Березка польова

Convolvulus arvensis –
Стебло рослини довге та тонке, до 75 см завдовжки. Черешки листків довші, ніж сама листкова пластинка, яка має видовжено-яйцеподібну чи ланцетну форму. Біля основи стебла листки стрілоподібні, списоподібні чи ланцетні, з цілими краями. Чашечка квітки п’яти роздільна, лійкоподібний віночок (у народі березку називають грамофончиками — квітки й справді нагадують мініатюрні грамофонні труби), блідо-рожевий. Цвіте рослина з червня по вересень. Насіння березки польової зберігає схожість до 22 років.

Поширення

Злісний бур’ян, який засмічує городи і посіви озимих, ярових хлібів та технічних культур. Але бур’яни бувають різними. Є такі, які легко видалити з грунту, та не з них польова березка. Невдовзі після проростання її корені швидко заглиблюються у ґрунт і через 2-3 місяці досягають глибини 130-150 см, а якщо ґрунт пухкий, то у кінці вегетативного сезону коріння можна знайти на глибині 3-5 м. Особливо «лютує» вона на піщаних ґрунтах. Так само, як і пирій, березка надзвичайно швидко розмножується вегетативно — обрубками і відростками кореневищ. Надземна частина (стебло) рослини зазвичай закручується навколо будь-якої опори, найчастіше — навколо стебел злаків. Тому збирання хлібів, засмічених березкою, — трудомістке завдання. В Україні росте по всій території на засмічених місцях, уздовж доріг, злісний бур’ян на полях і городах.

Заготівля. Використовують зазвичай надземну частину березки та насіння. Лікарську сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях, де й зберігають. Причому у вітчизняній і болгарській народній медицині використовують винятково свіжі рослини та їхній сік У Росії народні лікарі вважають, що при висушуванні рослина втрачає деякі діючі речовини.

Хімічний склад

Які ж корисні властивості можуть бути у цієї лиходійки? Надземна частина березки містить глікозид конвольвулін, аскорбінову кислоту (вітамін С), каротин (провітамін А), токоферол (вітамін Е), флавоноїди, сапоніни, смолисті та гіркі речовини, протеолітичні ферменти. У насінні містяться алкалоїди.

Фармакологічні властивості і використання

Препарати з березки польової мають потогінну (насіння), послаблювальну (листя), кровоспинну дію. Нещодавно встановлено гіпотензивні властивості галенових препаратів березки. Препарати кореневищ інколи призначають при безсонні; квіток (окремо) — при запаленні верхніх дихальних шляхів і запамороченнях. Свіжу траву і сік рослини використовують як засіб для знеболювання та загоєння ран. Порошком сушеної трави раніше присипали рани і забиті місця. Відвар листків і коренів призначали при гнійничкових захворюваннях шкіри, лишаях та корості. Подрібнені листки, за переказами, допомагали при укусах змій.

Виявляється, рослину здавна застосовують у народній медицині для різноманітних цілей.

У Росії та за кордоном сік березки використовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів (ларингітах, бронхітах), бронхіальній астмі, туберкульозі легень, гастритах, захворюваннях печінки, висипках (у тому числі й сифілітичній) та застуді.

Березку з успіхом застосовують у гомеопатії та ветеринарії.

Бджоли не оминають квітучу рослину, збираючи з неї нектар та пилок. Нектар, що виділяється однією квіткою за добу, містить 1,1-3,2 мг цукру. Березка забезпечує так званий підтримуючий медозбір.

Настойка свіжої трави чи квіток. 1 частина трави чи квіток на 5 частин 70%-ного спирту. Приймають по 1/2-1 чайній ложці на день як проносний і сечогінний засіб.

Настій свіжої трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. По 1/2 склянки на день за декілька прийомів.

Настій сушеної трави. 1 столова ложка сировини на 400 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/4 склянки тричі на день.

Настойка свіжої трави (зовнішнє). 2 частини трави на 4 частини 70%-ного спирту. Настоюють 15 діб. Розводять наполовину кип’яченою водою. Застосовують для компресів та обмивань.

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

Берізка польова (Вьюнок полевой, березка)

Багаторічні коренепаросткові. Цвіте в перший рік життя в липнi-вepecнi, a на дpyгий з тpaвня дo осені. Плодоносить з липня пo жoвтeнь. Максимальна плодючість 9800 нaciнин, життєздатність в ґрунті дo 50 poкiв. Свіждозріле насіння схоже. Відрізки коренів 1-2 см у вологому ґрунті приживаються і дають нові пагони. Мінімальна температура пошкодження надземних органів -1 . 3°С. Глибина проростання: мaкcимaльнa глибинa, з якoї з’являютьcя пaгoни вeгeтaтивнoгo poзмнoжeння (з бpyньoк нa кopeняx), близькo 40 cм. У cвiжoдocтиглoмy cтaнi вoни пpopocтaють з rлибини нe бiльшe 15 cм. Сім’ядолі завдовжки 6-12 мм, завширшки 6-10 мм, розширенолопатеві або округлооберненояйцеподібні. Перші листки завдовжки 16-24 мм, завширшки 12-18 мм, трикутнояйцевидні або стрілоподібні. Епікотиль добре розвинений. Гіпокотиль брудно-червоний. Березка любить обвивати інші рослини і предмети. В’ється вона дуже стрімко і, в той же час, непомітно, і лише квітки видають його присутність. Берізка з легкість відновлюється після косовиці і навіть після перекопування землі.

Поширення

Зустрічається в якості бур’яну в полях і на городах. Віддає перевагу легкому, піщаному ґрунту з трохи підвищеним вмістом вапна на сонці або в напівтіні. Один із основних бур’янів усіх польових культур. Найбільш часто зустрічається на посівах зернових колосових та кормових культур, овочевих, цукрових буряків та картоплі. Також трапляється у виноградниках і садах.

Заходи боротьби

Система заходів, спрямованих насамперед на виснаження кореневої системи. Найбільш ефективно бур’ян знищується в системі поліпшеного зяблевого обробітку ґрунту. Боротьба з коренепаростковими бур’янами ефективна в чистих і ранніх зайнятих парах, де коренева система систематично підрізується. бур’яни виснажуються і гинуть.