Фільми на Новий рік 2024: ТОП-12 кінострічок для святкового настрою (відео)

Що можна подивитися на Новий рік усією сім’єю і на самоті.

Новий рік – час хороших і добрих фільмів. Смішних і трохи сумних, але обов’язково чарівних у всіх сенсах. Адже коли ще вірити в диво, якщо не в новорічні свята? Зібрали найкращі фільми на Новий рік із різного часу та різних жанрів – обирайте, що більше подобається.

• Різдвяні канікули, США, 1989
• Привіт родині! США, 2005
• Гаррі Поттер і філософський камінь, Великобританія, США, 2001
• Іграшка, Франція, 1976
• Чотири Різдва, Німеччина, США, 2008
• Любіть Куперів, США, 2015
• Втрачене Різдво, Великобританія, 2011
• Сім’янин, США, 2000
• Щасливого Різдва, Великобританія, США, 2019
• Різдво кота Боба, Великобританія, 2020
• Провулок цукрової тростини, США, 2023
• 12 різдвяних побачень, США, 2011

Різдвяні канікули, США, 1989

Стара-добра комедія для сімейного перегляду із серії фільмів, які ніколи не набридають. Різдво для глави сімейства Кларка Грізволда перетворилося на справжнє лихо – але ж він просто хотів організувати ідеальне свято, щоб з усіма традиціями і як годиться. Але, як то кажуть, хотіли як краще – а вийшло як завжди. У підсумку – багато курйозних і смішних ситуацій за сценарієм майстра сімейних історій Джона Г’юза.

Привіт родині! США, 2005

Трагікомедія з неповторною Сарою Джессікою Паркер у головній ролі. За сюжетом Еверет Стоун запрошує свою наречену Мередіт (Сару Джессіку Паркер), щоб відсвяткувати Різдво в домі його батьків. Хлопець попереджає, що його рідня – з тих, хто говорить те, що думає, незважаючи ні на що. Але якби тільки це: рідня Еверетта перетворює життя Мередіт на кошмар – цій міській “вискочці” не місце в їхній родині.

Гаррі Поттер і філософський камінь, Великобританія, США, 2001

Перший фільм про Гаррі Поттера – це початок магії та чудес. І хоча стрічка не пов’язана з новорічними святами, її чари зачаровують з першої хвилини. Атмосфера Гоґвортса, казкові створіння, пригоди та перемога добра над злом – це те, чого так хочеться під Новий рік.

Іграшка, Франція, 1976

Ще один старий-добрий фільм із незрівнянним П’єром Рішаром у головній ролі. Безробітний журналіст Франсуа Перрен нарешті влаштовується на роботу в газету й отримує завдання – написати про магазин іграшок, який належить (як і сама газета) мільйонерові П’єру Рамбаль-Коше. У магазині журналіста помічає син мільйонера – Ерік, і вимагає подарувати йому Франсуа. І П’єр Рішар потрапляє в будинок мільйонера.

Чотири Різдва, Німеччина, США, 2008

Ще один комедійний фільм про сімейне Різдво. Кейт і Бред довгий час живуть разом, але не наважуються одружитися – кожен побоюється повторити гіркий досвід своїх розлучених батьків. Тому щороку на Різдво вони відлітають у нові віддалені місця, щоб не зустрічатися з сім’ями. Але цього разу їхній рейс скасували через туман, а самі герої, не очікуючи, стали героями новинного репортажу. Тепер у них не залишається вибору, окрім як їхати до численної рідні.

Любіть Куперів, США, 2015

Купери – звичайна американська сім’я, в якій батьки мріють про справжнє сімейне Різдво. Шарлотта і Сем дуже хочуть зробити свято в колі близьких, а от їхні дорослі діти – не дуже. Проте, ця зустріч відбувається, але разом із нею починається справжній різдвяний хаос і метушня.

Втрачене Різдво, Великобританія, 2011

Напередодні Різдва в Манчестері з’являється дивний чоловік – він не пам’ятає, хто він і що тут робить. Але незабаром виявляє в себе дивовижну здатність: безпомилково визначає, що загубила людина, і допомагає це знайти. Чи зможе він повернути втрачене маленькому Гусу, у якого рік тому загинули в автокатастрофі батьки?

