“Радіти яскравим заходам сонця не варто. Природа цієї краси пов’язана з вибухами”, – еколог Владислав Балінський

Керівник громадської організації “Зелений лист”, хімік та біолог Владислав Балінський розповів УНІАН про страшні наслідки для довкілля від розриву фосфорних снарядів та ракет, а також пояснив, чому немає приводу для радості від надмірно барвистих заходів сонця.

Росія, розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну, винищує не тільки людський ресурс нашої держави, а й природній. Інтенсивна, довготривала війна стала не меншим викликом для довкілля, ніж свого часу Чорнобильська катастрофа.

Еколог Владислав Балінський в інтерв’ю УНІАН розповів, якої шкоди вже завдала українському довкіллю країна-агресорка, та як заподіяні “рани” впливатимуть на екосистему нашої держави та й усієї планети загалом у довгостроковій перспективі.

За два роки повномасштабної війни армія РФ випустила по Україні тисячі дронів, ракет, авіабомб. Що “відчуває” природа від цих вибухів, і чи відрізняється вплив на довкілля, від, наприклад, “Іскандера” та авіабомби?

За складом вибухових речовин усі види боєприпасів (крім ядерних та хімічних) особливо не відрізняються. Немає значення, чи це ракета, ударний безпілотник, чи авіабомба. Різниця – лише у дальності польоту та силі вибуху: від першого залежить кількість ракетного палива, від другого – потужність бойового заряду.

Основа заряду, скажімо, ракети – вибухова речовина, яка складається із сотень з’єднань та їх сумішей (у тому числі – порох). Як правило, його підрив здійснюється під впливом іншої вибухової речовини – так званої ініціюючої, яка відрізняється підвищеною здатністю детонації. Саме ці “ініціатори” містять гримучу суміш ртуті, азиду свинцю, інші токсичні сполуки важких металів.

Крім того, при виробництві твердого ракетного палива застосовують перхлорат амонію. Під час його горіння утворюється велика кількість шкідливих, небезпечних речовин – сполуки хлору, оксид азоту, діоксини… Таким чином ми отримуємо “букет” з важких металів, нітросполук, хлорорганіки та діоксинів. Всі ці токсичні викиди надовго отруюють природу і, зрозуміло, людину.

Як ця “хімія” впливає на людський організм?

Найбільше страждають люди, які перебувають безпосередньо у зоні найвищої концентрації шкідливих речовин – на території бойових зіткнень, неподалік від лінії фронту, біля осередку вибуху. При потраплянні на шкіру ті чи інші речовини спричиняють дерматози, опіки. При вдиханні парів – подразнення слизових оболонок, набряк легень, головний біль.

фото Владислава Балінського

Можуть розвиватися хронічні отруєння – ряд хлорорганічних речовин і солей важких металів поступово накопичуються в тканинах, органах тварин і людей. Як це відбувається? Забруднювачі з лінії зіткнення або місць, які інтенсивно обстрілюються, рано чи пізно потрапляють у водозбірні басейни великих річок, звідки – у Чорне море. У морі ці отрути поглинає фітопланктон (певні водорості) і “передає” зоопланктону – дрібним ракоподібним, якими живляться багато видів риби. Риба, своєю чергою, накопичує отруту в собі, а надалі стає їжею для птахів, дельфінів чи потрапляє на стіл до людини.

Максимально висока концентрація отруйних речовин спостерігатиметься біля крайньої ланки цього харчового ланцюжка – в організмах птахів, дельфінів, або людини, яка постійно їсть отруєні морепродукти. Важкі метали або хлорорганічні сполуки, що накопичилися в її організмі, виводяться довго і важко. Внаслідок чого поступово знижується імунітет і, відповідно, якість життя.

Про отруєну рибу багато говорилося торік влітку через підрив греблі Каховської ГЕС, але вже через кілька місяців стало відомо, що спустошене водосховище заростає… Чи можна говорити про те, що природа там сама “заліковує рани”?

