи розмноження (мал. 113).

Мал. 113. Типи розмноження організмів

Статеве розмноження забезпечують спеціалізовані статеві клітини – чоловічі та жіночі (мал. 113). Вони зливаються між собою, і з такої заплідненої жіночої клітини розвивається дочірня особина. Така особина частину спадкового матеріалу отримає від матері, частину – від батька.

Нестатеве розмноження відбувається без участі спеціалізованих статевих клітин, а дочірні організми є нащадками лише однієї батьківської особини (мал. 113).

Чим відрізняється нестатеве і статеве розмноження. За статевого розмноження нащадки можуть відрізнятись від батьківських особин за деякими ознаками. Чому? За статевого розмноження, у якому зазвичай беруть участь два батьківські організми, нащадки отримують від кожного з них лише половину спадкової інформації. Так реалізується ще одна універсальна властивість живого — мінливість. Наприклад, цуценята, які народилися одночасно від одних і тих самих батьків, загалом схожі одне на одного та на своїх батьків (явище спадковості), але все ж таки відрізняються певними ознаками (наприклад, деталями забарвлення) (мал. 114).

Мал. 114. Явище мінливості. Цуценята породи коргі, які народилися одночасно від одних і тих самих батьків

Мінливість – це здатність організмів набувати нових ознак, відмінних від подібних ознак у батьків.

У разі нестатевого розмноження дочірні організми отримують такий само набір спадкової інформації, який мав батьківський організм.

Як розмножуються одноклітинні організми. Такі одноклітинні організми, як інфузорія-туфелька та амеба протей, розмножуються переважно поділом клітини навпіл (мал. 115).

Мал. 115. Розмноження амеби протея (1) й інфузорії-туфельки (2)

Як розмножуються рослини. Рослини розмножуються як статевим, так і нестатевим способом. Більшість рослин, що зростають на нашій планеті, належить до квіткових: саме квітки забезпечують їх статеве розмноження. За малюнком 116, А пригадай будову квітки.

Мал. 116. А. Будова квітки. Б. Будова пилкового зерна: 1 – спермії, 2 – оболонка

У пиляках тичинок формується пилок – сукупність пилкових зерен (мал. 116, Б). Кожне пилкове зерно містить дві чоловічі статеві клітини – спермії, які оточені щільною оболонкою. А жіночі статеві клітини розміщені у розширеній частині маточки (у зав’язі).

Процес злиття чоловічих і жіночих статевих клітин називають заплідненням.

У квіткових рослин заплідненню передує запилення – перенесення пилкових зерен від пиляків тичинок на приймочку маточки (мал. 117). Після цього пилкове зерно (1) проростає всередину маточки пилковою трубкою (2, 3), якою спермії дістаються до насінного зачатку (4), де містяться жіночі статеві клітини. Один зі сперміїв зливається з яйцеклітиною. Згодом із цієї заплідненої яйцеклітини розвивається майбутня рослина. Інший спермій зливається з іншою клітиною насінного зачатка (її називають центральною). З неї згодом розвиваються клітини, що містять запас поживних речовин, потрібних для розвитку зародка.

Мал. 117. А. Процес запилення. Б. Процес запліднення у квіткових рослин

Поміркуйте, чому цей процес запліднення у квіткових рослин називають «подвійним».

Зародок із запасом поживних речовин оточується захисною оболонкою. Так формується насінина (мал. 118, А). Згодом насінина (одна, кілька або багато) оточується оплоднем – оболонкою плоду, яка насамперед утворюється за рахунок стінок зав’язі.

Насінина (одна, декілька чи багато насінин), оточена оплоднем, має назву плід (мал. 118, Б).

Мал. 118. А. Будова насінини пшениці: 1 – оболонка насінини (шкірка); 2 – запас поживних речовин; 3 – зародок. Б. Будова плоду абрикосу: 1 – зовнішній шар оплодня (шкірка); 2 – середній шар оплодня – м’якуш (містить розчини цукрів); 3 – кісточка: внутрішній здерев’янілий шар оплодня, який оточує насінину (4)

Рослини здатні й до нестатевого розмноження. На малюнку 119 зображено папороть щитник чоловічий (цей вид поширений на території України). Папороті (так само, як мохи, хвощі чи плауни) не утворюють квіток (поміркуй: чи варто шукати квітку папороті у ніч на Івана Купала), хоча в них формуються інші органи, які забезпечують статеве розмноження. А нестатеве розмноження відбувається за допомогою спор, які утворюються в особливих органах – спорангіях (мал. 119, 3, 4).

Мал. 119. Способи розмноження щитника чоловічого. 1 – особина, яка здійснює нестатеве розмноження спорами; пагін розміщений під землею (його називають кореневищем (8)); 2 – спорангії зібрані у групи на поверхні листків (3); 4 – після дозрівання спори висипаються (5); зі спори проростає особина, що розмножується статевим шляхом (6, 7)

Спора у папоротей – це спеціалізована нестатева клітина, оточена щільною оболонкою, що захищає її від висихання та пошкоджень.

Потрапивши у сприятливі умови, спори проростають і дають початок особинам, здатним до статевого розмноження.

Більшості рослин притаманне ще й вегетативне розмноження.

Вегетативне розмноження – тип нестатевого розмноження, за якого від материнського організму відокремлюються багатоклітинні частини. З них згодом розвиваються нащадки.

Подивися знову на малюнок 119. У щитника чоловічого пагін, розташований у ґрунті, перетворюється на кореневище (8). Якщо від кореневища відокремлюються частини, з них розвиваються дочірні особини. Так само здійснюється вегетативне розмноження й у таких квіткових рослин, як лілія лісова, конвалія, пирій тощо.

Існує багато інших способів вегетативного розмноження рослин: бульбами, вусами, живцями (частинами пагонів), тощо (мал. 120).

Мал. 120. Способи вегетативного розмноження рослин: 1 – суниці лісові (вусами); 2 – картопля (бульбами); 3 – вишня (кореневими паростками); 4 – троянди (стебловими живцями).

Дізнайтесь, як саме здійснюються згадані способи розмноження рослин.

Завдяки вегетативному розмноженню організми можуть залишати велику кількість нащадків, які зберігають якості материнського організму.

Практична робота «Розмноження рослин» (виконується під контролем учительки/вчителя).

Вам знадобиться: кімнатна рослина: традесканція, гібіскус, пеларгонія тощо, вода кімнатної температури, горщики з ґрунтом, скляна банка.

Порядок виконання роботи:

1. Відріжте частину пагону кімнатної рослини з бруньками і поставте у теплому та освітленому місці в посудину з водою. Нижній кінець пагону має бути занурений у воду на глибину 1,0-1,5 см.

2. Кожні три-чотири доби змінюйте воду в посудині. Постійно спостерігайте за відрізаним пагоном і, доливаючи час від часу воду, підтримуйте її початковий рівень. Пам’ятайте! Слід використовувати лише відстояну водопровідну воду.

3. Підготуйте горщик із супіщаним ґрунтом (дізнайтеся з різних джерел інформації, які є основні види ґрунтів). Коли через деякий час у живців з’являться корінці та досягнуть 3-5 мм завдовжки, обережно пересадіть отримані живці з посудини у приготовлені горщики.

4. Накрийте висаджені живці скляними банками й витримуйте на розсіяному світлі доти, доки вони не почнуть рости. Після цього зніміть скляні банки.

