Почему людям нравится читать фантастику и какую книгу посоветуете?

Фантастика нужна людям. Без неё не было бы великих открытий. Без неё мы бы не стали изучать космос, надеясь, что на Марсе будут цвести яблони. Это двигатель прогресса. Для обычных людей погружение в мир фантастики позволяет уйти от каких-то проблем. Сейчас такая сложная жизнь, гн знаешь, что будет завтра. По себе знаю, что именно погружение в мир фантастики помогло мне пережить потерю любимого человека. Фантастика всегда была нужна человеку, без неё он робот. Конечно, всё имеет свои границы, за которые не нужно выходить. Я также хотела бы предложить почитать книги о доброй фантастике автора Софии Кораловой, например Иванави. Есть у неё книги прямо обо мне.

Я еще со школы очень увлекался фантастикой, особенно научной и космической. Читал и ночью, и днем на уроках в школе. Фантастика это как сказки только немного в другом формате и расчитана для более взрослого читателя. Много чего из сказок потом воплотили в жизнь. Хотя и думали, что невероятно это сделать. Например ковер- самолет, волшебный горшочек – мультиварка, блюдечко с яблочком – теперь телевизор, планшет, печка Емели – снегоход, и т.д. Так же и в фантастике много изобретений было предсказано за много десятков лет до их воплощения в реальную жизнь. Н вот например: “Гиперболоид инженера Гарина” – ЛАЗЕР, карманный переводчик с иностранных языков – приложение для гаджетов, Лодка Наутилус у капитана НЕМО- подводные лодки не редкость сейчас, роботы и андроиды и т.д. Фантастические фильмы одни из самых кассовых ну например Аватар. Мне очень понравилась книга “Гражданин галактики” автор Роберт Хайнлайн, еще Некоторые произведения Станислова Лема.

Да, многим нравится фантастика. Это и развитие воображения и интерес к неизведанному, доступный всем возрастам. Потому что это некая сказка, которой хочется верить. Там некая грань реальности, возможное будущее. Фантастика развивает воображение, особенно у подростков, развивает навыки интеллекта и мышления. Много есть фантастических книг и в библиотеку ходить не надо сейчас, все есть в интернете. Здесь и классики и современные фантасты и другие самовыражающиеся. Не посчитайте это наглостью, но предлагаю свою фантастику из 13 частей. Начало здесь.

Фантастика и фэнтези – это не просто совершенно два разных жанра, но у них и разный посыл. Фантастика – это то, что в принципе могло бы произойти, но не произошло. Или то, что может произойти в Будущем. При этом фантастика делится на утопическую и антиутопическую. Антиутопии предупреждают о плохих концах человечества, если оно что-то не то сделает, а утопии каждый писатель сочиняет по своему.

А вот фэнтэзи – это по сути сказки для взрослых. Андрей Ильич Фурсов вообще считает, что фэнтези стали продвигать в связи с тем, что хотят столкнуть человечество в прошлое, в деградацию. Ведь большинство фэнтези основано на средневековых сюжетах, содержит не только магических существ из прошлого сказочного фольклора, но и мир как правило имеет королей и королев, четкую иерархию в классах людей. Серьезной фэнтези не так уж много, в основном сплошная макулатура. Чтоб вам посоветовать, надо понимать: какой тип книг вы любите: приключенческий жанр, философский или романтический.

Отсюда и суть того, зачем человек читает фантастику: ради переживания необычных приключений в своем воображении, ради желания высветить основные вопросы человечества в неожиданном ракурсе или просто хочется романтики, отдыха, красивости под уютный свет надкроватной лампы.

У меня собрана большая библиотека фантастики, честное слово, нельзя посоветовать только 1 книгу. Слишком много хороших, все разноплановые.

Я считаю, что если этот жанр для вас малознаком, то надо начинать с самой современной фантастики и отечественной. На сегодняшний день самым современным можно считать цикл Лукьяненко “Измененные”.

О чем это? Начинается все в Москве, но после катаклизма. Человечество завоевано пришельцами, вся экономика порушена вместе с Луной. Люди добывают пропитаие поиском специальных кристаллов, которые откуда-то появляются на Земле. За эти кристаллы Продавцы дают по номиналу все, что угодно. Даже полную копию золотого унитаза.

Главный герой – молодой парень.

В Москве, как и во всем мире появились Гнезда. Туда относят больных детей, которых нельзя излечить. Там, в Гнезде они изменяются, перестают быть людьми. А потом куда-то исчезают. Такова завязка. Будет там и любовь и приключения и философия. Остается понять: вы именно такое читаете?

Самая лучшая отечественная сага про космические войны у Михаила Ахманова. В ней много книг, в целом называется “Пришедшие из мрака.”

Это о том, как люди ведут достаточно кровопролитные, но все же победоносные войны с пришельцами. Много приключений.

Если вы любите философию, то из русскоязычных Сергей и Мария Дяченко.

У них много интересных поворотов сюжета. Наверное наиболее пронзительные Ритуал и Магам можно все. Пожалуй, “Ведьмин век”.

Из англоязычных классиком философской фэнтези является Урсула Ле Гуин. Она же и фантастику неплохую писала.

Самая ее знаменитая фэнтези “Волшебник Земноморья”.

Такая же и Андрэ Нортон. Фэнтези ее – это цикл “Колдовской мир” прежде всего. Фантастика у нее тоже качественная. Но уже немного древняя. А вот фэнтези так и не устарела.

Если вы любите фантастические боевики, попаданцев в другие пространства, альтернативные реальности, то рекомендую двух авторов: Артем Каменистый и Павел Корнев.

У Артема самые интересные циклы – это (Сообщаю начальные книги серий) “Девятый”, “Человеческий улей”, “Самый странный НУБ”. Другие тоже интересны, просто лично мне поменьше нравятся. В каждой серии далее много книг.

Павел Корнев написал цикл Приграничье. Люди в самых неожиданных местах пропадают на Земле и попадают в царство Холода, где всегда зима, но в одну еще жить можно, а в другую только выживать. Мир не терпит слабых, зато сильные в нем открывают неожиданные для себя стороны бытия.

Но по сути это мужские боевики. Если это вам понравится, то вы сможете отыскать и другие книги этого автора, он того стоит.

Вообще, у Лукьяненко все знают только серию Дозоров, но он отписался по всем темам фантастики.

Сейчас все жду третью книгу серии Порог. Про наше счастливое Будущее. И не очень. Все зависит от главных героев.

Но когда-то Лукьяненко начинал с переписывания франшизы Звездных королей Эдмонта Гамильтона. Это очень древняя фантастика, но Лукьяненко блестяще ее осовременил и герой у него стал наш соотечественник. Лорд с планеты Земля. Вполне шедеврально.

Если надо пофилософствовать, то это книги Лукьяненко Спектр, “Холодные берега” и Танцы на снегу.

Если вас интересует, почему Бог антропоморфичен, тогда именно для вас Лукьяненко “Линия грез” и “Императоры иллюзий”. Читается на одном дыхании.

Кто хотел бы заблудиться в виртуальной реальности, приключенческие вещи на эти темы, начинающиеся книгой “Лабиринт отражений”.

А что будет, если люди смогут не умирать? Но людьми при этом перестанут быть?

Тогда вам читать Кваzи.

Это только краткий обзор одного из моих ближайших шкафов. Делюсь любимыми вещами, которые можно перечитывать. Но, поверьте, слишком много произведений.

Навіщо читати фантастику? Чому корисно читати фантастику Люди, які люблять фантастику, хто вони

Володимир Васильович Конопльов народився 1924 року. Закінчив факультет бібліографії Ленінградського державного інституту культури імені Н. К. Крупської. Головний бібліотекар Відділу фондів та обслуговування Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна. Автор низки бібліографічних посібників для юнацтва, робіт з бібліотекознавства. Друкувався в журналах «Людина і закон», «Викладання історії у школі», «Радянська бібліографія», «Література у школі», альманасі «Дружба» та інших виданнях. У нашому журналі виступає вперше.

