Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Поняття земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби

Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про рослинний світ» використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва здійснюється на земельних ділянках, що визначаються в установленому земельним законодавством порядку.

Хто має право отримати в користування та обмеження щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби

Слід вважати, що поняття «громадяни» у статті 34 Земельного кодексу України включає не лише власне громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, адже право на оренду землі зазначених суб’єктів прямо передбачено ст. 5 Закону України «Про оренду землі».
Громадяни можуть брати для сінокосіння та випасання худоби в оренду землі як комунальної, державної, так і приватної власності.
Крім того, слід звернути увагу, що Законом України «Про рослинний світ» передбачена можливість встановлення обмежень щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

Для отримання в оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, якщо вона розташована в межах населеного пункту необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування, яко ж земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (села, селища, міста) до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області. Розгляд питання та надання в оренду земельної ділянки або аргументована відмова в наданні здійснення відповідно до статті 123 Земельного кодексу України.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

• надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
• формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені 123 Земельного кодексу України.

Строки розгляду клопотання про надання в користування земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об’єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем (землевпорядною організацією) цих робіт відповідно до типового договору.
Головне управління Держгеокадастру в області або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Отримання земель для громадського пасовища

Згідно з частиною 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Жителі територіальної громади, які мають потребу у створенні громадського пасовища, обирають уповноважену особу, яка подає відповідну пропозицію до місцевої ради. Проводять загальні збори села, обговорюють питання. Пропозиція оформлюється протоколом загальних зборів села.
Виконком місцевої ради:

• збирає інформацію щодо потреби у створенні громадського пасовища , уточнює норми випасу, кількість наявного поголів’я худоби, визначає площу кормових угідь та встановлює, за рахунок яких земель буде відбуватися створення громадського пасовища;
• розробляє Положення про громадське пасовище.

Орган місцевого самоврядування приймає рішення про створення громадського пасовища та затверджує розроблене виконавчим комітетом Положення про громадське пасовище .
За дорученням органу місцевого самоврядування голова місцевої ради, у відповідності до вимог статті 122 Земельного кодексу України стосовно повноважень з передачі земельних ділянок у власність або у користування, подає клопотання до Головного управління Держземагентства в області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для створення громадського пасовища .

Згідно з вимогами статті 123 Земельного кодексу України до клопотання місцевої ради додаються:

• графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в межах ради, її розмір, письмову згоду землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки);
• копія свідоцтва з ЄДРПОУ;
• копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцевої ради);
• рішення місцевої ради про створення громадського пасовища;
• довідка про склад поголів’я на території ради початок поточного року;
• інформація щодо потреби в площі земельних ділянок для створення громадського пасовища.

Орган місцевого самоврядування, після отримання дозволу на проведення робіт із землеустрою, у відповідності до вимог статті 26 Закону України “Про землеустрій”, замовляє документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища і підписує із суб’єктом господарювання, який має сертифікованих спеціалістів, договір на виконання робіт із землеустрою.

Розроблений та погоджений відповідно до законодавства проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається замовником документації із землеустрою через Центр надання адміністративних послуг державному реєстратору для здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Якщо сільська рада не бажає створювати громадське пасовище, землі пасовищ можуть передаватися громадянам в оренду. Для цього потрібно лише звернутися до сільської (селищної) ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки для сінокосіння або випасання худоби із земель державної або комунальної власності. Договір оренди із сільською (селищною) радою завжди укладається в письмовій формі, реєструється у сільській (селищній) раді і за бажанням може посвідчуватися нотаріально.Обов’язковою умовою в даному договорі буде сплата земельного податку. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але повинен бути не меншим ніж це прописано в п.288 Податкового Кодексу України, а саме: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено (для сільськогосподарських угідь) – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Це мотивується тим, що коли сільська/селищна рада, яка надаватиме в оренду земельну ділянку та встановить відсоток, тобто розмір плати, повинна знати її ринкову вартість.У разі не згоди з прийнятим рішення кожному громадянину гарантується право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу.

Лише по завершенню вищезазначеної процедури земельна ділянка переходить з державної власності у комунальну і громадські пасовища вважаються створеними.

Контроль за користуванням пасовищем на землях комунальної власності здійснює місцева рада.

Випас худоби. Правила випасу сільськогосподарських тварин

Зелене різнотрав’я – це найправильніший і природний раціон для великої рогатої худоби. У траві присутні всі корисні речовини, потрібні для повноцінного харчування жуйних тварин.

Існує кілька систем випасання худоби: вільна, на прив’язку, загонна. Але найбільш ефективною в плані збільшення обсягу надоїв і надбавки ваги показала себе цілодобова пастьба.