5. Поміркуйте, чому рослину можна висаджувати у ґрунт лише після того, як в неї з’являться корені.

• Чому культурні рослини розмножують здебільшого вегетативно?

Як розмножуються тварини. Тварини, як і рослини, здатні розмножуватись статевим способом, деякі – також і нестатевим. У більшості тварин статеві клітини – чоловічі (сперматозоїди) та жіночі (яйцеклітини) утворюються у спеціалізованих статевих залозах.

Чоловічі статеві залози називають сім’яниками, жіночі – яєчниками. Сукупність органів, які забезпечують статеве розмноження, утворює статеву систему.

У більшості тварин одні особини утворюють чоловічі статеві клітини, інші – жіночі. Таких тварин називають роздільностатевими. Досить часто у таких тварин особини чоловічої статі (самці) зовні відрізняються від особин жіночої (самок) (мал. 121, А). Проте є й тварини, в яких одна й та сама особина може утворювати як чоловічі, так і жіночі статеві клітини. Їх називають гермафродитами (мал. 121, Б).

Мал. 121. Роздільностатеві тварини (А) і тварини-гермафродити (Б). А. У жука-оленя самці (1) мають добре розвинені щелепи, що нагадують роги (звідки й походить назва цих тварин); вони їх використовують у двобоях за самку (2), яка таких рогів не має. Б. Наземний молюск виноградний слимак

В одних тварин, переважно в тих, у яких розмноження відбувається у воді, статеві клітини зливаються поза органами статевої системи. Таке запліднення називають зовнішнім (як-от в окуня річкового, судака, севрюги, різних видів жаб). У таких наземних тварин, як плазуни, птахи, ссавці, статеві клітини зливаються здебільшого в спеціалізованих статевих органах. Такий варіант запліднення називають внутрішнім.

У деяких тварин спостерігають різні варіанти вегетативного розмноження: поділ навпіл, брунькування (мал. 122, А), відокремлення невеликих частин тіла (наприклад, багатощетинковий черв’як додекацерія) (мал. 122, Б).

Мал. 122. Приклади вегетативного розмноження у тварин: А – гідри, Б – додекацерії

Коротко про головне

• Спадковість – здатність організмів зберігати й передавати нащадкам ознаки будови, хімічного складу та процесів життєдіяльності.
• Мінливість – це здатність організмів набувати нових ознак, відмінних від таких батьків.
• Статеве розмноження забезпечують спеціалізовані статеві клітини – чоловічі та жіночі.
• Сукупність органів, які забезпечують статеве розмноження, утворює статеву систему.
• Процес злиття чоловічих і жіночих статевих клітин називають заплідненням.
• Нестатеве розмноження відбувається без участі спеціалізованих статевих клітин, а дочірні організми є нащадками лише однієї батьківської особини.

Перевіряємо себе

• 1. Яке значення того, що організми, які здатні до нестатевого розмноження, можуть розмножуватися також і статевим способом?
• 2. У чому полягають переваги та недоліки статевого та нестатевого розмноження організмів?
• 3. Оціни свою роботу на уроці, продовж речення: Сьогодні я дізнався/-лась. ; Зрозумів/-ла. ; Найбільші труднощі я відчув/-ла. ; Я не вмів/-ла, а тепер вмію . .

Відпрацюйте навички вегетативного розмноження рослини сенполії.

Розмноження винограду живцями в домашніх умовах

Все про розмноження винограду живцями в домашніх умовах

Для отримання власного посадкового матеріалу багато садівників розмножують кращі сорти винограду методом живцювання. Як матеріал береться визріла лоза. При таких умовах можна бути впевненим, що саджанець буде здоровий, на відміну від покупного кущика. Та й сорт буде відповідати.

Цей спосіб самий універсальний, це можна зробити і у себе вдома. Тобто – садити виноград можна навіть у себе на підвіконні, коли за вікном зима. Як розмножити виноград живцями (чубуками) і коли саме черенковать на розмноження, а також терміни посадки на пророщування, про це докладно описано нижче.

Чому цей варіант найефективніший?

Виноградну лозу можна розмножувати багатьма способами, але краще за все матеріал приживається, вкорінений з дозрілих живців. Методика нескладна, що дає хороший результат. З живців згодом виростає сильний і плодоносний кущ.

Посадковий матеріал швидко вкорінюється, на новому місці без проблем приживається. Живці здатні повністю зберігати родовід рослинності, що дає суттєву перевагу цій методиці розмноження винограду. Як і коли правильно розмножувати виноград живцями для отримання хорошого врожаю, розглянемо далі.

Заготівля і зберігання

Для успішного проведення живцювання і подальшої посадки важливо правильно підібрати посадковий матеріал.

Якісна підготовка – запорука успіху.

Основний етап заготовки проходить пізньої осені, тому головне питання в цій справі – як розмножувати восени? Заготівля живців проходить кілька важливих стадій:

1. Нарізка. Одеревів матеріал рекомендується заготовлювати пізньої осені, але до заморозків. До цього моменту виноград йде на зимовий спокій, тому живці краще зберігаються.
2. Зберігання. Підготовлені живці потрібно правильно зберегти, їх розбирають по сортам, окремо пов’язують і підписують щоб уникнути плутанини. Зберігати можна в підвалі у вологому піску або в холодильній шафі, загорнувши в ганчірку і пакет.
3. Підготовка. Перед укоріненням живців потрібно розбудити від зимової сплячки. Секатором підрізати обидва кінці. Замочити на деякий час. Воду через час міняти.

Чому потрібно пророщувати?

Як правило, садівники беруть живці для вкорінення з потужною і добре розвиненою виноградної лози. Вкорінений посадковий матеріал швидше адаптується до місцевих умов. Корінці утворюються зазвичай протягом 2-4 тижнів, тому відросток можна посадити в призначений термін.

При укоріненні в воді наочно видно освіту корінців. Тут цілком можна попередити рання поява пагонів. Спосіб пророщування в субстраті дозволяє відразу ж висаджувати саджанець у відкритий грунт без проміжної пересадки. Адже вона може травмувати молодий виноград.

Підготовка до вкорінення

Укорінюють живці, що перезимували в холодному місці, навесні. Покроково цей процес виглядає так:

1. Зі сховища живці дістають на початку березня. Оглядають, щоб не було гнилість, чорних плям. Обрізають кінці на 1см.
2. Потім пару діб їх готують до вкорінення – вимочують в талої або джерельній воді. За цей час воду кілька разів міняють.
3. Проводять обробку стимуляторами росту, наприклад, Епін, Корневином, гумату натрію. Також в воду можна додати трохи меду.

Для вимочування живців бажано брати воду природного походження. У воді з-під крана містяться хлорні компоненти.

методи

Укореняти живці можна різними способами. Найпростіший з них – це пророщування виноградних живців в невеликих ємностях. Для цього застосовується вода або субстрат. Технології між собою дуже схожі.

на пінопласт

Щоб максимально мінімізувати догляд за живцями винограду, можна скористатися оригінальним способом вкорінення, де потрібно використовувати поплавці з пінопласту.

1. З матеріалу нарізають квадратики 3х3см.
2. У центрі прорізають отвір, щоб увійшов держак. При постановці він не повинен випадати.
3. Вибираємо широку ємність, наливаємо в неї води. Туди ж опускаємо пінопластові поплавці, де вони і проводять час близько трьох тижнів.
4. Воду періодично міняємо.

