Аспирин ® Кардио (Aspirin ® Cardio)

Ацетилсалициловая кислота ингибирует агрегацию тромбоцитов за счет инактивации ЦОГ тромбоцитов — фермента, продуцирующего циклический эндопероксидный предшественник тромбоксана А2.

Фармакокинетика

После перорального приема ацетилсалициловая кислота быстро и полностью всасывается из ЖКТ . Во время и после всасывания ацетилсалициловая кислота превращается в свой основной активный метаболит — салициловую кислоту. Максимальные уровни в плазме достигаются через 10–20 мин для ацетилсалициловой кислоты и через 0,3–2 ч для салициловой кислоты соответственно. В форме таблеток, покрытых кишечнорастворимой облочкой, ацетилсалициловая кислота всасывается не в желудке, а в щелочной среде кишечника. Поэтому всасывание ацетилсалициловой кислоты задерживается на 3–6 ч после применения по сравнению с таблетками без оболочки.

И ацетилсалициловая кислота, и салициловая кислота связываются с белками плазмы и быстро распределяются по всему телу. Салициловая кислота проникает в грудное молоко и проходит через плаценту.

Салициловая кислота элиминируется преимущественно путем печеночного метаболизма. Ее метаболиты — салицилуровая кислота, фенилсалицилата глюкуронид, салицилацила глюкуронид, гентизиновая и гентисуриновая кислоты.

Кинетика выведения салициловой кислоты зависит от дозы, поскольку метаболизм ограничивается ферментативной способностью печени. Поэтому T_1/2 колеблется от 2 до 3 ч после приема низких доз до примерно 15 ч — при высоких дозах. Салициловая кислота и ее метаболиты выводятся в основном через почки.

Показания к применению

Вторичная профилактика инфаркта миокарда; профилактика сердечно-сосудистых заболеваний у больных стабильной стенокардией; нестабильная стенокардия в анамнезе, за исключением острой фазы; профилактика окклюзии трансплантата после аортокоронарного шунтирования; коронарная ангиопластика, кроме острой фазы; вторичная профилактика транзиторных ишемических атак и ишемических нарушений мозгового кровообращения при исключении диагноза внутримозговое кровоизлияние; острый инфаркт миокарда.

Нозологическая классификация (МКБ-10)

• E14 Сахарный диабет неуточненный
• G45 Преходящие транзиторные церебральные ишемические приступы [атаки] и родственные синдромы
• I10 Эссенциальная (первичная) гипертензия
• I15 Вторичная гипертензия
• I20 Стенокардия [грудная жаба]
• I20.0 Нестабильная стенокардия
• I21 Острый инфаркт миокарда
• I22 Повторный инфаркт миокарда
• I26.9 Легочная эмболия без упоминания об остром легочном сердце
• I63 Инфаркт мозга
• I64 Инсульт, не уточненный как кровоизлияние или инфаркт
• I74 Эмболия и тромбоз артерий
• I82.8 Эмболия и тромбоз других уточненных вен
• R54 Старость
• Z100* КЛАСС XXII Хирургическая практика
• Z72.0 Употребление табака
• Z95.1 Наличие аортокоронарного шунтового трансплантата
• Z95.5 Наличие коронарного ангиопластичного имплантата и трансплантата

Противопоказания

Повышенная чувствительность к ацетилсалициловой кислоте, другим салицилатам; наличие в анамнезе бронхиальной астмы, вызванной применением салицилатов или веществ с аналогичным действием, особенно НПВС; активная или рецидивирующая язва желудка и двенадцатиперстной кишки и/или желудочно-кишечное кровотечение или другие виды кровотечений, такие как цереброваскулярное; геморрагический диатез; тяжелая почечная и печеночная недостаточность; тяжелая сердечная недостаточность; нарушения коагуляции, такие как гемофилия, тромбоцитопения или другие состояния со склонностью к развитию кровотечения; пациенты, получающие пероральную антикоагулянтную терапию; тяжелая печеночная или почечная недостаточность; подагра; одновременное применение с метотрексатом в дозах 15 мг в неделю и более (см. «Взаимодействие»); последний триместр беременности (см. «Применение при беременности и кормлении грудью»).

Ограничения к применению

Повышенная чувствительность к анальгетикам, противовоспалительным, противоревматическим ЛС и при наличии других аллергических реакций на ЛС; язвы ЖКТ в анамнезе, в т.ч. хронические или рецидивирующие, или желудочно-кишечные кровотечения в анамнезе; одновременное применение антикоагулянтов (см. «Взаимодействие»); нарушение функции почек и печени; одновременное применение ибупрофена, который может препятствовать ингибирующему действию ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов.

Применение при беременности и кормлении грудью

Подавление синтеза ПГ может отрицательно повлиять на беременность и/или развитие эмбриона/плода. Не рекомендуется применение ЛС, содержащих ацетилсалициловую кислоту, во время первого и второго триместра беременности.

В течение III триместра беременности все ингибиторы синтеза ПГ могут вызывать у плода сердечно-легочную токсичность (преждевременное закрытие артериального протока и легочная гипертензия) и нарушение функции почек, которое может прогрессировать до почечной недостаточности с олигогидроамниозом, а у матери и ребенка в конце беременности — возможное продление времени кровотечения, антиагрегантный эффект, который может проявляться даже после очень низкой дозы, подавление сокращений матки, приводящее к задержке или удлинению родов. По этим причинам ацетилсалициловая кислота противопоказана во время третьего триместра беременности.