Понад тридцять років я працюю в бібліотеці. Працюю з книгами та з людьми, які читають ці книги. Вони схиляються над взятими томиками, я спостерігаю за ними і думаю. Намагаюся зрозуміти, чим і як діє на молоду людину та чи інша книга. Чому одну беруть нарозхват, а іншу так і зберігаємо недоторканою.

Є розряди книг, незалежно від майстерності та таланту їхніх авторів, популярні у молоді. Це детективна, пригодницька література і користується незвичайним попитом, особливо останніми роками, – фантастика.

За даними соціологічних опитувань, кожен третій школяр, п’ятий молодий спеціаліст, сьомий студент та восьмий молодий робітник не просто регулярно читає фантастику, а називає її улюбленим жанром.

Що стоїть за цим? Адже фантастика не є лише різновидом пригодницької літератури, це книги особливі, що оперують ситуаціями, що не просто вимагають напруження розуму, розгадування, але в житті не існуючими. Взято з реальності, відтвореної уявою письменника, спрогнозованої. Іноді просто казковою.

Чи варто за цим прагнення молоді, яка читає фантастику, уникнути реального життя у світ ілюзій, як вважають деякі противники цього захоплення?

Я певен, що причина тут інша. У цьому переконує мене і власний чималий досвід роботи з молодими любителями фантастики, що відвідують юнацький читальний зал Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна, та аналіз анкет, сотень листів, що прийшли від шанувальників цього жанру до Ленінградського Будинку дитячої книги та Комсомольську правду» (ці листи передані нам редакцією). Коли ж, плюс до всього, я зібрав різноманітні думки про читачів фантастики і про неї саму, висловлену за останні роки у пресі, ще раз переглянув результати соціологічних опитувань, у мене з’явилося бажання написати ці замітки.

Написати, щоб, по-перше, відвести незаслужені підозри від юних любителів фантастичних творів, а по-друге, у чомусь переконати їхніх вихователів, які іноді зустрічають це повальне захоплення в багнети.

ЧИ ШКІДНА ФАНТАСТИКА?

Отже, деякі батьки та педагоги переконані: фантастика – це погано, це шкідливо для їхніх дітей, оскільки відволікає від речей більш серйозних, і не просто забирає, але веде думки зовсім в інший бік.

Ось пише нам киянин Володимир Г., випускник школи. Розповідає про те, як любов до фантастики допомогла йому опанувати польську, англійську та французьку мови. Але згадує, що в школі, коли одного разу мова зайшла про фантастику і він став обґрунтовувати своє захоплення, вчителька історії, як то кажуть, перекинула на нього каченят холодної води: «Фантастика! Це безглузде марнування часу! Вона плутає думки та забруднює пам’ять. » – «Приходжу до бібліотеки, прошу фантастику, – розповідає ленінградський читач Валентин Т. – «Фантастику? Ну, ну. – поблажливо відповідає бібліотекар. – А серйозного нічого не хочете почитати? – «Батьку, – скаржиться Віктор І., – коли побачить у мене науково-фантастичний роман, каже: «Знову казки читаєш? Доросла людина, вже 16 років, а захоплюєшся небилицями».

Зрозуміти ці закиди можна, іншим вихователям здається, що час, витрачений на читання «небилиць», пішов даремно, той самий час, який треба витратити на освоєння чогось серйознішого. Але чого взяли вони, що фантастика – річ несерйозна?

Та ні, багато хто не заперечує, можливо, і серйозна, тільки не той це серйозний, який потрібен підлітку. В юності, в пору становлення, людина нерозбірливо і жадібно вбирає в себе всі враження, і фантастика активно «підключається» до вироблення, формування його ціннісних орієнтації, естетичних та соціальних поглядів, світорозуміння та світовідносини. Тобто активно формує особистість, що складається. А чи навчить нерозбірливого підлітка фантастика, що оперує вигаданими ситуаціями, героями, тому, чому має навчити його класична література, реалістична, покладена за програмою?

Є й інше поширене ставлення до читання підлітками «небилиць», поблажливе, як до вітрянки – мовляв, згодом саме минеться. Але ж не так легко минає, багато юних читачів проносять цю свою пристрасть через роки, а ті, у кого «минули», далеко не завжди беруться за щось інше, цінніше чи хоча б рівне.

А чи варто відмежовуватися чи відмахуватися від фантастики? Чи не може вона виявитися дуже цінним виховним інструментом, тим ключем до душі підлітка, який часом марно шукають вихователі? Адже фантастика – це у певному сенсі і підступи до науки: астрономії, фізики, математики, геології, біології тощо. Нарешті, просто вміння читати вдумливо.

Так, у школі та вдома традиційно ми використовуємо для цього програмні літературні твори. Іноді мало не силоміць змушуючи підлітка читати їх. Але перед нами література, яку він сам охоче читає. Без понукань. Чому б не скористатися нею як ще одним і досить сильним засобом для досягнення тих же цілей.

Заперечення звучать резонно: далеко не всякий фантастичний твір є зразковим читанням. Але чи так це вже погано? А може, в виховних цілях це дуже хороша обставина, оскільки в цьому випадку і з’являється можливість наочно показати підліткам, що відрізняє справжній, високохудожній твір від слабкого, бездарного. Серед програмних «зразкових» книг просто немає матеріалу «від неприємного», творів, на прикладі яких легко можна було б розглянути невдачі автора. І навчити школяра відрізняти погане від хорошого, художнє від підробки. Ні, я не ратую за те, щоб доповнити творами фантастики шкільні програми. Йдеться про керівництво позакласним читанням. Звичайно, щоб цілеспрямовано будувати цю роботу, вчитель, бібліотекар, батьки повинні чітко уявляти, які можливості приховані у кращих творах фантастики.

ЩО ЦЕ ЗА МОЖЛИВОСТІ?

Сучасна фантастика – складний синтетичний вид літератури. Її специфіка досі залишається предметом дискусій. Фантастика – одне із своєрідних жанрів реалістичного мистецтва. У наші дні звинувачувати її у «несерйозності» абсурд; судити про неї загалом за невдалими чи слабкими творами, абсурд не менший.

Метафоричність та надзвичайна багатовимірність художньої ідеї – безперечна гідність цього жанру. Візьмемо відомий роман А. Бєляєва «Голова професора Доуеля». По одній лише кількості трактувань, яким піддається його зміст, можна судити, яка величезна читацька аудиторія може знайти визнання. Для недосвідченого читача це – типово цікаве оповідання у тому, як «голову однієї людини пришили до тіла іншого». Читач романтичного складу замислиться над благородним та наївним мрійником, який хотів ощасливити рід людський, а став жертвою егоїстичного, підступного учня. Читач, який шукає соціального підтексту, теж знайде його тут, адже саме жага слави та грошей, вся атмосфера буржуазного способу життя штовхали Керна вчинити злочин – прибрати з дороги свого вчителя. Когось схвилюють суто етичні проблеми, що неминуче виникають при подібного роду операції, якщо така виявиться реальною в найближчому майбутньому. Відомий хірург, академік, він же фантаст Н. Амосов звертає увагу якраз на цей бік справи: «Якщо технічні труднощі будуть подолані в експериментах на тваринах, то людині, що вмирає, з високим інтелектом можна зробити таку пропозицію (про пересадку. – В. К.). ). Я не бачу в цьому жодного блюзнірства, і якби запропонували мені, то погодився б». А критик М. Петровський вважає, що роман А. Бєляєва – філософська суперечка з Декартом, чия знаменита формула «думкою – отже, існую» вже не відповідає нинішнім уявленням про сутність життя: «Голова професора, яка мислить всупереч відсутності людської особистості Доуеля, була кинута на ваги як парадоксальний антикартезіанський доказ». Не всі, можливо, погодяться із твердженнями шановного критика, але можливість такого підходу до роману заперечувати не можна.