У банку з водою

Як садити чубуками навесні в воду? Серед виноградарів це найчастіша методика вкорінення.

1. У банку об’ємом 1 л налити підігріту до кімнатної температури воду, висота приблизно на 3-5см від дна.
2. У ємність ставлять пучок черешків. Воду потрібно регулярно міняти, так як з відростків буде виділятися каламутна рідина.
3. Банку ставлять на підвіконня. Якщо вода випаровується, то доливають до потрібного рівня, але не більше.
4. Через місяць буде видно білі корінці. У грунт пересаджують навесні, якщо вони досягають довжини 3 мм.

У торф’яних таблетках

У спеціалізованому магазині купити торф в таблетованій формі. Зазвичай такі таблетки використовують для пророщування рослин.

1. Потримати їх деякий час у воді, щоб набрякли, і посадити в них живці.
2. Зверху прикрити поліетиленом.
3. При необхідності торф зволожувати.
4. Через 2 тижні з’являться напливною каллусов, а з них – корінці.

У тирсі

Хорошим субстратом для пророщування живців є хвойну тирсу.

1. У ємність насипають шар до 3-4см і зволожують.
2. Чубуки заздалегідь вимочують пару днів у воді.
3. У центр ємності з тирсою встановити живці.
4. Зверху трохи притрусити тирсою, щоб не висихав нижній шар.

Тирса можна змішувати з грубозернистим піском, перепрілим перегноєм. Укорінення відбувається протягом 2-4 тижнів, залежить від сорту винограду.

метод Пузенко

Виноградар Наталія Пузенко відома своєю ефективною методикою пророщування живців. Застосувавши її на ділі, можна з мінімальними витратами отримати відмінні саджанці.

1. У воді намочити полотняний матеріал і віджати.
2. Розстелити на столі і загорнути, як в пелюшку, живці.
3. Тканий рулет разом з посадковим матеріалом помістити в поліетиленовий пакет.

Живці лежать так близько 3 тижнів, поки не утворюються корінці.

кільчеваніе

Спосіб серед виноградарів широко відомий. Як правило, кільчеваніе застосовують для вкорінення, хоча це і не обов’язкова процедура. Плюс цієї методики полягає в підвищенні шансів успішного вкорінення на постійному місці.

Сам процес полягає в тимчасовому дисбалансі, що стосується пробудження нирок і коренів. Хоч цей метод і дає хороші результати, все ж він є досить складним для домашніх умов.

Укорінення навесні в ємностях

Як тільки черешки проростуть, їх необхідно зміцнити, перш ніж висаджувати саджанці у відкритий грунт. Посадковий матеріал з білими корінцями 2-3 мм поміщають в високу ємність з легким грунтом. Це може бути обрізана пластикова пляшка або високі пластикові стакани.

Є сорти, яким для вкорінення потрібно до 1,5 місяця.

Коли садити в пляшки і стаканчики: безпосередньо навесні або заздалегідь взимку? Якщо садити чубуки взимку, то коли саме і як підготуватися до посадки будинку? Підготовка до вкорінення, обробка перед цим і безпосередньо посадка виноградних цибухів в пляшки відбувається в кінці лютого, а з настанням стійкої теплої погоди – навесні, їх висаджують в грунт. Цей процес займає близько 2-х тижнів.

У пляшки

Посадка цибухів навесні в пляшки відбувається в такій послідовності:

1. Розрізати пластикову пляшку, від’єднавши верх.
2. У донної частини виконати дірки.
3. Наспавшихся дренажний шар, а поверх нього грунт, змішану з кокосовим волокном.
4. У пухкий грунт похило увіткнути живці.
5. Зверху зробити ковпак з поліетилену.
6. Час від часу провітрювати, зволожувати грунт.

Укорінення живців відбудеться через 3-4 тижні.

У стаканчики

Живці в стаканчиках

Садимо в стаканчики. Живці, з утворилися в воді корінцями, потрібно доростити в ємності, наприклад, в стаканчику. Посадка пророщених живців в стаканчики – перетворює чубуки в маленькі весняні вегетирующие саджанці. Навесні їх вже можна пересадити у відкритий грунт.

Без корінцеві чубуки будуть проростати трохи довше. Цей процес може зайняти до одного місяця. У стаканчики набирають грунтову суміш, що складається з дерну, деревної тирси, малу кількість органіки, подрібненого листя.

Посадка в ящики відбувається за таким же принципом, що і в пляшки і стаканчики.

догляд

Посадковий матеріал під час пророщування вимагає належного догляду. Живці також потрібно поливати, розпушувати, вносити їм добрива.

Щоб волога швидко не випаровувалася, можна мульчувати.

У пляшках

Як часто поливати живці, посаджені в пляшках? На перших порах їх поливають тричі на тиждень. У міру освіти корінців полив скорочують до двох разів. Бажано використовувати талу або природного походження воду. Холодної поливати не варто, може статися загнивання. Воду рекомендується наливати в піддон, куди ставлять ємності.

У стаканчиках

У невеликих по висоті ємностях, полив укореняющихся живців
винограду в стаканчиках доводять до трьох разів на тиждень. Щоб волога не швидко випаровувалася, можна чубуки прикривати зверху поліетиленовим ковпаком. Зрідка провітрювати.

Живці ставлять в освітлене місце. Після появи справжніх корінців і 4-5 перших листочків рослина менше поливають, щоб активувати зростання нових вегетуючих пагонів. Потім їх можна пересадити в іншу ємність або шкілки.

добрива

Посадковий матеріал винограду, як і будь-яка інша рослинність, потребує підгодівлі. Особливо на стадії освіти корінців. Виноградна лоза в якості добрива воліє суперфосфат в гранулах. Черешкам він теж не завадить, але в розчиненому вигляді.

Для кращого освіти коренів можна використовувати мінеральні комплекси, до складу яких входить азотисте речовина – 2г, фосфат – 2,5 г, калійне добриво – 2г. Компоненти розчиняють в 5 л води. Через 14 днів процедуру повторюють.

Який із способів краще підходить і чому?

Згідно з думкою багатьох виноградарів, найкращим варіантом пророщування живців вважаються саме торф’яні таблетки.

Даний метод хоч і витратний в порівнянні з іншими, де немає практично ніяких вкладень, але за то, як тільки нарастут молоді корінці, чубук можна помістити у відкритий грунт разом з таблеткою, не порушуючи кореневу систему. При цьому, етап пляшки або стаканчика пропускається, що економить ваш час.

Пророщування в торф’яних таблетках найшвидший із способів, в основному завдяки збагаченню самої таблетки препаратами для стимуляції росту коренів.

Розмноження винограду влітку зеленими живцями, відводками і іншими способами

Спробувавши смачний або незвичайний виноград, хочеться завести собі такий же. А іноді хочеться розмножити вже росте на ділянці лозу полюбив сорти. І це цілком можливо в літній період декількома способами. Просто для вдалого розмноження треба дотримуватися деяких правил.

Розмноження винограду влітку

У літній період, коли йде інтенсивний ріст і розвиток, потрібний сорт винограду можна швидко розмножити вегетативним способом – отриманням з окремих вегетативних органів рослини або їх частин нових самостійних рослин. Такий спосіб має ряд переваг перед насіннєвим розмноженням (кісточками):

• отримання строго однокачественностью за всіма ознаками посадкового матеріалу;
• рослини, розмножені вегетативно, починають плодоносити раніше, ніж вирощені з насіння.

