Зміст:

§ 15. Природа і населення Південного Дворіччя

У горах Вірменії беруть початок дві річки: Євфрат, і Тигр. Вони течуть на південний схід і впадають у Перську затоку. Країну, яка в давнину була розташована в середній і нижній течії цих двох річок, називають Дворіччям. Греки називали її Месопотамія, що їхньою мовою означає Межиріччя. За природними умовами Дворіччя поділяють на Північне (тобто Верхнє) та Південне (або Нижнє) Дворіччя.

Південне Дворіччя – це зона пустельного клімату. Влітку надто жарко: спека сягала 50 °С у затінку, а засуха тривала по 7-8 місяців. Нерідко піщані й пилові бурі вкривали пилом навколишні поля й гаї. Узимку (3-4 місяці) ураганні зливи перетворювали низини в непрохідні болота. Вони кишіли різноманітними комахами, які розносили чимало хвороб. Таким чином, у найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей. Перші поселенці, мабуть, прибули сюди не добровільно, а гнані тяжкою необхідністю (нестачею харчів та натиском вороже налаштованих сусідів).

Люди оселялися на цій негостинній землі лише завдяки двом річкам – Тигру та Євфрату, які несли в пустелю таку життєдайну вологу. У давнину вони текли майже паралельно, тому їх називали ріками-близнюками. Розливи Євфрату і Тигру не такі, як Нілу, а короткі, бурхливі і часто несподівані. Тому люди, які жили тут, перебували в постійному страху перед повінню. Тож не дивно, що саме у Дворіччі виник міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все на Землі. Втім, коли вода поступово спадала, то залишався товстий шар масного мулу. Цей наносний ґрунт вельми родючий.

• Обговоріть у класі!

Як мешканцям Південного Дворіччя вдалося створити умови для значного розвитку хліборобства і тваринництва, процвітання всієї країни?

2. Як природа вплинула на заняття жителів Південного Дворіччя?

У V-IV тис. до н. е. на півдні Дворіччя, у районі Перської затоки оселилися шумери. Ця країна називалася Шумер. У ІІІ тис. до н. е на північ від шумерів оселилились аккадці. Їхня держава називалась Аккад.

Основними заняттями населення Південного Дворіччя в V-IV тис. до н. е. були землеробство та скотарство. Природа створила сприятливі умови для полювання та рибальства. Річки, озера й Перська затока кишіли рибою. У заростях очерету гніздилися водоплавні птахи. Із сусідніх степів заходили дикі бики, газелі та дрібна дичина, були також небезпечні хижаки – леви.

Поселення давніх шумерів (сучасний малюнок). Поселення будували по берегах річок. Для худоби споруджували стійла з плетених циновок

Каменю, металів і лісу в Південному Дворіччі не було. На місці вдосталь було лише глини й очерету, які широко використовувалися в повсякденному житті. Тому спочатку житла плели з очерету й обмазували глиною.

Найбільше багатство Південного Дворіччя – це земля. Родючі ґрунти давали великі врожаї. Однак займатися хліборобством у несприятливих природних умовах було важко. На півночі, в Аккаді, не вистачало води для зрошення. А на півдні, в Шумері, навпаки, часто відбувалися повені, тож місцевість була заболочена. Але люди не відступали перед труднощами. Вони будували канали для зрошення полів та осушення боліт. Споруджували штучні насипи, дамби і водойми, насипали цілі пагорби, на яких виникали міста.

Місто-держава Урук (сучасна художня реконструкція)

Наполеглива праця населення Південного Дворіччя перетворила цю річкову долину в квітучу країну, де збирали великі врожаї зерна, овочів і фруктів. Земля давала більше продуктів, ніж потрібно було для сім’ї землероба. У громадах з’явилася можливість утримувати спільним коштом певні суспільні прошарки, які могли професійно присвятити себе справам управління, релігійного культу, війни. Почали виникати перші державні утворення на чолі з правителем, на службі в якого були чиновники та армія.

3. Що таке міста-держави? Яким було господарство Південного Дворіччя в ІV-ІІІ тис. до н. е.?

Шумери й аккадці заснували багато міст – Ур, Урук, Лагаш, Аккад, Ашшур та ін. Кожне місто було столицею невеликої держави, до якої входили саме місто та міська округа. Таке невелике державне утворення історики називають місто-держава. Кожне з них мало свої закони, казну, органи управління і військо. Очолював місто-державу володар, якого називали лугаль («велика людина») або енсі («пан, що кладе наріжний камінь»).

