Падіння Константинополя 570 років тому: асиметрична відповідь Колумба і наслідки для української історії
570 років тому, 29 травня 1453 року, турки-османи після тривалої облоги захопили Константинополь – столицю Візантійської імперії. А на той момент майже вся Візантія звелася до цього міста. Звістку про падіння Константинополя в християнському світі сприйняли як катастрофу. «Нічого гіршого не могло статися, і нічого гіршого вже не станеться», – занотував із цього приводу один чернець, який вів історичну хроніку. У багатьох містах Середземномор’я, які були пов’язані з Константинополем, коли дізнавалися про його падіння, «люди плакали так, наче втратили близьку людину». Ба навіть імператор Священної Римської імперії Фрідріх ІІІ розплакався, коли довідався про це.
Падіння Константинополя 570 років тому: асиметрична відповідь Колумба і наслідки для української історії | Історична Свобода
No media source currently available
Натомість в ісламському світі цю новину сприйняли з точністю до навпаки. Там втішилися, а надто коли слідом за новиною прийшли партії полонених християн, яких султан Мехмед II надсилав у подарунок іншим мусульманським володарям. Османський султан прославився, ставши Мехмедом Фатіхом (Завойовником).
Картина 19-го століття французького художника Жана-Жозефа Бенджаміна-Константа із зображенням султана Мехмета II, який завоював Константинополь
Цікаво відреагували в Московському тоді ще князівстві – майже, як в анекдоті: «це вам за те, що не молитеся». Мовляв, Константинополь пав, бо греки неправильно молилися, пішли на унію з католицьким Римом. Оскільки «два Рими пали», то Москва тепер – «третій Рим».
Між іншим, учасником оборони Константинополя був київський митрополит Ісидор. Більше про цю подію та про її довготривалі наслідки «Історичній Свободі» розповів історик-тюрколог Олександр Галенко.
– Як ви думаєте, чи був тоді шанс у Візантійської імперії?
– Ні, у Візантійської імперії шансів не було. Був шанс хіба трохи відтермінувати падіння Константинополя.
Починаючи з арабів, ісламський світ виявляє бажання захопити Константинополь. І майже за 800 років до падіння Константинополя, в 655 році відбувається перший похід мусульман на Константинополь, який закінчується нічим. Але після того Константинополь пережив дві великі арабські облоги, а загалом мусульмани намагалися захопити Константинополь 5 разів.
– Це ж не гарантовано, що Мехмеду наприкінці травня 1453 року вдалося би взяти місто.
– Починаючи з 1394 року, османці неодноразово брали місто в облогу. Але навесні 1453-го вони мали усвідомлення, що їм потрібно контролювати територію з усіх боків. Цього разу султан Мехмед організував не лише облогу, але й морську блокаду. Османці повністю блокували місто.
– Все ж таки окремі кораблі проривалися.
– Окремі кораблі не нагодують багатотисячне місто. Константинополь був приречений, оскільки був повністю блокованим – як із суші, так і з моря. Зрештою, турки на початку своєї кар’єри виявляли дуже велике терпіння в облозі міст. Своє перше захоплене велике місто, Бурсу, вони тримали в облозі два роки, повністю оточивши. Тому Константинополь був приречений.
Крім того, хто довів Константинополь до такого стану? Та ті ж самі європейці! Крім турків, Візантійську імперію шарпали ще й європейці. Всі шарпали ту Візантію, тому вона вже йшла під кінець своєї славної пори, не мала сил утримати свої території, тому вона була приречена.
Якщо подивитися на першоджерела, то Константинополь був захоплений передусім тому, що турки мали можливість зруйнувати міські стіни. Вони продерлися у місто штурмом. І це сталося саме завдяки гарматам, які були відлиті угорським майстром Орбаном, який прийшов на османську службу. Він відлив гігантські гармати, які жбурляли півтонні ядра і таким чином розбили стіни. І це бомбардування константинопольських мурів знаменувало початок військової революції в цілому світі, яку першою підхопила Західна Європа.