Сучасна фантастика налічує до 20 напрямків. Тут і філософська, і романтична, і казково-іншомовна, і сатирична, і т. п. фантастика. Традиції популяризації науки, що сягають Жюлю Верну, нині відійшли на задній план: фантастика все більше зосереджується на серйозному дослідженні соціальних, філософських та інших проблем сучасного світу, що ускладнився.

І нарешті, ми даремно недооцінюємо і той ідеологічний потенціал, який акумульований у творах вітчизняної фантастики. Читаючи і замислюючись про людину майбутнього, про її життя, перемоги та поразки, читачі ненав’язливо, але неодмінно приходять до розуміння сутності, принципів та основ нового суспільства.

Аналіз ідеалів і уявлень, які у творах радянської фантастики і найкращих зарубіжних її зразках, дозволяє з упевненістю віднести цей вид літератури до читання, дає дуже багато формування особистості, морального самосвідомості нашої молоді.

Академік П. Ребіндер зазначав: «. Фантастику я ціную не тільки і, можливо, не стільки за те, що вона є сьогодні, скільки за приховані в ній найбагатші можливості. »

Можливості ці дуже швидко відчувають та оцінюють юні її читачі та шанувальники.

Цікаво, що якщо в недалекому минулому багато підлітків горювали, що народилися «занадто пізно», тому що все вже відкрито і нанесено на карту, освоєно полюси, винайдено літаки, радіо, телебачення, то сьогодні, на початку 80-х, ми бачимо інше . Тепер, коли межі пізнання світу розсунулися, коли навіть незміцніла дитяча рука вільно накидає на аркуші ватману не просто надзвуковий лайнер або фотонну ракету, але – всю сонячну систему, планети інших зірок, які чекають на нові Пржевальські та Обручові, – нині школярі вже побоюються, що народилися «надто рано», НТР ще тільки бере розбіг, тож через 20 років, мабуть, до зірок полетять інші молоді, а їм, нинішнім, навряд чи пощастить.

СУПЕРЕЧКА ЧИТАЮЧИХ І НЕЧИТАЮЧИХ

Мабуть, першим великим актом «цивільної самосвідомості» багатьох юних любителів фантастики є їх рішучий захист улюбленого читання перед його противників, готовність «схрестити з ними пір’я».

«Давно треба дати відсіч противникам фантастики, – підбиває підсумок давнім роздумам Володя С. із Сари-Озека Курганської області. – Нехай відповідають: чому не хочуть замислитись над своїм майбутнім?»

«Супротивники фантастики – це ті, хто не бачить, якими кроками йде життя вперед, – пише 15-річна Олена І. з Володимирської області. – Чи зустрічали вони колись ранок, мріяли про майбутнє? Напевно ні”.

«З людьми, які читають і люблять фантастику, пише Володя У. з Уфи, хочеться зустрічатися, розмовляти. Вони – цікаві люди».

Дуже важливу деталь відзначають психологи, досліджуючи механізм освіти багатьох підліткових груп та колективів. Ставлення до фантастики їм один із важливих критеріїв оцінки однолітків. При виборі друзів хлопці часто вдаються до цього «пробника».

«Я знаю однолітків, яким фантастика не подобається, – пояснює 15-річна Зоя О. із Карелії. – Але це зазвичай хлопці не дуже розвинені. Задаєш їм запитання: «Чому вам не подобається фантастика?» Відповідь, як правило, та сама: «Там все неправда». Про що ж із ними говорити?»

Дуже цікаві й аргументи противників. Вони відзначають у шанувальників фантастики прагнення приймати на віру і люто захищати сумнівні з наукового погляду «завіральні» і, отже, шкідливі ідеї. Учениця 10-го класу з Альметьєвська Іра В. розповідає, що один із її однокласників, начитавшись фантастики, фанатично вірить у те, що звичайний хліб у певних умовах може стати вибуховою речовиною. Навіть вчителька фізики, пише дівчинка, ніяк не може переконати його.

Справді, з підлітками, що упоенно читають фантастику, таке трапляється. Люба У., десятикласниця з Первоуральська, переконана: всім відомий Леонардо да Вінчі – не просто італійський художник та вчений, яким його знає весь світ, а ще й прибулець із невідомої нам планети. Людство помиляється, вважаючи його своїм сином. Люба має тому докази. Цілих шість. Їх вона старанно шукала в книгах і альбомах з репродукціями полотен художника. А поштовхом до народження її гіпотези став один із фантастичних романів. Дівчинка любить астрономію та мріє стати астрофізиком. А поки що прочитала чотири доповіді в різних класах про Леонардо.

У своє виправдання любителі фантастики часто наводять відомі слова Нільса Бора: «Чи достатньо ця ідея є неймовірною, щоб бути правильною?» Саме прагнення шанувальників фантастики до «шалених» ідей і часом викликає лютий протест з боку певної групи хлопців. Що ж це за хлопці?

«Фантастичні книги – непотрібні книги, – пише Микола П., десятикласник із селища Окінця Молдовської РСР. – Чому? Вони відволікають від реальності, уроків». «Чому можна навчитися у марсіан, яких, по суті, немає, – питає 16-річна Олена Б. зі Львівської області, – чи що хорошого може сказати голова професора Доуеля, яка, звісно, ​​ніколи не зможе жити без тіла? Навіщо писати про зоряні світи, життя на інших планетах, якщо стільки казково цікавого є на нашій блакитній планеті – Землі?»

Характерний лист 17-річної Наташі С. із Шацька. Школярка дивується сама: у дядька є чудова бібліотека, в якій багато фантастики. «Всі навколо читають її, – пише Наташа, – кажуть: почни і ти з фантастики, цікаво, а потім з’явиться полювання, будеш і серйозні книжки читати. Але «Гіперболоїд інженера Гаріна» А. Толстого, наприклад, я читала ні багато ні мало два місяці, а «Аеліту» мучу другий рік і все не дійду до кінця. Пробувала взяти нефантастичну книжку – там взагалі далі за другу сторінку не можу читати: нудно».

Вивчення читача потрібно починати з вивчення «не читача». Для мене, бібліотекаря, «не-читач» назавжди залишиться сумною фігурою, вічним докором. Тому що хлопці цієї категорії не просто вважають за краще фантастиці щось інше, вони взагалі не люблять читати нічого, і духовний світ їх вузький, непривітний, часом вкрай убогий. «Заземленість» їхніх переконань, недовіра до мрії – чи краще поклоніння «шаленим» ідеям прихильників фантастики?

До речі, не противники, а саме прихильники фантастики піддають багато її творів дуже вимогливої ​​та компетентної критики. Вони відсівають від полови найкращі книги. Противники ж просто відмовляються читати – тому й безпорадна та однозначна їхня аргументація.

Незначність і непереконливість доказів – типова риса всіх «не-читачів». Курйозним упередженням проникнуть відгук однієї дівчинки: «Нехай фантастику читають довгі, худі, з блідими обличчями хлопчики та дівчатка в окулярах».

Суть доводів «не-читача» зводиться навіть не заперечення фантастики. Продиктовані вони іншим: небажанням розвивати у собі пошукові, творчі засади, прагненням відповідати лише найменшому – шкільним вимогам.