Салицилаты и их метаболиты в небольших количествах попадают в грудное молоко. Безопасность применения не установлена. При регулярном применении ацетилсалициловой кислоты следует прекратить грудное вскармливание.

Побочные действия

Отмечались нарушения со стороны верхних и нижних отделов ЖКТ , такие как общие признаки и симптомы диспепсии, боль в ЖКТ и абдоминальная боль; редко — воспаление ЖКТ , язва ЖКТ . Имеются сообщения о развитии кровотечения из язвы ЖКТ и перфорации с соответствующими лабораторными и клиническими признаками и симптомами.

Из-за ингибирующего действия на агрегацию тромбоцитов применение ацетилсалициловой кислоты может быть связано с повышенным риском развития кровотечения. Наблюдались такие кровотечения, как периоперационное, гематомы, носовое, урогенитальное, кровоточивость десен. Сообщалось о редких и очень редких случаях серьезных, в единичных случаях угрожающих жизни, кровотечений, например желудочно-кишечное кровоизлияние, кровоизлияние в головной мозг (особенно у пациентов с неконтролируемой артериальной гипертензией и/или получающих сопутствующую терапию антикоагулянтами) (см. «Меры предосторожности»).

Геморрагия может привести к развитию острой и хронической постгеморрагической анемии/железодефицитной анемии (например из-за скрытых микрокровотечений) с соответствующими лабораторными и клиническими признаками и симптомами, такими как астения, бледность, гипоперфузия.

Отмечались реакции гиперчувствительности с соответствующими лабораторными и клиническими проявлениями, такие как синдром бронхиальной астмы, легкие и умеренные реакции со стороны кожи, респираторного тракта, ЖКТ и ССС , которые включали такие симптомы, как сыпь, крапивница, отек, зуд, ринит, заложенность носа, кардиореспираторный дистресс. Очень редко возникали тяжелые реакции гиперчувствительности, включая анафилактический шок.

Очень редко сообщалось о транзиторном нарушении функции печени с повышением уровня печеночных трансаминаз.

Ниже перечислены побочные эффекты, сгруппированные по системно-органным классам, частота этих эффектов определяется как очень часто (≥1/10), часто (≥1/100,

Со стороны крови и лимфатической системы: часто — повышенная склонность к развитию кровотечения; редко — тромбоцитопения, гранулоцитоз, апластическая анемия; частота неизвестна — случаи кровотечения с длительным временем кровотечения, такие как носовое кровотечение, кровотечение из десен. Симптомы могут сохраняться в течение 4–8 дней после прекращения приема ацетилсалициловой кислоты. В результате может возникнуть повышенный риск развития кровотечения во время хирургических процедур.

Со стороны иммунной системы: редко — реакции гиперчувствительности, отек Квинке, аллергический отек, анафилактические реакции, включая шок.

Со стороны обмена веществ и питания: частота неизвестна — гиперурикемия.

Со стороны нервной системы: редко — внутричерепное кровоизлияние; частота неизвестна — головная боль, головокружение.

Со стороны органа слуха и лабиринта: частота неизвестна — снижение слуха, тиннитус.

Со стороны сосудов: редко — геморрагический васкулит.

Со стороны органов дыхания и средостения: нечасто — ринит, одышка; редко — бронхоспазм, приступы удушья.

Со стороны репродуктивной системы и молочной железы: редко — меноррагия.

Со стороны ЖКТ: часто — диспепсия; редко — сильное желудочно-кишечное кровотечение, тошнота, рвота; частота неизвестна — язвы и перфорация желудка или двенадцатиперстной кишки.

Со стороны гепатобилиарной системы: частота неизвестна — печеночная недостаточность.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: нечасто — крапивница; редко — синдром Стивена-Джонсона, синдром Лайелла, пурпура, узловатая эритема, многоформная эритема.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: частота неизвестна — нарушение функции почек, задержка натрия и воды.

Взаимодействие

Информация исключительно для работников здравоохранения.
Являетесь ли Вы специалистом здравоохранения?

Противопоказанные комбинации

Метотрексат, применяемый в дозах 15 мг в неделю и более. Повышение гематологической токсичности метотрексата (снижение почечного клиренса метотрексата и вытеснение его из связи с белками плазмы салицилатами) (см. «Противопоказания»).

Нерекомендуемые комбинации

Урикозурические средства, такие как бензбромарон, пробенецид. Снижение урикозурического эффекта (конкуренция элиминации мочевой кислоты почечными канальцами).

Комбинации, требующие осторожности при одновременном применении

Метотрексат, применяемый в дозах менее 15 мг в неделю.

Ибупрофен. Сопутствующее применение ибупрофена препятствует необратимому ингибированию тромбоцитов, вызванному ацетилсалициловой кислотой. Применение ибупрофена у пациентов с повышенным риском развития сердечно-сосудистых заболеваний может ограничивать кардиопротекторное действие ацетилсалициловой кислоты.

Антикоагулянты (например, кумарин, гепарин, варфарин), антиагреганты (например, клопидогрель и дипиридамол) и СИОЗС (например, сетралин или пароксетин). Повышенный риск развития кровотечения.

Другие НПВС , содержащие производные салициловой кислоты в высоких дозах. Повышенный риск развития язв и желудочно-кишечных кровотечений за счет синергического действия.

Дигоксин и литий. Концентрация дигоксина и лития в плазме крови увеличивается из-за снижения их почечной экскреции. В начале и при отмене применения ацетилсалициловой кислоты рекомендуется контролировать плазменные концентрации дигоксина и лития. Может потребоваться корректировка дозы.

Противодиабетические ЛС, например инсулин, производные сульфонилмочевины. Усиление гипогликемического эффекта при применении высоких доз ацетилсалициловой кислоты за счет ее гипогликемического действия и вытеснения производных сульфонилмочевины из мест связывания с белками плазмы.

Диуретики в сочетании с ацетилсалициловой кислотой в более высоких дозах. Снижение КФ за счет уменьшения синтеза ПГ в почках.

Системные ГКС , кроме гидрокортизона, применяемые в качестве заместительной терапии при болезни Аддисона. Снижение уровня салицилатов в крови во время лечения ГКС . Риск передозировки салицилатов после их совместного применения с ГКС уменьшается за счет увеличения выведения салицилатов кортикостероидами.

Повышение риска развития язвы ЖКТ и кровотечения

Ингибиторы АПФ в комбинации с ацетилсалициловой кислотой в более высоких дозах. Снижение уровня КФ за счет ингибирования вазодилатирующих ПГ с последующим уменьшением антигипертензивнго действия.

Ацетазоламид (ингибитор карбоангидразы). Совместное применение может привести к развитию тяжелого ацидоза и увеличению побочных эффектов со стороны ЦНС .

Вальпроевая кислота. Усиление побочных эффектов вальпроевой кислоты в результате вытеснения ее из мест связывания с белками плазмы.

Метамизол натрия. При одновременном применени метамизол натрия может уменьшить влияние ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов, поэтому такое сочетание следует использовать с осторожностью у пациентов, получающих ацетилсалициловую кислоту в низких дозах в целях кардиопротекции.

Циклоспорин, такролимус. Одновременное применение с НПВС может усиливать нефротоксический эффект циклоспорина и такролимуса. Следует контролировать функцию почек в случае одновременного применения этих ЛС и ацетилсалициловой кислоты.

Антациды. Выведение ацетилсалициловой кислоты увеличивается при ощелачивании мочи, что может происходить при приеме некоторых антацидов.

Алкоголь. Усиление повреждения слизистой оболочки ЖКТ и увеличение времени кровотечения из-за аддитивных эффектов ацетилсалициловой кислоты и этанола.

Передозировка

Следует опасаться передозировки у пожилых людей и, более всего, у детей раннего возраста (терапевтическая передозировка или частое случайное отравление), для которых это может быть смертельным.

Умеренная передозировка: тошнота, рвота, шум в ушах, нарушение слуха, головная боль, головокружение и спутанность сознания, которые могут контролироваться снижением дозы.

Тяжелая передозировка: лихорадка, гипервентиляция, кетоз, респираторный алкалоз, метаболический ацидоз, кома, сердечно-сосудистый шок, дыхательная недостаточность, тяжелая гипогликемия.

Лечение: в тяжелых ситуациях необходимо немедленное поместить пациента в специализированное отделение больницы, провести промывание желудка, назначить активированный уголь, проверить кислотно-щелочной баланс, провести щелочной диурез до pH мочи от 7,5 до 8. При концентрации салицилата в плазме выше 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у взрослых и 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у детей следует рассмотреть возможность проведения усиленного щелочного диуреза, может быть, гемодиализа.

Необходимо компенсировать потери жидкости и проводить симптоматическое лечение.

Способ применения и дозы

Реклама: ООО “РЛС-Библиомед”, ИНН 7714758963, erid=4CQwVszH9pUmKjt23pm

Информация исключительно для работников здравоохранения.
Являетесь ли Вы специалистом здравоохранения?

Внутрь, предпочтительно в одно и то же время. Рекомендуемая доза составляет как правило 75–160 мг 1 раз в сутки, в зависимости от показания может увеличиваться до 75–325 мг/сут или в качестве ударной дозы при остром инфаркте миокарда — 150–450 мг.

Меры предосторожности

Применение ацетилсалициловой кислоты может вызвать спазм бронхов, приступы бронхиальной астмы и другие реакции гиперчувствительности. Факторами риска являются бронхиальная астма, сенная лихорадка, полипы носа или хронические респираторные заболевания. Это также относится к пациентам, склонным к кожным аллергическим реакциям (например, зуд, крапивница) на другие ЛС. Имеются редкие сообщения о случаях серьезных кожных реакциях, включая синдром Стивена-Джонсона, связанных с применением ацетилсалициловой кислоты. Прием ацетилсалициловой кислоты следует прекратить при первом появлении кожной сыпи, поражений слизистых оболочек или любых других признаков гиперчувствительности.