– Європу приголомшила звістка про падіння Константинополя. Чому ж європейці так мало допомогли візантійцям? Під час облоги був випадок, коли один корабель прорвався, сподіваючись зустріти європейську допомогу і якнайшвидше провести її до міста. Але не зустрів…
– Все-таки Рим і Венеція відгукнулися, послали кораблі. Але вони не дійшли до міста, а стояли біля острова Тенедос і чекали на сигнал. І корабель, який вирвався з обложеного Константинополя, аби знайти ці кораблі, їх не знайшов. Але, зрештою, це ні до чого не призвело б.
– А може і призвело б. Бо вирішальний штурм все-таки міг провалитися.
Візантійці пішли на великі поступки європейцям. В 1439 році вони уклали Флорентійську унію з католиками. Вони давали європейцям великі преференції. Теперішній стамбульський район Галата, а тодішня Пера – це фактично було італійське місто, генуезьке.
– Генуезька колонія. Але в цьому ще одна розгадка. Візантійці самі шукали цієї унії.
– Вона не була популярна серед візантійців. Вони вимушено пішли на цей крок.
– Тим не менше. Наприклад, київський митрополит Ісидор, який таким побув трохи-трохи, був палким прибічником і великим апостолом унії. А він же народився в Греції. До речі, Ісидор підписувався «кардиналом Рутенським», а не лише митрополитом.
План Констинтанополя італійського картографа Кристофора Буонделмонті, зроблений приблизно в 1422 році
Європа – це багато країн, які на той час мали одну спільну культурну рису – католицтво. Їм усім треба було домовлятися. Навіть сучасний ЄС – а ви тодішню Європу сприймаєте десь у такий спосіб – потребує згоди.
Навіть сучасним європейцям треба час, аби домовитися: йти чи не йти, і як йти, з чого починати і як закінчувати?
Зрештою, Європа тоді вже дуже сильно попеклася. Не будемо забувати, що перша османська облога Константинополя у 1394 році почалася. А в 1396 році, у відповідь на це, європейці пішли походом на османців і під Нікополем зазнали страшенної поразки. Європа вже один раз спробувала – і попеклася дуже сильно.
– А потім вдруге – під Варною у 1444 році.
До речі, а чим під час облоги Константинополя відзначився київський митрополит Ісидор?
– E 1452 році він доїхав до Константинополя і проголосив про унію двох церков.
Ще по дорозі до Константинополя митрополит Ісидор власним коштом найняв на острові Хіос 200 вояків і сам брав участь у боях.
В одному з листів – збереглося вісім листів, які він написав після втечі з полону, десь за півтора місяці після падіння Константинополя – він згадує, що в нього влучила стріла, але вона втратила силу, бо була при кінці льоту, тому не сильно його поранила.
Йому було 68 років на той час! І він потім ще прожив чимало.
Ворота святого Романа, через які османські війська увірвалися до Константинополя 29 травня 1453 року, про що свідчить меморіальна дошка праворуч
– Після того до Києва він повертався чи ні?
– Ні, в Києві він взагалі пробув кілька місяців.
– Захопивши Константинополь, султан Мехмед серед іншого взяв собі титул «імператора ромеїв». Як на мене, то це оксюморон. Це якби Сталін, захопивши Берлін, взяв собі титул «фюрер і канцлер Німеччини». Але султан тільки взяв титул, чи в якійсь мірі Османська імперія стала продовженням Візантійської?
– У багатьох смислах. Передусім, вона мала ту саму територію.
Звісно, він назвав себе «кайзер і-Рум», «цесар», «римський імператор», тому що це повністю улягало в політичній культурі степовиків. Константинополь являв для них цінність саме в статусі столиці світу.
Тому що це була світова столиця, матеріальне містилище вищої влади, яка є ідеалом в тому числі і для московітів. Звідси і взялася московська ідея «третього Риму». Так що для
Мехмеда це було абсолютно нормально: він взяв титул переможеного суперника, взяв його владу і столицю, де ця влада перебувала.