Зрозуміло, не сама по собі фантастика – і наша ціль. Головне, щоб відбувся читач, щоб людина почала мислити. Фантастика лише засіб. Нехай почне із неї. А там уже вибирає собі читання до душі. Відправна точка тут – свідоме, критичне, вдумливе ставлення до читання.

ЧИТАЧІ ДУЖЕ РІЗНІ

Спробую якось класифікувати шанувальників фантастики, щоб у чомусь, можливо, полегшити завдання бібліотекарів, педагогів, вихователів, які вирішили шукати ключі до всієї маси читачів.

За моїми спостереженнями, її можна розділити на три основні типи. Перший – ті, хто читає постійно і вдумливо, стійко цікавляться певними темами та проблемами і, судячи з формулярів та анкет, безпомилково вибирають із загального потоку фантастики найбільш цінні в ідейно-художньому відношенні твори.

Говорячи коротко, це – ядро, читацький актив. Серед любителів фантастики вони стоять на найвищому щаблі читацького розвитку. Саме ці хлопці той зразок, якого варто прагнути вести інших.

У їхніх уподобаннях можна виділити два напрямки. Одні – явні гуманітарії, звідси та його націленість читання,

У Молодогвардійську Ворошиловградської області мешкає Таня С. Їй 16 років. Захоплюється малюванням. Надіслала малюнок пером. На малюнку невідома планета: дівоче з чолочкою обличчя в скафандрі, ракета і динозавр, що здивовано дивиться на прибульців. Над водною гладдю – сліпуче світило чужого світу.

«Фантасти, – пише дівчинка, – розкривають великі можливості людини, показують добрий та прекрасний світ майбутнього. Вони оспівують владу людини над собою та планетою, славлять прекрасне Завтра людства. Але й попереджають: ніколи не буде на Землі лінивого спокою та сонної благодаті, люди народжені для того, щоб вирішувати найважчі наукові, життєві проблеми, боротися за загальне соціалістичне, а відтак і комуністичне суспільство. Письменники-фантасти – проектувальники прийдешнього».

«Я знаходжу у фантастиці щось більше, ніж цікаву вигадку. Я навчилася розуміти думку автора, якого завжди хвилює сьогодення трохи більше, ніж майбутнє», – пише шістнадцятирічна ленінградка Наталка Г.

Вдумливе читання допомагає цим хлопцям закласти наріжні камені в основу свого світовідносини. Зрозуміло, відбувається це не раптом і однієї фантастики недостатньо, але часто саме вона виконує роль «першоштовху», закладає емоційну основу для подальшого точного знання. «Елемент філософії у фантастиці необхідний, – висловлює свою думку дев’ятикласник Борис Б. з Москви. – Щоб передбачити, що буде, передбачити, яким шляхом піде людство, прогрес, наука, мистецтво – без філософії не обійтися».

А ось читачі, яких найбільше цікавлять наукові ідеї, що розробляються фантастикою. Тобто, простіше кажучи, якщо перша група «лірики», друга – безперечні «фізики».

Якось у нашу бібліотеку з’явився тринадцятирічний громадянин і зажадав: «Мені хочеться почитати про деформацію простору-часу в складках дезплузійних шарів при накладенні паралельних просторів». Дівчина, до якої він звернувся, була приголомшена. Вона працювала у нас нещодавно і ще не звикла до дивностей шанувальників фантастики.

Але вони не просто великі фантазери, вони творчі. Фантастика їм – стимул до технічного творчості. Восьмикласник однієї з московських шкіл Діма К. годинами розглядає у старенький бінокль зірки з балкона свого будинку в Теплому Стані. А так давно журнал «Юний технік» видав йому патент на конструкцію нового дзеркала для фотонних зорельотів. (Надруковано його пропозицію під рубрикою «Ідеї XXI століття».)

Десятикласник Сергій Т. з Ростова-на-Дону відкрив для себе Олександра Бєляєва ще в 5-му класі. Перечитав його зібрання творів кілька разів. Тепер читає фантастику різну та постійно. Визначальне властивість характеру, як він визнав у листі, – постійно думає про майбутнє. Не про своє недалеке, а про загальнолюдське. А тепер Сергія займається програмуванням, вже зараз він може працювати на ЕОМ і після школи має намір ґрунтовно зайнятися кібернетикою. Його захоплює ідея створення таких «думаючих» машин, про які поки що можна прочитати лише у фантастичних книгах. Такий перший тип – «фізики» та «лірики». Читацьке ядро.

Читачі другого типу – народ неорганізований. Читають багато, але безладно, без системи та поверхово. Ще недавно вони поглинали все без особливого розбору, віддаючи перевагу пригодницькій літературі, а потім фантастиці, але не всієї, а лише тій, що насичена динамікою боротьби дією. На їхньому столі можна зустріти поруч із книгою Перельмана або Смілгі – книгу Ландау та Румера «Що таке теорія відносності», поруч із «Неминучим дивним світом» Данина – «Метаморфози» Овідія. І відразу, одночасно, – спрощені, примітивні пригодницькі історії.

Читачі цього поки лише відпрацьовують свої ціннісні уявлення. Багато хто з них відчуває свою недостатню підготовленість. Розуміють, що вони ще немає належної культури читання, якої вже оволоділи читачі першого типу. Отже, завдання педагога, вихователя у тому, щоб допомогти їм у пошуках, навчити «бачити» читане, вдумуватися у слово, сцену, сенс зображуваного.

На жаль, ці читачі мають один важливий недолік. Вони частіше вхоплюють дрібні зокрема, упускаючи у своїй з виду основні ідеї та проблеми. Здебільшого вони беруться за читання кількох творів одночасно, часом жодного не дочитуючи до кінця. Їм можна допомогти, якщо «організувати» їх дотик із серйозною наукою, зацікавити якоюсь загадкою, навчити не прочитувати, але вчитуватися, вдумуватись. Але нерідко зустріч із справжньою, потрібною книгою запізнюється, буває короткочасною та випадковою чи не відбувається зовсім. Такого читача чатує на небезпеку дилетантизму. Цим хлопцям невідкладно потрібний досвідчений наставник у читанні. Керівник читання. За сприяння розумної цікавої людини поруч ці хлопці набувають необхідних навичок роботи з книгою і переходять з часом у першу групу.

Третій тип представляють хлопці, читацькі інтереси яких односторонні, вузькі, утилітарні, замкнуті на літературі пригод. Їх і у фантастиці цікавить лише ясно видима зміна пригод. Якщо книжка виявляється глибшою та складнішою, вона відкладається. Читачі третього типу перебувають у нижній щаблі, початкової стадії читацького розвитку.

Серед них чимало хлопців, які без розбору поглинають низькопробну продукцію та отримують при цьому задоволення. Для цієї категорії всеїдних любителів фантастика – рід розваги, це читачі-дикуни. Справді, що сказати про хлопчика, який шукає книгу за присутністю в назві слова «таємниця»? До речі, подібних творів не так і мало, як може здатися. Ось перелік книг, взятих навмання з одного формуляру: «Таємниця алмазу» К. Нефедьєва, «Таємниця астероїда 170-03» Б. Фрадкіна, «Таємниця двох океанів» Г. Адамова, «Морська таємниця» М. Розенфельда, «Таємниця двох сфінксів або. » І. Васильєва, «Таємниця Піто-Као» П. Аматуні, «Таємниця підводної скелі» Г. Гребньова. Книги різні і гідно і з тем, а попит ними визначає лише слово-пароль. Якщо заповітного слова немає, то й книжку читати не варто.

Ось лист однієї такої читачки, Галі М., 17 років, із Краснодарського краю. Першою книгою, згадує вона, після якої їй “залізно сподобалася” фантастика, був роман “Людина-промінь” (автора вона не пам’ятає). Далі дівчина пише так: «Чесно кажучи, я взагалі майже нічого не читала доти, та й тепер не хочу читати, крім наукової та ненаукової фантастики». І насамкінець визнання: «Люблю Шерлока Холмса».