Коли торік на початку червня водосховище було зруйноване, екологи побоювалися процесу опустелювання. Але природа взяла своє – ландшафт на місці водосховища почав набувати початкового вигляду, який був ще до будівництва ГЕС у першій половині 20 століття. Поясню, чому це сталося. Теракт відбувся саме під час цвітіння багатьох чагарників та дерев (тополі, плакучої верби, вільхи). Тому, відступаючи, вода засівала кожен сантиметр землі цим плавучим насінням. І буквально за кілька місяців ми виявили, що там уже з’явився непрохідний ліс. Це унікальне за своїм масштабом явище. Таку зміну ландшафту та формування нових біоценозів (сукупність тварин, рослин, грибів та мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші чи акваторії, – УНІАН) за такий короткий час у природі вдається спостерігати вкрай рідко. Поява лісу на дні Каховського водосховища – це подарунок природи, це диво!

фото Владислава Балінського

Але є речі, які вже не виправити – загинули люди, знищено десятки тисяч тварин, зруйновано житлові будинки, підприємства. Зі знищенням Каховського водосховища змінився гідрологічний режим річки Дніпро. Миколаївська, Херсонська області та частина Дніпропетровського регіону залишилися без звичного поливу та водопостачання – Україна втратила величезні площі колись зрошуваних земель (за даними Української аграрної конфедерації, через теракт втрачено до 1,5 мільйонів гектарів таких земель. Лише Херсонщина, яка входить до п’ятірки регіонів-лідерів України за площею сільськогосподарських земель, втратила 92% зрошувальних систем, – УНІАН).

Було затоплено низку заповідників, зокрема, Нижньодніпровський національний природний парк (розташований на Херсонщині, його площа складає понад 80 тисяч гектарів, — УНІАН).

Потім вода відступила. Опинилися у глибині материкової суші унікальні природні території, які до теракту були на узбережжі Дніпра. Це національний природний парк “Великий Луг”, орнітологічний заказник Великі та Малі Кучугури. Змінилися ландшафти, умови існування для живих організмів. Загинули цілі популяції, наприклад, ізольована популяція червонокнижного дунайського тритону, що мешкав у Нижньодніпровському парку.

Тоді ж у Чорне море вимило величезну кількість органічного сміття зі скотомогильників, вигрібних ям, у воду потрапили трупи тварин, сталося опріснення. Яка ситуація в акваторії сьогодні?

Чорне море – водоймище унікальне. При глибинах понад два кілометри його життєвий (кисневий) шар не перевищує 150 метрів. Саме північно-західний регіон Чорного моря, що обмежений на сході кримським мисом Тарханкут та на південному заході – мисом Каліакра (Болгарія), – мілководна шельфова частина. Саме вона створює умови для біорізноманіття Чорного моря. Тому екологи й боялися наслідків такого потужного забруднення. Тут – кормова база та нерестовища для багатьох видів чорноморських риб. І сюди, до одеського берега, разом із масою прісної води прибило уламки будівель, тисячі тонн розтрощених дерев та трав’янистої рослинності, трупи тварин…

Для розуміння масштабів “каховської катастрофи” наведу кілька цифр: обсяг водосховища – 18 кубічних кілометрів, що у 53 рази перевищує обсяг усієї Одеської затоки – 0,342 кубічних кілометри. Весь цей потік, що ринув до чорноморського узбережжя за лічені дні, повністю опріснив прибережну смугу аж до Затоки (курортне селище на Одещині, – УНІАН)! На пляжах Одеси 10 червня співали жаби із дніпровських озер! Звісно, більшість прісноводних риб та амфібій, яких змило у море, загинули у перші тижні трагедії. Також, загинуло багато морських організмів, що мешкають у цій прибережній зоні. Ми зафіксували загибель колоній мідій на малих глибинах. Невідомо, як забруднення вплинуло на Філофорне поле Зернова (ботанічний заказник загальнодержавного значення, – УНІАН).

