Льон-довгунець

Біологічні особливості. Насіння проростає при температурі грунту близько 2—З °С. Сходи добре витримують приморозки до 3—5 °С, Опти­мальна температура росту у фазі ялинки 14—16 °С, цвітіння та формуван­ня насіння 16—18 °С. Сума ефективних температур до повного достиган­ня 1200 -1400 °С.

Льон вибагливий до вологи, особливо в період від сходів до цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт становить 400—430. Культура довгого дня. Краще росте в умовах з невеликою інтенсивністю сонячної радіації.

У льону розрізняють такі фази росту.

Сходи. Рослини мають тільки сім’ядольні листки, маленьку брунеч­ку між ними.

Ялинка. Льон досягає висоти 5—10 см і має 5—6 пар справжніх лист­ків. У цей період надземна частина росте дуже повільно (0,5—0,8 см за добу), проте швидко розвивається коренева система. Після фази ялинки настає період швидкого росту, що триває 12—16 днів і приріст рослин у висоту становить від 1,5 до 4 см за добу.

Бутонізація. Починається із з’явлення перших бутонів і закінчується зацвітанням їх. У цей час інтенсивно росте стебло у висоту та інтенсивно формуються елементарні волокна. Кількість їх збільшується по всій дов­жині стебла, стінки волокон заповнюються целюлозою і вони групуються в пучки й стають компактними.

Цвітіння. У цій фазі (тривалість 5—10 днів і більше) рослини у ви­соту ростуть повільно, головним чином за рахунок росту суцвіть, а після цвітіння їх ріст зовсім припиняється. Закінчується також утворення волокна в усіх частинах стебла.

Достигання характеризується швидким здерев’янінням стебла і форму­ванням насіння. Розрізняють зелену, ранню жовту, жовту та повну стиглість.

Зелена стиглість — 65—75 % зелених коробочок мають випов­нене зелене насіння, а решта — не зовсім виповнене.

Рання жовта стиглість — 65—75 % жовто-зелених коробочок мають блідо-зелене з жовтим дзьобиком насіння, решта коробочок жовті з жовтим насінням.

Жовта стиглість — 50% жовтих коробочок мають жовте насін­ня, друга половина їх — бурі й жовто-зелені. Насіння в перших коричне­ве, в других •— блідо-зелене з жовтим дзьобиком.

Повна стиглість’—усі коробочки побуріли й висохли, насіння в них коричневе.

Міжфазний період у льону-довгунця коливається у межах: сівба — сходи — 7’—8 днів, сходи — бутонізація — 42—46, від бутонізації до цві­тіння— 4—5 днів, цвітіння—достигання 25—30 днів (повне достигання насіння — 29—36 днів). Вегетаційний період становить 78—89 днів з по­довженням у холодне дощове літо на 5—6 днів і скороченням в жарке —

Потреба в елементах живлення від сходів до ялинки невелика. Проте перші три тижні критичні щодо фосфору і калію. Нестача їх знижує уро­жай. Знижується він також і при нестачі азоту в період від ялинки до цвітіння. Льон реагує на недостатню кількість у грунті мікроелементів, особливо бору, а на осушених торфовищах і міді.

Для утворення 1 ц повітряно-сухої речовини (соломи і насіння) — по­трібно N — 1,3—1,5, Р205 — 0,35—0,52 і КгО — 0,62—1,37 кг.

Льон-довгунець вибагливий до грунту. Найбільш придатні для нього дерново-підзолисті й сірі лісові суглинкові або суглинково-піщані грунти, удобрені органічними й мінеральними добривами.

Місце в сівозміні. На добре окультурених грунтах льон розміщують після озимої пшениці й жита, попередником яких був пласт багаторічних трав, після ярого ячменю та вівса, які вирощували після просапних, а на менш окультурених—після багаторічних трав та угноєної картоплі. В кожному окремому випадку вибір попередника залежить від рівня ро­дючості грунту, норм добрив, внесених під попередник, та біологічних особливостей сорту.

Обробіток грунту висвітлено в розділі «Обробіток грунту» (с. 50), Відзначимо лише деякі особливості (табл. 121).

Удобрення. При сівбі льону після стерньових попередників вносять N20-40, а після конюшини й картоплі — N15-30. Після високоврожайних багаторічних трав льон удобрюють лише фосфорними й калійними добри­вами.

Фосфорні та калійні добрива (Рео-ооКм-ио) вносять восени під глибо­ку культивацію зябу або оранку, а азотні під передпосівний обробіток. У рядки при сівбі дають 10 кг/га поживної речовини гранульованого бор­ного суперфосфату.