Та й доброякісні насіння у винограду не завжди можливо отримати.

Розмноження зеленими живцями

Цей спосіб найбільш безболісний для винограду. Таке розмноження можна проводити практично все літо.

Під час весняного прищипування або обрізки для посадкового матеріалу залишають кілька пасинків або пагонів до моменту «старіння» нижнього листа.

Лист повинен придбати соковиту зелену забарвлення і стати жорстким, що означає накопичення поживних речовин для подальшого розвитку лози.

Найбільш сприятливий час для зеленого живцювання – період цвітіння винограду. До цього часу живці накопичили достатню кількість азоту, фосфору, калію, вуглеводів, що сприяє кращій приживлюваності.

Живцювання проводять поетапно.

1. Перед нарізуванням живців готують ємності для посадки не менш 10х10 см для одного живця. Це можуть бути готові контейнери для розсади, обрізані пластикові дволітрові пляшки або спеціально збиті ящики. Для видалення зайвої вологи в дні контейнера повинні бути отвори. На дно насипають грунт 8-10 см. Земля повинна бути пухкої, щоб молоді корінці легко могли зростати. Зверху насипають пісок висотою 4-5 см і все добре зволожують.
2. Живці нарізають з тієї частини, на якій розташовані старе листя, так як у більш ніжних пагонів не “вистачить сил» для формування кореневої системи. А якщо і вистачить, то паросток буде слабким. Проводять нарізування у вологу похмуру погоду. Живці роблять двухглазкових. Перший зріз роблять прямим відразу під нижнім вузлом, на якому видаляють лист, вусики і пасинок, якщо є. Починають зріз з боку вічка. Другий зріз на 4-5 см вище верхнього вузла. Лист обрізають наполовину.Якщо держак заготовляють влітку, то все пасинки видаляють теж
3. Держак вставляють в пісок на 2-3 см, щоб він не торкався поверхні землі, і закривають прозорою плівкою або ємністю, наприклад: для склянки з дволітровій пляшки підійде п’ятилітрова пластикова пляшка без денця. Це робиться для створення тепличних вологих умов, щоб не пересихав пісок, який регулярно поливається. Таку «теплицю» ставлять в затінене місце, можна під виноград, або в світле приміщення при температурі 22-25оС.
4. Через три тижні у держака відросте коріння. Через місяць відросте втечу. В цей час знімаємо укриття і продовжуємо поливати.
5. Через один-два тижні після зняття укриття, коли рослина звикне до зовнішніх умов, його можна буде висадити на постійне місце.
6. Через два тижні після висадки підгодувати калійно-фосфорними добривами, щоб швидше дозріла кора і саджанець добре перезимував.Такий держак вже можна висаджувати на постійне місце

Горизонтальні відведення (прікапиваніе)

Такий спосіб застосовується тільки до Кореневласні (не щепленим) кущах для швидкого розмноження вподобаного сорту. На жаль, позначається на матковій рослині. Воно слабшає, дає менше врожаю і може бути піддано хворобам. Але ймовірність отримання нових кущів зростає в кілька разів у порівнянні з іншими способами. Розмножувати можна здеревілими і зеленими лозами.

Технологія трудомістка, але не складна навіть для початківців:

1. У сухий день вибирають довгий пагін (максимум 18 вузлів) біля основи куща. Можна взяти два втечі, розташованих на протилежних сторонах.
2. П’ять-шість вузлів верхівки залишають. З них і буде формуватися майбутній саджанець. З усіх інших вузлів обраної лози обрізають листя, вусики, пасинки і засліплюють нирки. Дають зрізах підсохнути протягом двох годин. Ці вузли дадуть коріння. Якщо залишити пасинок або нирку, то на цьому вузлі буде рости лоза, і у нового саджанця не зможе сформуватися потужна коренева система.
3. Трохи відступивши від кореня, щоб при викопуванні не пошкодити основний кущ, роблять канавку глибиною 20-25 см, довжиною на намічене кількість вузлів. Для другого втечі канавку копають в протилежному напрямку.
4. На дно насипають перегній або пукраїнцій компост, укладають лозу і закріплюють садовими шпильками на початку і в кінці ямки. Присипають тим же перегноєм, поки лоза не сховається під п’ятисантиметровим шаром. Зверху засипають ґрунтом і рясно поливають.Верхівці (після прикопки лози) треба зробити опору, щоб вона росла вгору
5. Під час кореневого підживлення маточного куща засипані канавки проливають такими ж добривами тієї ж концентрації.
6. Якщо візьмемо здерев’янілих лозу, то вона буде готова для пересадки восени наступного року, так як для харчування дорослої лози повинна бути потужна коренева система. А зелену лозу пересаджують цієї ж восени. Догляд після пересадки такий же, як і за дорослим кущем (вищипування пасинків, полив, розпушування, підживлення, підв’язка, при необхідності укриття на зиму).Восени нову лозу акуратно відкопують і відокремлюють від маточного куща
7. При пересадці в підготовлені ями саджанець заглиблюють настільки, наскільки він був закопаний. Місце виходу лози з грунту тимчасово можна помітити ізолентою або мотузкою.
8. До настання холодів саджанець або санженци (якщо прикопували кілька лоз) повинні вкоренитися, тому їх підгодовують калійно-фосфорними добривами за інструкцією або посипають золою при розпушуванні з розрахунку 1 стакан на 1 кв. м прикореневій площі, але не раніше, ніж через два тижні після пересадки. Далі звичайний догляд.

Якщо ви вирішили використовувати розмноження відводками, стежте за вологістю ґрунту, підгодовуйте матковий кущ під корінь і по листу і робіть профілактичні Обризг.

Мій чоловік ніколи не заморочується з приводу розмноження винограду. У будь-який час влітку просто прикопують одеревів двох-трирічний втечу і на наступний рік восени викопує вже готову лозу, яка ще й отплодоносивших встигає.

У районах, де взимку бувають температури нижче мінус 20оС, саджанець вкривають, попередньо обробивши 5% розчином залізного купоросу в суху погоду.

Для довгих лоз копають траншею глибиною 30-40 см, встеляють ялиновим гіллям, зверху кладуть дихаючий матеріал, краще спанбонд, так як він не піддається впливу низьких і високих температур і пропускає повітря. Матеріал загортають навколо лози.

Знову вкривають ялиновим гіллям і присипають землею на 5 см більше ніж промерзає грунт в цій місцевості. Це трудомістке заняття гарантує, що лоза вдало перезимує.

Маленькі кущики (обрізані саджанці) засипають листям Неплодова дерев, тирсою або вкривають ялиновим гіллям, зверху закріплюють спанбонд або міцну «дихаючу» тканину у вигляді куреня і закидають землею.

: Літній розмноження винограду зеленими відводками

Іноді виноградарі-аматори практикують метод розмноження повітряними відведеннями. Це той же метод горизонтальних відводків, тільки обрану лозу поміщають не в канавку, а в контейнер на поверхні землі і навіть на самій лозі. У цього методу є переваги:

• менше фізичних витрат;
• для маткової лози менше навантаження.

Але є і недоліки:

• постійно треба стежити за вологістю грунту, прикривати від сонця, щоб коріння не зварилися в прямому сенсі цього слова;
• приділяти більше уваги для формування і підв’язування, так як лоза швидко росте.

Грунт для наповнення треба прожарити на сонці, щоб знищити личинки, бактерії і т. Д. Адже в маленькому просторі при підвищеній вологості і комфортній температурі вірусам і бактеріям легше розмножуватися.

