Вимоги до благополуччя телят під час їх утримання

ВИМОГИ
до благополуччя телят під час їх утримання 1. Ці Вимоги встановлюють мінімальні вимоги до умов утримання телят, включаючи відгодівлю і догляд за ними. 2. Ці Вимоги застосовують до телят, яких утримують із метою розведення, вирощування та отримання продуктів тваринного походження. 3. Ці Вимоги не застосовують до дрібних господарств (потужностей), що утримують менш як 10 телят. 4. Власник і утримувач телят, мають, крім цих Вимог, дотримуватися Загальних вимог до благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання, затверджених наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 08 лютого 2021 року № 224. 5. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживають у такому значенні: 1) власник телят – фізична або юридична особа, якій належать телята; 2) господарство (потужність) – споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі або окремі ділянки, де утримують телят; 3) підстилка – будь-який розсипчастий (пухкий) матеріал, що дає можливість телятам задовольнити власні етологічні потреби; 4) теля – велика рогата худоба віком до шести місяців; 5) утримувач телят – фізична або юридична особа, яка відповідає за утримання телят на підставі посадових обов’язків, договору або за законом, на постійній або тимчасовій основі. Інші терміни вживають у значеннях, наведених у Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», «Про безпечність та гігієну кормів». 6. Матеріали, які використовують для будівництва та/або облаштування місць для утримання телят, зокрема, боксів, а також обладнання, з якими можуть контактувати телята, не повинні завдавати їм шкоди та/або травмувати. Матеріали і обладнання мають бути такими, щоб їх можна було легко очищати, мити і дезінфікувати. 7. З метою запобігання враженню телят електричним струмом електричні мережі і обладнання встановлюють відповідно до правил техніки безпеки, передбачених законодавством України. 8. Теплоізоляційні матеріали, системи терморегуляції (охолодження і опалення) і вентиляції тваринницьких приміщень мають забезпечувати циркуляцію, рівень запиленості, температуру та відносну вологість повітря, а також концентрацію газів у межах прийнятних для здоров’я телят норм, визначних законодавством України. 9. Автоматичне і механічне обладнання, необхідне для забезпечення здоров’я і благополуччя телят, перевіряють не менш як один раз на добу. Виявлені несправності мають усуватися негайно. Якщо несправність неможливо усунути негайно, вживають всіх заходів для захисту здоров’я і благополуччя телят до усунення несправності, зокрема, шляхом застосування альтернативних методів годування і підтримання прийнятного мікроклімату. 10. На випадок відмови системи примусової вентиляції має бути передбачена резервна система, яка гарантуватиме достатній повітрообмін з метою збереження здоров’я і благополуччя телят, а також сигналізацію, що сповіщатиме утримувача телят про відмову системи примусової вентиляції. Робота сигналізації має регулярно випробовуватись. 11. Утримання телят у постійній темряві заборонено. З метою задоволення поведінкових і фізіологічних потреб телят, має бути передбачене належне природнє або штучне освітлення. У випадку застосування штучного освітлення його тривалість має відповідати звичайній тривалості природнього освітлення. Кожна споруда, приміщення, будівля або окрема ділянка, на яких утримують телят, має бути забезпечена прийнятним освітленням (стаціонарним або переносним), потужність якого дає можливість оглядати телят у будь-який час доби. 12. Власник або утримувач оглядають телят, утримуваних у тваринницьких приміщеннях, не менш як два рази на добу, а телят, утримуваних поза тваринницькими приміщеннями – один раз на добу. Телятам, що проявляють симптоми та/або ознаки хвороби, або отримали травму, негайно надають відповідне лікування. Якщо стан теляти не покращується, необхідно якомога скоріше звернутися до ліцензованого лікаря ветеринарної медицини. У разі потреби, а також за рекомендацією ліцензованого лікаря ветеринарної медицини хворих та/або травмованих телят переводять в окреме місце з дотриманням відповідних умов утримання, що включає в себе забезпечення сухою і зручною підстилкою в достатній кількості, а також періодичний огляд. 13. Приміщення для утримання телят мають бути спроєктовані і побудовані у спосіб, що дає можливість телятам вільно лягати, відпочивати, вставати і доглядати за собою. 