Сім’янин, США, 2000

Ще одна стара різдвяна комедія, яка посідає гідне місце серед найкращих фільмів цього жанру. У крутого бізнесмена Джека Кемпбелла, якого грає Ніколас Кейдж, є всі принади життя: престижна посада, гроші, пентхаус, розкішне авто. Але після того, як він зустрічає темношкірого Санта-Клауса, все змінюється. Якогось ранку Джек прокидається чоловіком свого першого кохання і батьком прекрасних дітей. А ще він – продавець покришок і власник старого мінівена. Яке життя обере герой?

Щасливого Різдва, Великобританія, США, 2019

Зворушлива мелодрама з назвою різдвяної пісні Джорджа Майкла. Катаріна, дочка югославських емігрантів, і її життя далекі від досконалості. Кар’єра співачки в неї не склалася, тимчасова робота ельфа стала тимчасовою, особистого життя – ніякого, а з розваг – тільки алкоголь. Але одного разу вона зустрічає Тома, і змінює свої погляди на навколишній світ і саму себе.

Різдво кота Боба, Великобританія, 2020

Це сиквел зворушливої кінострічки “Вуличний кіт на прізвисько Боб”. Історія про міцну дружбу чоловіка з непростою долею та його кота. Завдяки коту Бобу вуличний музикант Джеймс зав’язав з наркотиками і знайшов заробіток, але напередодні Різдва співробітники ветеринарного контролю хочуть відібрати тварину у його господаря. Невже вони зможуть це зробити?

Провулок цукрової тростини, США, 2023

Нова американська комедія з Едді Мерфі в головній ролі. Його герой обожнює Різдво і щороку намагається виграти конкурс на найкращий декор будинку, але безрезультатно. Щоб виконати своє бажання, він підписує дивний контракт з ельфійкою Пеппер – і свято перетворюється на справжній кошмар для всього міста.

12 різдвяних побачень, США, 2011

Романтична комедія про історію дівчини Кейт, яка отримує можливість виправити свої помилки та знайти справжнє кохання під час Різдва. Кейт погоджується на побачення наосліп із хлопцем на ім’я Майлз, щоб викликати ревнощі у свого колишнього, проте той сильно не горює – він знайшов собі нову дівчину. Тоді Кейт, яка дала від воріт поворот Майлзу, розуміє, що зробила дурницю. Доля дарує їй другий шанс: Кейт потрапляє в часовий зашморг і має змогу змінити хід подій.

Вас також можуть зацікавити новини:

Новий рік в Україні: традиції свята, новорічні обряди, Старий Новий рік

Які є традиції на Новий рік? Історія, витоки обрядів, новорічна ялинка, як святкувати Старий Новий рік (звичаї, прикмети і ворожіння).

Українські традиції на Новий рік: що, звідки і пішло?

Новий рік – настільки традиційнийе і улюблене для нас свято, що навіть не замислюючись, ми регулярно купуємо ялинку, прикрашаємо будинок мішурою і неодмінно готуємо до свята самі шикарні вбрання і страви. А адже насправді у всіх цих милих ритуалах таїться душа нашої нації, збережена у віках. Розберемося, що до чого!

Новий рік в Україні: історія

Новий рік для українців, як і для всіх народів – свято старовинне. І відстежити його повноцінну історію дуже складно. Однак точно відомо, що в давні часи Україна відзначала настання Нового року не 1-го січня, як у нас зараз заведено, а навесні і восени в різні проміжки історії. Це пов’язано з віруваннями народу, які впродовж нашої історії змінювалися.

Первинно українці відзначали Новорічний прихід весни – 1-го березня. Тоді це свято у віруваннях пов’язували з оновленням і відродженням природи. І безпосередньо, звичайно, звичай асоціювався з початком сільськогосподарських робіт. Адже у давній час все життя було зав’язане на аграрномій справі.

Минав час, змінювалися обставини і вірування – і переносилася дата зустрічі Нового року. У X столітті в Київській Русі було прийнято християнство. Народ прийняв його поступово і традиції не відразу – процес проходив досить складно і болісно. Але з часом воно стало кардинально впливати на спосіб життя людей. Так в XV столітті Православ’я взяло греко-візантійський ритуал. Згідно з ним, Новий рік починають зустрічати 1-го вересня. Однак у той час частина майбутньої України перебувала у складі Литовського князівства. Тут святкують Новий рік за католицькою традицією – 1-го січня.

