Menu Close

Скільки одержують шахтарі на місяць

Вугільна галузь: скільки шахт є в Україні та як змінювалися зарплати гірників

В Україні останньої неділі літа, цьогоріч це 29 серпня, відзначають День шахтаря. Після того, як Росія окупувала частину Донецької та Луганської областей, вугільна галузь неабияк постраждала, адже більшість шахт залишилася на непідконтрольній території. «Слово і діло» пропонує подивитися, скільки шахт є нині в Україні, а також порівняти, як змінювалася середня зарплата гірників від 2014 року.

Станом на початок 2021 року в Україні є 143 шахти, з яких 48 – на підконтрольній території. З цих шахт ‒ 30 перебувають у державній власності, 12 ‒ у приватній і 6 ‒ у власності держави, але здаються в оренду.

На тимчасово непідконтрольній Україні території розташовано 95 шахт, 67 з яких перебувають у державній власності.

У 2014 році середня зарплата штатних робітників на вуглевидобувних підприємствах складала 5 тис. 597 гривень, майже так само, як і у 2015 році.

Реформа вугільної галузі: що обіцяла нова і попередня влади Володимир Зеленський доручав до 1 травня реформувати вугільну галузь. Ми згадали інші обіцянки політиків з цього приводу. 10 січня 2020, 17:20

У 2016 році середня зарплата зросла до 7 тис. 361 гривні, а ще за рік – до 9 тис. 557 грн. За чотири роки зарплата зросла вдвічі – до 12 тис. 158 гривень у 2018 році.

Через рік середня зарплата становила 14 тис. 831 грн, а за даними першого півріччя 2021 року ‒ зросла до 17 тис. 333 гривень.

Водночас заборгованість із виплат зарплати гірникам то зменшувалася, то знову зростала протягом восьми років.

Станом на кінець 2014 року гірникам заборгували 612,9 млн грн, за два роки показник зменшився до 355,5 млн грн.

Однак на кінець 2017 року заборгованість складала 434,8 млн грн, а у 2019 році зросла майже до 700 мільйонів гривень.

У 2020 році заборгованість вдалося скоротити до 221,8 млн грн, однак за результатами І півріччя 2021 року, вона знову зросла до 438,2 млн.

Обсяги виробництва кам’яного вугілля скоротилися з 2015 року. Тоді видобували 39,7 млн тонн вугілля, у 2016 році – 40,9 млн тонн.

У 2020 році обсяг виробництва становив 28,8 млн тонн, що стало найменшим показником.

Водночас у першому півріччі 2021 року видобули 15,3 млн тонн кам’яного вугілля.

Нагадаємо, скільки шахт було у 2020 році та рівень їхнього видобутку можна подивитися на інфографіці.

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»

Робота в окупації: шахтарі більше не потрібні, але шукають менеджерів з продажу

Окуповані території Донбасу пожинають гіркі плоди знущання з себе протягом майже дев’яти років. Вижавши з регіонів все що можна – дармовий метал та вугілля, і залишивши території без водопостачання та опалення – окупанти відправили на забій тисячі чоловіків, і це лише з лютого 2022 року.

До літа прийшли до тями – у містах практично не залишилося фахівців – шахтарів, слюсарів, сантехніків, водіїв, енергетиків та інших спеціалістів, зайнятих на життєзабезпеченні населених пунктів. Хтось втік, хтось назавжди залишився в поспіхом викопаних окопах десь під Херсоном. У результаті самопроголошені «республіки» відчувають колапс у сфері працевлаштування: пропозиція роботи перевищує попит, причому претендентам пропонують мізерні зарплати. Натомість потрібно всього нічого, крім знань та навичок: наявність паспорта «республіки» чи РФ та повна лояльність до путінському режиму.

Працювати – лише з паспортом РФ

– Нас змушують отримувати паспорти РФ, погрожуючи звільненням, – каже лікар однієї з міських поліклінік Донецька. – Усіх, хто не має цих документів, переводять на половинні оклади доти, доки не принесуть нові паспорти. Хтось звільнився, але здебільшого всі віднесли документи на оформлення російського паспорта. І поки чекають, отримують 10-15 тисяч рублів (5300-8000 грн за курсом НБУ) на місяць. Є лікарські категорії, немає категорій – 15 тисяч (8000 грн)! Отримаєш паспорт – отримаєш більше грошей.