– Він візантійські традиції взяв чи тільки атрибути?
– Таких традицій було дуже багато. Хоча вони десь універсальні для всього Близького Сходу. Поділ житла на «салямлік» і «харамлік»: чоловічу, гостьову і жіночу, заборонену частини – це ж те, що йде від греків. Інша річ, що для неї вже вживається арабське слово – гарем. Між іншим, храм – однокінне слово.
– Які несподівані спільні корені у дуже різних слів!
– Чужоземні слова заходять в різних інтерпретаціях в різний час.
В оточенні імператора і найближчі люди в палаці султана хто? Євнухи! Багато ритуальних речей турки запозичили. Офіційна назва Константинополя за османців ніколи не мінялася і фігурує на османських монетах. Це головний, так би мовити, політичний маніфест правлячого султана. На монеті мусить бути ім’я султана і місце, де він резидує – «столиця щастя», «столиця фортуни».
– Офіційно Константинополь став Стамбулом аж у 1930 році.
– Істамбул – слово турецьке: «у тому місті». Як у нас у селі кажуть: поїхали до міста. Так само і тоді говорили. Бо велике «Місто» тоді було одне. І ми це місто називали Царгород – що до османців, що після.
– Про наслідки падіння Константинополя. Московський великий князь одружився з племінницею останнього імператора Софією Палеолог, взяв собі деякі атрибути Палеологів.
– Так, це саме династії Палеологів герб, а не загалом візантійський. І вони придумали собі концепцію «Москви – третього Риму». А які наслідки це мало для українських земель?
– Це мало наслідки і для українських земель, і для цілого світу.
Через те, що турки взяли Константинополь, Колумб відкрив Америку. Константинополь контролює все Чорне море, до якого один вхід через Босфор. Взяття Константинополя прирекло Чорне море на захоплення османцями. Всі ресурси Чорного моря опинялися в їхніх руках. Вони відразу поставили під контроль вхід до Чорного моря, а через 23 роки захопили генуезькі чорноморські колонії. І Чорне море стало внутрішнім османським морем на 300 років.
– А яким боком тут Колумб?
– Дуже просто. Чиї колонії османці захопили? Генуезькі! А Колумб був за походженням генуезець. А чому генуезця цікавила подорож навколо світу?
– Він шлях в Індію шукав.
– Шлях у Китай, який турки перерізали.
Генуезькі колонії в Криму – це ж був хаб торгівельний. Він виник завдяки монголам, які відкрили торгівлю між Китаєм і Європою. І вона йшла через Україну, через Чорне море, тому що тут єдине місце, де степові сухопутні шляхи змикаються з морськими. І тут ви маєте всі китайські товари та середньоазійські, які були так само важливі. Тут була змичка шляхів, яку генуезці виторгували в Золотої Орди. Генуезці заробляли великі гроші. Аж ось, ці гроші припинилися.
Крім того, давайте не забувати, що королева Ізабелла Кастильська зголосилася допомогти Колумбу грішми, погодившись на його умовляння: мовляв, якщо ми відкриємо західний шлях до Китаю, то зможемо організувати Хрестовий похід проти турків, які захопили Константинополь. Тут абсолютно прямий зв’язок, і Україна стоїть однією з причин цього.
Тому що Північне Причорномор’я – Крим, Кілія (Лікостомо), Білгород-Дністровський (Монкастро), Олешки (Леричі) – все це були генуезькі колонії.
І як тільки цей бізнес, на якому генуезці робили великі статки, закінчився, вони захотіли це компенсувати! Тому через 18 років після падіння Кафи Колумб висадився в Америці! Тут зв’язок прямий.
Безпосередньо для України падіння Константинополя мало ще й інші, набагато серйозніші наслідки, у тому числі для творення нації. Якщо подивитися на ситуацію до захоплення османцями Константинополя, то ми бачимо Золоту Орду, яка під кінець ХІV століття стала швидко занепадати. Утворився вакуум влади, який почала заповнювати Литва.
Османці принесли сюди свою державність.