• Працюймо в парі!

Порівняйте, що було спільного в господарствах Єгипту та Південного Дворіччя?

Місто-держава – держава, яка складається з одного міста та навколишньої території.

Статуя царя Гудеа – правителя міста Лагаш

Будівельним матеріалом у Дворіччі була глина, з неї робили цеглу і будували все – житлові будинки, храми, палаци. У Дворіччі було мало палива. Тому цеглу не обпалювали, а просто сушили на сонці. Але необпалена цегла нетривка, легко руйнується. Через це міську стіну будували такої товщини, щоб зверху по ній міг проїхати віз. У побудованих з такої цегли будинках улітку було прохолодно, а взимку – тепло.

Розгляньте «Штандарт миру та війни з міста Ур» (середина III тис. до н. е.). Поміркуйте, чому він отримав таку назву. Яку інформацію про спосіб життя в Південному Дворіччі можна довідатися з нього?

У Дворіччі вирощували зернові культури – просо, ячмінь, пшеницю, які давали високі врожаї двічі на рік. Садили також овочі – часник, цибулю, огірки, горох тощо. Основним плодовим деревом Дворіччя була фінікова пальма. Її називали «деревом життя». З фініків виготовляли різні солодощі й борошно, кісточки використовували як паливо, з волокон кори плели мотузки й кошики. Вирощували також яблуні, гранатове дерево.

Для допитливих!

Розгляньте 3-D реконструкції міст Південного Дворіччя. Опишіть свої враження.

Місцеві хлібороби винайшли плуг, яким було зручно орати ґрунт. Шумери розводили дрібну та велику рогату худобу, домашню птицю. Під час оранки у плуг запрягали биків та ослів, з їхньою допомогою також молотили хліб.

У містах працювали вмілі ремісники: будівельники, теслярі, суднобудівники, гончарі, чинбарі та ін. Майже все у Дворіччі робили з глини: винні бочки, посуд, дитячі іграшки, серпи з кам’яними зубцями, цвяхи, труби і навіть домовини. Саме тут уперше з’явилися глиняні конверти, у які вкладали глиняні листи. У III тис. до н. е. ремісники почали виробляти з бронзи знаряддя праці та зброю.

Міста були центрами жвавої торгівлі й обміну. Жителі Дворіччя обмінювали в інших народів зерно, вовну, тканини та фініки на дерево, будівельний камінь і метали.

4. Як і на чому писали у Дворіччі?

Для ділового листування потрібен був простий та дешевий матеріал. Але папірус на берегах Євфрату й Тигру не ріс. Жителі Дворіччя навчилися писати гострою паличкою на маленьких плитках-табличках з вогкої глини. Якщо документ був важливим, то табличку висушували на сонці або випалювали. Після цього її можна було зберігати дуже довго. Чимало таких табличок збереглося до наших днів.

• Працюймо в парі!

Порівняйте писемність Стародавнього Єгипту і Дворіччя. У чому полягає відмінність?

Спочатку у Дворіччі, як і в Єгипті, «писали» малюнками. Але на вогкій глині важко намалювати складний знак чи літеру, це вимагало багато часу. Можна було тільки витискувати окремі рисочки – клинці. Тому писемність жителів Стародавнього Дворіччя називають клинописом. Кожний знак складався з кількох клинців. Він позначав або окремий склад, або ціле слово, як і єгипетський ієрогліф. Загалом було вироблено близько тисячі таких знаків. Виникнувши в Південному Дворіччі, клинопис дуже швидко поширився серед народів Передньої Азії.

Клинопис – тип письма жителів Дворіччя, у якому кожний знак складався з кількох клинців. Він позначав або окремий склад, або ціле слово, як і єгипетський ієрогліф.

Як писали клинописом

5. Де і як навчалися ваші ровесники в Дворіччі?

Ознайомтеся відповідним матеріалом за QR-кодом. Порівняйте сучасну школу зі школою Дворіччя. Що між ними спільного, а що відмінного?

ПЕРЕВІРТЕ ЗАСВОЄНЕ НА УРОЦІ

1. Які великі річки протікають територією Дворіччя?
2. У якому тисячолітті у Дворіччі оселилися шумери та аккадці?
3. Як називається писемність жителів Стародавнього Дворіччя?