фото Владислава Балінського

Проте трапилося диво – через кілька днів після теракту змінився вітер, почався шторм. Варто зізнатись, улітку ще жодного разу не бачив такого грізного моря. Здавалося, сама природа збунтувалася проти варварства окупантів – стихія буквально перемолола рослинні рештки на березі. Ось тоді стався переломний момент – масштабного замору, який уже починався, вдалося уникнути.

Якими будуть наслідки теракту у довгостроковій перспективі? Чи “відгукуватимуться” ці екологічні проблеми для України та її сусідів надалі?

У цьому можна не сумніватися. Проблема в тому, що у море було змито велику кількість сапропелю – це токсичні відкладення мулу, які десятиліттями накопичувалися у найглибшій частині Каховського водосховища.

Потрапивши у море, отруйні сапропелі утворили підводні намиви (банки). Навіть через тривалий час під впливом, наприклад, потужного шторму ці відкладення можуть сколихнутися та спричинити вторинні забруднення. Тобто мова про хронічне “захворювання”.

Але і це не все. В акваторії залишається пластикове, будівельне сміття, присутність якого значно впливає на стан живих організмів. Зокрема, на зоопланктон, який, повторюся, є кормовою базою для багатьох видів риб. Поглинаючи мікропластик, зоопланктон втрачає здатність до розмноження, а отже – скорочується кормова база. І це стосується не лише України. Адже так звана основна чорноморська берегова течія спрямована проти годинникової стрілки – від Криму у напрямку Румунії, Болгарії, Туреччини – катастрофа “відгукнеться” і на їхніх територіях.

фото Владислава Балінського

Ви сказали, ртуть, солі важких металів мають накопичувальну властивість – акумулюються в організмі. А скільки років вони можуть зберігатись у воді?

На жаль, йдеться про неоглядне майбутнє. У водоймищах отрути накопичуються у відкладеннях і можуть “спати” до початку якогось струсу (течії, шторму), після якого можуть почати рух та піднятися на поверхню. Тому Одеська затока, Дніпро-Бузький лиман відтепер мають бути під постійним наглядом профільних фахівців. Потрібно заміряти рівень вмісту важких металів та інших отрут – у планктоні, рибах, ракоподібних, молюсках. І це, швидше за все, назавжди.

Також у море потрапили сотні тонн нафтопродуктів – у зоні затоплення опинилися автозаправні станції, місткості з нафтою…

У воді навіть відносно невелика кількість нафтопродуктів накриває величезну площу – на поверхні утворюється так званий мономолекулярний шар – плівка завтовшки в одну молекулу. Такі явища інтерференції ви, напевно, спостерігали – веселку на поверхні калюжі. Причина появи такої “краси” – всього пара крапель бензину чи машинного мастила. Плівка перешкоджає надходженню кисню та сприяє заморним процесам, але процес біорозкладання нафтопродуктів у воді відбувається значно швидше, ніж у ґрунті.

Один із таких страшних випадків мав місце 9 лютого – армія РФ завдала удару безпілотниками по нафтобазі у передмісті Харкова – спалахнула масштабна пожежа, загинула багатодітна родина. З пошкоджених резервуарів, де було близько 3,8 тисяч тонн бензину і дизпалива, нафтопродукти потрапили в річку, на ґрунт. За даними місцевої влади, забруднено понад 10 тисяч квадратних метрів території.

Зараз встановлюють масштаб цього екоциду, не виключено мор риби, випадання кислотних опадів… Забруднення нафтопродуктами – один із найнебезпечніших видів впливу на навколишнє середовище. Через низку особливостей свого складу нафта та нафтопродукти дуже довго зберігаються у ґрунті, викликають деградацію землі й, знову-таки, проникають у “харчові ланцюжки”.