Весь український степ контролювався Османською державою як безпосередньо, так і через кримських татар. Османський Очаківський пашалик – це Правобережжя Дніпра, Кримському ханату належало Лівобережжя.
Османці принесли з собою стабільність, яка дозволила Кримському ханату проіснувати 300 років.
Тому це дуже важливо. Саме в Криму династія, яка походить від Чингізхана, проіснувала при владі найдовше у світовій історії.
– Можна подумати, якби турки не взяли Константинополь, то династія кримських Гіреїв так довго не проіснувала б.
– Не проіснувала б. Вона почварилася б, побилася б набагато раніше. Якби не османці, то Литва, скоріш за все, її добила би. Оскільки кримці дістали не лише налигач з боку османців, але й долучилися до османської економіки.
Це був величезний ринок, який приносив великі гроші Кримському ханату. Ринок невільників – це «грубі» гроші, як у нас тепер кажуть. Дві третини прибутків від кафської митниці складали податки, які надходили за продаж невільників.
І українці кинули виклик ось такій державі, «Левіафану» по суті.
Османська імперія, якщо порівнювати з сучасністю, то це були США свого часу. Це була наддержава. І українці вступили з нею в боротьбу.
Військо Запорізьке ніколи не стало би такою силою, якби проти нього були лише кочовища. Натомість проти них була держава, з якої можна було поживитися – згадаймо козацькі походи на Чорне море. Але українські козаки мали собі тут і приробіток.
Турецькі літописці ХVІІ століття пишуть: дніпровські козаки, які торгують рибою. Оце характеристика! Звісно, козаки з турками билися, але не лише. Ми ще й торгували з цією наддержавою, яка готова була платити «грубі» гроші.
Отже, ми мали такого дуже складного сусіда. Але це Константинополь дав – Османська імперія дістала хребет. Без Константинополя вона була з перебитим хребтом: одна половина – праворуч, інша – ліворуч. Османи дістали центр влади і зшилися. І саме це їх привело на північ Чорного моря.
– Не шкода вам греків, як я бачу.
– Давайте скажемо і про греків.
Греки – розумні люди і знали, як зберегти свій бізнес. Половина купців, які їздили на Московію за хутром, зокрема з персональними замовленнями османських султанів, були греками.
«500 років знадобилося, щоб повернутися до передмонгольської чисельності населення» – дослідник про завоювання Києва Батиєм
«Золоті ворота» – головна брама стародавнього Києва, пам’ятка оборонної архітектури України-Русі, одна із найдавніших датованих споруд Східної Європи. Перша писемна згадка: 1037 рік. Фотографія 1981 року
«500 років знадобилося, щоб повернутися до передмонгольської чисельності населення» – дослідник про завоювання Києва Батиєм
780 років тому, наприкінці 1240 року, монголо-татарські війська під орудою хана Батия штурмом взяли Київ – теперішню столицю України, а тоді володіння галицько-волинського князя (короля) Данила. Загалом, Київ бачив багато завойовників, але Батиєва навала мала для міста найбільш руйнівні наслідки.
Більше про один із найтрагічніших епізодів київської історії Радіо Свобода спілкувалося із дослідником історії Дмитром Вортманом.
Історична Свобода | «500 років знадобилося, щоб повернутися до домонгольської чисельності населення» – дослідник про завоювання Києва Батиєм
No media source currently available
– Хотів би насамперед уточнити: тодішні монголо-татари – вони тотожні сьогоднішнім монголам і татарам?
– Монголо-татари – це умовний термін, який виник, наскільки я пригадую, у ХІХ столітті. Насправді, він застарів. Він виник для того, щоб відрізняти татар етнографічних, які проживали на теренах Російської імперії у ХІХ столітті, а це кілька тюркомовних народів, щоб їх відрізняти від літописних татар. А татарами у ХІІІ столітті різні джерела, у тому числі й давньоруські, називали монголів, тобто народ з тієї ж алтайської мовної сім’ї, що й татари, але іншої мовної групи – монгольської. Монголи були, так би мовити, етнічним ядром багатоетнічної монгольської імперії. І їх якраз називали татарами. Таке от непорозуміння. Річ у тім, що ті давні татари – це одне з монгольських племен, яке свою назву перенесло на тюркомовні народи.