Плюси пасовищного змісту ВРХ

Пасовищний вміст ВРХ практикується практично у всіх широтах земної кулі. Просто десь цей процес відбувається цілорічно, а в більшості регіонів нашої країни – протягом 3-4 найтепліших місяців. Переведення ВРХ на пасовищний вміст навіть на такий короткий період має безліч переваг порівняно зі стійловим:

1. Здешевлення собівартості на 25-30%. Зелена трава – найдешевший корм. Він коштує в 2-3 рази менше будь-якого аналога для стійлового утримання, отже рентабельність молочного або м’ясного виробництва буде вищою.
2. Висока біологічна цінність зеленого різнотрав’я. Випас худоби на такій кормовій базі дає високі удої молока – до 20 і більше кілограмів – і інтенсивний приріст м’ясної маси.
3. Продуктивність. Удої стають не тільки вище на 25-30%, але і сам продукт стає більш цінним – в ньому багато каротину, молоко більш жирне і смачне. Недарма кращим вважається альпійське і голландське молоко, тоді як продукт, отриманий від корів, які отримують силос, відрізняється низькими смаковими показниками.
4. Оздоровлення тварин. При випасі на пасовищі усуваються наслідки незбалансованого харчування в стійловий період.
5. Позитивний вплив на репродуктивність. Вище показники запліднюваності, приплід з’являється на світ більш життєздатним, і в цілому при готелях виникає менше ускладнень.

Які пасовища кращі?

Випас великої рогатої худоби найкраще виробляти на культурних пасовищах інтенсивного типу. Це високопродуктивні кормові угіддя – їх попередньо розчищають від чагарників і засівають різними травами з хорошою поживністю.

Основу складають: райграс чотирьох різних сортів з різним періодом дозрівання і два види наклепу або ж високопитні бобові культури. Одне поле за сезон стравлюють до 10 разів.

Основні правила утримання худоби на пасовищах

1. Тримати стадо більше 200 голів недоцільно. При великій кількості худоби на випасі частина трави буде просто витоптуватися.
2. Площа зеленого луга на одиницю худоби – 0,5 га для дорослих тварин і 0,2 га для молодняку.
3. Повністю переводити корів на травостій варто, коли рослини будуть не нижче 10-12 см.
4. Перехід до зеленої кормової бази повинен бути поступовим, в перші 10 днів тварин потрібно підгодовувати.
5. Можна почати пасовищний сезон на півмісяця раніше, якщо здійснювати випас худоби на озимому житі або хрестоколірних.
6. Щоб уникнути перезрівання різнотрав’я, нез’єднані ділянки потрібно скашувати.
7. Висота трави не повинна бути більше 15 см, якщо вона буде 20-25 см, то тварини в середньому з’їдять на 35-40% менше.
8. Часткове скаховування і підвяливання пучків трави дозволяє поліпшити кормову базу.
9. Дуже важливо забезпечити тваринам доступ до солі – 150 г на день на корову.
10. Вода для пиття в надлишку – до 120 літрів на тварину.

Відновлення кормової бази

При інтенсивному випасі худоби пасовища виснажуються. Для того щоб відновити і підвищити їх продуктивність, застосовуються наступні методи:

• посів насіння з попередньою обробкою ґрунту;
• посів насіння без обробки ґрунтового шару на глибину сівалки;
• поверхневий посів насіння перед дощовим періодом;
• добриво мінеральними комплексами та азотними складами;
• затоплення талими водами у весняний період.

Кожен з цих методів дозволить підвищити ефективність кормової бази пасовища на 35-40%. Але найбільшою ефективністю володіє комплексне поліпшення, тобто поєднання декількох методів. Так можна підвищити продуктивність пасовища в 2-3 рази.

Правила випасання худоби та птиці в населених пунктах

Крім великих фермерських, є й індивідуальні господарства. І вони також переводять своїх тварин на годування з пасовищ у літній період. Правила випасу визначаються органами місцевого управління, тобто адміністрацією конкретного населеного пункту. Вони визначають порядок організації випасу, визначають ділянки під пасовища і вигул худоби.

Відповідно, правила варіюються залежно від конкретного населеного пункту, але практично в кожному склепінні можна знайти схожі положення, наприклад:

• Тварини повинні пастися на обгороджених пасовищах, на прив’язку або під наглядом власника худоби або птиці.
• Коней можна пасти тільки в стреноженому стані.
• Власник зобов’язаний супроводжувати птахів до природної або штучної водойми.
• Заборонено бездоглядний випас худоби та птиці вздовж доріг.
• До початку сезону випасів власник тварин повинен звернутися до адміністрації за виділенням ділянки та її орендою на літній період.
• Власник несе відповідальність за забруднення худобою вулиць і тротуарів.
• ВРХ необхідно маркувати з присвоєнням індивідуального номера.
• При падежі худоби обов’язково повідомити адміністрацію і не утилізувати самостійно трупи тварин.
• Свиней слід утримувати тільки в загонах, без випасу і без доступу до інших тварин.

Повний список правил утримання випасання худоби необхідно дізнаватися в органах місцевого управління, оскільки у разі їх порушення власника чекає адміністративне покарання у вигляді штрафу.