Следует соблюдать осторожность при применении у пациентов с артериальной гипертензией, язвенной болезнью желудка или двенадцатиперстной кишки в анамнезе, эпизодами геморрагии или когда они проходят терапию антикоагулянтами. Пациента следует информировать о необходимости сообщать врачу о любых необычных симптомах кровотечения. При возникновении желудочно-кишечного кровотечения или язвы лечение следует прекратить.

Следует соблюдать осторожность при применении ацетилсалициловой кислоты в низких дозах у пациентов с умеренными нарушениями функции почек или печени, или с обезвоживанием, поскольку применение НПВС может привести к ухудшению функции почек. Пациентам с печеночной недостаточностью легкой или средней степени необходимо регулярно проводить функциональные пробы печени.

Пациенты пожилого возраста более подвержены проявлениям побочных эффектов НПВС , включая ацетилсалициловую кислоту, особенно развитию желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, которые могут быть фатальными. При необходимости длительной терапии следует регулярно проводить осмотр таких пациентов.

Вследствие ингибирующего действия на агрегацию тромбоцитов, которое сохраняется в течение нескольких дней после приема, ацетилсалициловая кислота может вызвать повышенный риск развития кровотечения во время и после хирургического вмешательства (включая небольшие операции, например удаление зубов). Следует соблюдать осторожность при применении перед операцией, в т.ч. перед удалением зубов. Может потребоваться временное прекращение лечения.

Сопутствующее применение ацетилсалициловой кислоты и других ЛС, влияющих на гемостаз (например, антикоагулянты, такие как варфарин, тромболитические и антиагрегантные ЛС, противовоспалительные ЛС и СИОЗС), не рекомендуется и возможно только по строгим показаниям, поскольку они могут повысить риск развития кровотечения. Если такого сочетания нельзя избежать, рекомендуется внимательно наблюдать за признаками развития кровотечения.

Следует соблюдать осторожность при применении ацетилсалициловой кислоты у пациентов, получающих сопутствующие ЛС, которые могут увеличить риск образования язв, такие как пероральные ГКС , СИОЗС и деферазирокс.

В низких дозах ацетилсалициловая кислота снижает выведение мочевой кислоты. Это может вызвать развитие приступа подагры у предрасположенных пациентов.

ЛС, содержащие ацетилсалициловую кислоту, не следует применять у детей и подростков при вирусных инфекциях с лихорадкой или без нее без консультации с врачом. При некоторых вирусных заболеваниях (особенно грипп A, B и ветряная оспа) существует риск развития синдрома Рейе, очень редкого, но потенциально опасного для жизни заболевания, требующего немедленного медицинского вмешательства. Риск может увеличиваться при одновременном применении ацетилсалициловой кислоты. Возникновение стойкой рвоты может быть признаком синдрома Рейе.

Крылов Юрий Федорович (Фармаколог, доктор медицинских наук, профессор, академик Международной академии информатизации)

Аспірин кардіо – інструкція, застосування, аналоги препарату

Антитромботичні засоби. Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів шляхом блокування синтезу тромбоксану А2. Механізм її дії полягає у незворотній інактивації ферменту циклооксигенази (ЦОГ-1). Зазначений інгібуючий ефект особливо виражений для тромбоцитів, оскільки вони не здатні до ресинтезу вказаного ферменту. Визнають також, що ацетилсаліцилова кислота виявляє й інші інгібуючі ефекти на тромбоцити. Завдяки зазначеним ефектам її застосовують при багатьох васкулярних захворюваннях.

Застосування Аспірин кардіо

Для зниження ризику:

– смерті у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда;

– захворюваності і смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда;

– транзиторних ішемічних атак (ТІА) та інсульту у пацієнтів з ТІА;

– захворюваності і смерті при стабільній і нестабільній стенокардії;

– інфаркту міокарда у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована артеріальна гіпертензія) та особам із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік та ін.).

– тромбозів і емболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика (РТСА), ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування (CABG), артеріовенозне шунтування);

– тромбозу глибоких вен і емболії легененової артерії після довготривалої іммобілізації (після хірургічних операцій).

Для вторинної профілактики інсульту.

Аспірин кардіо – склад і форма випуску препарату

1 таблетка містить кислоти ацетилсаліцилової 100 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза порошкоподібна, крохмаль кукурудзяний, метилакрилатний сополімер (тип А), натрію лаурилсульфат, полісорбати, тальк, триетилцитрат.

Білі, вкриті оболонкою таблетки.

Аспірин кардіо: як приймати препарат

Препарат приймають внутрішньо, за 30-60 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Для зниженняризику смерті в пацієнтів із підозрою на гострий інфаркт міокарда застосовують препарат у дозі 100-300 мг на добу. Упродовж 30 днів після інфаркту продовжують приймати підтримуючу дозу 100-300 мг на добу. Через 30 днів слід розглянути питання про подальшу профілактику рецидиву інфаркту міокарда.

Щоб досягти швидкої абсорбції при застосуванні для цього показання першу таблетку необхідно розжувати.

Для зниженняризику захворюваності і смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, застосовують 100-300 мг на добу.

Для вторинної профілактики інсульту застосовують препарат у дозі 100-300 мг на добу.