Примітно, що найбільше страждають забудькуватістю на імена авторів та назви книг читачі саме третього типу. Пам’ятливість – привілей розвиненого читача, який навчився персоналізувати сприйняття як вихідне від своєрідної особистості автора.

Втім, і цей гурт не безнадійний. Все ж таки хлопці щось читають. Як багато років тому у подібній ситуації зауважив М. М. Карамзін: «І романи, найпосередніші, – навіть без будь-якого таланту писані, сприяють певним чином освіті. Хто полониться Ніканором, злощасним дворянином, той на сходах розумової освіти стоїть ще нижче за його автора, і добре робить, що читає цей роман; бо без жодного сумніву чогось навчиться в думках або в їхньому вираженні». Здається, цей тип читачів – той самий резерв, над свідомістю якого треба всім нам добре попрацювати.

Мистецтві бути читачем людина навчається все життя. Але чому так часто – сам, поодинці?

У ЧОМУ ВЛАДА ФАНТАСТИКИ?

Відомо, що Д. І. Менделєєв на смертному ложі просив йому читати «Пригоди капітана Гаттераса» Жюля Верна. Впадаючи в напівзабуття і знову приходячи до тями, він тихо повторював: «Що ж ви не читаєте, я слухаю. » Така влада Фантастики.

Добре було б осягнути сутність цієї влади. Зрозуміти, як вона підпорядковує собі людину. Тоді ми змогли б допомогти однобоко захопленому і наодинці читаючому книги про Таємницю школяра. Чи змогли б пробудити читача в підлітку, безладно зайнятому пошуком гострих відчуттів. Багато що змогли б.

Спробуємо простежити динаміку мотивів читання фантастики, у чомусь, вже сказаному, повторившись.

Початкова стадія. Мотив: фантастику читають друзі або хлопці з тієї компанії, куди хотілося б потрапити. Тобто її читання – умова спілкування і водночас відповідна тема для розмов. На ґрунті спільних читацьких інтересів та переживань зароджуються узи приязні, товариства, дружби; з’являється прагнення чимось опанувати, щось перебудувати у собі, стосунки з оточуючими. Захопленість книгою створює у значної частини дітей деякі «виграшні позиції» – інтелектуальні, моральні, психологічні. Отже, пробудження інтересу до читання ми можемо «організувати» і контролювати, виходячи саме з цієї особливості дітей – чинити як усі.

Стадія виборчого читання На цій стадії мотив: прагнення розширити світогляд, поглибити знання про навколишнє, пошуки, пов’язані з вибором професії, з осмисленням якихось сфер дорослої діяльності.

Захоплення фантастикою, яке почалося в попередній період, тепер уже триває стихійно, хоча саме тут і потрібен коригуючий вплив з боку бібліотекарів, педагогів, батьків. Саме на цьому етапі хлопці зайняті «освоєнням» книг часто дуже невисокої якості, яких, на жаль, ще чимало випускається.

Стадія духовно-естетичного задоволення. Завершальний етап, який виходять далеко ще не все, але що вийшли й утворюють те читацьке ядро, про яку ми говорили, розмежовуючи типи читачів. Мотиви вже визначено. Читання стає актом, висловлюючись словами Маркса, «практично духовної діяльності». І подивіться, як доросло вже міркують хлопці, які досягли цього етапу. «У сучасній фантастиці є своя класика, – зазначає Льоша Ч. з Калініна, – твори, які ми не роздумуючи зараховуємо до сучасної великої літератури. Благородна людяність Бредбері, світла віра Стругацьких, глибина і чарівність творів Лема, ясний і спрямований у нескінченність погляд Кларка, доброта Азімова, феєричний розмах Шеклі, дивовижний прекрасно-страшний світ Воннегута, повний життя світ Саймака, урочистий політ. Це лише деякі з найкращих – і яка різноманітність! Ви, любителі фантастики, потройте подумки цей список. »

І читачі потроюють. Третій етап збігається, як правило, із повноліттям. А повноліття означає неминучий перехід до дорослого життя. І всі сили душі молодих людей спрямовані на цей важливий момент, підтягуються тили, робиться огляд усім попереднім фазам розвитку.

Саме на цьому етапі одним з найважливіших результатів спілкування з книгою головних придбань є відкриття читачем ІДЕАЛА. Багато хто зі старшокласників «раптом» усвідомлює головну для себе, стрижневу істину: життя лише тоді не марне, коли воно присвячене захисту ідеалу, утвердженню його собою в навколишньому світі. Гуманістичні ідеали підносять юну особистість, визначають поведінку, вчать краще жити Землі.

І герой твору стає багатьом читачів іншим. У улюблених героїв хлопці виділяють вже суспільно значущі риси – гуманізм, оптимістичність, доброту, філософський склад мислення, простоту у поведінці тощо. не можуть захопити автори та герої, наївно не обізнані про найвищі досягнення світової культури та науки. Зовнішні атрибути сучасності – мова, манери та одяг – ще не дають права вважати себе сучасною людиною.

Зіставляючи деякі важливі собі твори, Аня З. з Неселя Псковської області пише, що знайшла у тому героях те, що довго шукала – краси людини.

Читач, який досягнув цього заключного етапу, вже зможе розвиватися сам. Ми можемо із задоволенням відзначати вірність його суджень.

«Після книги Стругацьких «Спроба втечі», – пише ленінградець Сашко З., – задумався у тому, що щасливе майбутнє саме собою не приходить, його треба вистраждати, за нього треба боротися».

Читачі, що освоїли фантастику, шлях до всебічного розвитку людини бачать у творчості. А воно розуміється ними вже широко та багатопланово.

«Мені здається, сьогодні не можна жити виключно сьогоденням чи майбутнім, – розмірковує 15-річна Надя М. із Холщовиків Московської області. – Адже тільки поєднання сьогодні та завтрагармонійно складає особистість. А хіба можна почуватися гармонійним без «Гарячого снігу» Ю. Бондарєва, «Овода» Е. Войнич та «Ми – із Сонячної системи» Г. Гуревича?» Тут ми виявляємо важливий перехід від власне фантастики до Читання з великої літери. Адже сама по собі фантастика – лише стартовий майданчик.

Світ фантастики. Казковий, незрозумілий, тривожний і все-таки прекрасний світ.

«Подорож до країни Майбутнього ніколи не була безплідною справою, – справедливо каже Д. Гранін. – Великі утопії допомагали людству виробляти ідеали. А це те, чого сьогодні потребує світ, може, більше, ніж раніше».

Ми повинні допомогти юнакам та дівчатам ступити у цей світ і навчити їх у ньому орієнтуватися. Ми повинні зробити так, щоб цей світ обдарував їх усім своїм багатством. Ми маємо зробити сам цей світ читання нашим надійним помічником у важкій роботі виховання.

Усі люди люблять дивитися фільми. Хтось приділяє цьому багато часу, хтось не дуже. Але любов до цього часу є в кожному. А чому? Тому що фільми змушують нас на якийсь час забути про все навколо і поринути в інший світ.

Але хтось віддає перевагу драмам комедій, а хтось бойовики фантастиці. Чому кожен має свій погляд на жанри фільмів? Відповідь проста, тому, що всі ми різні, і смаки у нас різні. Але спробуємо проаналізувати з психологічного погляду той факт, чому людям подобаються певні жанри кіно?

Почнемо, мабуть, із містики. Тип глядача: “людина-езотерик”. Людей завжди приваблювало щось незвідане. Згадайте традиційні ворожіння напередодні Різдва. Усім хочеться відсунути найтоншу завісу між сьогоденням та майбутнім, відкрити для себе нове знання. Власне, на цьому і побудований жанр містики. Нехай навіть те, що ми дивимося лише вигадка творців, але відчуття відкриття для себе чогось таємничого, перехід у світ загадковості та надприродності, дає глядачеві задоволення цікавості та пізнавального голоду.