Наявність відповідних паспортів стає чи не основною вимогою до прийому на роботу. У Луганську вимога «паспорт ЛНР» висвічується на вакансії… прибиральниці. Щоправда, не аби де, а в «державній установі». І отримуватиме така співробітниця аж 8000 рублів на місяць (4200 грн) за роботу з 7 ранку до 7 вечора.

І ні в чому собі не відмовляти

Ще один штрих до картини «Як живуть окуповані Росією регіони» – це розмір допомоги безробітним. Так ось, з 2014 року жодної допомоги не було взагалі. Немає роботи? Твої проблеми, як і за що виживати. Яка допомога, якщо бюджет «народних республік» майже на 100% складався з гуманітарних пожертв Росії? Але 2023-го обіцяли, що виплачуватимуть допомогу.

На тлі зарплат, які обіцяють російським лікарям та будівельникам, якщо вони приїдуть попрацювати в «ЛДНР» – а це 250-400 тис. рублів (133-213 тис. грн) на місяць, – обіцяна мінімальна допомога з безробіття в 1500 рублів/місяць ( 800 грн) для мешканців «нових російських регіонів» виглядає дивно.

З 2014 року жодної допомоги з безробіття на окупованих територіях не було взагалі

Далі ще веселіше: максимальний розмір допомоги по безробіттю в перші три місяці становитиме 12 792 рублі (6800 грн), а потім по 5000 рублів (2660 грн) наступні три місяці.

“Ця норма – наслідок переходу ДНР у правове поле РФ”, – бадьоро доповідають у центрі зайнятості.

Навряд чи ця інформація тішить жителів окупованих міст – прожити навіть на 12 тисяч (6400 грн) рублів при захмарних цінах на продукти і комуналці, що підвищилася на 20%, дуже складно.

Дві ставки та мрії про премії

Кого найбільше потребують «нові російські регіони», як вони себе називають з подачі окупантів? А у всі потрібні! Механіки, слюсарі пекарі, системні адміністратори, медсестри, менеджери з продажу (куди ж без них!), ейчарі, водії трамваїв та тролейбусів, бухгалтери та вчителі.

Якщо подивитися розміри запропонованих зарплат і обчислити «середню температуру по лікарні», то вилка буде не дуже велика – від 20 до 40 тисяч рублів (10 600-21 300 грн), тобто в середньому – 30 тисяч (16 тис. грн), однак такі заробітки чекають лише головних бухгалтерів підприємств та директорів. Іншим доведеться задовольнятися меншими окладами та мріяти про доплати та премії.

– Шкільний педагог без класного керівництва отримує близько 20 тисяч (10 600 грн), з керівництвом – до 25 тисяч (13 300 грн), але зараз ситуація така, що дуже багато вчителів поїхали, і в школах педагоги беруть по дві ставки – тоді сума виходить нормальна але вони буквально валяться з ніг від втоми. При цьому у школах ми маємо дистанційне навчання. – каже викладач донецької школи Людмила.

А що ж шахтарі?

А хіба донецькі шахтарі, гордість Донбасу, не одержують гарних зарплат і численних пільг, як це було заведено завжди? У всякому разі, до 2014 року гірницький люд не скаржився: так, робота страшно важка, небезпечна, але й «вихлоп» був більш-менш гідний, зарплата могла бути 1000 доларів в еквіваленті.

Звичайно, все залежало від спеціальності, стажу та умов роботи, але у відділи кадрів великих донецьких шахт стояли черги з бажаючих попрацювати.

Зараз донецьким та луганським шахтарям платять образливі 30-40 тисяч рублів (16 000-21 300 грн), та й ті затримують

Зараз, коли одна частина шахт занедбана, а друга затоплюється підземними водами всупереч усім правилам безпеки гірничих робіт, коли гірники рубають вугілля по коліно у воді, а виші та технікуми практично не випускають шахтарську зміну, донецьким та луганським роботягам платять образливі 30-40 тисяч рублів (16 000-21 300 грн), та й ті затримують.