фото Владислава Балінського

Особливо рухливі та токсичні нафтопродукти легкої фракції – зокрема, бензин. Вони мігрують ґрунтом, водоносним горизонтом, значно розширюючи ареал первинного забруднення. Тяжкі фракції (наприклад, мазут) створюють поверхневу бітумну кірку, яка перекриває доступ до ґрунту води та повітря. Тобто, за таких забруднень порушуються структурні та функціональні властивості екосистеми, знижується продуктивність землі, змінюються її фізико-хімічні, біологічні властивості.

Нещодавно, 15 лютого, після чергового масованого удару, який РФ завдала по Україні, під Києвом виявили величезну вирву, яку, можливо, залишила північнокорейська ракета KN-24. Як впливають такі удари на ґрунт?

Родючий шар ґрунту – складна структура. Вона складається з органіки (гумусу) та живих організмів – комах, черв’яків, ракоподібних, бактерій, грибів. Все це під час вибухів гине. По-перше, від вибухів утворюються глибокі рани у вигляді вирв, які руйнують поверхневий захисний шар багаторічних рослин та ґрунтовий біоценоз. По-друге, відбувається зараження стійкими отрутами – тими самими, що мають властивість накопичуватися. Тобто до понівеченої землі потрапляють кислоти, які утворюються при взаємодії продуктів горіння з водою. Вплив температури та кислот призводить до “вигоряння” родючого шару, зміни структури ґрунту. Загибель живих організмів та зникнення дернового шару спричиняють інші зміни – стократне зростання водної ерозії, замулювання річечок, частина яких просто зникне. Як наслідок, ґрунти деградують.

Тобто порушується водний баланс, що призводить до опустелювання?

Саме так. Плюс є таке поняття – вітрова ерозія ґрунту. Вона виникає, коли пориви вітру підіймають із поверхні землі дрібні частки й переносять їх на великі відстані. Товщина шару, що знімається, і швидкість ерозії залежать від сили вітру, вологості та структури ґрунту, а також наявності дернового захисту. Потужні бурі можуть переносити пил за тисячі кілометрів і перетворювати оазис на пустелю.

Уявляєте скільки загроз для аграрного сектору та природи України. Плюс – мінування територій, уламки різних снарядів. А це сотні тисяч тонн токсичних матеріалів – алюмінію, свинцю, міді та іншого.

Хлопчик тримає тваринку, яку прибило до Одеси з Нижньодніпровського заповідника / фото Владислава Балінського

Відомо, що проти ЗСУ застосовують заборонену Женевською конвенцією хімічну зброю, зокрема, хлорацетофенон. Що відомо про його вплив на екологію?

Це речовина подразнюючої дії, вона дуже токсична, отруйна. Впливає на слизові оболонки, викликає опіки, на тілі з’являються виразки. Вплив на довкілля залежить від концентрації, пори року. Однак вона дуже нестійка, тому втрачає свої токсичні властивості за лічені години.

Під час боїв за Авдіївку росіяни застосували, зокрема, фосфорні снаряди, через які сталося загоряння цистерн із мазутом. Кажуть, отруйний смог поширився величезною територією.

Це страшна зброя! Частки фосфору розжарюються до 1000 градусів за Цельсієм, площа ураження – дуже велика, вигоряє все живе, навіть родючий шар ґрунту з усіма живими організмами. Білий фосфор – отрута, смертельна доза для людини – до 150 міліграм. Земля, повітря значно забруднюються, випадають кислотні опади. Фосфорні сполуки, продукти їх горіння при потраплянні в ґрунт утворюють солі, які посилюють міграцію отрут навіть на місцевість, де бойові дії не проводилися.

Як загалом впливають на атмосферу військові дії в Україні – обстріли, вибухи, пожежі?

У природі, як і в людському організмі, робота кожного органу залежить від здоров’я іншого. Техніка, що палає, ліси й нафтобази, численні вибухи та вітрова ерозія ведуть до зменшення прозорості атмосфери та зниження здатності поверхні відбивати світло (альбедо). Ознаки цих процесів можна спостерігати вже зараз.