Трилери. Жахи. Тип глядача: “людина-екстримала”. Це улюблена тема багатьох людей. Існує кілька точок зору, що саме притягує людину до перегляду таких фільмів.

• Перша говорить, що, якщо у людей рутинне життя, яке нагадує їм болото, то прагнення сильних відчуттів збільшується. Тому хтось із них займається екстремальними видами спорту, а хтось дивиться жахливості.
• Друга точка зору говорить про те, що під час перегляду трилера людина перебуває в нервовій напрузі, а після її закінчення ми відчуваємо розслаблення. Пам’ятаєте фізіологію? Після напруження закономірно настає розслаблення. І ми відчуваємо приємні відчуття, що в нас все добре, нам ніщо не загрожує, що наші проблеми в житті, це лише дрібниця в порівнянні з тим, що могло б статися (те, що ми щойно побачили у фільмі).
• Третя розповідає про те, що в таких жанрах фільмів ми знаходимо самовираження, якого не вдається досягти в житті. Ось ви, наприклад, знаєте про те, якими у повсякденному житті були маніяки? Тихими, скромними, непомітними. Але під покровом ночі вони міняли маску. Можливо, те саме відбувається і з простими людьми, які люблять жахи. У житті вони веселі та добрі, а весь свій негатив, внутрішнє бажання бути хижаком чи навіть паном над іншими, виливається у момент перегляду трилера. Тоді жахіття стає чимось на кшталт каналізації емоцій і знову людина постає перед нами милим. Тільки не треба зараз лякатися і приймати все на свій рахунок, це лише версія. Але вона цілком може на існування. До речі, західними психологами встановлено пряму залежність від перегляду негативних, жорстоких фільмів та поведінкою людини у житті.

фантастика. Тип глядача: “людина-фантаст”. Це жанр яскравих фарб, нестандартних сюжетних ліній. Такі собі мрії в реальності. Пам’ятайте, Жуль Верн написав свого часу книгу фантастичного жанру і через десятиліття деякі моменти з цієї книги були дійсно реалізовані в житті. Але його час це здавалося вигадкою, нашого часу – реальністю. Так що цілком можливо, що будь-які історії, закладені в нинішні у фантастичні фільми, колись зможуть стати дійсністю. Людині цікаво розмірковувати про це, про те, як може змінитися світ у майбутньому, який слід саме він залишить і як це позначиться надалі. Всі ці питання займають допитливий людський мозок, змушуючи думати та фантазувати. Думаєте, така людина встоїть перед можливістю побачити втілення своїх ідей (або чужих) у візуалізованій формі?

фентезі. Тип глядача: “людина-мрійник”. Люди, які хочуть зануритися в справжню казку, можливо, в одну з тих, які читали в дитинстві, зможуть знайти те, що шукають у жанрі фільмів “фентезі”. На кілька годин сховатися від труднощів, які поки що складно подолати, до того ж, щасливий кінець таких фільмів дає заряд позитивної енергії для життя.

Драма. Тип глядача: “людина-емпат”. Начебто наближений до реального життя жанр, здавалося б, вам мало того, що навколо? Навіщо дивитися про те саме?

• По-перше, деякі люди бачать у цих фільмах негатив, який змушує їх переоцінювати власні цінності. “Чому я так переживаю про проблеми на роботі, адже це все стає неважливим, наприклад, якщо гине кохана людина (ідея переглянутого щойно фільму). Смерть близького – привід розладнатися, а труднощі в роботі не привід! Я впораюся, люди ще й не то переживають”.
• По-друге, при перегляді кіно ви мимоволі ставите себе на місце героя та переживаєте емоції разом із ним. І тут ви відчуваєте співчуття, приймаючи його біль, ви стаєте справжньою людиною. Драма це можливість зрозуміти, що вам не чужі чужі проблеми, що ви не пень бездушний, здатність співпереживати відрізняє людину від будь-якої іншої істоти. У глибині душі, у підсвідомості прокидаються ваші найкращі якості.

Детективи. Тип глядача: “людина-сищик”. Швидше за все, у вас спить Шерлок Холмс. Тяга до головоломок і знаходження істини відрізняє любителів цього жанру.

Романтичні мелодрами. Тип глядача: “людина-ідеаліст”. Для багатьох таких фільмів це мотиватор на успіх. Поки що не знайшов своє кохання? Та ось, вже на підході, ще трохи почекати (як у фільмі). Або ж, навпаки, треба діяти (героїня у кіно знайшла собі чоловіка шляхом власної активної діяльності у цьому напрямі)! Крім того, після таких милих фільмів починаєш вірити, що все навколо не випадково, що є доля, що є справжнє кохання, і що чудеса обов’язково постукають і у ваші двері. А також, що без гіркоти не відчуєш насолоди.

Пригоди та бойовики. Тип глядача: “людина-борець”. Звідси ми знову беремо заряд позитивної енергії. Добро перемагає зло! А хвацько закручений сюжет дозволяє застосовувати ефект несподіванки, тим самим змушуючи нас переживати всю палітру емоцій. Від переляку до розслаблення. Від сліз до сміху. Крім того, з героїв ми часто беремо приклад. Багато чоловіків пішли на курси єдиноборств після того, як Джеккі Чан усіх “розкидав” лише шваброю. А дівчата бачать сильних духом і тілом героїнь і також намагаються наслідувати їх. Починаючи від занять своїм тілом (хочу бути як вона), закінчуючи уроками побутової мудрості, показаними в кіно.

На завершення зазначимо, що багато людей досі віддають перевагу радянським фільмам, ніж західним. Чому? Тому що ці картини наповнені добром. У Радянському Союзі не було прийнято показувати погане. Скандувалося “у нас все добре, наші люди найкращі, найпрацелюбніші, чесні тощо”, але ми зараз не про політику, ми про те, що така позиція керівництва держави дала позитивну атмосферу. Люди росли в аурі добра. І зараз, коли так багато негативу навколо, і на екрані в тому числі, так хочеться повернутися тієї доброї пори. Тому люди люблять переглядати ті старі фільми.

Але, якими б не були ваші уподобання, бажаємо вам отримувати задоволення від перегляду кіно!

Дякуємо за вашу увагу до статті.

Якщо дана стаття виявилася для вас корисною та цікавою – не забудьте оцінити її (можна без реєстрації), а також порекомендувати друзям.

З сучасними темпами розвитку технологій, тема наукової фантастики стає дедалі актуальнішою. Швидше за все, багатьом любителям літератури було б цікаво знати, що з цього приводу думали відомі письменники-фантасти. Кожен із них мав своє бачення про майбутнє людства. Подібні твори дають нам можливість уявити, які нескінченні можливості відкриються перед людьми, коли ми розсунемо межі розуму та науки. У цій статті ми розглянемо 9 культових науково-фантастичних романів, які вже встигли пройти перевірку.

“Машина часу”, 1895 р.

Культовий роман англійського письменника Герберта Уеллса «Машина часу» було видано далекого 1895 року. Уеллс вперше ввів у фантастику концепцію подорожі у часі з використанням спеціального пристрою. Фактично, своїм романом Уеллс зародив окремий жанр у фантастиці, відомий зараз як хронофантастика.

Сюжет роману оповідає про захоплюючу подорож вченого в майбутнє через 800 тисяч років. Майбутнє населення планети розділилося на два види постлюдських істот – морлоки та елої, які перебувають у постійній ворожнечі один з одним. Новий світ є своєрідною антиутопією. Науково-технологічний прогрес та сучасне капіталістичне суспільство призвело до деградації людства.