зелені щеплення

Цей спосіб застосовується у випадках, коли хочеться розвести сорт, який в даній місцевості не приживається або хворіє.

На кущ винограду, добре росте в цій місцевості і легко переносить клімат без захворювань, прищеплюють живці нового сорту.

Зелені щеплення проводять вранці в похмуру погоду, починаючи з другої декади травня та до третьої декади червня, щоб зрізи не висихала швидко, а рослина не мляво.

Існує кілька способів зеленої щеплення.

Копуліровка

Просту копулировке (щеплення черешком, який має товщину підщепи) проводять роблячи косі зрізи без язичка. Вона більше підходить для щеплення «зеленим по зеленому», тобто на зелений пагін підщепи прищеплюють зелений пагін прищепи. Копулировке проводять на будь-якій висоті підщепи до одного метра. Якщо з нижніх пазух почнуть рости маткові пасинки, їх доведеться постійно видаляти.

1. Навесні, поки на маточному кущі-підщепі не розпустилися бруньки, видаляють всі пагони. Кущі підгортають.
2. Після досягнення 15-20 см нової порослі на підщепі, потрібну кількість (до восьми) сильних пагонів залишають біля основи куща. Решта видаляють.
3. Безпосередньо перед щепленням на обраних пагонах засліплюють очі і видаляють листя і вусики.
4. Нарізають одноокі живці прищепи і до щеплення опускають у воду.
5. Зріз підщепи роблять так, щоб верхній вічко знаходився посередині косого зрізу, тоді він буде притягувати більше соків.Зрізи на підщепі і привої повинні бути дзеркальними
6. Косий зріз у прищепи роблять безпосередньо перед щепленням. Зрізають з протилежного боку нирки починаючи з її нижнього рівня.
7. При суміщенні підщепи з привоєм тканини повинні збігатися: кора з корою, камбій з камбієм.
8. Місце суміщення обв’язується тасьмою і зверху обмазується садовим варом.
9. Через три тижні обмотку знімають.
10. До осені прищеплена нирка дає втечу, у якого видаляють пасинки для дозрівання і ущільнення кори, щоб лоза добре перезимувала.

• Залишити щепу на маточному кущі і ростити відразу два сорти.
• Видаляти постійно зростаючу прикореневу поросль і втечі з залишених маткових нирок, щоб отримати урожай тільки нового сорту.
• Для отримання лоз нового сорту восени нарізають живці з трьома-чотирма вузлами (два вузла підщепи, один-два прищепи), які навесні для вирощування саджанців висаджують в шкілки. При посадці навесні на поверхні залишаються нирки нового сорту, а для розвитку кореневої системи закопують все маткові нирки, на 4-5 см вище місця щеплення, інакше нова лоза дасть коріння, а щепу загине.

В розщепів

Для такого щеплення ранньою весною відбирають кущ і залишають на ньому два-три сильних втечі, інші видаляють. На що залишилися пагонах видаляють всі пасинки і підв’язують їх вертикально.

Щеплення роблять на висоті від 40 см до 1,5 м від четвертого до шостого верхівкового междоузлия втечі підщепи.

За два дні до щеплення кущ рясно поливають, щоб виділяється пасока не дала тканинам затягнутися, інакше буде погана приживлюваність.

Місце щеплення добре замотується, щоб не було підсихання

1. Нарізають одноглазковие живці прищепи і відразу ставлять у воду. Частина листа зрізують, а частину залишають як сигнальний елемент того, як пройшла щеплення.
2. У підщепи видаляють листя і вуса на прилеглих вузлах. Втеча зрізають на 5-6 см вище вузла.
3. Розщеплюють лозу до вузла, і відразу в розщепів капають чисту воду, якщо немає пасоки.
4. Держак підщепи зрізують рівностороннім клином від одного до трьох сантиметрів, з огляду на товщину пагонів.Зріз повинен бути орієнтований на нирку
5. Умочують зріз живця в розчин біостимулятора (Биостим, Корневин, Новосе і т.п.) і вставляють в розщепів.
6. Відразу зобов’язують тасьмою або плівкою.
7. Через два тижні обмотку знімають.
8. Догляд за привоєм як за звичайною лозою: формування, підгодівля, захист від хвороб і шкідників.

Окуліровка

Щеплення окуліруванням або щитком (вирізаної ниркою) проводять в серпні. На сильної здорової зеленої лозі підщепи з четвертого по п’ятнадцятий вузол роблять одну або кілька щеплень не ближче 40 см один до одного.

На вузлі прищепи роблять надрізи під сорок п’ять градусів і вирізують двох-трёхсантіметровий щиток в ширину і на 1,5-2 см вгору і вниз від нирки, в залежності від товщини вузла.

У розріз вставляють такий же щиток підщепи, обмотують тасьмою або полівінілхлоридної стрічкою, залишаючи тільки нирку.

Щоб зробити такі точні правильні вирізи, потренуйтеся на віддалених пасинках і поросли

Після 35-40 днів обв’язку знімають. Восени перед листопадом пагони нарізають так, щоб прищеплена нирка була верхньої, а під нею одна-дві маткові нирки. Під час висадки маткові нирки заривають на 4-5 см нижче прищепленої, з якої і розвивається саджанець.

Якщо залишити щеплені нирки на лозі, то підщепу з часом придушить знову щеплений сорт, тобто він не матиме тих якостей, які були у куща-донора: почне дрібнішати, не той смак, колір і т. П.

Відгуки практиків

Не бійтеся експериментувати з методами розмноження винограду. У нього дуже хороша вегетація: швидко дає і коріння, і пагони. Ви обов’язково знайдете спосіб, який у вашій місцевості і з вашими навичками буде найуспішнішим.

розмноження винограду

Однією з основних завдань при вирощуванні виноградних кущів є розмноження винограду . Любителю-садівнику непросто придбати бажаний сорт, особливо новий і високоцінний. Кількість посадкового матеріалу (живців і саджанців) таких сортів буває вельми обмежена.

Більш того, багато високоцінні сорти винограду знаходяться в районах, заражених філоксерою. Вивіз і розсилка посадкового матеріалу з таких місць в нові категорично заборонені карантином.

Слід уникати покупки живців і саджанців на ринку, так як вони можуть бути заражені шкідниками, хворобами або Не Відповідати вказаною сорту.

Найбільш надійне джерело отримання чистосортного здорового посадкового матеріалу – прилеглі наукові установи по виноградарству і державні розплідники.

Легкість розмноження дозволяє кожному садівникові посадити виноград у себе на ділянці в потрібній кількості використовуючи всього лише невелике число живців цінних і рідкісних сортів.

Людство вже багато тисячоліть займається виноградарством. За такий тривалий термін люди пройшли великий шлях від культивації диких виноградників до сучасних технологій селекції.

Способів розмноження виноградних кущів придумано багато – виноград дуже пластичне і чуйне рослина, так як виноградна лоза росте в різних кліматичних умовах, то і способи розмноження для різних регіонів можуть значно відрізнятися. Те що добре працює в південних регіонах виноградарства, навряд-чи підійде для середньої смуги України або Білорусі, в цих регіонах розмноження винограду процес трохи складніше.

