е., але охарактеризував його як «друге я, надійний друг» («інше я, друг, якому можна довіряти»). Його оригінальне формулювання було переформульоване Сенекою, і з тих пір воно використовувалося в теперішній загальноприйнятій формі «альтер-его». Інколи так називають найближчих друзів, яким довіряють, як самим собі.
Довіра — це відкриті, позитивні взаємини між людьми. Коли людина довіряє комусь, то вона впевнена у порядності й доброзичливості іншого. Довіра вважається основою всіх соціальних інститутів, у тому числі сім'ї. Батьки часто прагнуть контролювати всі дії своїх дітей, щоб убезпечити їх від потенційних небезпек.
З одного боку, довіра є ключовим елементом будь-якого успішного взаємодії. Коли ми довіряємо людям, ми здатні співпрацювати з ними, підтримувати взаєморозуміння і створювати довготривалі стосунки. Це допомагає нам отримувати підтримку і допомогу від інших, а також розвивати наші вміння соціальної взаємодії.
Дові́ра — соціологічна та психологічна категорія; впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що базується на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, так що ви та протилежна сторона є взаємно втягнуті в неї.
Моє визначення довіри до себе Довіра до себе — це вміння діяти завжди у своїх найкращих інтересах і знати, що ти потурбуєшся про власні потреби й безпеку насамперед.
Як ви думаєте, чи можна назвати приємною людину, яка нікому не довіряє? Навряд чи. Напевно це похмурий суб’єкт з підозрілим поглядом, здатний чекати каверзи навіть від немовляти.