Чому варто читати:роман «Машина часу» є культовим науково-фантастичним романом і родоначальником жанру. Саме в цьому романі вперше було розглянуто ідею подорожі в часі за допомогою спеціальної машини.

“Я, робот”, 1950 р.

“Я, робот” – збірка, що складається з 9 науково-фантастичних оповідань відомого фантаста Айзека Азімова. Твір дуже вплинув на сучасну науково-фантастичну літературу. Безумовно, збірку Азімова можна назвати культовою, тому що він послужив основою для сотень романів і оповідань про роботи та їх взаємодію з людиною.

Людство створило роботів – вірних слуг та надійних помічників у майбутньому. Однак у нового розуму виникають питання до його творців, а іноді він взагалі вступає з ними в суперечку. Чим це обернеться для людства, покаже лише час.

«451 градус по Фаренгейту», 1953

Роман-антиутопія знаменитого американського фантаста Рея Бредбері “451 градус за Фаренгейтом” став іконою жанру фантастики. В епіграфі сказано, що 451 °F – це температура займання паперу.

У романі описується майбутнє тоталітарного суспільства, яке спирається споживче мислення. Усі книги, які змушують замислюватися про життя, спалюються. Нестандартно мислячі люди, які зберігають такі книги, є злочинцями і караються законом. Головний герой роману працює «пожежним» та займається тим, що знищує літературні твори. При цьому він вважає, що виконує свою роботу на користь людства. Але надалі, розчарувавшись в ідеалах суспільства, він стає ополченцем і приєднується до групи маргіналів, які заучують тексти книг, щоб зберегти їх нащадкам.

“2001: Космічна одіссея”, 1968 р.

«2001: Космічна одіссея» – перероблений у роман літературний сценарій однойменного фільму режисера Стенлі Кубріка, що став класикою кінофантастики. Роман розповідає про серію зустрічей людей із таємничими чорними монолітами, що впливають на перебіг людської еволюції.

Екіпаж космічного корабля Дискавері повинен досліджувати один із таких монолітів, що перебуває в орбіті Юпітера. Так як на той час люди ще не робили настільки тривалі перельоти, було вирішено ввести екіпаж у стан анабіозу, а політ довірити трьом членам екіпажу – двом професійним астронавтам і новітньому комп’ютеру зі штучним інтелектом. Причому про справжню мету польоту знав лише комп’ютер. На цьому шляху головних героїв роману чекає багато несподіваних відкриттів.

Чому варто читати:у своєму романі Артур Кларк порушує важливі питання про те, хто ми і яке місце ми займаємо у Всесвіті. Більше того, не буде зайвим почитати основу фільму, який регулярно включають до списку найкращих фантастичних фільмів в історії.

“Соляріс”, 1961 р.

Науково-фантастичний роман Станіслава Лема описує взаємини людей майбутнього з розумним океаном планети Соляріс. Дія роману «Соляріс» розгортається у далекому майбутньому. Оповідання походить від імені доктора Кріса Кельвіна. У романі є дві сюжетні лінії: перебування Кельвіна на борту дослідницької станції «Соляріс» та його дослідження планети за допомогою наукової бібліотеки на борту станції.

“Автостопом по галактиці”, 1979 р.

Легендарна іронічна науково-фантастична сага англійського письменника Дугласа Адамса розповідає про захоплюючі галактичні пригоди Артура Дента та Форда Префекта. Одного дня над Землею нависли гігантські космічні кораблі інопланетян, які оголосили, що планета підлягає знесенню, а на її місці буде прокладено міжзоряне шосе. Єдиною людиною, якій пощастило, виявився невдаха Дент, старий друг якого випадково виявився інопланетянином. Сага складається з п’яти романів, а 2005 року, за першою з книг було знято однойменний художній фільм.

“Нейромант”, 1984 р.

Роман Вільяма Гібсона «Нейромант» – відомий науково-фантастичний твір, удостоєний багатьох відомих літературних нагород. Роман Гібсона вважається одним із найкращих у жанрі кіберпанк.

Світ недалекого майбутнього занурений у віртуальний простір, а людські тіла напхані високотехнологічними пристроями. Всюди величезні мегаполіси та гігантські корпорації. Сюжет роману оповідає про Кейса, колишнього хакера, який втратив здатність входити в кіберпростір. Але одного разу, випадково, його здібності повертаються, а знайомство із загадковою Моллі докорінно змінює його життя.

Чому варто читати:у романі Гібсон майстерно описує такі поняття, як штучний інтелект, віртуальна реальність, генна інженерія, та кіберпростір задовго до того, як вони стали популярними у масовій культурі.

“Дюна”, 1965 р.

Культовий фантастичний роман «Дюна» певною мірою є для наукової фантастики тим самим, що й «Володар кілець» для фентезі.

Арракіс, який потрапив на пустельну планету, головний герой перетворюється на таємничу релігійну фігуру – Муад’Діба. Він має намір помститися за вбивство свого батька, навіщо розв’язує революцію, під час якої сходить на імператорський трон.

“Пікнік на узбіччі”, 1972 р.

Автори: брати Стругацькі

Фантастичний роман братів Стругацьких був уперше виданий 1972 року. Роман лідирує серед інших творів авторів за кількістю перекладів іноземними мовами (22 мови).

Дія повісті відбувається на Землі приблизно в 1970-і роки в місті Хармонт, у вигаданій англомовній країні. Декількома роками раніше в декількох місцях на планеті утворилися шість «зон» – областей, у яких відбулася висадка прибульців. Головний герой роману стає сталкером, і починає заробляти життя тим, що виносить із Зони артефакти, які мають незвичайними властивостями, і продає їх великі гроші.

Чому варто читати:класика радянської фантастики, яка здобула широке визнання, як на батьківщині, так і за її межами. Станіслав Лем в одному зі своїх інтерв’ю заявив, що роман «Пікнік на узбіччі» – один із найкращих науково-фантастичних творів.

Список вийшов дуже суб’єктивним. У ньому було враховано як рейтинги відомих читацьких порталів, і особисті враження після прочитання деяких творів. Звичайно, це не всі чудові твори у жанрі наукової фантастики. Тому ви можете написати у коментарях, які ще, на вашу думку, романи мають бути у списку.

Незалежно від того, чи подобається вам Гаррі Поттер, чи ви зневажаєте фільми подібного змісту, всьому цьому є психологічне пояснення.

Рассел Вебстер (Russell Webster), доктор психології в університеті Канзасу, нещодавно дійшов висновку, що люди відчувають фантазійні фільми по-різному, це пояснює, чому деякі люблять їх більше за інших.

За даними дослідження Вебстера, люди беруть участь у фантазіях на різних рівнях когнітивної та емоційної напруженості, що й допомагає визначити, наскільки сильно їм подобається та чи інша фантастична книга чи фільм. “У таких фільмах, як “Володар кілець” або “Гаррі Поттер”, є безліч аспектів, які притягують людей”, – говорить Вебстер. “Фантазія – це основа, з якою людина може “працювати”. У вас є фантазія, в якій пізніше розвиваються дії, драма, стосунки або щось інше, все це людина переносить на себе”.

Для дослідження, Вебстер визначив фантазію як тип оповіді (книга, фільм або витвір мистецтва), яке включає надприродні, нереальні або неможливі аспекти. Це відрізняється від наукової фантастики, у яких явищ часто є пояснення, крім неймовірної сили.

Вебстер провів два експерименти: в одному з них було письмове оповідання, в іншому – візуальне оповідання.У першому експерименті учасники читали уривок, що описує схід сонця і повинні були після прочитання уявити або спостерігають за ним, або летять до нього назустріч. У другому експерименті учасники дивилися на одну з картин (одна з них зображала людину, що ширяє в небесах, інша – людину, що сидить у домі). Відповідно, їх також просили уявити себе дома цих людей.