Способи розмноження винограду

Виноград розмножують вегетативно – живцями (чубуками), або здеревілими або ще зеленими, відведеннями і щепленням. Є модифікований спосіб розмноження отводком – вкорінювати лозу прямо на зростаючому кущі. Ці способи дозволяють зберегти сорт з усіма його біологічними особливостями. Насіннєве розмноження застосовують лише при виведенні нових сортів.

Як правило всі способи розмноження винограду мають на увазі отримання саджанців., Так як вони забезпечують високу приживлюваність і більш ранній вступ кущів у плодоношення. Саджанець є укорінений живець з одним або двома однорічними пагонами.

Саджанці можуть бути Кореневласні і щепленими. Кореневласні називають саджанці, у яких коріння і пагони розвиваються на одному черешку.

У щеплених саджанців коріння і корнештамба утворюються на одному черешку, а пагони, що дають надземні частини куща, на іншому, щепленому до першого.

Власне ці способи ми і розглянемо, як найефективніші, мало витратні та під силу навіть для початківця садівника.

Розмноження винограду здеревілими живцями

В останні роки багато садівників-аматорів практикують вирощування саджанців в домашніх умовах укоріненням живців винограду. Цей спосіб розмноження винограду не завжди так простий, але цілком непогано застосовується на практиці.

Найпоширеніший метод розмноження винограду – здеревілими живцями.

Заготовляють живці винограду при осінній обрізку кущів, на живці беруться здорові, добре визріли лози, діаметром 5-10 мм, більш товсті лози це жируючі, з таких живців як правило нічого не вийде і заготовлювати живці з таких втеч не рекомендується. Більш тонкі черешки можуть гірше переносити зимове зберігання хоча також непогано вкорінюються.

Далі заготовлені живці закладають на зимове зберігання.

Навесні перед початком вкорінення живці в обов’язковому порядку необхідно вимочувати у воді кімнатної температури, щоб відновити їх вологість, що знизилася за час зберігання.

У воду опускають або весь держак з повним зануренням, або тільки їх нижні кінці. Вимочувати потрібно 2-3 діб, буває і більше, якщо черешки втратили багато вологи.

Після нарізають на 2-3 нирки, якщо черешки зберігалися довгими, або просто освіжають зрізи.

Читайте нашу окрему статтю про укорінення живців винограду.

Підготовка живців до посадки

До посадки живці перевіряють на збереження вічок і їх свіжість. Свіжість живців визначається появою крапельки вологи на зрізі при натисканні ножем. Якщо зняти смужку кори гострим ножем, тканину під нею повинна бути зеленою. При зрізі поперек очка не повинно бути потемніння або почорніння центральної нирки. Для посадки придатні тільки здорові живці.

Для кращого вкорінення у живців перед посадкою оновлюють нижні зрізи (проводять їх впритул під самим нижнім вузлом), не допускаючи при цьому пошкодження діафрагми вузла. Слідом за оновленням зрізу живці на 1-2 дня ставлять в воду для вимочування, після чого їх встановлюють на кільчеваніе або висаджують.

Кільчеваніе живців в землі – найбільш ефективний спосіб предпосадочной підготовки живців.

З інших прийомів, що прискорюють укорінення, заслуговують на увагу борознування і осліплення нижніх вічок живця.

Сутність борознування полягає в нанесенні поздовжніх ран на одному або двох нижніх междоузлиях, що підсилює приплив поживних речовин до пораненим місцях і активізує діяльність клітин. Для цього держак простягається нижнім кінцем по зубах пилки-ножівки з двох сторін.

Рани повинні бути неглибокими, щоб не була зачеплена деревина живця. Або кінчиком ножа або секатора роблять кілька подряпин, такий спосіб борознування більш трудомісткий і підійде при невеликій кількості живців.

При засліпленні видаляють один-три нижніх вічка держака, що покращує утворення коренів.

Борознування і осліплення очок проводять безпосередньо перед посадкою живців.

Посадка живців “Під лом”

У минулому кущі винограду в основному вирощували з живців. Цей спосіб не втратив свого значення в аматорському виноградарстві. При правильній посадці живців на постійне місце і хорошому догляді за ними, можна виростити такі ж кущі, як і з саджанців.

У південних регіонах традиційного виноградарства (наприклад в Грузії) практикують метод висадки живців “Під лом”.

Це найпростіший спосіб і досить високоефективний, основний недолік – необхідність великої кількості посадкового матеріалу, що буває і проблематично в плані нестачі деяких рідкісних або нових і популярних сортів, або невиправдано дорого.

При такій посадці навесні пробивають ломом або гідробур дірку в землі на глибину до 1 метра, туди ставлять 2 і більше держака такий-же довжини і проливають водою.

На постійне місце черешки висаджувати бажано кільчеванние, щоб нирки не розпустилися раніше, ніж відросте корінці. Живці висаджують в посадочні ямки на потрібну глибину вертикально або похило. Грунт під посадку повинна бути підготовлена. Над поверхнею грунту залишають одну нирку (на відстані 2-3 см від поверхні). Над ниркою насипають запобіжний горбок.

У середній смузі України і Білорусі цей спосіб не підійде, в цих регіонах тонкий шар родючий грунту при досить суворих і часто малосніжних зимах. Взимку земля тут сильно промерзає і живці гинуть. Використовувати такий метод можна зі створенням додаткового укриття висаджених черешкам, але практика показує великий відсоток випаду посадкового матеріалу для цього способу.

Причиною слабкого зростання і випадань живців є: посадка в холодний грунт, підсушений держак, тонкий держак від весняної обрізки, посаджений з пророслої ниркою, ураження гниллю грунту, нерегулярний полив; після розкорчування старого виноградника (втома грунту) держак, узятий з доспілих восени втечі.

Посадка подовженого держака калачиком

Для посилення кореневої системи висаджують подовжені черешки (до 1 метра). Копається посадкова яма, як для посадки саджанців, лоза калачиком укладається на дно ями, а на поверхні також залишається одна нирка і присипається горбком. З кожного вузла утворюються коріння і виходить потужна коренева система.

Посадка подовженого держака дугою

Існують деякі сорти винограду, живці яких погано вкорінюються. Висаджуються такі живці дугами, довжина яких 90-100 см.

Замочування і обробка держака звичайні. Очки по всій довжині черешка не засліплювати і на всіх вузлах розвиваються коріння. Кущ має два підземних штамба із загальною верхівкою, з вічок якої розвивається кілька пагонів. Можна спробувати інший варіант висадки: таким же довгим держаком дугою вниз. Тут буде два надземних штамба на загальних підставах.

Посадка в шкілки

Посадка живців в шкілки є також досить простим методом розмноження винограду. Основна складність в цьому методі полягає в створенні оптимальних умов вологості і температури для більш успішного вкорінення живців з мінімальним випадом. Найоптимальніший варіант – в теплиці або парничку.

Посадка в шкілки проводиться навесні якомога раніше, в залежності від прогрівання грунту. Для більш успішного вкорінення нижню нирку можна засліпити, провести борознування і обробити стимулятором росту (Корневін, гетерауксін, гумат натрію і ін.).

Для посадки в шкілки готується грядка з удобреному грунтом, в грядку встромляються живці нижньою ниркою вниз, верхня нирка може залишатися відкритою, відстань між живцями приблизно 10 см.

, Далі на протязі сезону підтримується необхідна вологість, досить рясного поливу раз в тиждень. По верху живців в початковий період можна покласти плівку.

До осені вкорінені живці, вірніше вже саджанці, пересаджують на постійне місце.