Так, жителі навіть тилових міст, скажімо, Одеси, звернули увагу на надзвичайно яскраві заходи сонця. Краєвид зачаровує – червоні, помаранчеві, малинові кольори переплітаються наймістичнішим чином. Люди радіють, роблять селфі… Однак ця краса викликана викидами в атмосферу сотень тисяч тонн частинок пилу, ґрунту, сажі, які “заломлюють” сонячні промені, надаючи небу фантастичного вигляду.

Тобто немає приводу радіти цій красі?

Абсолютно. Природа цієї краси безпосередньо пов’язана з вибухами, горінням, виділенням великої кількості забруднювачів, у тому числі сажі, та ерозійними процесами. Вона, умовно кажучи, в атмосфері утворює свого роду чорний прошарок, який розігрівається, поглинаючи сонячне світло. Парникові гази в порівнянні з подібними процесами – “дитячий белькіт на галявині”. Хоча виділення CO2 (вуглекислий газ, який низка вчених вважають головним винуватцем глобального потепління – УНІАН) значно збільшується внаслідок пожеж та інших факторів війни.

За таким же принципом реагує на літнє сонце білий та чорний одяг: перший – відбиває промені та рятує від спеки, а інший його посилює?

Так і є. Ба більше, сажа, яка підіймається в атмосферу, ще й осідає на різні поверхні – рослини, дахи будинків, тротуари, сніг… Та й це ще не все. Частинки пилу, гару можуть переноситися вітром на величезні відстані, осідати на полярні “шапки”, прискорюючи танення льодовиків. Що ми отримуємо? Внаслідок військових дій значно прискорюються локальні процеси потепління, що позначається і на кліматі планети загалом.

фото Владислава Балінського

Чи правильно говорити, що війна, яку РФ розпочала проти України, впливає на клімат й інших країн?

Безперечно. Адже зараз “включилися” глобальні механізми, які через війну впливають на природу в десятки разів сильніше. Це складні, небезпечні процеси, які мають бути у полі зору вчених-кліматологів усього цивілізованого світу. Для розуміння – залежно від напряму вітру, згубного, токсичного впливу можуть зазнати будь-які території – окрім найближчих до України сусідів, ними можуть бути Туреччина та Скандинавські країни. Також частки сажі та пилу при потраплянні у верхні шари атмосфери переносяться на тисячі кілометрів.

Чи можемо ми сподіватися, що після закінчення війни природа відновиться самостійно?

Якщо прибрати першопричину – війну, а разом із нею вибухи, пожежі, то викиди (сажа та інше) поступово осядуть, проллються у вигляді опадів. Потраплять у ґрунт, у водойми й почнуть працювати природні механізми стабілізації – природа спробує виправити те, що накоїла людина. Але не все можна повернути у довоєнний період.

Заміновані території, зруйновані ландшафти, деградовані ґрунти, вирви – велика проблема. Ймовірно, потім землю доведеться очищати від великих уламків, розрівнювати та засівати насінням рослин. У тому числі приділяти увагу відновленню лісів, полезахисних лісопосадок, щоб захистити територію від вітрової ерозії та сприяти відновленню родючих властивостей ґрунту… У будь-якому разі про впорядкування орних земель і природних ландшафтів можна говорити лише після їх очищення від мін, що не розірвалися, снарядів, уламків. Це – мільйони гектарів сільськогосподарських земель та близько 40 відсотків природно-заповідного фонду України.

Тому вже сьогодні потрібно розуміти, який є план дій щодо відновлення нашої природи та дотримуватися його. Дуже важливо привести природоохоронне законодавство України відповідно до інтеграційних директив ЄС. Ратифікувати закон про Смарагдову мережу (територію загальноєвропейського природоохоронного значення – УНІАН) та збільшити кількість заповідних площ, що охороняються, хоча б до мінімального європейського рівня.

Біологічні системи, звичайно, здатні до самовідновлення. Але є умова – це відбувається, якщо вплив на систему не перевищив її можливостей щодо відновлення. Можливо, після цієї війни на “лікування” української землі підуть сотні років і не факт, що всі рани загояться.