14. Норми площі для безперешкодного пересування кожного теляти, за умови утримання його у групі, мають становити: 1) для теляти живою масою менш як 150 кг – не менш як 1,5 м – 2 ; 2) для теляти живою масою від 150 кг до 220 кг – не менш як 1,7 м – 2 ; 3) для теляти живою масою 220 кг і більше – не менш як 1,8 м – 2 . 15. Телят віком старше восьми тижнів заборонено утримувати в індивідуальних боксах, крім випадків, коли це необхідно через поведінку теляти або для його лікування за призначенням ліцензованого лікаря ветеринарної медицини. Ширина індивідуального боксу має бути не менш як висота теляти в холці, виміряної у стоячому положенні, а довжина – не менш як довжина тіла теляти, виміряна від кінчика носа до каудального краю сідничного бугра, помножена на коефіцієнт 1,1. Вимоги цього пункту не застосовують до господарств (потужностей), в яких утримують менш як шість телят, та/або якщо телят утримують разом із їх матерями. 16. У перегородках в індивідуальних боксах для телят мають бути отвори, що дають можливість телятам мати прямий візуальний контакт з іншими телятами. Перегородки в індивідуальних боксах, які використовуються для ізоляції хворих телят, мають бути суцільними. 17. Утримання телят на прив’язі заборонено, крім випадків, коли телят, яких утримують у групах, прив’язують під час годування молоком або його замінником на період, тривалість якого не перевищує однієї години. У випадку використання прив’язь не має завдавати шкоди або травмувати телят. Прив’язь регулярно перевіряють та, у разі потреби, припасовують. Кожна прив’язь має бути спроєктована і сконструйована у спосіб, що унеможливлює удушення або травмування, а також надає телятам можливості рухатися, як зазначено в пункті 12 цих Вимог. 18. Приміщення, місця для вигулу (загони), бокси, обладнання і знаряддя, які використовують для утримання і догляду за телятами, належним чином очищують, миють і дезінфікують з метою запобігання перехресному зараженню і накопиченню організмів, що переносять захворювання. Екскременти, сечу, залишки корму, у тому числі на підлозі, видаляють так часто, як це потрібно, щоб мінімізувати неприємні запахи і запобігти розмноженню комах і гризунів. 19. Поверхня підлоги має: 1) бути рівною, але не слизькою, щоб запобігти травмуванню телят; 2) бути спроєктована у такий спосіб, щоб не травмувати і не завдавати страждань телятам, що стоять або лежать на ній; 3) відповідати розміру і вазі телят; 4) утворювати жорстку, рівну і стійку поверхню. 20. Місце для відпочинку телят (лігво) має бути зручним, чистим, належним чином дренованим і сухим, а також не має справляти на телят негативного впливу. Телят віком до двох тижнів забезпечують належною підстілкою. 21. Раціон телят розробляють із урахуванням віку телят, а також їх маси, поведінкових і фізіологічних потреб задля зміцнення здоров’я і благополуччя телят. З метою забезпечення потреб телят у поживних речовинах корм має містити достатню кількість заліза, щоб забезпечити середній рівень гемоглобіну у крові на рівні не менш як 4,5 ммол/л. Починаючи з двотижневого віку телята щодня мають отримувати грубий корм, мінімальну кількість якого необхідно збільшувати від 50 г на добу для телят віком від восьми тижнів до 250 г на добу для телят віком до 20 тижнів. Застосування намордників до телят заборонене. 22. Телят годують не менш як два рази на добу. Телята, які утримуються у групах і не годуються ad libitum (за власним бажанням) або за допомогою автоматичних годувальних систем, повинні мати доступ до корму одночасно з іншими телятами у групі. 23. Телята віком старше двох тижнів повинні мати доступ до достатньої кількості свіжої питної води або мати можливість задовільнити власні потреби в рідині, споживаючи інші рідини. У спекотну погоду або для хворих телят свіжа питна вода має бути доступною постійно. 24. Системи для відгодівлі і напування телят мають бути спроєктовані, сконструйовані, розміщені і обслуговуватися у спосіб, що мінімізує забруднення кормів і води для телят. 25. Кожне теля має отримати молозиво великої рогатої худоби якнайшвидше після народження, але не пізніше як через перші шість годин свого життя. 26. Власник телят зобов’язаний переконатися, що кожен його утримувач пройшов навчання з питань благополуччя телят. 27. Ввезення телят в Україну з інших країн дозволяється у супроводі документа, виданого компетентним органом відповідної країни, що засвідчує рівнозначність лікування телят у такій країні лікуванню, яке надається телятам походженням з України.