1. Як природні умови впливали на спосіб життя населення Дворіччя?
2. Поясніть, що таке місто-держава.
3. Поміркуйте, чому знаки для письма у Дворіччі складалися з клинців, а не ієрогліфів.
4. Який матеріал був найпоширеніший у Дворіччі? Наведіть приклади його використання.

1. Опишіть способи боротьби людей з несприятливими природними умовами в Єгипті і Південному Дворіччі. Що було спільного, а що відмінного в господарстві обох країн?
2. Порівняйте писемність жителів Південного Дворіччя з писемністю єгиптян. Що в них було спільного, а що відмінного?

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

1. Висловіть судження, чому у Дворіччі виникла не єдина держава, як у Єгипті, а міста-держави.
2. Уявіть, що за допомогою машини часу ви перенеслися до Південного Дворіччя. Вам вдалося побувати у місцевій школі. Складіть розповідь про те, як минув цей день. Опишіть свої враження.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СУЧАСНІСТЮ

Поміркуйте, чому лише об’єднавшись у громади, люди могли перетворити Південне Дворіччя у квітучу країну, де збирали великі врожаї зерна, овочів і фруктів. Висловіть судження про роль громад у суспільстві та житті окремої людини. Які потреби задовольняє людина через громаду?

Для допитливих!

Релігійні вірування давніх мешканців Дворіччя

Наукові досягнення мешканців Дворіччя

Як раніше називалося місто Сніжинськ

При оплаті замовлення банківською картою, обробка платежу (включаючи введення номера карти) відбувається на захищеній сторінці процессинговой системи. Це означає, що ваші конфіденційні дані (реквізити карти, реєстраційні дані та ін.) Не надходять до нас, їх обробка повністю захищена і ніхто не може отримати персональні і банківські дані клієнта.

При роботі з картковими даними застосовується стандарт захисту інформації, розроблений міжнародними платіжними системами Visa та MasterCard – Payment Card Industry Data Security Standard (PCI DSS), що забезпечує безпечну обробку реквізитів Банківської карти Власника. Застосовувана технологія передачі даних гарантує безпеку по операціях з банківськими картами шляхом використання протоколів Secure Sockets Layer (SSL).

Ми використовуємо cookies, щоб проаналізувати та покращити роботу нашого сайту, персоналізувати рекламу. Продовжуючи відвідування сайту, ви надаєте згоду на використання cookies та погоджуєтесь з Політикою конфіденційності.

Історичні міста України: 19 найцікавіших

Історія України пишеться тисячоліттями. Її переказують літописи, фольклор та легенди, вона вимурувана в камені. На жаль, через численні війни, переділ влади та окупацію багато історичних джерел та древніх артефактів знищено. Проте подекуди є німі свідки тих славних подій, і їхні могутні мури бережуть героїчну славу. Мова про найстаріші, найбільш цінні в історичному плані міста України, які існують вже багато століть. Їх населяли древні племена, засновували князі, розбудовували шляхтичі, відвойовували козацькі війська, утверджували незалежність новітні політичні діячі.

Подаємо добірку цінних історичних міст України за епохами та історичними подіями, які пережили ці поселення.

Античні міста

Білгород-Дністровський (Тіра)

У 6 столітті до нашої ери на березі Дністровського лиману греки заснували античне поселення Тіра (від давньої назви Дністра Тірас), на місці якого зараз розташований Білгород-Дністровський. Про нього згадували античні історики Пліній, Геродот. Розквіту місто-держава зазнало у 6–3 століттях до нашої ери. Згодом, у 8 столітті, цю територію населили тиверці, які створили своє місто. І вже за часів Київської Русі його почали називати Білгородом. Морське поселення постійно переходило у власність різним народам. У 14 столітті тут збудували міцну фортецю, яка вистояла до наших днів. У часи турецького панування місто називалося Аккерман, його неодноразово штурмували козаки. З 1944 року місто носить назву Білгород-Дністровський.

Джерело фото: bilgorod-d.org.ua.

Що оглянути:

руїни античного міста Тіра;
«Скіфську могилу» – підкурганний склеп з нерозгаданими орнаментами 4–3 століть до н. е.;
Аккерманську фортецю;
вірменську церкву Успіння Пречистої Богородиці (14 століття);
грецьку церкву Іоанна Предтечі (13–16 століття);
синагогу в російському архітектурному стилі (з «кокошником»).