Для зниження ризику ТІА та інсульту в пацієнтів з ТІА застосовують 100-300 мг на добу.

Для зниження ризику розвитку захворювання і смерті у пацієнтів зі стабільною і нестабільною стенокардією: 100-300 мг на добу.

Для профілактики тромбоемболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика (РТСА), ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування (CABG), артеріовенозне шунтування) застосовують препарат в дозі 100-200 мг на добу кожного дня або 300 мг на добу через день.

Для профілактики тромбозу глибоких вен і емболії легеневої артерії після довготривалого стану іммобілізації (після хірургічних операцій) – 100-200 мг на добу або 300 мг на добу через день.

Для профілактики інфаркту міокарда у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована артеріальна гіпертензія) та особам із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік та ін.) застосовують 100 мг на добу або 300 мг на добу через день.

Аспірин кардіо – протипоказання, побічні ефекти

• – Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або до будь-якого компонента препарату.
• – Астма, спричинена застосуванням саліцилатів або речовин з подібною дією, особливо НПЗЗ, в анамнезі.
• – Гострі пептичні виразки.
• – Геморагічний діатез.
• – Ниркова недостатність тяжкого ступеня.
• – Печінкова недостатність тяжкого ступеня.
• – Серцева недостатність тяжкого ступеня.
• – Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше.

Побічні ефекти. Наведена інформація про побічні реакції базується на спонтанних постмаркетингових повідомленнях про побічні реакції під час застосування всіх лікарських форм та дозувань препарату Аспірин (включаючи пероральне застосування упродовж короткого та тривалого курсу лікування). Зважаючи на це, класифікація побічних реакцій за категоріями частоти CIOMS III не проводилася:

• Шлунково-кишкові розлади;
• Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може асоціюватися з ризиком розвитку кровотеч.
• Геморагії можуть призвести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія.
• У пацієнтів з тяжкими формами недостатності глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази спостерігалися гемоліз та гемолітична анемія.
• Повідомлялося про порушення функції нирок та розвиток гострої ниркової недостатності.
• Дуже рідко повідомлялося про транзиторну печінкову недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки.
• Спостерігались запаморочення і дзвін у вухах, що може свідчити про передозування.

Аналоги Аспірин кардіо

1. Акард
2. Аспенорм
3. Аспікард Кардіо
4. Ацетилсаліцилова кислота
5. Кардіомагніл
6. Магнікор

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Аспірин Кардіо ® (Aspirin Cardio ® ) ATC-класифікація

допоміжні речовини: целюлоза порошкоподібна, крохмаль кукурудзяний, метилакрилатний сополімер (тип А), натрію лаурилсульфат, полісорбати, тальк, триетилцитрат.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, вкриті оболонкою таблетки.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби. Код АТХ В01А С06.

Фармакологічні властивості

Механізм дії. Антитромботичний ефект ацетилсаліцилової кислоти обумовлений блокуванням синтезу тромбоксану А₂ у тромбоцитах. Оскільки абсорбуються навіть невеликі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК), усі циркулюючі тромбоцити на шляху від шлунково-кишкового тракту до печінки необоротно пригнічуються у передпечінкових мезентеліальних кров’яних судинах. Водночас, концентрації АСК під час постгепатичної циркуляції лише незначно пригнічують циклооксигеназу ендотелію (що відповідає за синтез простацикліну), оскільки вона відновлюється швидше. Функція тромбоцитів, що відповідає за гемостаз, значно не змінюється.

Первинна профілактика. У метааналізі Американської робочої групи з профілактичних заходів (Ann Int Med 2002;136:161–172) на основі 5 проспективних клінічних досліджень було продемонстровано, що ризик інфаркту міокарда (відношення ризиків 0,72 (95% довірчий інтервал: 0,60–0,87)) знижується при профілактичному лікуванні ацетилсаліциловою кислотою у дозі 75–125 мг протягом 5–7 років у пацієнтів без попередніх серцево-судинних явищ, але з різними факторами ризику (вік > 50 років, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, паління, гіперхолестеринемія, сімейний анамнез). Це було продемонстровано лише для випадків серцево-судинних подій без летального наслідку; переваги щодо розвитку інсульту та загальної смертності не спостерігалися. Ризик розвитку тяжких шлунково-кишкових кровотеч у порівнянні з контролем становив 0,8% проти 0,48%, ризик внутрішньочерепних кровотеч — 0,22% проти 0,17%. Ризик кровотеч був вищим у пацієнтів віком від 70 років.

Профілактику слід проводити лише після встановлення задовільного контролю артеріального тиску та у комбінації з іншими терапевтичними заходами (дієта, лікування цукрового діабету та корекція ліпідного обміну, припинення паління). Ризик можна оцінити за шкалами Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology) (European Heart Journal, 1998,19:1434–1503).

Вторинна профілактика. У метааналізі, проведеному Antithrombotic trialists collaboration (BMJ 2002; 324: 71–85), вплив ацетилсаліцилової кислоти та плацебо порівнювався у 287 дослідженнях за участю 135000 пацієнтів із високим ризиком, додаткове порівняння різних інгібіторів агрегації тромбоцитів проводилося за участю 77000 пацієнтів. Пацієнти із високим ризиком визначались як пацієнти з серцево-судинними подіями в гострій стадії або серцево-судинними подіями в анамнезі (інфаркт міокарда, транзиторна ішемічна атака (ТІА), нестабільна стенокардія, артеріальне оклюзивне захворювання, після хірургічного втручання, такого як аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна катетерна ангіопластика, периферична ангіопластика та пацієнти з артеріовенозним шунтом, які знаходяться на діалізі).