Що таке горіння? Значення слова, суть хімічного процесу

Тут читач знайде відповідь на питання про те, що таке горіння. У цій статті ми розглянемо цей процес, ознайомимося з характеристиками і класифікацією, вивчимо історичні відомості і визначимо місце в природі і житті людини. Також приділимо увагу конкретним параметрам для певних видів горіння.

• Введення
• Загальна інформація
• Історичні факти
• Класифікаційні дані
• Полум ‘я
• Теорія горіння
• Гетерогенність
• Тверде паливо
• Загальні дані про згоряння твердого палива
• Повільний тип горіння
• Твердофазний тип горіння
• Інформація про слово
• Підбиваючи підсумки

Введення

Коли людина чує слово “” горіння “”, швидше за все, в її уяві виникає образ полум ‘я, який охоплює що-небудь. Цей процес має історично, навіть еволюційно, величезне значення для людини.

Горіння – хімічні процес, під час якого вихідний ряд речовин перетворюється на продукт згоряння. Це екзотермічний тип реакції, при якій інтенсивно виділяється тепло. Енергетичні ресурси, запасені в речовинах, що беруть участь у процесі горіння, можуть виділятися, приймати вид випромінювання світла.

Загальна інформація

Відповівши на питання про те, що таке горіння, людина змогла зробити його головним ресурсом, з якого ми досі черпаємо енергію. Близько 90% всіх енергетичних ресурсів, вироблених на Землі людьми, випадають на процеси спалювання викопних видів палива. Однак в осяжному майбутньому (приблизно до 2040 року) цей показник знизиться на 10%. Це пов ‘язано з виснаженням ресурсів Землі, які не підлягають відновленню, а також забрудненням світу, явищем глобального потепління.

Горіння – хімічний процес, що зазвичай йде шляхом розгалужено-ланцюгового механізму. Тут прогресує самостійне прискорення завдяки теплу, яке виділяється в ході реакцій. Особливостями, які виділяють горіння, можна вважати наявність великих показників виділення тепла і потребу у відносно величезних ресурсах, необхідних для активації реакції. Ці два фактори безпосередньо впливають на швидкість, при якій вона буде проходити.

Історичні факти

Кисень був відкритий в перших роках 1770-х. Здійснили відкриття К. Шееле і Дж. Пристлі. До цієї події існувала теорія флогістона, яка стверджувала, що тіла, що піддаються процесу горіння, володіють особливим початком “флогістоном”. Через п ‘ять років – в 1775 р., Лавуазьє довів, що горюча речовина не володіє такими елементами, а тільки приєднує до себе кисневі молекули, що черпаються з повітря.

Буркеном і Шуманном в 1928 році було розглянуто завдання про явище дифузійного полум ‘я. Вони показали, що при наявності швидкості згоряння речовин, що беруть участь у реакції, вище швидкості підведення реагентів, що поставляються дифузією, зона горіння стає тонкою до нескінченності. Це означає, що в такій області процесів відбувається автоматичне встановлення стехіометричного співвідношення між речовинами, що відповідають за окислення, і горючими матеріалами. Максимальні температурні показники наближаються до адіабатичних.

Теорія горіння у своєму сучасному вигляді почалася з праць Н.М. Семенова, який вивчав явище теплового вибуху. Це сталося 1920 року. Через вісімнадцять років, в 1938 році, Д.А. Франком-Кам ‘янецьким була розвинена теорія теплових вибухів.

Вже в 1940 році була розвинена загальна теорія детонації – ZND. Її засновником вважається Я.Б. Зельдович. Назва походить від імен З. Неймана, Дерінга і, власне, Зельдовича. Це пов ‘язано з тим, що незалежно один від одного дослідники прийшли до схожих підсумків і висновків на основі своїх експериментів і обчислень.

Класифікаційні дані

Сутність процесу горіння дозволяє класифікувати його відповідно до певних параметрів. Наприклад, залежно від швидкості згоряння речовин, його ділять на детонацію і дефлаграцію. Останнє буває ламінарним і турбулентним. Детонація – тільки турбулентна.

