Нещасний випадок на виробництві/професійне захворювання: як отримати страхові виплати?

Застрахуватися від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, можуть добровільно члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14.10. 1992 за процедурою, визначеною Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабміну від 17.04.2019 №337 (зі змінами).

Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед потерпілим.

Страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Страхові виплати складаються із:

1. щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі – щомісячна страхова виплата);
2. страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3. страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4. страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5. допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1467 затверджено Порядок здійснення страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі – Порядок), який діє з 01.01.2023 та визначає механізм здійснення страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

З 01.01.2023 страхові виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснює Пенсійний фонд України (далі – ПФУ), а не Фонд соціального страхування України (далі – ФССУ), як це було раніше. Порядок призначення та перерахування страхових виплат визначає правління ПФУ. Якщо раніше органами ФССУ особі вже призначено страхові виплати, то не потрібно повторно звертатися з цього питання до органівПФУ, оскільки ФССУ предає до ПФУ усі справи отримувачів соціальних виплат.

Страхові виплати здійснюються щомісяця:

• потерпілому– з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
• особам, які мають право на страхові виплати у зв’язку із смертю годувальника, – з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на страхові виплати.

Одноразова допомога виплачується:

• потерпілому – в місячний строк з дня визначення медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності,
• в разі смерті потерпілого – у місячний строк з дня його смерті особам, які мають на це право.

Страхові виплати здійснюються виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача такої виплати в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання одержувача страхової виплати.

Щомісячні страхові виплати здійснюються:

• через поточні рахунки в банкахвідповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабміну від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами);
• національним оператором поштового зв’язку АТ «Укрпошта» за місцем фактичного проживання отримувача, зазначеного у його заяві, відповідно до Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабміну від 16.12.2020 №1279 (зі змінами).

Одноразові страхові виплати здійснюються відповідними уповноваженими банками.

Заява, разом із документами необхідними для призначення, (перерахування/продовження) та здійснення страхових виплат, подається:

• у паперовому вигляді до територіального органу ПФУ/ сервісного центру (перелік можна знайти на офіційному вебсайті ПФУ у вкладці «Контакти») або надсилається поштою;
• у електронному вигляді через порталелектронних послугПФУ з використанням кваліфікованого електронного підпису чи електронної системи BankID або через Портал Дія.

Страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більше ніж за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Нарахована сума страхової виплати включається в документи для виплати протягом не пізніше ніж одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахування, продовження чи поновлення її виплати. Розподіл та спрямування коштів на фінансування страхових виплат здійснюється Пенсійним фондом України.

• Як особам, що виїхали на постійне місце проживання за межі України, отримати страхові виплати, призначені у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності?

Здійснення страхових виплат, призначених у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали на постійне місце проживання за межі України, відбувається у відповідності до міжнародних договорів України.

У разі, якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення вищевказаних страхових виплат, застосовується Порядок здійснення страхових виплат, призначених у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затверджений постановою Кабміну від 09.08.2001 №988 (зі змінами).

Відповідно до вказаного нормативно-правового акта фінансування витрат, пов’язаних із здійсненням страхових виплат потерпілому, у тому числі на перерахування (переказ) грошових сум за межі України, провадиться за рахунок коштів ПФУ.

Для перерахування (переказу) відповідних грошових сум потерпілий подає ПФУ через дипломатичне представництво або консульську установу України в країні свого постійного проживання або іншим прийнятним способом наступні документи:

• заяву за формою, що затверджується ПФУ, із зазначенням способу перерахування (переказу) грошових сум;
• довідку дипломатичного представництва або консульської установи України про постійне місце свого проживання за кордоном.
• щороку в грудні місяці – документ, яким засвідчується факт перебування потерпілого в живих. Це може бути свідоцтво, видане відповідно до законодавства України дипломатичним представництвом або консульською установою України, або документ разом належним чином засвідченим перекладом українською мовою, яким засвідчується факт перебування потерпілого в живих, виданий відповідною місцевою установою згідно із законодавством країни проживання потерпілого і легалізований в установленому порядку дипломатичним представництвом чи консульською установою України. У разі ненадходження зазначеного документа в установлений термін перерахування (переказ) сум страхових виплат потерпілому зупиняється до його надходження.

Страхові виплати потерпілий одержує за своїм вибором шляхом:

• перерахування грошових сум на його рахунок, відкритий у банківській установі на території України;
• перерахування грошових сум на його рахунок у кредитній установі країни його постійного проживання за межами України;
• поштового переказу грошових сум на адресу потерпілого в країні його постійного проживання, якщо Україною укладено з нею угоду про обмін поштовими грошовими переказами.

Перерахування (переказ) сум страхових виплат потерпілому починається з місяця, що настає за місяцем його від’їзду за межі України, але не раніше ніж з дня, до якого потерпілому виплачено відповідні суми до його від’їзду за межі України, і здійснюється ПФУ через уповноважений банк у валюті країни проживання потерпілого або в доларах США за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день перерахування (переказу).

У разі прийняття рішення про зупинення страхових виплат, зміну їх розміру або припинення ПФУ у десятиденний термін надсилає потерпілому відповідне повідомлення з обґрунтуванням свого рішення.

Потерпілий, ступінь втрати професійної працездатності якому не встановлено безстроково, підлягає повторному медико-соціальному огляду в Україні у порядку, встановленому законодавством України.

Якщо виникли додаткові питання правового характеру – телефонуйте до контакт-центру системи БПД 0 800 213 103. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

Фізичний примус. Вчинення кримінального протиправного діяння під впливом

Щодо порядку отримання документів для підтвердження професійного захворювання

Встановлення зв’язку захворювання з умовами праці, розслідування причин та облік випадків хронічних професійних захворювань (отруєнь) проводиться у відповідності з вимогами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який затверджено постановою КМУ від 17.04.2019 р. № 337 (далі – Порядок).

Згідно п. 91 Порядку віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв’язку захворювання з умовами праці згідно з цим Порядком та переліком професійних захворювань, затвердженим постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662.

У відповідності з п. 94 Порядку лише високоспеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров’я проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння).

Таким закладом на території Дніпропетровської області є Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини».

Пунктом 97 Порядку передбачено, що професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров’я.

Згідно п.101 Порядку високоспеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров’я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі – повідомлення за формою П-3). Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), робочому органові Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров’я.

У відповідності з п.105 Порядку після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі – комісія з розслідування), до складу якої входять представники територіального органу Держпраці (голова комісії), закладу охорони здоров’я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або за місцем його проживання (якщо він не працює), роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також у разі потреби представники інших органів.

На виконання п.117 Порядку за результатами розслідування комісія складає акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 (далі – акт за формою П-4). Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), заходи щодо запобігання розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння) та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства.

Олена БІЛА, начальник відділу з питань гігієни праці.

Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.

Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.

Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі – професійні захворювання) підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

Зв’язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі виникнення підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад скеровує працівника з відповідними документами на консультацію до головного спеціаліста з профпатології міста (області). Для встановлення діагнозу і зв’язку захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу особа направляється до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ).

На кожного хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за визначеною формою. Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу повідомлення надсилається роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичному закладу, які обслуговують це підприємство, відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування випадку професійного захворювання здійснюється комісією у складі представників: відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії), лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.

Комісія розслідує обставини і причини професійного захворювання та складає акт розслідування за формою П-4, в якому зазначає заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також установлює осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства з охорони праці.

Акт розслідування хронічного професійного захворювання (за формою П-4) складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем потерпілому, лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілковій організації, членом якої є потерпілий. Один примірник акта надсилається відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається протягом 45 років.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного захворювання.

Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться у спеціальному журналі за встановленою формою:

• – на підприємстві, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду та в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні захворювання та актів форми П-4;
• – у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної картки амбулаторного хворого та інших документів, передбачених Порядком.