Спостерігалося зниження ризику серйозних серцево–судинних явищ (відносне зниження на 25%; p 3 г) внаслідок насичення зв’язуючої ферментної системи.

Біотрансформація саліцилової кислоти відбувається переважно у печінці. Метаболіти саліцилової кислоти формуються шляхом зв’язування саліцилової кислоти з гліцином та у подальшому шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою або сірчаною кислотою. Невелика частина оксидується до гентезинової кислоти та перетворюється на гентизинсечову кислоту.

Виведення. Виведення майже повністю відбувається нирками у формі саліцилової кислоти (близько 10%), саліцилсечової кислоти (близько 75%) та кон’югатів саліцилсечової кислоти (близько 10%). Період напіввиведення коливається від 2–3 годин після застосування низьких доз до 12 годин після застосування аналгезуючих доз.

Кінетика в особливих клінічних ситуаціях.

Виведення у пацієнтів з печінковою недостатністю. Оскільки метаболізм АСК відбувається переважно у печінці, очікується повільний розпад АСК до саліцилової кислоти (кумуляція).

Виведення у пацієнтів з нирковою недостатністю. Ниркова недостатність не впливає на швидкість розпаду саліцилової кислоти; на відміну від цього підвищується концентрація неактивних метаболітів саліцилової кислоти, переважно кон’югованої саліцилсечової кислоти.

Саліцилати проходять через плаценту, однак у грудному молоці виявляються лише у невеликих кількостях.

Доклінічний профіль безпеки ацетилсаліцилової кислоти добре задокументований. У ході досліджень на тваринах саліцилати спричиняли пошкодження нирок без жодних інших органічних уражень. Ацетилсаліцилова кислота була достатньо досліджена щодо мутагенності та канцерогенності; релевантних доказів мутагенних або карциногенних властивостей не виявлено. Саліцилати чинили ембріотоксичний та тератогенний вплив у дослідженнях на різних видах тварин (наприклад серцеві та кісткові мальформації, гастошизис).

Повідомлялося про випадки розладів імплантації, ембріотоксичні та фетотоксичні впливи та вплив на здатність до навчання дитини після пренатальної експозиції саліцилатами.

Показання

• Профілактика тромбозів (профілактика реоклюзії) після аортокоронарного шунтування, черезшкірної транслюмінарної катетерної ангіопластики та після артеріовенозного шунтування у пацієнтів, які знаходяться на діалізі.
• Профілактика цереброваскулярного інсульту після появи передвісних проявів (транзиторна ішемічна атака).
• Зниження ризику розвитку тромбозу коронарних судин після інфаркту міокарда (профілактика повторного інфаркту).
• Профілактика інфаркту міокарда разом з іншими заходами терапії у пацієнтів з дуже високим ризиком розвитку серцево-судинних подій (відповідно до оцінки користі та ризику лікуючим лікарем).
• Нестабільна стенокардія.
• Профілактика артеріальних тромбозів після операцій на судинах.
• Як частина стандартної терапії гострого інфаркту міокарда.
• Профілактика судинної оклюзії при артеріальній оклюзійній хворобі.

Протипоказання

• Гіперчутливість до саліцилатів та/або інших протизапальних засобів або до будь-якого компонента препарату.
• Астма в анамнезі, спричинена застосуванням саліцилатів або речовин з подібною дією, особливо НПЗЗ.
• Геморагічний діатез.
• Гострі пептичні виразки.
• Печінкова недостатність тяжкого ступеня.
• Ниркова недостатність тяжкого ступеня.
• Застійна серцева недостатність тяжкого ступеня.
• Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Останній триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

• У разі застосування з метотрексатом в дозах 15 мг/тиждень і більше підвищується гематологічна токсичність метотрексату (внаслідок зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми) (див. розділ «Протипоказання»).

Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю

• У разі застосування з метотрексатом в дозах менше ніж 15 мг/тиждень: підвищується гематологічна токсичність метотрексату (внаслідок зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми).
• Антидіабетичні засоби (наприклад, інсулін, сульфонілсечовина): можливе зниження рівня цукру в крові.
• Посилення дії антикоагулянтів/ тромболітичних засобів, барбітуратів, літію, сульфонамідів та трийодтироніну.
• Можуть розвинутися фармакодинамічні взаємодії між селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та ацетилсаліциловою кислотою: підвищення ризику розвитку кровотечі внаслідок синергічного впливу.
• Підвищення концентрації в плазмі дигоксину внаслідок зниження ниркової екскреції.
• Підвищення рівнів фенітоїну і вальпроату у плазмі крові. При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою АСК витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми, знижуючи метаболізм останньої. Внаслідок цього плазмові рівні вальпроату підвищуються, що призводить до збільшення частоти розвитку побічних реакцій до ознак інтоксикації, таких як тремор, ністагм, атаксія та зміни особистості.
• Посилення дії та побічних реакцій усіх нестероїдних протиревматоїдних засобів.
• Одночасне застосування з НПЗЗ, такими як ібупрофен або напроксен, в один день, може послаблювати необоротне інгібування тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Клінічна значущість даної взаємодії невідома. Лікування НПЗЗ, такими як ібупрофен або напроксен, пацієнтів з ризиком кардіоваскулярних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти (див. розділ «Особливості застосування»).
• Метамізол може зменшувати дію ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному їх прийомі. Тому метамізол слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають низьку дозу ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції.
• Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та β-блокатори): пацієнтам, які одночасно застосовують Аспірин Кардіо® та зазначені лікарські засоби, рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск та коригувати дозу за необхідності.
• Діуретичні засоби у комбінації з високими дозами АСК: зниження дії діуретичних засобів.
• Зниження дії урикозуричних засобів (наприклад пробенециду, сульфінпіразону).
• Системні глюкокортикостероїди: підвищення ризику шлунково-кишкових виразок та кровотеч. Зниження рівня саліцилатів у крові під час терапії кортикостероїдами, ризик передозування саліцилатами після припинення терапії глюкокортикостероїдами.
• Алкоголь: підвищення ризику шлунково-кишкових виразок та кровотеч, пролонгація часу кровотечі.
• Подовження періоду напіввиведення з плазми крові пеніциліну.

Особливості застосування

Аспірин Кардіо® застосовують з обережністю у таких ситуаціях:

• порушення функції нирок або порушення серцево-судинного кровообігу (наприклад, патологія судин нирки, застійна серцева недостатність, гіповолемія, обширні операції, сепсис або сильні кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота може також збільшити ризик порушення функції нирок та гострої ниркової недостатності;
• порушення функції печінки;
• одночасне застосування НПЗЗ, таких як ібупрофен або напроксен, оскільки НПЗЗ можуть зменшити інгібіторний вплив ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів. У разі застосування Аспірину Кардіо® перед початком прийому НПЗЗ як знеболювального засобу пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобми та інші види взаємодій»);
• наявність симптомів хронічної шлункової або дуоденальної диспепсії або їх рецидив;
• наявність бронхіальної астми або загальної тенденції до гіперчутливості, оскільки ацетилсаліцилова кислота може обумовлювати розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми чи інші реакції підвищеної чутливості. Фактори ризику включають астму в анамнезі, сінну лихоманку, поліпоз носа або хронічне респіраторне захворювання: алергічні реакції (наприклад висип, свербіж або кропив’янка) на інші речовини в анамнезі;
• поліпи носової порожнини;
• тяжка недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки ацетилсаліцилова кислота може викликати гемоліз або гемолітичну анемію. Фактори, які можуть збільшити ризик гемолізу, включають високі дози препарату, гарячку або гострий інфекційний процес;
• одночасне застосування антикоагулянтів;
• через інгібіторний вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів, який зберігається упродовж кількох днів після прийому, застосування препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити ймовірність чи посилити наявну кровотечу при хірургічних операціях (включаючи незначні хірургічні втручання, наприклад видалення зуба).

При застосуванні в низьких дозах АСК знижує виведення сечової кислоти. У пацієнтів, які зазвичай мають знижений рівень виведення сечової кислоти, це може призвести до розвитку подагри.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям та підліткам з лихоманкою та/або вірусними захворюваннями можливе лише за призначенням лікаря як терапії другої лінії (через ризик розвитку синдрому Рея, загрозливої для життя енцефалопатії, головними симптомами якої є тяжке блювання, втрата свідомості, печінкова дисфункція).

При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі А, грипі В і вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою, що потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються постійним блюванням, це може бути проявом синдрому Рея.

• виразки шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічні та рекурентні виразкові хвороби або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
• гіперчутливість до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також алергія на інші речовини.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та мальформацій серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії.

Наявні епідеміологічні дані не підтверджують зв’язку між застосуванням ацетилсаліцилової кислоти та підвищеним ризиком викидня. Наявні епідеміологічні дані щодо викидня не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу препарату на ранніх термінах вагітності (1–4-й місяці) за участю приблизно 14 800 пар жінка-дитина не вказують на будь-який зв’язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій.

Під час першого і другого триместру вагітності

Під час першого і другого триместрів вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які ймовірно можуть бути вагітними та для вагітних у першому і другому триместрах доза препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.

Дослідження на тваринах показали, що застосування інгібіторів простагландинів призводить до підвищення пре- та постімплантаційних втрат та загибелі ембріона/плода. Крім того, підвищена частота тяжких вад розвитку, включаючи серцево-судинні вади, спостерігалася у тварин, які отримували інгібітори простагландинів під час органогенезу.

Згідно з попереднім досвідом, ризик є низьким при застосуванні лікарського засобу у терапевтичних дозах.

Під час третього триместру вагітності

Всі інгібітори синтезу простагландинів можуть:

• впливати на плід таким чином:
• серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном;
• впливати на жінку і плід таким чином:
• подовження часу кровотечі, антиагрегаційний вплив, що може виникнути навіть при застосуванні дуже низьких доз;
• гальмування скорочень матки та кровотечі у вагітної і подовження тривалості пологів.

Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час третього триместру вагітності.

Годування груддю. Саліцилати потрапляють у грудне молоко. Концентрації у грудному молоці є еквівалентними або навіть вищими, ніж концентрації у плазмі крові матері.

Під час вимушеного застосування за показанням під час лактації слід припинити годування груддю у разі регулярного застосування високих доз (> 300 мг/день).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Аспірин Кардіо® не продемонстрував здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Якщо лікарем не призначено інше дозування, то рекомендується застосовувати такі дози.

Серцево-судинні показання без аортокоронарного шунтування та черезшкірної транслюмінарної катетерної ангіопластики: 1 × 100 мг/добу.

Профілактика тромбозу після аортокоронарного шунтування та черезшкірної транслюмінарної катетерної ангіопластики: 100 — 300 мг/добу.

Профілактика цереброваскулярного інсульту після появи передвісних проявів (TIA): 3 × 100 мг/добу або 1 × 300 мг/добу.

Рекомендується приймати таблетку з невеликою кількістю рідини щонайменше за 30 хвилин до вживання їжі. Запити ½–1 склянкою води. Для того, щоб уникнути вивільнення діючої речовини до досягнення лужного середовища кишечнику, таблетки не слід дрібнити, розламувати або розжовувати.

Гострий інфаркт міокарда: у разі гострого інфаркту міокарда застосовувати 200–300 мг ацетилсаліцилової кислоти у внутрішньовенній або пероральній формі зі швидким вивільненням ацетилсаліцилової кислоти (не кишковорозчинну форму). Таблетки кишково-розчинної форми ацетилсаліцилової кислоти слід подрібнити або розжувати перед застосуванням для досягнення більш швидкої абсорбції. Після цього слід застосовувати щодня 100 мг препарату Аспірин Кардіо®.

Діти

Аспірин Кардіо® не застосовують дітям та підліткам (до 18 років) через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування зазначеній категорії пацієнтів.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям віком до 16 років може спричинити тяжкі побічні ефекти (у тому числі синдром Рея, одною з ознак якого є постійне блювання). Прохання ознайомитися з інформацією, викладеною у розділі «Особливості застосування».

Передозування

Тяжка інтоксикація може мати загрозливий для життя характер. Новонароджені більш чутливі, ніж дорослі. Симптоми тяжкого отруєння можуть розвиватися гостро або повільно, наприклад, протягом 12–24 годин після застосування. Після перорального застосування дози АСК до 150 мг/кг маси тіла можливий розвиток інтоксикації середнього ступеня, а при застосуванні дози > 300 мг/кг маси тіла — тяжкого ступеня.

Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв’язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку або в разі прийому препарату у формі таблеток, вкритих кишковорозчинною оболонкою.

Тяжкість стану не може бути оцінена лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі. Необхідно ретельно контролювати газовий аналіз артеріальної крові (ГААК), оскільки терапія базується не на рівнях саліцилатів у крові, а на клінічних симптомах та ГААК.

Локальні ознаки подразнення, що зазвичай домінують при передозуванні АСК, такі як нудота, блювання та біль у шлунку, можуть бути відсутніми оскільки дана лікарська форма АСК має кишковорозчинну оболонку і резорбція відбувається тільки у тонкому кишечнику.

Головний біль, нудота, гіпоглікемія або гіперглікемія, шкірний висип, запаморочення, тиніт, порушення зору та слуху, тремор, сплутаність свідомості, гіпертермія, посилене потовиділення, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз із метаболічною компенсацією, що призводить до метаболічного ацидозу, електролітний дисбаланс, зневоднення, судоми, кома, синдром дихальної недостатності, серцева аритмія.

Симптоми хронічного отруєння саліцилатами є неспецифічними (наприклад тиніт, головний біль, дратівливість, посилене потовиділення, гіпервентиляція) і тому можуть залишитися без уваги.

Через загрозливі для життя стани внаслідок тяжкої інтоксикації слід негайно вжити усіх необхідних запобіжних заходів: негайна госпіталізація, профілактика або зниження ресорбції шляхом вживання відповідних доз активованого вугілля протягом перших 4 годин (10-кратна кількість активованого вугілля відносно маси АСК); у разі тяжкої інтоксикації — промивання шлунка або гастроскопічне видалення таблеток.

Відповідний контроль та корекція електролітів. Застосування глюкози, бікарбонату натрію на ранніх стадіях для корекції ацидозу і для прискорення виведення (pH сечі > 8), покращення діурезу, охолодження на фоні гіпертермії, бензодіазепін при судомах.

Можливий гемодіаліз у разі тяжкої інтоксикації.

Описані випадки декомпенсації, що призводили до летального наслідку після інтубації. Тому, якщо можливо, інтубацію слід проводити після початку алкалінізації, мінімізувати час апное та спостерігати за підтримкою гіпервентиляції.

Детальну інформацію можна отримати у токсикологічному центрі.

Побічні реакції

У межах кожної групи побічні реакції представлено у порядку зменшення їх тяжкості: дуже часті: ≥ 1/10; часті: ≥ 1/100 —