Якщо газ – це вихідний і основний компонент суміші, яка горить, то реакцію можна назвати гомогенною. Цей процес характеризується взаємодією окислювача і горючої речовини в газофазному горінні. Поділ горючих речовин і їх поступове злиття, що викликає розглянутий процес, називають дифузією. Гетерогенної можна назвати реакцію, в якій окислювачі і пальне мають різне положення фази. Крім перерахованого вище, виділяють: процес тління, безпламінне, холоднопламінне і (термо) ядерне горіння.

Полум ‘я

Відповідаючи на питання про те, що таке горіння, людина змогла виділити в ньому явище полум ‘я, яке являє собою зону, що випромінює світло і утворюється в ході реакцій горіння. Її температурні показники визначаються складом сумішей та умовами, за яких протікає процес. Згоряння природних газів дозволяє розганяти температуру до двох тисяч кельвінів і вище.

Полум ‘я багатьох видів палива, заснованих на вуглеводнях, має здатність до взаємодії з електромагнітними полями. Це обумовлюється наявністю власних частинок у зарядженому стані. За допомогою проведення експериментів було доведено, що кількість іонів у полум ‘ї може перевищувати в шість порядків концентрацію аніонів і катіонів у процесах чистої термічної іонізації. Головний механізм, що відповідає за освіту іонів, – хемоіонізація. Це складний фізико-хімічний процес, який перетворює вихідні на продукти згоряння. Під час екзотермічної реакції виділяється велика кількість тепла.

Теорія горіння

Суть процесу горіння, незважаючи на великий практичний досвід і застосування, досліджувалася протягом багатьох років і залишається однією з найскладніших загадок людства. Наука, що вивчає явище горіння, є міждисциплінарною і розташовується на стику газодинаміки, хімічної термодинаміки, химкінетики, молекулярної та хімічної фізики, а також матеріалознавства і моделювання з використанням комп ‘ютерних технологій.

Розгляньмо такі положення теорії горіння: повноту згоряння і його термодинамічний механізм. Положення повноти згоряння включає інформацію про те, що вихідні компоненти горючих сумішей характеризуються молярною і масовою часткою елемента, а також початковими показниками тиску і температури. Підібравши речовину, здатну в ході згоряння і окислення повністю перетворитися на продукт розглянутого явища, можна отримати стехіометричну реакцію. Суміш, що має надлишок пальної речовини, що не може повністю розкластися через брак окислювачів, іменується багатою. Речовину з нестачею паливного ресурсу називають бідною.

Термодинамічні дані дозволяють нам стверджувати, що горіння, що протікає адіабатичним шляхом при наявності постійного показника обсягу, збереже повну енергію внутрішньої системи. Якщо є постійний тиск, то спостерігається ентальпія структурних компонентів. Умови, за яких протікає адіабатичний тиск, практично застосовуються і реалізуються в полум ‘ї, що поширюється вільними шляхами. При цьому розрахунком тепловтрати нехтують.

Гетерогенність

Гетерогенні процеси спостерігаються у випадку, коли взаємодіють кілька фаз (від двох). Це можуть бути гази і рідини. Таке ж явище можна відстежувати в “території” межі поділу між фазами. У термінології це слово використовують для опису процесів горіння, в яких окислювальна і горюча речовина перебувають у різних станах фази. Сюди відноситься навіть випаровування палива, що відбувається в газовій формі. Яскравим прикладом може послужити взаємодія вугілля і кисню, що міститься в повітрі. В ході цього утворюється чадний газ, який може піддаватися подальшому згорянню в стані газу і перетворюватися на CO2.

Тверде паливо

Що таке горіння твердого палива? Найчастіше це процес окислення речовин, що використовуються в різних снарядах і патронах. Наприклад, це може бути артилерійський або реактивний снаряд. Інше застосування знаходить себе в конструюванні та експлуатації міжконтинентальних ракет балістичного типу. Багаторазові шатли виводяться на орбіту Землі за допомогою застосування прискорювачів, заснованих на твердому паливі.