З часом світове співтовариство вирішило якось уніфікувати « літочислення ». Так християнський світ незалежно від відгалужень в релігії став зустрічати Новий рік 1-го січня. В Україні законно ця традиція була введена в 1700-му році. Тоді наша країна перебувала у складі Російської імперії. Тому новорічне святкування 1-го січня було призначено указом Перта І. Також він вказав відзначати Новий рік ялинкою, гучними веселощами, маскарадами і так далі. Народ йшов на це з невеликим ентузіазмом, але закони належало виконувати. Тому язичницькі та християнські традиції змішувалися і перетворювалися на щось нове й самобутнє.

Слід зазначити, що спочатку першосічнева зустріч Нового року не була сприйнята народом на ура ще й тому, що до XVIII століття у нас вже міцно вкоренилися християнські традиції. І взимку основний упор українців припадав на святкування Різдва і Святвечора. Відповідно, 1 січня випадало на розпал різдвяного посту.

Ще з язичницьких часів символом Нового року замість ялинки вважався дідух. Це «букет» із сіна, якеий прикрашали квітами, вінками, стрічками і урочисто ставили в кут стола. Власне, і стіл завжди був найголовнішою традицією новорічного святкування.

З найдавніших часів було прийнято накривати пишний стіл для всієї родини – щедрий. Це символізувало те, що і наступний рік буде родючим. Подібна традиція збереглася й досі.

Існували й інші традиції, пов’язані із залученням гарного врожаю та захисту домашнього господарства. Ці ритуали неодмінно проводив господар будинку. Їх основа – звернення до тварин, дерев, земель із закликами до благополуччя і плодючості.

Ще завдяки змішуванню різних «божественних» вірувань з’явилися стереотипи про чарівність часу зустрічі Нового року. Наприклад, вважалося (і досі ця традиція збереглася), що в цей час стає активною нечисть. З іншого боку – що під час Святок (від Нового року і до Водохреща) відкривалися ворота в небо і вищі сили готові, як ніколи, почути і посприяти. Звідси йдуть корені загадування бажання на Новий рік, яке обов’язково повинно виповнитися. Звідси ж і поява традиції святочно-новорічних ворожінь. Правда, якщо зараз вони зводяться до дівочих розваг з вгадуванням любовної долі, то раніше вони проводилися цілком серйозно всією сім’єю – ворожили на врожай. Наприклад, українці могли залишити на ніч у дворі кілька стіжків різних культур як-то пшениця, жито, ячмінь. Вранці дивилися на якому копиці більше інею – та культура і буде найбільш «плодовитою» в наступному році.

Також наші предки вірили, що на землю в цей час спускаються душі родичів, які відійшли в інший світ. Їх чомусь прийнято було боятися. Очевидно, це прояв страху перед потойбічним і невідомим. Так що цим душам українці здавна намагалися всіляко догодити.

І безумовно, була присутня віра в те, що зустріч Нового року визначає долю всіх наступних 12 місяців.

Новий рік: звичаї – само собою…

Часто поняття «традиції» і «звичаї» вживаються паралельно. І ніхто особливо не розбирається, яка між ними різниця. А вона є, хоч і непринципова, але в плані вивчення культури народу показова. Так, звичай – це звичний спосіб поведінки в певній ситуації. Звичаї – це настільки усталені стереотипи у певній соціальній групі або суспільстві, що виконуються вони практично на рівні безумовних рефлексів – самі собою, не викликають у виконуючих потреби в їх поясненні і сумнівів потреби. Звичай – це зразок культури з глибокого минулого, якого дотримуються неухильно, сприймаючи як звичку. А ось традиції – це більш загальне, складне і не таке очевидне. Можна сказати, що звичаї – це один із складових аспектів традицій.

Також звичай можуть ототожнювати з обрядом. Однак це теж неправильно: обряд – цей спосіб виконання звичаю, його засіб.

Наприклад, накриття пишного столу до Нового року – це наш український звичай. Те, яким чином ми сідаємо за стіл – це вже обряд. Вони входять у традицію зустрічі Нового року в Україні.

До інших застільних новорічних звичаїв можна віднести те, що до новорічного столу ми намагаємося вбратися. Так здавна українці обов’язково одягали з цієї нагоди новий і чистий одяг. Також у нас є звичай повернути борги і попросити пробачення у близьких, щоб у Новий рік увійти з позитивом і повноцінно обнулитися. Це обіцяє нам краще життя в наступному році. Подібним чином діяли й наші предки, щоб Новий рік починався у мирі та злагоді.

Які є традиції на Новий рік?

Зараз головує традиція зустрічі Нового року за пишним столом в 00.00 1-го січня. Ми відкриваємо шампанське, бажаємо близьким нового щастя, пускаємо феєрверки, даруємо подарунки і веселимося, як можемо. Власне, як і було заведено в українців здавна.