При належному догляді це найоптимальніший і простий варіант розмноження винограду.

Розмноження отводком – китайський спосіб

Розмноження отводком – найнадійніший і гарантований спосіб розмноження винограду. Отводок – виноградний втечу, закопаний в землю без відділення його від материнського куща.

При укоріненні винограду отводком втечу закопується строго горизонтально, а верхівка виводиться назовні. На горизонтальній гілці пробуджується максимум нирок, з кожної лізе вгору втечу, а під ним утворюються корінці.

Борознування і обробка стимуляторами коренеутворення кори з нижньої сторони гілки прискорює появу корінців. Закопану гілку весь сезон поливають і мульчують.

Восени її можна відрізати від куща, поділити на окремі рослини і розсадити на місця.

Таким досить простим і невибагливим способом можна отримати одразу десяток саджанців з корінням.

Укорінення на зростаючому втечу – повітряний відводок

Спосіб укорінення на зростаючому втечу також досить активно застосовується. Суть його проста – на зростаючий втечу кріпиться контейнер з грунтом, це може бути пластикова пляшка або пакет, в грунті потрібно постійно підтримувати вологість, головне не дати землі пересохнути.

На пагоні в місці появи коренів можна провести борознування і обробити стимуляторами коренеутворення. Трохи нижче рівня грунту м’яким дротом злегка обжимается втечу. Це буде перешкоджати відтоку поживних речовин і стимулювати ріст коренів.

Через деякий час в грунті з’являться корінці, а до осені буде готовий до висадки саджанець.

розмноження щепленням

Щеплення здавна застосовується при розмноженні плодових, декоративних та інших культур. В аматорському виноградарстві за допомогою щеплення можна легко і швидко замінити малоцінний і низьковрожайних сорт новим, більш цінним, швидко розмножити важко вкорінюються сорти, і прискорити вступ кущів у плодоношення.

З численних способів щеплень найбільше значення має щеплення на місці, при якій подвоем служить зростаючий на ділянці кущ або саджанець. При цьому щеплення винограду можна проводити як на підземному штамбі, так і на надземних частинах куща (штамбі, рукавах, ріжках, однорічних і зелених пагонах).

Догляд за молодим виноградом

Кращий час висадки саджанців на постійне місце, – 20-25 травня, при цьому бажано кому землі не руйнувати, зберегти крихку кореневу систему.

Протягом літа необхідно забезпечити хороший догляд за молодими виноградом, важливо що б до зими кущ мав хорошу кореневу систему і кілька добре доспілих нирок, інакше саджанець не витримає зиму.

Розмноження винограду зеленими живцями влітку: живцювання в червні, липні, серпні, як виноград розмножується пасинками

Для розширення площі виноградника, а також поновлення старих улюблених сортів існує спосіб розмноження винограду зеленими живцями.

Цей простий і поширений метод легко освоять навіть початківці виноградарі. Важливо правильно виконувати процедуру, дотримуючись технологію нарізки, вкорінення і посадки вихідного матеріалу.

Як розмножується виноград живцями влітку, розповімо в статті.

Чи можна розмножувати виноград зеленими живцями влітку

Живцювання винограду для розведення проводять не тільки восени, а й влітку.

Літній розмноження культури широко використовують як в великих розплідниках, так і на присадибних ділянках. Це самий безболісний для рослини спосіб. До того ж він не вимагає витрат коштів, т. К. В якості посадкового матеріалу використовують частини, які видаляють в процесі обламування зелених пагонів.

Придбати саджанець гарного сорту буває непросто, адже вартість новинки може доходити до 50-100 доларів. Тому доводиться стикатися з необхідністю отримання власного якісного посадкового матеріалу.

Технологія річного живцювання була розроблена доктором сільськогосподарських наук Малих Г. П. у другій половині XX ст. Вона широко поширилася завдяки високому відсотку приживлюваності і економічності – з одного втечі отримують до 10 живців, які при правильному догляді вже до майбутньої весни стають повноцінними саджанцями для висадки на постійне місце зростання.

Переваги та недоліки річного живцювання

Отримання з окремих вегетативних органів рослини або їх частин нових самостійних рослин має ряд переваг:

1. Можливість самостійного швидкого розмноження культури в домашніх умовах.
2. Збереження сортових особливостей материнського куща: смакові і зовнішні якості, врожайність, терміни дозрівання.
3. Розведення будь-якого, навіть рідкісного сорту винограду без нанесення шкоди материнському рослині.
4. Збільшення кількості врожаю бюджетним способом.
5. Рослини починають раніше плодоносити, ніж вирощені з насіння.
6. Можливість відновлення виноградників, які постраждали від заморозків або хвороб.
7. Простота способу, що не потребує певних навичок на відміну від щеплень і вирощування з насіння.
8. До моменту посадки формується сильна коренева система, що значно спрощує процес приживання.
9. Можливість контролювати, як формується коренева система і розвивається рослина.

Недолік методу полягає в тому, що при розмноженні живцями саджанець зазвичай готовий до посадки тільки восени, тому може не пережити зимівлю у відкритому грунті.

Коли черенковать виноград влітку

Літо – найактивніший період для садівників. Саме в цей час найкраще займатися облагороджуванням виноградника і розведенням кущів. Адже тривалість світлового дня і тепла погода значно прискорюють процес утворення коренів у молодих рослин.

Найбільш сприятливий момент для зеленого живцювання – кінець травня – початок червня, коли виноград приступає до цвітіння. До цього часу заснування нових пагонів, що сформувалися в поточному році, перебувають в напівздеревілими стані.

Рослина накопичило достатню кількість гормонів росту, азоту, фосфору, калію, вуглеводів, сприяють кращому розвитку живців і їх подальшої приживлюваності.

сприятливі дні

На спадної фазі Місяця соки рослин опускаються до коріння, а при зростаючій піднімаються в надземну частину. У зв’язку з цим досвідчені виноградарі синхронізують літній живцювання культури з місячним календарем, в якому вказані сприятливі дні для проведення процедури.

В цей час рослина розвивається більш активно, отже, збільшується відсоток приживлюваності зелених живців. Їх заготівлю проводять тільки в фазу зростаючого Місяця, ближче до повні.

Сприятливі дні:

Сприятливі дні для посадки живців:

Вибір і підготовка зелених живців

Від грамотного вибору втечі залежить приживлюваність держака і його подальший розвиток. Ще під час весняного прищипування або обрізки залишають кілька пагонів для розмноження і чекають, поки не постаріє нижній лист – придбає насичений зелений колір, стане більш жорстким.

Ці ознаки вказують на достатню накопичення поживних речовин в рослині.

Послідовність процедури:

1. Ретельно вибирають кращі пагони.
2. Верхівку відсікають відразу: вона не приживається і гниє. Беруть тільки середню і нижню частину втечі з діаметром 7-12 мм у сильнорослих сортів і 5-9 мм у среднерослих.
3. Нарізають чубуки з 2-3 вічками. Процедуру виконують в похмуру погоду або ввечері.
4. Перший зріз роблять під кутом 45 ° нижче вузла на 5 см, другий – прямий зріз, на 2 см вище верхнього вузла.
5. Якщо чубук з двома очками, нижній лист обривають, верхній залишають.
6. У держака з трьома очками нижній лист прибирають, а середній і верхній злегка вкорочують. Це необхідно для скорочення площі випаровування.