Де зупинитися: у приморському місті є великий вибір місць для відпочинку. Вибирайте той готель, що підійде найкраще.

Буша

У селі Буша на Вінниччині віднайшли дохристиянський скельний храм, який датують першими століттями нашої ери. Його кам’яні стіни зображають барельєф із тваринами та іншими, досі не розгаданими символами. Ймовірно, це було місце жертвоприношення, а пізніше його пристосували і для християнських потреб, бо як священне місце воно використовувалося до 16 століття. Вчені віднайшли пам’ятки археології 3 тисячоліття до нашої ери, є трипільські, скіфські артефакти та знахідки часів палеоліту. На початку нової ери тут було місто Антаварія, назва якого походить від антів – праслов’ян. У Середньовіччі поселення мало назву Краснопіль.

Відбувалися історичні події у Буші і в пізніші століття. У 1617 році там була велика битва між військами Речі Постолитої та Іскандера-паші, яка закінчилася Бушанським мирним договором. За ним на кілька років вдалося призупинити війни з татарами. А вже у 1654 році польське військо воювало з козаками. У березні козакам вдалося розбити польське військо. Проте у листопаді поляки взяли місто в облогу. Коли замок майже захопили, вдова козацького сотника підпалила пороховий погріб. Все місто опинилося у вогні, загинули 16 тисяч мешканців. Історію древного містечка тепер береже і розповідає про неї туристам історико-культурний заповідник.

Що оглянути:

Де зупинитися: у Буші є багато садиб, в яких можна оселитися на кілька днів і поєднувати огляд місцевих пам’яток з відпочинком на природі.

Давні слов’яни

Стільсько

Засноване у 7 столітті середньовічне городище було столицею Білої Хорватії, держави слов’янських племен хорватів. Їхні сліди збереглися у селах Стільсько, Дуброва та Ілів Миколаївського району на Львівщині. Археологи з’ясували, що площа міста була понад 250 га, а протяжність оборонного муру – 10 км. Населення становило близько 45 тисяч мешканців. У скелях є залишки місця жертвоприношень давніх слов’ян. Згодом язичників витіснили монахи, які поселялися у печерах. Зараз місцеві мешканці використовують їх як погреби для зберігання продуктів.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

печери;
храм Сонця (скеля Дірявець) у селі Дуброва;
печеру Лоно Матері в с. Ілів. Колись тут поклонялися богині Мокоші;
грот неандертальців біля с. Прийма, де знайшли кістяк первісної людини.

Де зупинитися: у самому селі немає готелів, однак можна поселитися неподалік.

Коростень

Іскоростень був столицею слов’янського племені древлян. Місто на ріці Уж заснували у 8 столітті. Найвідоміша в історії подія, пов’язана з містом, – спалення його київською княгинею. Князя Ігоря, який брав з міста велику данину, непокірні древляни вбили. А потім за нього прийшла помститися його дружина княгиня Ольга, яка спалила Іскоростень. Після цього місто стало частиною Київської Русі.

Що оглянути:

парк «Древлянський», тут встановлені пам’ятники найвідомішим в історії князям, пов’язаним з містом;
військово-історичний комплекс «Скеля». Колишній командний пункт на території Київського військового округу в часи Другої світової війни. Використовується як музей. Тут зберігається найбільша в Україні колекція протигазів, зброя, боєприпаси;
музей порцелянового заводу.

Де зупинитися: у Коростені можна поселитися в готелях у самому місті та неподалік від нього.

Луцьк

Перші поселення на території сучасного центру Волині належали племенам дулібів, які селилися у вигинах річки Стир. Навіть одна з версій про походження назви міста свідчить про запозичення імені вождя дулібів Луки. У письмових джерелах Луцьк (стара назва Лучеськ) вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1085 роком, місто вже тоді було досить розвинуте. Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі. Могутні мури міста стримували агресію кочових племен. Певний час Луцьк був столицею Галицько-Волинського князівства. На території середньовічного замку поховані княжі особи.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

Де зупинитися: обласний центр має великий вибір готелів для туристів.