– Перед Новим роком не виплатили нічого, затримують зарплату на півтора місяці. Чоловіки збираються їхати працювати вахтовим методом – хто на Чукотку, хто в Якутію, там 100-200 тисяч рублів (53 300-106 500 грн) можна заробляти. Донецькі шахти угроблені остаточно, на мою думку, нормально працює тільки «Комсомолець Донбасу» (м. Кіровське, Донецька область, одна з найбільших шахт Європи), решта, типу імені Засядька та імені Скочинського, повільно, але вірно затоплюються. Відкачувати воду нікому й нема чим, – каже донецький шахтар Юрій. – Якщо шахти працюють у режимі водовідливу, то зарплати ще менші.

Наші «демпінгують»

Хороші зарплати від 50 тис. рублів (26 600 грн) пропонуються на окупованих територіях вже вищезгаданим бухгалтерам, головним інженерам, водіям-експедиторам та комірникам. Все, що вище 70 тисяч рублів (37 300 грн) – це вже робота за межами «нових регіонів», Москва та інші Казані.

Коли люди з «нових територій РФ» їдуть до Росії, то до них ставляться як до українців, готових працювати за зарплату вдвічі менше

В окупованих регіонах такі заробітки – лише в адміністраціях та відомствах, які ще називаються міністерствами.

– Що цікаво: коли люди з «нових територій РФ » їдуть на так би мовити «континентальну Росію», то до них ставляться зовсім не як до «нових росіян». Швидше, як до українців, які готові працювати за зарплату вдвічі менше, ніж місцеві жителі. Відповідно, місцеві недолюблюють «демпінгуючих» донецьких та луганських. До мешканців окремих регіонів Херсонської та Запорізької областей взагалі ставлення мало не негативне, – розповідає мешканець регіону Сергій Зубов. – Наші будівельники працюють у Москві на рівні заробітчан за 50-70 тисяч рублів (26 600-37 300 грн) на місяць, тоді як росіяни менше ніж за 100 тисяч (53 300 грн) на будівництвах працювати не хочуть. У Маріуполі працюють на зведенні нових будинків за 100-200 тисяч рублів (53 300-106 500 грн) привезені з Росії робітники та трохи місцевих. Чому не запросили із Донецька чи Луганська спеців на відновлення міста – незрозуміло.

Заборгованість перед шахтарями: скільки заплатила та заборгувала держава з 2015 року

30 червня в центрі Києві розпочалася безстрокова всеукраїнська акція протесту шахтарів зі всіх регіонів України. Гірники вимагають виплати заборгованості, і не тільки із зарплати, а також висувають низку вимог до влади. При цьому прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що уряд повністю розрахувався з боргами перед гірниками державних шахт. Але протестувальникам цього недостатньо. «Слово і діло» розбиралося, скільки грошей винні шахтарям та за який період, як змінювалася крива боргу та виплат за останні 5 років та чи можливо повністю задовільнити вимоги гірників.

Що вимагають шахтарі?

30 липня близько 8-ї ранку робітники з державних шахт зібралися на Майдані Незалежності в Києві, а потім вирушили під Верховну раду.

Як повідомив голова Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) Михайло Волинець, акція безстрокова. Шахтарі «Мирноградвугілля», «Добропіллявугілля», «Селидіввугілля», представники шахт Львівсько-Волинського басейну вимагають від президента, прем’єр-міністра, міністра енергетики погашення перед працівниками державних шахт заборгованості із виплати заробітної плати, яка станом на 1 червня сягнула понад 1,2 млрд грн.

Також гірники вимагають розрахуватися за поставлене вугілля державні структури (Фонд держмайна, «Центренерго», «Держвуглепостач», Калуська ТЕЦ-Нова). Борг підприємств становить майже 900 млн грн.

Серед вимог шахтарів – заборона імпорту електроенергії та вугілля газових марок із Російської Федерації, Білорусі; відновлення роботи блоків теплових електростанцій, які були переоснащені з антрацитового вугілля на вугілля газової групи.

Крім того, шахтарі хочуть, щоб був звільнений від виконання обов’язків голови профільного комітету Верховної Ради Андрій Герус.

Оскільки гірники вимагають не лише погашення заборгованості із зарплати, а й загалом наведення ладу в енергетиці, то продовжують свою акцію під Офісом президента.