– Скільки тривала облога Києва і чому маємо дві дати штурму – 19 листопада і 6 грудня?
– Скільки вона точно тривала, ми не знаємо, очевидно, кілька тижнів. Головне джерело про цю облогу – це літописи, які пройшли кілька переписувань і редагувань. І відповідно різні «редактори» дописували дати, могли їх змінювати і так далі. Відтак у різних літописах є дві ці різні дати. Зараз загальноприйнятною датою є 6 грудня.
«А ворогов моїх трясцею оточи»
– Ви згадали літописців. Літописці пояснювали падіння Києва тим, що орда була аж занадто численною – їх було так багато, що в оборонців не було шансів. Але як ця величезна орда, якщо вона справді була така величезна, годувалася? Невже у тодішніх татаро-монголів була така досконала логістика, така досконала служба тилу?
– Логістика у них дійсно була, як на той час, досконала. Інакше вони не перемагали б. Ми не знаємо всіх деталей, але ми маємо результат.
Коли літописець, не важливо, чи руський, чи французький, чи персидський, пише про 100 тисяч, то це просто означає дуже багато, а не конкретну цифру
Щодо їхньої чисельності, то, зрозуміло, що цифри, які досі можна зустріти в популярній літературі – ось ці сотні тисяч – значно перебільшені. Взагалі, коли ми говоримо про чисельність військ у Середньовіччя, коли читаємо якісь цифри у тодішніх джерелах, то до них треба ставитися, м’яко кажучи, з великою обережністю. А якщо прямим текстом, то взагалі не вірити. Коли літописець, не важливо, чи руський, чи французький, чи персидський, пише про 100 тисяч, то це просто означає дуже багато, а не конкретну цифру.
Дуже обережні і дуже приблизні оцінки дозволяють казати, що у Батия було кілька десятків тисяч воїнів, не більше 50 тисяч. Це військо, з яким він вийшов у похід влітку 1240 року. І зовсім не обов’язково, що всі ці 50 тисяч брали участь в облозі Києва. Там достатньо було, це знов-таки дуже обережна моя оцінка, тисяч двадцять.
Бо усіх киян, здатних носити зброю – знов-таки ми не знаємо точно, але дуже обережно можна оцінити їх – 3-4 тисячі воїнів. Причому треба врахувати, що в Батия були професійні воїни, а переважна більшість оборонців Києва – це міське ополчення, тобто вони і за якістю програвали.
– Яким тоді було населення Києва?
– Перша і остання серйозна праця, де була здійснена наукова оцінка населення давньоруського Києва – це праця Петра Толочка, де він оцінив населення у 45-50 тисяч. Але сучасні фахівці-археологи вважають цю цифру трошки завищеною. Зараз схильні вважати, що населення було меншим – десь 30-35 тисяч.
– Лише кожен десятий захищав місто?
– Якщо говорити про статево-демографічну структуру тодішнього населення, то виходить, що дорослі чоловіки – це якраз 10-15% населення. Тобто якщо всі чоловіки від 16 до 50 років взяли в руки зброю, то так і виходить – 3-4 тисячі людей. Маємо ще враховувати, що були хворі, інваліди, дезертири, мабуть, все ж таки хтось із киян і втік, бо знали, що монголи йдуть.
Битва на Ворсклі: українські землі між Литвою й Ордою
– З монголами намагалися домовитися?
– Ми про це нічого не знаємо. Монголи присилали послів не прямо перед штурмом, а десь за рік до початку цієї облоги. До Києва підійшов передовий загін на чолі з Менгу, майбутнім великим ханом, двоюрідним братом Батия. І він якраз посилав послів, очевидно, з умовами капітуляції. Але кияни відмовилися.
– До речі, ніби тоді монгольських послів вбили, і через це монголи були злі на киян – мовляв, посланців не можна чіпати.