Ті речовини, що використовуються в якості палива для ракет, діляться на дві форми: сумішеву і балістичну. У першому випадку поділ пального речовини та окислювача не спостерігається, а згоряння відбувається післяйним способом. Їх називають гомогенним порохом. Головний компонент – це нітроцелюлоза, яку видобувають шляхом желатинізації в товщі нітрогліцерину.

Загальні дані про згоряння твердого палива

Процес розкладання пороху включає в себе кілька етапів, які відрізняються типом екзотермічної реакції, а саме проходять у двох фазах газу та конденсації. Проведення дослідів з горінням балістичних порохів в просторі вакууму і при показнику тиску нижче двох мм.рт.ст. показало, що екзотермічні реакції відбуваються лише в приповерхневому рівні фази конденсації. При діапазоні тиску від п ‘яти до двадцяти мм.рт.ст. можна побачити полум’ я, але помітне тільки в темряві, а реакції протікають в газовому етапі.

Повільний тип горіння

Процесам горіння властива наявність тління, яке є його повільною формою. Підтримка такого явища здійснюється завдяки теплу, що виділяється в ході взаємодії O2 і гарячого з ‘єднання в конденсованій формі, а реакції протікають на її поверхні і піддаються акумулюванню. Типова ситуація, при якій спостерігається дане явище, – це тління сигарети. Тут можна спостерігати повільне поширення вздовж матеріалу. Брак висоти температури обумовлює відсутність газофазного полум ‘я, а в ході великої втрати тепла сигарета починає гаснути. Найчастіше тління можна спостерігати в пористому або волокнистому ряді речовин.

Твердофазний тип горіння

Існує явище, яке можна спостерігати в порошках неорганічної та органічної природи. Воно характеризується автоволновой екзотермічною реакцією, в ході якої помітне виділення газу не спостерігається, але утворюються продукти в конденсованій формі. Однак це кінцевий результат реакції, а в проміжках між фазами відстежується створення газів або рідин.

Самостійно розповсюджуваний високотемпáний синтез на практиці ґрунтується саме на безгазовому або твердопламаному горінні. Нижче розповімо про те, як охарактеризувати слово “” горіння “”.

Інформація про слово

Розбір слова “” горіння “” за складом показує нам, що воно утворюється за допомогою:

Це три складених елементи, які включені в загальну структуру терміну.

Щоб відповісти на запитання про те, як пишеться слово “” горіння “”, достатньо вголос сказати його. Вимовляння слова збігається з правописом. Гласними літерами, що утворюють цю мовну одиницю, є: “” о “”, “” і “”, “” е “”. Наголоси ставимо на першу “е” “. Перевірочне слово у “” горіння “” відсутнє, проте можна визначити правильність написання шляхом чергування гласних “” а “” і “о” “. Їх варіювання підпорядковується правилам правопису коріння “” гір “” і “” гар “”.

Підбиваючи підсумки

Аналізуючи отриману інформацію, скажімо, що слово “” горіння “” означає хімічний процес, взаємопов ‘язаний з фізичними явищами. Він є головним джерелом енергії для всього населення планети і ґрунтується на спалюванні різного виду палив. Включає в себе безліч різновидів і має величезне значення для людей. Горіння відігравало важливу роль в історії розвитку людства, а детальне вивчення його дозволило стрімко зростати технологічному процесу.

Вивченням даного процесу займалося величезне безліч вчених, а на досягнення, систематизацію та узагальнення всієї інформації пішла величезна кількість часу. Найбільші уми різних епох і поколінь зробили цінні вклади в загальний розвиток теорії горіння. Однокорінні з “” горінням “” слова – це: гірко, гори, горе, пригоріти та інше. Найчастіше гласна “о” “пишеться докорінно тоді, коли на неї не падає наголоси.