Крім споконвічних українських, є у нас зараз і більш нові традиції новорічного столу. До страв нашої національної кухні додалися оселедець під шубою, олів’є і мандарини. Вони прийшли до нас у радянські часи. А ось, наприклад, ще одна обов’язкова страва на українському новорічному столі, холодець, належить до національної кухні. Він прийшов до нас ще з Київської Русі.

Звичайно, головна і найкрасивіша традиція Нового року – це прикраса ялинки і вдома з символічною атрибутикою. Вона хоч і прийшла до нас вже зі світським указом, однак християнські традиції в оздобленні ялинки теж є. Наприклад, зірка, верхівку вінчає – це втілення Віфлеємської зірки, яка за переказами Біблії, висвітлювала волхвам шлях до божественного немовляті Ісусу. Є різні варіанти пояснення традиції прикрашати ялинку. Одна з них – теж християнська. Різнокольорові кулі і гірлянди, що світяться, можуть бути сучасним перетворенням християнських свічок, які висвітлювали дорогу волхвам.

Одна зі збережених врожайних традицій, яка прийшла до нас ще з незапам’ятних часів – посівання. Всі ви приймали гостей, які щедро засипають будинок пшеницею? Цю новорічну традицію завели на українських землях ще до приходу християнства. Здавна посівати було заведено саме в перший день Нового року. Як правило, це робили діти. А господарі щедріше всього обдаровували тих, хто прийшов першим. Пізніше посівання пов’язали з Різдвом. А тепер у більшості випадків посівають на Старий Новий рік.

Старий Новий рік: традиції святкування

У наших краях є чудова традиція – зустрічати Новий рік двічі. Цікаво звучить: є Новий рік, а є Старий Новий рік. Звичайно, чим більше свят, тим краще, але на таку плутанину теж є свої історичні причини. Звичайно, вони відомі вже навіть дитині: перехід з Юліанського календаря на Григоріанський – перехід зі старого літочислення на новий.

Також свято існує з-за якоїсь календарної плутанини. Адже за релігійно-християнських звичаїв Новий рік повинен наступати після Різдва. До того ж Дню народження Христа передує серйозний пост. Він, природно, виключає щедрі застілля і навіть різні святкові заходи. Крім того, є ще одна християнська обставина: 14 січня – це канонічне релігійне свято Обрізання Господнє.

Однак в українців є ще й християнська прив’язка до дати ночі з 13-го на 14-е січня. Це зустріч Василя з Маланкою – Щедрий вечір. Хто вони такі і чому так важливі в нашій давній традиції? Справа в тому, що 13 січня – це християнська пам’ятна дата – День пам’яті преподобної Меланії, тобто в народі – Меланки, Міланки, Маланки (в різних регіонах і говірками її ім’я може звучати по-різному). А ось 14 січня – це День Святителя Василя Великого. Для церкви він така важлива фігура, що навіть вечір напередодні 14-го січня називається Васильєвим вечором. Ось і виходить, що в ніч з 13-го на 14-е Маланка з Василем зустрічаються. Зараз ці свята настільки перетворилися в народі, що багатьма навіть забуті їхні серйозні релігійні корені.

Цікаво, що у зустрічі Маланки та Василя на Щедрий вечір є не тільки християнське обґрунтування, але й українсько-міфологічне. Згідно слов’янським повір’ям, у Лади, матері всіх богів, був вірний друг – бог Місяця, а також дочка – Миланка. За легендою, коли князь-Місяць був на полюванні, змій викрав Миланку й запроторив її в підземному царстві. З полону дівчину врятував Безпальчик-Васильчик. Звичайно, як і належить в казках, між ними спалахнула любов, а після перемоги над ворогами і звільнення вони одружилися.

Як же традиційно відзначається цей заплутаний і кумедний Старий Новий рік в Україні?

Зранку 13-го числа українці займалися приготуванням святкової куті. Її належало варити з цільної пшениці. При подачі до столу кутя могла бути і солоною, а не тільки солодкої (як часто заведено в наш час) – приправляться м’ясом і салом або ж медом і варенням. Також обов’язково до щедрого вечора готувалися вареники, пироги, млинці з сиром. Цими ласощами повинно було дякувати гостей, які ходили від хати до хати з піснями і невеликими перформансами. Але головна страва на традиційному українському Щедрому столі – свинина. Це теж неспроста, тому що Святий Василь – покровителем свинарів. Зазвичай господарі намагалися приготувати до цього свята цілого поросяти. Традиційність свинини на столі підтверджується безліччю народних приказок. І зрозуміло, наявність хороших страв зі свинини – символічна гарантія благополуччя і врожайності в наступному році.

А в чому полягає споконвічно український обряд «на Маланки», пов’язаний зі Старим новим роком в українській традиції? Це якесь театральне дійство з переодяганням його учасників у тварин і фольклорних персонажів і головним героєм «Передднем Нового року». Навіть сам маскарад поєднав в собі язичницькі та християнські традиції. За народним сценарієм Меланка-Вода приходить із Василем-Місяцем ввечері 13-го січня в гості, щоб розповісти господарям про святі.

Молодь збирається веселою компанією, всі вбираються в маски і ходять від хати до хати з щедрованиями, танцями і жартами. При цьому головними персонажами стають Меланка і Василь. У Меланку переодягається неодружений хлопець, вбираючись в жіноче плаття. А у Василя – дівчина. Другорядними діючими персонажами стають дід, баба, циган з циганкою, коза і чорт. Закінчується все дійство спаленням Дідуха на перехресті. Щедрувальники таким чином розводять велике вогнище і стрибають через нього. Все це покликане очистити атмосферу від нечисті, а учасників дійства – від спілкування з нею шляхом перевдягання та маскараду.

Після цього дівчата починають гадати. За старим звичаєм, хлопці в будинку, де дівчата ворожили, крали двері або хвіртку. В якості викупу батько дочки-господині виставляв хлопцям «могорич».

У наш час повною мірою ця традиція Меланки збереглася в основному тільки в селах Буковини і Галичини.

Але, звичайно, у всіх куточках України ми з задоволенням щедруем і ходимо в гості до близьких, примиряємося з сусідами, щоб прожити весь наступний рік мирно і щасливо.

Традиції, прикмети і ворожіння на Старий Новий рік

Зі Старим Новим роком пов’язано ще і безліч традиційних забобонів, які збереглися і досі. Наприклад, поганою прикметою вважається зустрічати його в брудному, старому або навіть темному одязі. Не можна ще 13-го січня виносити сміття, на когось ображатися або таїти в душі зло.

До інших поганих прикмет Дня Меланки належать:

• вимова слова «тринадцять» (число чорта в українській традиції);
• рахування дрібних грошей (весь рік будеш без грошей і в сльозах),

Але є і хороші прикмети Старого Нового року. Головна з них: якщо першим 14-го січня у дім ввійде хлопець, бажано з хорошої і заможньої багатодітної сім’ї.

А також ніч зустрічі Меланки і Василя – найкращий час для ворожінь на дівочу долю і любов. Саме в цю ніч, за старовинним українським віруваннями, небо знімає всі заборони і спрямовується до нас з божественною силою. Проте з цією силою також проривається і нечисть з інших світів. Гадати пристало після народних гулянь і зовсім з серйозним настроєм, щоб не потрапити в лапи поганих потойбічних сил. Безліч традиційних ворожінь в сучасних умовах здійснити неможливо, адже дівчата могли задіяти до своїх чар і худобу, і якісь атрибути домашнього господарства, які відійшли в минуле з розвитком людства. Але є і цілком застосовні до нашого часу цікаві стародавні ворожіння. Ось кілька вам на озброєння.

• Ворожба з чашками. Берете стільки ж чашок, скільки і гадающих за столом, кладете в них різні зілля: монету (до процвітання і багатства), кільце (до гучного весілля), цукор (провісник веселого життя), хліб (достатк), сіль (це щастя), цибулю (сльози) і воду (стабільне життя без змін). Вибираєте чашку з закритими очима і дізнаєтеся свою долю.
• Свічкове ворожіння. Ємність з водою, шкаралупа волоського горіха і свічки (по числу гадающих). Свічки запалюються, вставляються в шкарлупки і відпускаються «в плавання». Чия свічка згорить першою – та першою вийде заміж. Але от якщо твоя шкаралупа потонула, то й зовсім не вийдеш заміж, не тільки в цьому році, але й ніколи.
• Ворожба на папері. Комкаеш аркуш паперу, кладеш на перевернуту тарілку і підпалюєш. Обережно підносиш згорілий ком до стіни так, щоб на нього падала тінь від паперу – саме образи, які ти побачиш в ній, і повідають про долю.