– Є такі дані. Але, наскільки я пригадую, вони містяться тільки в «Житії Михаїла Чернігівського». Але «Житія» – це недостовірні дані. Принаймні, в основному нашому джерелі, в «Іпатіївському літописі», про це нічого немає. Тобто про послів є, а про їх вбивство немає.
Щодо вбивства послів, то ми знаємо, що перед битвою на Калці дійсно руські князі вбили монгольських послів, було таке. І це дійсно був такий casus belli війни, але саме привід, а не причина, звісно.
Церква Спаса на Берестові – мавзолей князів Мономаховичів
– В 1223 році, під час першої монгольської навали, коли була битва на Калці, князі об’єдналися, щоб дати відсіч. Об’єдналися не лише між собою, а й з половцями. Чому такого об’єднання князів не сталося в 1240 році?
– Важко сказати. Якщо загальними фразами, то інша була військово-політична ситуація. Коли ми кажемо про битву на Калці, то це все ж таки була не навала. Звісно, тоді вони не могли оцінити масштаб, але ми сьогодні знаємо, що то був такий стратегічний розвідувальний рейд монгольського корпусу, який оцінюють приблизно у 20 тисяч. Реально їх, мабуть, ще менше було. У них не було задачі завоювання Східної Європи, а була саме задача розвідати ситуацію: оцінити силу майбутніх своїх противників і так далі.
Половці були під час цього рейду розбиті. Не всі, звісно, бо це ж не була якась єдина держава. Половці складалися з окремих орд, племен, одне з яких у межиріччі Дніпра і Дону було розбите монголами і звернулося до руських князів за допомогою. Половецький князь Котян був тестем одного з провідних руських князів Мстислава Галицького.
Україна-Русь та історія від Путіна й Пєскова. Чи впоралася Росія з печенігами й половцями?
А коли прийшли монголи на чолі з Батиєм, то, в принципі, особливого сенсу не було об’єднуватися – це все рівно нічого не дало б. Тому руські князі обрали оборону у своїх містах. Якщо взяти Північно-Східну Русь, то там були спроби виходити у поле і давати польові битви, але вони ні до чого доброго не приводили.
У чистому полі монголам неможливо протистояти, бо в тих абсолютно тактична перевага завдяки тому, що вони вміли діяти організовано, а руські князі цього не вміли
До речі, можна навіть обережно припустити, що якраз досвід битви на Калці вказав руським князям, що в чистому полі монголам неможливо протистояти, бо в тих абсолютно тактична перевага завдяки тому, що вони вміли діяти організовано, а руські князі цього не вміли. Як типово феодальне військо, воно мали нерозвинуту тактику, не могли, скажімо, маневри робити. Для цього досвід потрібен, для цього тренуватися треба, взаємодіяти.
– Князі ж були професійними військовими і військо у них на Калці було професійне, а не ополчення якесь.
– Але в них не було єдиного командування, вони не змогли домовитися між собою. У монголів це єдине командування було. Так, князівські дружинники були професійними воїнами, але вони звикли воювати проти іншого противника в інших умовах.
– Князь Данило (Король Русі Данило, сподіваючись на допомогу західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону у 1253 році, – ред.), наскільки я розумію тодішню історію, доклав серйозних зусиль для того, щоб Київ взяти під контроль. Йому було до Києва не байдуже. Але коли прийшов Батий, то він не захищав місто, а залишив там воєводу. Чому так?
– Йому було не байдуже до Києва, як і будь-якому серйозному руському князю. Це було питання престижу. Оскільки його батько володів Києвом, то відповідно він також мав право на Київ.
А чому він не залишився у місті, а залишив там свого представника, тисяцького Дмитра, який керував обороною міста? По-перше, він поїхав в Угорщину для того, щоб домовитися з угорським королем про шлюб свого сина з його донькою. Очевидно, цей шлюб мав бути політичним: він оформлював політичний союз з Угорщиною, який якраз міг би бути спрямований проти монголів.