З якого віку можна давати дитині молоко

З якого віку дитині можна давати молоко і яке? В один випадках дозволено тільки коров’яче, а інших можна дати і козяче. Розглянемо, що з цього приводу думають фахівці.

Молоко – основа їжі немовляти?

Ще 30-40 років тому питання, з якого віку можна давати маленьким дітям коров’яче молоко, не стояв. Воно, звичайно, в розбавленому вигляді, вважалося кращим харчуванням для малюка, якого з якихось причин не могла годувати грудьми мати.

Вибору тоді у жінок не було. Тому й досі деякі впевнені, що ніякої шкоди маляті від молока корови не буде. Однак наука за останні півстоліття зробила крок вперед.

Потреби в харчуванні у маленької людини і новонародженого теляти значно відрізняються. Наприклад, теля в перші ж години після народження повинен встати і йти за матір’ю. Для цього потрібен швидкий ріст кісток, а значить, багато кальцію і фосфору.

У людини такої потреби немає, наш організм не пристосований до споживання нормального для теляти кількості мінералів. Зате зростаючому людському мозку необхідні поліненасичені жирні кислоти, яких в молоці корови зовсім небагато. Так і білок відрізняється за хімічним складом, у малюків не вистачає ферментів, щоб переварити жорсткий коров’ячий казеїн.

• білок коров’ячого молока викликає алергію при ранньому введенні в їжу у 2-5 % малюків, які перебувають на штучному вигодовуванні, і у 0,5-1,5 % тих, кому пощастило отримувати грудне молоко;
• у молоці корів занадто багато фосфору, це підвищує навантаження на нирки малюка і призводить до втрати кальцію, що в свою чергу загрожує рахітом навіть при введенні в раціон вітаміну D;
• не всі діти можуть засвоювати білок коров’ячого молока, часто імунна система малюка вважає його чужорідним і починає боротьбу, яка призводить до погіршення набору ваги, анемії, постійному проносу.

Всі ці особливості імунної системи та обміну речовин з віком, як правило, проходять. Найчастіше малюку можна давати коров’яче молоко тільки до 12 місяців. Тобто немовлятам його давати не потрібно.

Козяче молоко корисніше чи ні

Цьому продукту властиві ті ж недоліки, що і молока корів. Правда, алергію козяче молоко викликає набагато рідше. Тому відповідь на питання, з якого віку можна давати його дітям, простий: так само, як і коров’яче – з роки.

Зазвичай прикорм починають з коров’ячого молока як більш доступного і дешевого. Але якщо з ним у немовляти відносини не задалися, то можна перейти на козяче, а коров’яче почати давати з більш пізнього віку.

Що таке «третя сходинка»

Третя щабель вигодовування немовлят – це продукти, які вони можуть безпечно і з користю для себе отримувати у віці від 8 місяців до року. Саме для неї рекомендовано промислове дитяче молоко, наприклад, «Тема». З якого віку можна давати його насправді?

«Тема», «Агуша», «ФрутоНяня» та інші види молока в дитячій упаковці відрізняються від дорослих тільки розміром і контролем якості. Жирність 3,2 % зависока для малюка до року.

Звичайно, є діти, які нормально переносять молоко в 8 місяців, і якщо правильно вводити його в прикорм, можна давати їм його з цього віку. Але і в цьому випадку коров’яче молоко не повинно ставати основною раціону дитини.

Коли вводити молоко

Сучасні педіатри на питання, з якого віку можна давати дітям молоко, відповідають однозначно: з 1 року. Деякі діти можуть засвоювати його раніше, дехто – пізніше, тому, як і з будь-яким іншим продуктом для прикорму, важливо дивитися на реакцію дитини.

Раніше ніж молоко, у раціон дитини вводять сир, робити це можна з 4 місяців. Якщо сирок з коров’ячого молока дитині не підходить, то і саме молоко поки давати не треба. Тоді краще починати давати козяче.

У харчуванні немовлят є важливе правило: краще вводити продукти для більш пізнього віку пізніше, ніж зазначено на упаковці, ніж раніше. Це стосується всього, починаючи з адаптованих під вік молочних сумішей.

Друге важливе правило: новий продукт вводять поступово. Коров’яче молоко 3,2 % жирності розбавляють водою в співвідношенні 1:3 і дають для початку всього одну чайну ложку продукту в день. Якщо дитина добре засвоює новинку, кількість продукту поступово збільшують, доводячи його до 100 мл (приблизно 25 мл молока 75 % води).

При цьому краще не давати молоко як окремий продукт, а розводити їм вже приготовані каші з добре знайомих дитині злаків, на які точно немає алергії.

І наостанок порада. Якщо молоко засвоюється у дитини, але просто не подобається йому, не давайте. У малюка є свої смакові уподобання, і несмачна з його точки зору, їжа, якщо її пропонувати надто наполегливо, може зіпсувати харчову поведінку, відновити яке пізніше буде вкрай складно.