Київська Русь

Київ

Столиця України є одним з найстаріших міст Європи. За легендою, місто заснував князь Кий разом з братами Щеком і Хоривом і сестрою Либіддю. Одну з таких легенд переказує літописець у «Повісті временних літ» 12 століття. Однак точної дати заснування не зазначено. За висновками археологів, міське поселення на Дніпрових пагорбах почало розвиватися з 5–6 століть. Київ завжди був центром, столицею князівств, держав, які формувались у різні століття. Саме тут охрестили всю Русь. Столиця завжди була центром повстань, революцій і боротьби за незалежність.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

Софію Київську (11 століття);
Золоті ворота – відтворену оборонну в’їзну браму Києва часів Київської Русі;
Києво-Печерську лавру (11 століття);
Видубицький монастир (11 століття).

Де зупинитися: у столиці кожен турист знайде собі готель до смаку.

Любеч

Містечко у Чернігівській області вперше згадується у «Повісті временних літ» під 882 роком. Тоді місто було розвиненим, потужним опорним пунктом на важливих шляхах. Вважається, що тут народився епічний герой Добриня Микитич. У Любечі відбувалися важливі в княжі часи події і бої. Любецький замок приймав з’їзд князів Русі, які домовлялися припинити міжусобиці і об’єднатися для боротьби проти половців. Тут народився засновник Києво-Печерського монастиря Антоній Печерський.

Що оглянути:

Де зупинитися: селище Любеч розташоване за 50 км від обласного Чернігова. Там можна вибрати собі готель.

Чернігів

Археологічні дослідження свідчать, що перші поселення, з яких почав свій розвиток Чернігів, виникли тут у 7 столітті. Це були представники племені сіверян, і тут був один з їхніх центрів. Однак вже як міське поселення Чернігів почав розвиватися в 9 столітті. Перша згадка про Чернігів у «Повісті временних літ» датується 907 роком. У місті збереглося багато давньоруських курганів, які були некрополем дохристиянської Русі. Місто було резиденцією князів, які часто змагалися за нього. У козацькі часи було полковим центром.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

Борисоглібський собор (1123 рік);
Спасо-Преображенський собор (11 століття);
Іллінську церкву (12 століття);
П’ятницьку церкву (12–13 століття);
Успенський собор (12 століття);
курган Чорна могила (10 століття);
будинок полкової канцелярії, дім Лизогуба (кінець 17 століття).

Де зупинитися: у Чернігові є великий вибір місць для відпочинку туристів.

Переяслав-Хмельницький

Перша згадка про Переяслав – 907 рік. Княже місто було місцем битв і резиденцій різних поколінь руських князів, духовний та культурний центр давньої Русі. А в козацькі часи місто стало центром полку. У визвольну війну в Переяславі зберігалася зброя і харчі для війська. Найвідоміша сторінка в історії – Переяславська рада 1654 року, на якій гетьманська старшина на чолі з Хмельницьким присягнула російському царю. Вшановуючи рішення гетьмана, у радянський час до назви міста додали другу частину Хмельницький.

Джерело фото: perejaslav.org.ua.

Що оглянути:

національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», що налічує 25 музеїв;
Успенський собор, збудований на місці Успенської церкви, в якій козаки присягали російському цареві;
церкву Святого Михаїла (18 сторіччя) на місці древньої Михайлівського собору 11 століття;
Вознесенський монастир (16 сторіччя);
музей Шолом-Алейхема, який народився у Переяславі;
Музей трипільської культури.

Де зупинитися: у Переяславі та сусідніх населених пунктах можна вибрати готель до смаку.

Галицько-Волинське князівство

Галич

Місто, яке дало назву цілому регіону України – Галичина. Перша згадка про місто – 899 рік. З 12 століття Галич є центром Галицько-Волинського князівства. Давнє місто розташовувалося на місці теперішнього села Крилос. У Галичі знайшов вічний спочинок князь Ярослав Осмомисл.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

найстарішу в Західній Україні церкву Святого Пантелеймона в c. Шевченковому (1194 рік);
залишки фортифікаційних споруд і фундаменти 13 давніх церков, що увійшли до Національного заповідника«Давній Галич»;
замок 14 століття;
княжу криницю (12 століття);
церкву Різдва Христового (13 століття);
Музей караїмської культури і караїмський цвинтар.

Де зупинитися: Галич розташований за 25 км від Івано-Франківська, де є великий вибір місць для зупинки мандрівників.