Скільки держава виплатила шахтарям?

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що уряд повністю розрахувався з боргами перед шахтарями, які працюють у державних підприємствах. Він уточнив, що зарплату отримали майже 40 тисяч шахтарів.

«Ще минулої п’ятниці (26 червня – ред.) Міненергетики виплатило додаткові майже 340 млн гривень працівникам державних шахт. Це означає, що вперше за значний період у держави немає боргів перед шахтарями державних підприємств», – сказав прем’єр.

У свою чергу, в Міненерго уточнили, що перерахували 339 млн грн на виплату заборгованості по зарплаті за квітень і травень 2020 року. За 6 місяців 2020 року вугледобувними підприємствами на виплату заробітної плати та погашення заборгованості з неї спрямовано 3,5 млрд грн.

«Станом на 1 червня загальна заборгованість державних вугледобувних підприємств із заробітної плати за 2015-2020 роки становить 271 млн грн (у тому числі за 2020 рік – 124 млн грн). Зазначену заборгованість можна погасити лише коштами, отриманими від реалізації вугільної продукції», – йдеться в повідомленні.

Отже, борги все ж залишились. До того ж вони сягають «сивої давнини», а якщо точніше – 2015 року.

Аналітики «Слово і діло» спробували відстежити динаміку зростання боргу та його погашення, але з’ясувалося, що дані Мінфіну, Держстату та НПГУ не співпадають. До того ж у поняття «виплати» часом входило погашення боргу за попередні місяці, а деколи ще й за попередні роки. При цьому виплати могли торкатися не тільки боргів із зарплати.

Структура боргу перед гірниками та шахтами

Коли йдеться про борги перед шахтарями, зазвичай вважається, що це стосується зарплати. Але насправді все набагато складніше.

У рамках акції протесту, що розпочалась 30 червня 2020 року, ПАТ «Центренерго», яке заборгувало ДП «Львіввугілля» за отриману вугільну продукцію, частково погасило борг у сумі 25 млн грн. До кінця липня «Центренерго» обіцяло перерахувати ще 120 млн грн. Про це повідомляє сайт гірничих профспілок Львівщини «Шахтар Галичини».

До того ж 1 липня «Львіввугілля» отримало кошти від реалізації вугільної продукції, які направлені на погашення виплат, не передбачених бюджетом. Йдеться про виплати за травень контрактникам і строковикам, оплата за лікарняні листки (п’ять днів за рахунок підприємства) та виплати на «молоко за шкідливість». Інші виплати будуть здійснюватися з наступних надходжень. Суми не уточнюються. Ще 15 млн грн були спрямовані на оплату електроенергії «для забезпечення безперебійної роботи ДП «Львіввугілля».

Тобто об’ємне поняття «борг перед шахтарями» включає в себе безліч неоплачених потреб, що необхідні для утримання шахт та соціальних виплат. До того ж влада, виходячи з тільки для неї зрозумілої логіки, виплачує борги із зарплати то за грудень 2015-го, то за квітень 2020-го років. Розібратися в цьому може тільки фаховий аудит.

Виплати шахтарям протягом 2015-2020 років

Профспілка працівників вугільної промисловості повідомила, що з грудня 2019 року та за 4 місяці 2020 року вугледобувними підприємствами Мінекоенерго нараховано 2 579,8 млн грн заробітної плати.

За 5 місяців 2020 року вугледобувними підприємствами на виплату зарплати та погашення заборгованості з неї спрямовано 2 855 млн грн, у тому числі 2 043,9 млн грн бюджетних коштів (71,6 %). Із цих коштів на погашення заборгованості із зарплати 2019 року пішло 686,5 млн. грн, а на борг із зарплати поточного року – 837,8 млн грн. До того ж на виплату поточної зарплати спрямували 519,6 млн грн.

Крім того, за 4 дні червня 2020 року на погашення заборгованості із зарплати спрямовано 24,4 млн. грн від реалізації вугільної продукції та інших надходжень.