Підводячи підсумки

Основні правила введення коров’ячого молока в харчування дитини такі:

• якщо не вистачає грудного молока, замінювати його треба не коров’ячим, а спеціально розробленими для кожного віку сумішами;
• вводити прикорм чисте молоко можна з року, кисломолочні продукти можна давати раніше;
• різниця між козячим і коров’ячим молоком тільки в наявності або відсутності алергії на один з них;
• якщо на молоко є небажана реакція, не давайте цей продукт кілька місяців і потім сміливо повертайтеся до нього, негативні наслідки найчастіше повністю пройдуть.

З якого віку необхідно автокрісло

Дитяче автомобільне крісло – це спеціальне пристосування, що дозволяє фіксувати дитину в зручному положенні і захищає його при різкому гальмуванні або ударі.

Воно є обов’язковим засобом при перевезенні дітей. Транспортування дитини до 12 років без такого пристосування є порушенням ПДР. Але багато батьків сумніваються, з якого віку необхідно автокрісло і можна перевозити новонароджених на руках.

Можна перевозити дитину без автокрісла

В правилах дорожнього руху чітко зазначено, що перевозити дітей до 12 років в автомобілях, обладнаних ременями безпеки, без спеціальних утримуючих засобів, що гарантують надійну фіксацію і безпеку, забороняється. До таких засобів відносять автолюльки, автокрісла і бустери. З деякою натяжкою до них можна віднести адаптери ременів безпеки. Їх ефективність набагато нижче, тому нерідко інспектори ДІБДР сумніваються, чи такий засіб до використання.

В ПДР немає чітких вказівок, як має виглядати спеціальний пристрій для перевезення дитини, тому за законом можна використовувати автолюльки, автокрісла, бустери та адаптери, відповідні зросту і ваги дитини.

Необхідно звернути увагу на те, що руки і коліна батьків не вважаються «спеціальними утримуючим пристроєм». Тому дітей з самого народження необхідно перевозити тільки в автолюльки або кріслах. Якщо після виписки з пологового будинку ви плануєте їхати додому на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, подбайте про придбання пристрою для перевезення малюка заздалегідь. Несправний, пошкоджене або невідповідне віку та розміром дитини крісло вважається відсутнім.

Всі сучасні автокрісла можна умовно розділити на три великих групи: автолюльки для малюків до року, універсальні крісла для дітей будь-якого віку і бустери, які використовуються з шести років. Дитячі автокрісла зазвичай кріплять на задньому сидінні, за спиною водія або по центру. Автолюльки можуть стояти вздовж заднього сидіння.

Якщо ви ще сумніваєтеся – автокрісло необхідно дитині з народження. Новонародженим підходять автолюльки і найменші крісла, до 12 кг.

Коли малюк підростає, необхідно своєчасно міняти автокрісло на пристосування більшого розміру. З шести років дозволяється використання бустерів. Вони виглядають як невелике сидіння без спинки, що дозволяє дитині стати вище і зручно пристебнутися штатними ременями безпеки.

Хоча використання бустерів не заборонено, краш-тести продемонстрували їх невисоку ефективність. Також не дуже ефективні люльки у вигляді кошиків. Тому, якщо є можливість, краще з самого народження і до 12 років використовувати виключно якісні автокрісла від перевірених виробників.

Звичайні сумки-переноски від візочків не є заміною автокрісла. Також не рекомендується використовувати автокрісла, йдуть з колясками в комплекті. Їх ефективність невисока.

Що робити, якщо малюк не хоче сидіти в автокріслі

Зазвичай такі проблеми з’являється, коли дитина підростає і розуміє, що повзати по машині набагато цікавіше, ніж сидіти нерухомо, пристебнутим у кріслі. Якщо малюк вередує і крутиться, але при цьому йому цілком зручно і комфортно, швидше за все, причина в банальних примхи. Потрібно постаратися відвернути дитину, дати йому іграшку, включити музику. Ні в якому разі не можна йти на поводу у малюка і «відпускати» його. Від правильного положення в автомобілі залежить його безпека.

Якщо від крісла відмовляється досить доросла дитина, стверджуючи, що він вже не маленький, необхідно розповісти йому про наслідки таких дій. Поясніть, що іноді трапляються аварії і тільки автокрісло зможе гарантувати йому відносну безпеку. Також треба розповісти про ПДР і їх вимоги до водіям і пасажирам.

Дитині старше 6-7 років, який уже розуміє, що таке гроші, можна розповісти про штрафи за невикористання автокрісла і запропонувати оплатити їх, зекономивши на його витрати.

Постарайтеся з дитинства виховувати у дітей відповідальність і шанобливе ставлення до ПДР. Це допоможе посадити їх у автокрісла і буде корисно в майбутньому, коли кожен малюк стане самостійним пішоходом, а потім і водієм.