Львів

Давній Львів збудував Данило Галицький і назвав на честь свого сина Лева. Місто стало центром Королівства Русі. Перша згадка про нього зафіксована в літописі у 1256 році, хоча є підстави вважати місто значно старішим. Львів завжди був важливим торговельним, культурним і політичним центром. У 20 столітті – столицею ЗУНР. Княжий Львів розбудовувався довкола теперішньої площі Старий Ринок. Тут збереглися храми Івана Хрестителя та Миколая (13–14 століття). Звідси починається найстаріша вулиця міста – Богдана Хмельницького (у 13 столітті це був Волинський шлях).

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

найдавніші храми Івана Хрестителя і Миколая;
готичний костел Марії Сніжної 14 століття;
латинський катедральний собор 14 століття;
Вірменський собор 14 століття;
монастир Святого Онуфрія 13 століття, при ньому у 16 столітті першодрукар Іван Федоров заснував друкарню і видав перші у Східній Європі «Буквар» і «Апостол». Тут він і похований.

Де зупинитися: у туристичному Львові можна вибрати готелі, хостели чи помешкання на будь-який смак.

Белз

Літописне місто Белз зараз є одним з найменших в Україні, а колись було столицею Белзького князівства. Перша згадка про місто зафіксована у «Повісті временних літ» під 1030 роком, хоча відомо, що перші укріплення тут збудував ще князь Володимир у 980-х роках. Це було місто на західних кордонах Русі і торговельних шляхів. З 1170 року місто стає центром князівства і за нього постійно точиться боротьба – руських і литовських князів, польського і угорського королів. У місті збереглася чудотворна ікона «Чорна мадонна» (тепер – Ченстоховська Богоматір), яку сюди привіз князь Лев Данилович.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Місто було одним із центрів хасидизму, його белзьким відгалуженням. Тут рабином був цадик Шолом Роках. До його могили щорічно з’їжджаються хасиди.

Що оглянути:

каплицю-усипальницю Снопковських (1606 рік);
колишній бароковий костел домініканок 17 століття, зараз церква Святого Миколая (УГКЦ);
модерново-готичний костел Святого Миколая і каплицю Святого Валентина початку 20 століття (тепер церква ПЦУ). Розташовані на місці дитинця замку замість дерев’яного костелу, який розібрали;
єврейське кладовище;
ратушу 17 століття, яку перебудували з вежі-дзвіниці та колишнього монастиря домініканців 16 століття;
дерев’яну церкву Святої Параскеви 18 століття;
у передмісті Белза в селі Заболоття є скульптура 18 століття – колона Святого Вінцента.

Де зупинитися: мандрівники до Белза можуть зупинитися у готелях Червонограда.

Збараж

Одне з найбільш укріплених міст Галицько-Волинського князівства Збараж вперше зафіксовано у письмових джерелах за 1211 рік. Замок тут існував вже з 14 століття, однак його кілька разів спалювали та руйнували. Тож фортеця, яка збереглася до наших днів, походить із 17 століття. Вона витримала одну з важливих битв козаків Хмельницького проти польської шляхти, яку очолював польський король Ян ІІ Казимир. Облога Збаража 1649 року лягла в сюжет роману Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем».

Джерело фото: Національний заповідник «Замки Тернопілля».

Що оглянути:

замок (теперішній – 17 століття, перший – 14 століття);
костел Святого Антонія і монастир бернардинів 17–18 століття;
Преображенську церкву (1600 рік). Її збудували на місці колишнього оборонного монастиря 13 століття, який зруйнували татари. Існують перекази, що під час облоги Збаража цій церкві Богдан Хмельницький подарував кілька ікон. Зараз розташована на території с. Залужжя;
барокові церкви 18 століття – Воскресіння і Успіння (колишній костел і монастир тринітарців, які викупляли українців з неволі);
синагогу 16 століття.

Де зупинитися: найближче біля Збаража можна зупинитися в таких готелях.

Олика

Зараз маленьке селище, а колись місто Олика занесене до списку історичних населених місць України. Перша згадка про нього є в Іпатіївському літописі за 1149 рік. За часів Галицько-Волинського князівства біля Олики був укріплений град Чемерин. Литовський гетьман Петро Монтигердович став спонсором будівництва у 1460 році костелу Петра і Павла, який збережений досі. Це найдавніший костел Волині. Згодом місто стало резиденцією Радзивіллів, і ще один костел – Святої Трійці 17 століття – став їхньою родинною усипальницею. Також у 17 столітті в Олиці працювала колегіата, філія Академії Замостя. За часів Другої світової війни Олика стала тимчасовою столицею Другої Речі Посполитої.