Станом на 5 червня 2020 року загальна заборгованість державних шахт по зарплаті з нарахуваннями за 2015-2020 роки становила 352,9 млн грн, у тому числі:

  • за 2015 рік – 57,1 млн грн;
  • за 2016 рік – 9,5 млн грн;
  • за 2017 рік – 7,9 млн грн;
  • за 2018 рік – 15,9 млн грн;
  • за 2019 рік – 59,3 млн грн;

за 4 місяці 2020 року – 203,2 млн грн, з неї:

  • за січень 2020 року – 9,5 млн грн;
  • за лютий 2020 року – 14,4 млн грн;
  • за березень 2020 року – 24,7 млн грн;
  • за квітень 2020 року – 154,6 млн грн.

Заборгованість за 2015-2019 роки та за січень-березень 2020 року у сумі 198,3 млн грн можна погасити лише коштами, отриманими від реалізації вугільної продукції.

У червні 2020 року з держбюджету планувалося спрямувати на виплату поточної зарплати 207,7 млн грн.

Відповідно до плану асигнувань за бюджетною програмою «Реструктуризація вугільної галузі» залишок асигнувань до кінця 2020 року (липень – грудень) становить 1 246,1 млн грн.

За тією ж програмою у 2019 році уряд підготував зміни до державного бюджету та виділив 1 млрд грн на погашення зарплатного боргу перед шахтарями, який на червень становив 1,2 млрд грн, з них 672 мільйони грн заборгували шахтарям Донбасу.

У 2018 році уряд шість разів виділяв кошти на погашення заборгованості перед шахтарями. Це були транші по 320 млн грн, 500 млн, 136 млн, 1,4 млрд та 324 млн грн. Протягом року заборгованість змінювалася від 870 млн грн до 1,6 млрд і до 384,1 млн, згодом до 470 млн і ще до 196 млн грн.

Заборгованість із зарплати шахтарям у 2016 році за жовтень 2016 року скоротилася на 20,7% (на 59 млн 957,8 тис. грн) і за станом на 1 листопада складала 229 млн 316, 8 тис. грн.

У 2015 році борг із зарплати гірникам державних шахт станом на 13 червня знизився орієнтовно до 260-270 млн грн, а на початку року він становив близько 600 млн грн. Щоправда, наприкінці року уряд знову шукав 500 млн, щоб виплатити гроші працівникам шахт.

Скільки в Україні шахт

Станом на початок року в Україні налічується 148 шахт, з них 102 – у власності держави. Більшість шахт розташовані на непідконтрольній Україні території (67), ще 2 шахти – не діють, 33 – працюють.

При цьому зі 102 державних шахт тільки 4 вважаються рентабельними. Решта вганяють країну у борги.

Попередній уряд в рамках реформування вугільної галузі мав намір скороти близько 30% неприбуткових шахт. Щоправда, так цього і не зробив. Адже закриття шахти – це складний і дороговартісний проєкт. До того ж для звільнених шахтарів потрібно створювати нові робочі місця, а з цим у будь-якого українського уряду завжди були проблеми.

У середині квітня 2020 року в Міністерстві енергетики повідомили, що не будуть закривати нові збиткові шахти, цей процес можуть продовжити в наступному році. Тоді ж планують ухвалювати рішення про можливий продаж деяких державних шахт.

Витрати держбюджету на вугільну галузь

Протягом останніх двох років у державному бюджеті не передбачають кошти на державну підтримку вугледобувних підприємств, на часткове покриття витрат із собівартості готової продукції – в бюджетах на 2019-й і 2020-й роки такої статті не було. У 2015 році на ці цілі виділили 400 млн грн, у 2016-му – 1,1 млрд грн, у 2017-му – 1,7 млрд грн, у 2018-му – 1,4 млрд грн.

На реструктуризацію вугільної галузі в держбюджеті-2015 було закладено 1,1 млрд грн. Наступні два роки сума різко знизилася: 305,6 млн грн – у 2016-му і 568,1 млн грн – у 2017-му.

У бюджеті-2018 на реструктуризацію заклали 1,3 млрд грн, у 2019-му – 2,6 млрд, у 2020-му – 3,6 млрд грн. Крім того, останні три роки кошти виділяють і на ліквідацію неперспективних вугледобувних підприємств.

Ірина Рибінська, спеціально для «Слово і діло»

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps