Зміст:
Теорія й практика фізичного виховання в спадщині вітчизняних педагогів другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Згідно з історико-педагогічним дискурсом, для розвитку сучасної системи фізичного виховання важливим є пошук засобів та найбільш ефективних форм реалізації фізичного виховання, що сприяють формуванню
гармонійно розвиненої особистості. Тому важливим завданням є вивчення й аналіз творчої спадщини відомих українських педагогів ХІХ – початку ХХ ст. в контексті визначення ролі фізичного виховання у формуванні здорової гармонійно розвиненої особистості. Встановлено, що у спадщині всіх вітчизняних педагогів окресленого періоду простежується цілеспрямований вплив фізичного виховання на розвиток усебічно розвиненої особистості. Педагогами цього періоду були розроблені теоретичні основи національної системи фізичного виховання, у їхніх поглядах відображено традиції народної педагогіки, що має потужний виховний потенціал для формування загальної культури та здоров’я особистості.
Author Biography
References
Боберський І. Честь вам і слава / І. Боберський // Свобода. – 14 верес. 1911. – С. 2.
Вацеба О. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні / Вацеба О. – Івано-Франківськ : Лілея, 1997. – 232 с.
Духнович А. В. Народная педагогія в пользу училищ й учителей сельских написал. Ч. І. : Педагогия общая / Духнович А. В. – Львов : Типом Ин-та Ставропігійського, 1857.
Духнович О. Твори / О. Духнович; упоряд. О. М. Рудловчак. – Ужгород : Карпати, 1993. – 250 с.
Євтух М. Б. Педагогія І. А. Ставровського і її роль у розвитку вітчизняної педагогічної думки /Євтух М. Б. – К. : [б. в.], 1994. – 41 с.
Зайченко І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : навч. посіб. для студ. пед. спец. вузів / Зайченко І. В. – Чернігів : РВК “Деснянська правда”, 2006. – 232 с.
Ковпак І. В. Особливості розвитку фізичної культури в Україні / І. В. Ковпак // Традиції фізичної культури в Україні : зб. наук. ст. – К. : [б. в.], 1997. – С. 109–114.
Миропольский С. И. Гимнастика в народной школе / С. И. Миропольский // Семья и школа. – 1876. – № 1. – С. 38–45.
Окопний А. Тіловиховання у творчій спадщині Григорія Ващенка / А. Окопний // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. – Луцьк : Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 1999. – С. 70–73.
Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги : підручник /А. М. Бойко, В. Д. Бардінова [та ін.] ; за заг. ред. А. М. Бойко.– К. : ВД “Професіонал”,2004.– 576 с.
Приступа Є. Народна фізична культура українців / Приступа Є. – Львів : УСА, 1995. – 254 с.
Тисовський О. Життя у Пласті: Основи пластового знання для української молоді / Тисовський О. –Львів : Накл. Пласт. ради, 1921. – 158 с.
Ушинський К. Праця в її психічному і виховному значенні. Вибрані педагогічні твори : в 2-х т. – Т. 1. Теоретичні проблеми педагогіки / К. Ушинський ; за ред. О. І. Пискунова та ін. – К. : Рад. шк., 1983. – С. 43–103.
Ушинський К. Твори : в 6 т. Т. 4 / Ушинський К. – К. : Рад. шк., 1952. – 417 с.
Ушинський К. Твори : в 6 т. Т. 6 / Ушинський К. – К. : Рад. шк., 1955. – 618 с.
Цьось А. В. Традиції фізичного виховання в Україні / А. В. Цьось // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 182–188.
Яблонський Р. Культурно-історичні особливості фізичного виховання в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Р. Яблонський // Наукові записки ТДПУ. Сер. : Педагогіка. – 2000. – № 7. – С. 15–18.
Downloads
Основоположник вітчизняної системи фізичного виховання: ім’я, основні поняття і методи
В сучасному контексті питання: «Хто є основоположником системи фізичного виховання (ФВ) у Росії?» з одного боку, є риторичним. Дійсно, відповідь на нього – не таємниця за сімома печатками, більше того, він загальновідомий.
З іншого боку, вже тільки одне ім’я його творця стало прозивним і сприймається як синонім послідовного формування російської системи фізичного виховання. Завдяки цьому вченому сьогодні можна стверджувати, що сучасна російська система ФВ має історичні та гносеологічні корені, вона взяла за основу класичне античне фізичне виховання, іншими словами, – древнеевропейское (не азіатське, не індуїстська).
Вчення це сьогодні можна розуміти і у вузькому, і в широкому сенсі. У своєму вузькому сенсі це теорія ФВ, створена освіченої, талановитої, одухотвореної особистістю. У більш широкому ж розумінні воно в нашому XXI столітті є вже реалізованим, базовим, загальноприйнятим в Росії у всіх ланках федеральної системи освіти.
Основоположником вітчизняної системи фізичного виховання є блискучий педагог, лікар, антрополог, Петро Францевич Лесгафт. Чоловік, якого поважала російська інтелігенція. Ось що про нього писав академік Павлов:
Після закінчення гімназії вступив до Медико-хірургічну академію. Він дуже потребував тоді, нерідко голодував, але академію закінчив блискуче, а незабаром захистив дві дисертації: спочатку – на ступінь доктора медицини, а ще через три роки – на ступінь доктора хірургії.
Лесгафт став першим керівником курсів ФВ, згодом эволюционировавших в Санкт-Петербурзьку державну академію фізичної культури імені п. Ф. Лесгафта. У стінах цього вузу сьогодні здобувають освіту 5 тисяч слухачів, студентів, аспірантів, докторантів. Їх навчають 6 академіків, 7 членів-кореспондентів різних академій, понад чотирьох десятків професорів і докторів наук, понад двісті доцентів і кандидатів наук, 75 майстрів спорту.
З іншого боку, в нашій звичайному житті поставлене запитання: «Хто є?» викликає асоціацію не з регаліями, а з особистістю того, про кого питається. Іншими словами, за цією фразою стоїть підтекст – «чи є ця людина лідером, чи здатний він служити прогресу і, звичайно ж, вести за собою інших людей?». Тобто одночасно оцінюється і інтелект, харизма і людини.
В даному випадку мова йде дійсно про особистості, в якій ці якості виявлялися з надлишком. Адже Петру Францевичу Лесгафту вдалося здійснити чудо. Не володіючи владою, в умовах імперії він створив систему, що працює на благо людей. Крім того, він захопив фізичними заняттями не тільки своїх сучасників, але і поставив конструктивний імпульс розвитку для наступних поколінь.
Система фізичного виховання
Система фізичного виховання являє собою впорядковану щодо мети діяльності сукупність елементів фізичної культури.
В процесі діяльності між елементами системи встановлюються певні зв’язки. Утворюють основу структури системи.
Головним фактором існування будь-якої системи є її функціонування.
Функції виражають об’єктивно притаманні системі можливості в перетворенні людини, природи і суспільства. У функції системи фізичного виховання входить діяльність щодо забезпечення фізичного вдосконалення людей.
Розрізняють зовнішні і внутрішні функції.
Зовнішні функції системи фізичного виховання спрямовані на людей. Їх об’єкт – людина; предмет – здоров’я, фізичні сили і здібності людей. Внутрішні функції – це взаємодія елементів системи, що забезпечують зовнішнє функціонування (забезпечення фізкультурними кадрами, приміщеннями, фінансування і т.д.). Здорова людина несе більше користі суспільству.
Система фізичного виховання тісно пов’язана з іншими системами суспільства: економікою, культурою, наукою, політикою.
Будучи однією зі сфер прояву суспільних відносин вона розвивається під впливом змін, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя (сучасний період). Їй притаманний конкретно історичний характер. Саме тому вона виступає і як вид і як тип суспільної практики.
2.ПРИНЦИПИ системи фізичного виховання
а) Принцип оздоровчої спрямованості зобов’язує педагога так організувати фізичне виховання, щоб воно виконувало і профілактичну і розвиваючу функції. Це означає, що за допомогою фізичного виховання необхідно, по-перше, компенсувати недолік рухової активності, що виникає в умовах сучасного життя; по-друге, удосконалювати функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність і опірність несприятливих впливів.
Реалізується цей принцип шляхом виконання основних вимог:
– Засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватися тільки такі, які мають наукове обгрунтування їх оздоровчої цінності;
– Фізичні навантаження зобов’язані плануватися відповідно з можливостями дітей;
– Лікарсько-педагогічний контроль повинен бути обов’язковим елементів навчально-виховного процесу;
– Дотримання санітарно-гігієнічних норм, раціональне використання сонця, повітря і води – все це слід враховувати при організації кожного заняття фізичними вправами.
б) Принцип всебічного розвитку особистості.
в) Принцип зв’язку з трудовою і оборонної практикою висловлює прикладну спрямованість всієї системи виховання, покликаний виховувати всебічно підготовлених людей «які вміють все робити». Отримання людиною всебічної підготовки задовольняє не тільки його особисті потреби, а й запити суспільства.
Зв’язок фізичного виховання з життям відображена в фізкультурно-оздоровчому комплексі Республіки Білорусь.
3.Основи системи фізичного виховання
Об’єктивною основою цих зв’язків є включеність системи фізичного виховання в суспільне виробництво. Однак, вплив на суспільне виробництво вона надає непрямим шляхом. Система не бере безпосередньої участі у створенні суспільного продукту. Але вона надає на цю сферу опосередкований вплив через суб’єкта виробничих відносин – людини.