Автор фото: Vladimir Shcherbakov.

Що оглянути:

замок Радзивіллів 16 століття;
найстаріший костел Волині Петра і Павла 15 століття;
колегіальний костел Святої Трійці 17 століття – усипальницю Радзивіллів;
Луцьку браму 17 століття – пам’ятку оборонної архітектури;
Стрітенську церкву 18 століття – зразок волинського бароко з 4-метровими в товщині стінами;
дерев’яну православну церкву Святої Трійці 19 століття.

Де зупинитися: біля Олики можна зупинитися у готелях Клевані та Рівного.

Жидачів

Одне з найдавніших міст Прикарпаття, яке спочатку носило назву Удеч, Зудечів та інші 25 назв. Перша письмова згадка про нього в літописі фіксується за 1164 рік. Місто було важливим торговим посередником між Галицько-Волинським князівством, Київською Руссю та причорноморськими містами, а також центром торгівлі сіллю. У 15 столітті стало столицею князя Федора Любартовича. У 1676 році Ян ІІІ Собеський під Жидачевом готувався до бою з турками, який закінчився Журавненським мирним договором і урочистою месою у місцевому костелі. Тут народився видатний український фотограф і кінематографіст Юліан Дорош. А сусіднє село Руда належало українському гетьману Іванові Виговському.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

давньоруське городище, рештки замку 12–14 століть (городище літописного міста Зудичева 9–13 століть);
церкву Воскресіння із чудотворною іконою Жидачівської Оранти 1406 року;
костел 16 століття;
палацовий комплекс графа Скарбка;
каплицю родини Айхенштайнів – всесвітньо відомого теолога Гірша та рабина Айзека Айхенштайнів на місці колишнього кіркуту.

Де зупинитися: у самому райцентрі є готель «Удеч», а ширший вибір місць для зупинки туристів є неподалік.

Гетьманщина

Біла Церква

У письмових джерелах вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1155 роком. Місто почалося з будівництва у 1032 році Ярославом Мудрим фортеці, яка обороняла від ворогів. На Замковій горі була єпископська церква з білого каменю. Вона єдина вціліла після знищення татарами, тому нове відбудоване місто отримало назву Біла Церква. Місто відоме багатьма своїми повстаннями і битвами. Після тривалих воєн з кочівниками білоцерківські міщани повстали проти старости, який скасував у місті Магдебурзьке право. Наприкінці 16 століття тут було селянсько-козацьке повстання проти польських шляхтичів. А в часи визвольної війни Хмельницького Біла Церква була важливим опорним пунктом. Тут гетьман уклав з польським урядом Білоцерківський договір. У битвах в Білій Церкві брали участь війська Івана Сірка, Семена Палія, Пилипа Орлика, гетьманів Брюховецького, Дорошенка, Петлюри та Винниченка. Біла Церква стала символом селянського повстання, до неї з’їжджалися незгідні люди з різних місцевостей. Місто певний час було резиденцією Івана Мазепи, а в 20 столітті – уряду Директорії. У Білій Церкві вперше оголосили про відновлення влади незалежної УНР.

Що оглянути:

Замкову гору;
Палієву гору, на якій виявили артефакти пеньківської культури;
кургани 3 тис. до н. е.;
руське городище 12–13 століть;
Микільську церкву в стилі козацького бароко, яку заклав на початку 18 століття Іван Мазепа;
дендропарк «Олександрія»;
палац Браницьких;
колишню хоральну синагогу.

Де зупинитися: вибирайте найкращий для вас готель у Білій Церкві.

Глухів

Глухів відомий в історії України насамперед як гетьманська столиця. Місто було тісно пов’язане з подіями Північної війни. Відтак Іван Мазепа, розсварившись з російським царем Петром І після зруйнування Батурина, переніс свою гетьманську столицю в Глухів. Згодом його на цій посаді змінили Іван Скоропадський, Кирило Розумовський. Впродовж 1708–1764 років тут був головний «офіс» гетьманів. Гетьман Дем’ян Многогрішний заснував у місті Успенський монастир. Гетьман Данило Апостол створив Глухівську співочу школу, у якій навчалися Григорій Сковорода, композитори Максим Березовський та Дмитро Бортнянський, Олексій Розумовський.