По-друге, знаючи, як Данило поводив себе в подальшому, можна припустити, що у нього була «монголобоязнь», причому виправдана. Бо в дуже молодому віці він брав участь у битві на Калці, якщо вірити літопису, бився там героїчно, був поранений. Але після цього він, очевидно, дуже добре зрозумів, що з монголами воювати у відкритому зіткненні немає сенсу. Не можна сказати, що Данило був боягузом. Бо знаємо, що він воював і досить успішно проти «західних партнерів», як тепер модно казати. А от проти монголів він ніколи особисто потім не виступав, ухилявся від зіткнення з ними.
– Але ж він організовував згодом антимонгольське повстання.
– Він спробував, розраховуючи на допомогу Папи римського, який йому обіцяв в обмін на церковну унію хрестовий похід, відмовитися від цих васальних зобов’язань. Це ж ми вже говоримо про часи, коли князь Данило з’їздив в Орду, став васалом Батия, прийняв від нього ярлик. А пізніше він спробував відмовитися, спробував чинити опір темнику Куремсі. Але коли на місце Куремси прислали іншого полководця, Бурундая, з більшим військом, то Данило відразу припинив опір, виявив знову покору Батию.
– Давайте повернемося до Києва. Тодішній Київ наскільки добре був укріплений?
– Те, що ми знаємо, він був добре укріплений. Але це йому не допомогло, на жаль. Річ в тім, що на Русі тактика облоги з активним використанням машин, які руйнували стіни, в поєднанні з активним штурмом, була мало поширена. На Русі тільки дізнавалися, був тільки в окремих регіонах прикордонних перший досвід знайомства з камнеметами. Але якщо брати загальну картину, то для руських міст це було несподіванкою, що є ворог, який активно штурмує.
– Монголи мали сучасні воєнні ноу-хау технічні?
– Для Русі це було ноу-хау. А, наприклад, для Західної Європи чи Середньої Азії це не було ноу-хау. Зрештою, монголи успішно штурмували китайські міста, міста в державі хорезмшаха, в Ірані, а потім і в Західній Європі.
Цегла з тризубом князя Володимира, частина фрески і частини саркофага з місця розкопок Десятинної церкви, яка була зруйнована монголами
– Які наслідки для Києва мало захоплення міста монголами?
– Маємо свідчення Плано Карпіні, посла Римського папи до монгольського хана, який проїздив через Київ через 5 років після цих подій. Він писав, що це місто було велике, а тепер тут існує близько 200 будинків. Тобто якщо 200 будинків помножити на 5 мешканців, тодішня середньостатистична родина, то ми маємо тисячу людей. 30 тисяч мешканців і тисяча – от вам наслідки! Ба більше, Київ досяг знову ось цієї позначки у 30 тисяч мешканців лише у XVIII столітті. Звісно, це вже не монголи винні. Це просто була загальна економічна і соціально-політична ситуація така – не було умов для того, щоб Київ знову став великим. Він був регіональним центром, але не таким визначним, як в часи Русі. Але, погодьтеся, це вражає: 500 років знадобилося, щоб повернутися до передмонгольської чисельності населення.
– Мешканців міста винищили чи у полон взяли?
Ми маємо результати археологічних розкопок, які свідчать дійсно про те, що монголи масово винищували населення
– Більшість мешканців винищили. Літописна формула, що «всіх вбили» – це дійсно кліше. Але ми маємо результати археологічних розкопок, які свідчать дійсно про те, що монголи масово винищували населення. Це вони робили і в інших містах, і в інших країнах. Це була їхня стандартна тактика залякування, свідома така тактика терору.
Ясно, що якась кількість населення потрапила у полон, якась кількість населення змогла втекти у ліси. Причому, про це ми теж знаємо, місто не спорожніло остаточно. По-перше, маємо свідчення Плано Карпіні. По-друге, маємо знайдені археологами братські могили киян. Тобто їх було кому ховати. Вже навесні 1241 року на цьому згарищі були якісь люди, які, зокрема, поховали тисячі загиблих.