“Ми хотіли подивитися, чи зможемо передбачити суб’єктивний стан уяви кожного з людей”, – пояснив Вебстер. “Ми також оцінили емоційний стан людей: наскільки вони насолоджувалися побаченим, наскільки вони занурювалися в те, що бачили або чули, і як почувалися після цього”.

Щоб чіткіше зрозуміти переживання людей, Вебстер також звернув увагу на дві різні риси особистості: схильність до фантазування (при цьому мрії та фантазії людини активніші та більш явні) та поглинання (в даному випадку людини більше турбують психологічні завдання). Перша риса, як правило, описує те, що відбувається у людини в голові, тоді як друга говорить про те, що відбувається в її душі та серці.

Люди з яскраво вираженою схильністю до фантазування бачили більше яскравих образів, але емоційна участь у них не була активною. Люди, яких відрізняє поглинання, були активнішими, емоційно задіяні в тому, що відбувалося, і перебували в більш позитивному настрої після закінчення експериментів.

“Задоволення народжується у серці”, – сказав Вебстер. “Також цікаво, що коли деякі люди повідомляли про бачення яскравих образів, це не обов’язково означало той самий рівень їхньої емоційної залученості або говорило про те, наскільки їм подобався сам процес”.

Це пояснює, чому деяким людям подобаються фантастичні образи у “Володарі кілець” або в інших фантастичних фільмах, але вони не можуть отримати справжнього задоволення від перегляду кіно.

Тип фантазійного оповідання (писемна чи візуальна форма) також може грати у задоволенні. При читанні людина повинна докладати більше зусиль при уяві оповіді, ніж візуальних картинках. “Візуальна розповідь у даному випадку набагато легше сприймається, особливо, коли йдеться про кіно, в якому є зображення, що рухаються, дія і драма. Тобто там присутній не просто фантастичний елемент”.

Вебстер також виявив, що навіть у тих ситуаціях, які не включають фантастичні елементи, люди все одно вставляють свої фантазії. Наприклад, коли учасників у першому експерименті попросили просто уявити, що вони спостерігають за сходом сонця, вони дуже часто уявляли собі політ до нього.

“Це показує, що люди створюють свій власний досвід та власні фантазії, впроваджуючи їх у своє повсякденне життя у вигляді мрій”.

Фентезі нині – один з найпопулярніших як у письменників, так і у читачів. У чому його особливості? Яким чаклунством володіють невідомі світи, чому їх хочеться вигадувати, чому про них хочеться писати, чому про них хочеться читати? Поговоримо про причини любові до жанру.

Чому подобається читати фентезі

Набридла буденність, набридла сірість і одноманітність життя. Невже скрізь – те саме. А якщо в житті не вистачає казки, невже її не можна знайти десь ще. Чому не можна? Можна, можливо. У книгах. Купив, відкрив і з головою поринув, де є, чого вам не вистачало. Стрімкий вир подій, чари, дивні створіння і, зрозуміло, справжня дружба і велике кохання.

Справді. Жахи, бойовики, любовні історії та детективи цілодобово крутять по ТБ. А книги сучасні люди читають (не в образі буде сказано) найчастіше не для того, щоб поповнити запас знань, а щоб розслабитися, відмовитися від того, що відбувається, забути ненадовго про численні проблеми, не думати ні про що. Класика в цьому випадку підходить небагатьом. А сучасне фентезі – дуже до речі. Легке чтиво, і, до речі, на тлі проблем ваші власні здаються не такими страшними.

Наприклад, у метро чи автобусі. Коли попереду – робочий день і море невідкладних справ, щоб і не нудьгувати цілу годину у транспорті, і не забивати голову мораллю, кошмарами, метаннями білявки між двома брюнетами чи черговим. І на півгодини-годину поринути у казку.

Причина 4: “Я сам пишу в цьому жанрі”.

Причина виділяється окремо, тому що авторам, як правило, не доводиться нудьгувати в автобусах – вони обмірковують сюжет, не доводиться шукати казки у чужих вигаданих світах – вони мають свої. Але фентезі вони періодично читають. Хтось із інтересу – «я роблю так, а як робить він?», хтось – боїться повторитися та перевіряє, хтось – із любові до мистецтва.

Природно, крім перерахованих узагальнених причин, кожна людина має й індивідуальні, зумовлені модою, впливом сім’ї чи середовища. І якщо про те, чому читають, ми трохи розібралися, цікаво дізнатися, чому пишуть.

А справді, чому у нетворчих людей раптом з’являється бажання писати? І не просто писати – статті чи оповідання, а саме – романи, причому неодмінно у жанрі фентезі?

Чому хочеться писати в жанрі фентезі

Ніч. Вам не спиться. Ви повертаєтесь з боку на бік. І щоб позбутися непотрібних думок, починаєте вигадувати історію. Просто так для себе. Історія виходить цікавою і кожної безсонної ночі обростає новими деталями. Від бажання записати, щоб не забути, сверблять руки. І.

Причина 2: «Як добре він написав, я теж так хочу!».

Вам у руки випадково потрапила книга. Книжка настільки цікава і захоплююча, що ви тиждень ходите в прострації, думаючи лише про неї, а під дією безсоння вигадуєте не свої історії, а додаєте подробиць до чужої. Зазвичай після цього виникають фанфіки, але – .

Причина 3: «Та що вони всі про одне, та про одне!».

Ви щоразу розчаровуєтеся в книгах, вас постійно щось та не влаштовує. Або стиль, або світ, або головний герой. І ви сідаєте тільки для себе, де буде те, що потрібно саме вам.

Чому ж саме фентезі?

Чому не сучасну прозу, не історичний роман, що базується на реальних подіях, чому не космічну фантастику чи альтернативну історію? Чому не такий популярний іронічний детектив, містичний трилер чи бойовик?

Причина 1: “А я люблю казки!”.

Як і тим, хто читає фентезі через нелюбов до повсякденності, вам теж не вистачає в житті казки, яскравих та незвичайних подій. А у своєму ви можете побути в ролі мага чи лицаря, і хоч там – показати себе сьогодення, відмовитися від набридлої реальності.

Причина 2: «Я божеволіє від ельфів!».

Або – не обов’язково від ельфів. Вам просто подобаються незвичайні казкові створіння, а контекст сучасності вони, на жаль, не вписуються.

Причина 3: “Простір для фантазії”.

Дійсно, де ще можна піти на поводу у власних фантазій, описуючи дивні події та явища на кшталт магії, вигадуючи історії та легенди, а не відкопуючи їх у книгах? І знову ж таки – в недостовірності вас ніхто не вплине. Чому в такому разі не бойова космічна фантастика? У космічній фізиці, техніці та зорельотах ще потрібно щось розуміти.

Зрозуміло, у вас можуть бути і свої, відмінні від перерахованих причин читати чи . Але, напевно, і вони виходять з одного витоку – з любові до казок.

Фентезі – жанр особливий, його навряд можна вважати «модним», як іронічний детектив чи любовний роман. Цей жанр підходить, насамперед, для людей із палкою уявою та безмежною фантазією. І тим він корисний.

Фентезі-історії та за межі розумного, стираючи шаблони та змінюючи стереотипи. І той, хто перейнявся красою казки, ще неодноразово захоче повернутися назад. 🙂

Усі матеріали, розміщені на сайті, призначені для некомерційного використання та захищені законодавством РФ (Цивільний кодекс РФ, Частина четверта).
Копіювання заборонено.
Часткове цитування статей та навчальних матеріалів можливе лише з обов’язковою вказівкою джерела у вигляді активного посилання.