Проте місто існує ще з княжих часів. Перша згадка про нього в Іпатіївському літописі зафіксована під 1152 роком. Неофіційні джерела говорять про часи зародження Глухова до 992 року.

У 19 столітті місто розбудували меценати – цукрові промисловці Терещенки.

Автор фото: Yevhen Kartsan.

Що оглянути:

Київську браму Глухівської фортеці;
Миколаївську церкву 17 століття, в якій виголосили анафему Мазепі та посвячували у гетьманство Скоропадського, Апостола та Розумовського;
Трьох-Анастасіївську церкву, усипальницю Терещенків;
Вознесенську церкву 18 століття, єдину на Лівобережжі сакральну споруду архаїчного типу;
«Тюремний замок» – руїни тюрми 17 століття.

Де зупинитися: у Глухові можна замешкати у кількох готелях або неподалік – у Батурині, не менш історичному місті.

Берестечко

Територія волинського Берестечка була заселена ще в бронзову епоху, про що свідчать знахідки під час археологічних розкопок. Пізніше люди, які населяли територію теперішнього містечка, жили фактично у передмісті літописного Перемиля. Згодом селище виокремилось в окремий населений пункт, і першу письмову згадку топоніма Берестечко ми знаходимо у грамоті литовського князя за 1445 рік. Та найважливішою подією, якою Берестечко увійшло в історію України, була найбільша за часів національно-визвольної боротьби під проводом Хмельницького битва козаків з польським військом у 1651 році. Тоді їхні сили були нерівні, і козаки зазнали поразки через відступ союзників – кримських татар. Загинуло близько 10 тис. козаків і селян.

Джерело фото: berestechko.org.

Що оглянути:

мурований стовп 16 століття на могилі колишнього власника Берестечка Олександра Пронського;
каплицю Святої Теклі 17 століття, зведену в пам’ять про українських бранок, які не хотіли скоритися кримським татарам у полоні. Їхніми тілами вороги вистелили шлях через болото;
костел Святої Трійці 17 століття, який збудували поляки на честь перемоги в битві під Берестечком;
натомість для увічнення героїчної слави козаків вже на початку 20 століття збудували православну церкву, яка також має назву Святої Трійці. Ще один дерев’яний храм в пам’ять про битву збудували через сторіччя у сусідньому селі Кутрів;
сам заповідник «Поле Берестецької битви», розташований за 7 км від Берестечка у селі Пляшева вже Рівненської області. Там є дерев’яна церква 17 століття, в якій молилися ще козаки, нова церква Святого Георгія, в якій є саркофаг з кістками полеглих козаків. Урочища – місця битви і поховань;
козацький цвинтар.

Де зупинитися: туристи зможуть поселитися у готелях інших населених пунктів, розташованих неподалік від Берестечка.

Хотин

Місто заснували в 1002 році, в літописі воно згадується як Хотень. Могутню фортецю збудували і перебудовували у 13–18 століттях на межі держав, тож вона була важливим оборонним пунктом і головним військовим форпостом для багатьох націй. Фортеця відома своєю битвою 1621 року, яка завершилася перемогою козаків на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Через 50 років під тією ж Хотинською фортецею вже військо Речі Посполитої на чолі з Яном III Собеським також розгромило османів. Та все ж турки окупували фортецю і взяли під свій контроль. Її вдалося визволити в черговій битві 1788 року, коли її взяли в облогу австрійські і російські війська. І вже навіть у 20 столітті, по закінченні Першої світової, на Хотин претендували п’ять держав. З окупантами боролася Хотинська Директорія.

Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group.

Що оглянути:

Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Він належить до семи чудес України. Тут знімали десятки кінофільмів, а зараз проводять історичні фестивалі;
п’ять брам – Бендерську, Подільську, Ясську, Руську та Кам’янецьку;
пам’ятник гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному;
церкву Олександра Невського (1835 рік);
руїни мечеті і мінарету;
церкву Святого Миколая 15 століття;
старовинні вілли та адмінбудинки 19–20 століть.

Де зупинитися: місця для відпочинку туристи зможуть розшукати неподалік від Хотина.

В Україні є значно більше цікавих історичних міст, містечок і сіл. Дуже захоплююче і колоритно про них розповідають місцеві краєзнавці та старожили. А пам’ятки архітектури мовчки бережуть спогади про славну історію свого краю. Поспішіть оглянути їх.