Важливо, щоб протягом цього часу температура повітря не опускалася нижче + 20 ° C, а світло було розсіяним. Такі умови набагато прискорять формування коренів.

Довідка. Для прискорення коренеутворення підготовлені чубуки на 8-10 годин поміщають в розчин «Гетероауксин» (½ таблетки на 1 л води), занурюючи на ⅓ їх довжини.

Способи їх вкорінення

Розглянемо кілька способів, як розмножити виноград живцями.

У воді

Порядок дій:

1. Після стимулюючого розчину живці занурюють в скляну банку або інший прозорий посудина, наповнений кип’яченої охолодженої водою на 3 см. Попередньо на дно кладуть вату шаром 2 см, додають 2 кришталика марганцівки і невеликий шматочок деревного вугілля.
2. Посудина ставлять на підвіконня. При необхідності воду доливають до початкового рівня (приблизно раз в 3 дня). Щоб уповільнити випаровування води і підвищити вологість повітря, зверху надягають поліетиленовий пакет.
3. Через 2 тижні вже будуть помітні коріння. Якщо вони не з’явилися, а з нирок почали формуватися пагони, їх видаляють. Як тільки коріння досягнуть довжини 3 см, їх висаджують в грунт, інакше вони загинуть через дефіцит кисню.

У грунті

Алгоритм дій:

1. Заздалегідь готують будь-які ємності: контейнери для розсади, обрізані пластикові пляшки об’ємом 2 л або спеціально збиті ящики. При виборі враховують глибину, яка повинна становити від 40 до 50 см.
2. Далі змішують пісок і землю в рівних частинах і висипають в ящик (товщина шару – приблизно 10 см). У такій суміші молодим коріння легше розростатися. Зверху насипають пісок висотою 4-5 см і все добре зволожують.
3. Держак заглиблюють на 2-3 см, щоб він не торкався поверхні землі. Після висадки проводять рясний полив, закривають склом або прозорою плівкою. Для прискорення коренеутворення важливо створити високу вологість повітря, тому 1 раз в 5 днів живці обприскують теплою водою за допомогою пульверизатора.
4. Міні-теплицю розташовують в затіненому місці на вулиці або в світлому приміщенні з температурою повітря + 22 … + 25 ° C. При дотриманні всіх необхідних умов вже через 10-12 днів почнуть утворюватися зачатки корінців, а через місяць відросте втечу.
5. Весь цей час регулярно поливають і поступово знімають укриття (починають з 15 хвилин і доводять до цілого дня), щоб рослина звикло до зовнішніх умов. Вже до осені приріст складе 50 см, сформується добре розвинена мичкувата коренева система
6. Через 1-2 тижні після зняття укриття рослину висаджують на постійне місце (морозостійкі сорти) або переносять ящик в підвал до весняної висадки (НЕ морозостійкі сорти).

У тирсі

Порядок дій:

1. Тирса будь-яких порід дерев поміщають в ємність і заливають окропом.
2. Після охолодження води їх промивають, прибирають великі стружки, кору дерев і віджимають.
3. Потім додають пісок, перемішують і перекладають в ємність, призначену для висадки живців (дно повинно бути з дренажними отворами).
4. Живці занурюють на 2-3 см в субстрат з урахуванням відстані між ними в 10 см і поливають.
5. Ємність накривають плівкою і ставлять в добре освітлене місце з температурою повітря не нижче + 25 ° C.
6. Поливають раз в день, зайву рідину, що утворилася в піддоні, зливають. Коріння формуються протягом 2 тижнів.

Цей метод вкорінення дозволяє домогтися швидкого результату, але з утворенням коренів вимагає обов’язкової пересадки в грунт.

Посадка готових черешків

Живці з повноцінно сформувалася кореневою системою в грунт висаджують восени на початку вересня або наступної весни на початку травня.

При осінній посадці саджанці ретельно вкривають, захищаючи їх від майбутніх зимових морозів.

Послідовність робіт:

1. Готують ями розміром 70 × 70 × 70 см, відстань між ними залишають з урахуванням рекомендацій для конкретного сорту.
2. Обрану з ями землю в рівних частинах змішують з перегноєм і засипають поглиблення на ¼ частину.
3. Далі готують поживну суміш з 3 л золи, 300 г калійного добрива і суперфосфату, невеликої кількості грунту. Суміш викладають в яму шаром близько 10 см.
4. Зверху насипають шар грунту, формують горбок, на який поміщають саджанець.
5. Коріння акуратно розкладають по сторонам горбка і присипають грунтом не вище рівня першого розвиненого вічка.
6. Землю навколо рослини ущільнюють і поливають 2 відрами води.
7. Поруч встановлюють опору для рослини, що розвивається.

Особливості живцювання в залежності від регіону

Найчастіше розмноження винограду зеленими живцями застосовується в північних районах України з коротким влітку і частими ранніми заморозками.

Щоб сформувалася повноцінна коренева система, в різних регіонах країни до пророщування живців приступають свого часу:

• в південних районах – в кінці січня – початку лютого;
• в середній смузі і – в кінці лютого або на початку березня;
• в Скандинавії і на Уралі – у другій половині березня.

Залежно від сорту винограду

Легко вкорінюються живці практично всіх сортів винограду.

Високим ступенем приживлюваності відрізняються Альоша, Аркадія, Восторг, Рислінг, Гранатовий та ін.

У південних районах України (Краснодарському, Ставропольському краї), більш схильних до філоксери (виноградної кореневої попелиці), доцільніше вирощувати стійкі сорти до цього небезпечного шкідника: Молдова, Пам’яті Негруля, Альфа, Аврора Магарача, Первісток Магарача і ін.

Невибагливі і морозостійкі сорти Одеський виноград мускат, Придонські, Де Кодру, Олександрійський підходять для живцювання в північних областях України.

подальший догляд

Вирощування винограду з живців вимагає багато уваги, особливо в перший рік. Догляд включає:

• прополку і полив;
• регулярне розпушування грунту;
• підв’язку лози;
• обробку саджанців від хвороб;
• внесення підгодівлі.

Поливають молоді рослини 1 раз в 2 тижні. Для цього прямо під кущ виливають кілька відер води.

Землю біля живців прополюють в міру розростання бур’янів, рихлять 1 раз тиждень. Це потрібно для забезпечення коренів повітрям. Підживлення використовують тільки органічні, наприклад перегній або компост. У них достатня кількість азоту, який запобігає пожовтіння листя. Добрива вносять до 4 разів на рік.

Поради досвідчених виноградарів

Основні рекомендації досвідчених виноградарів по розмноженню винограду зеленими живцями влітку:

1. Посадковий матеріал висаджують в грунт так, щоб перші бруньки знаходилися нижче рівня землі на 5 см.
2. Не можна надмірно поливати саджанці. Поливи здійснюють 2 рази в місяць, а в дощовий сезон припиняють.
3. По всій лозі виламують пасинки. Якщо цього не робити, кущ може загинути.
4. Деякі початківці виноградарі економлять на придбанні дорогих препаратів для обробки, але це неправильно. Важливо вчасно використовувати сучасні фунгіциди.
5. Молоді рослини на зиму вкривають.

висновок

Виростити виноград за допомогою живців просто, достатньо дотримуватися всіх порад і рекомендацій.

Важливо не нехтувати обробками кущів від хвороб і шкідників, а також своєчасно підгодовувати рослини. Копітка робота буде винагороджена великим і смачним урожаєм.

Добавить комментарий Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.