Сівба. Сіють льон у ранні строки, коли посівний шар грунту про­гріється до 6—8 °С. Норми висіву насіння встановлюють диференційова­но з врахуванням родючості й вологості грунту та особливостей сортів. Зокрема, норма висіву районованих у східному, центральному та захід­ному Поліссі становить 25 млн.’га, в передгірних та гірських районах Карпат — 23—25 млн., а на осушених землях (торфовищах) —20 млн./га схожих насінин при 100%-ній господарській придатності. Кращий спосіб
сівби вузькорядний з міжряддям 7,5 см. Глибина загортання насіння на супіщаних грунтах до 3, на суглинкових — до 1,5—2 см.

Догляд за посівами. Часто після сівби льону, коли проходять зли­вові дощі, утворюється кірка. її руйнують ротаційними мотиками, легки­ми боронами або ребристими котками. Поле обробляють впоперек рядків.

Заходи боротьби з бур’янами висвітлено в розділі «Боротьба з бур’я­нами» (с. 534), а з хворобами й шкідниками — в розділі «Захист рослин» (с. 456).

121. Орієнтовна схема обробітку грунту під льон-довгунець

Льон долгунець грунт

Льон-довгунець до тепла малови-могливий, культура помірного клімату, яка потребує помірно теплої, навіть прохолодної погоди без різких коливань температури дня і ночі. Вирощування льону в умовах жаркої погоди (понад 22°С) негативно впливає на ріст стебла у висоту, погіршується якість волокна.

Насіння льону починає проростати при температурі 3-5°С, дружні сходи з’являються при прогріванні ґрунту до 7-9°С. Молоді сходи можуть витримувати приморозки до мінус 3,5-4°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин становить: у період сходів 9-12°С, у фазі “ялинки” 14-16°С, у фазі цвітіння-формування насіння 16—18°С.

Льон-довгунець дуже вимогливий до вологи. Можна вирощувати лише в зоні достатнього зволоження. Під час проростання насіння поглинає воду в кількості, що рівна його масі. Найбільше води потребує під час інтенсивного росту стебла і цвітіння.

Нестача в ґрунті води під час бутонізації та цвітіння призводить до відмирання верхньої частини стебел і навіть загибелі посівів.

Після цвітіння льон стає менш вимогливим до вологи. Навпаки, часті дощі в цей період можуть спричинити розвиток грибкових захворювань, вилягання і підгнивання рослин льону. При цьому утруднюється механізоване збирання, втрачається частина врожаю, погіршується його якість.

Разом з тим рослини не витримують і надмірного вмісту води в ґрунті. Льон погано росте на перезволожених ґрунтах та на полях з близьким заляганням ґрунтових вод.

Льон відноситься до культур маловимогливих до світла. Довгий день і відносно невелика інтенсивність сонячного світла – обов’язкова умова для нормального росту і розвитку рослин цієї культури.

Рання сівба і зменшення тривалості дня сповільнюють процеси розвитку рослин, завдяки чому стебла стають довшими. Найкращою для льону є хмарна погода, густі посіви, при яких виростають тонкі малорозгалужені стебла, що містять велику кількість волокна високої якості. При інтенсивному сонячному освітленні посилюється гілкування, що зменшує технічну довжину стебла.

Льон-довгунець потребує структурного родючого і окультуреного ґрунту з слабокислою реакцією (рН 5,9-6,5). Найкраще росте на дерново-підзолистих суглинистих або суглинисто-супіщаних ґрунтах. Льон також дає добрі врожаї на удобрених дерново-підзолистих супіщаних і дерново-буроземних ґрунтах.

Малопридатні для нього легкі піщані й супіщані ґрунти, оскільки вони бідні на поживні речовини і погано утримують вологу. На піщаних ґрунтах льон страждає від посухи. Важкі глинисті ґрунти повільно прогріваються навесні, після дощу утворюють кірку, яка є перешкодою для виходу на поверхню ґрунту ніжних проростків льону. Не рекомендується сіяти льон на кислих торфових ґрунтах. На вапнякових ґрунтах формується грубе і крихке волокно.

Культура льон-довгунець (соломка) (особливості вирощування та зберігання)

Льон-довгунець – одна з основних прядивних культур. Його вирощують для виробництва волокна, яке використовують для виготовлення різних виробів – полотна, в тому числі тонкого батистового, брезентів, мішковини. Льняна олія належить до висихаючих. Її використовують як продукт харчування, в медицині та парфумерії, а також для виробництва оліфи, лаків, фарб, замазки, лінолеуму. Макуха з льону – цінний концентрований корм для великої рогатої худоби, особливо молодняку.

Найкращими попередниками для льону є озимі зернові, просапні.

Під льон вносять азоту 45 – 60, фосфору 45 – 60 та калію 45 кг/га. Фосфорно-калійні добрива застосовують під зяблеву оранку, азотні — під весняну культивацію, частину фосфорних — під час сівби в рядки.

Механізований обробіток ґрунту включає такі заходи: лущення стерні, оранку чи поверхневий обробіток, культивацію і коткування. У всіх випадках після колосових попередників проводиться своєчасне і якісне лущення стерні після їх збирання на глибину 6–8 см дисковими знаряддями ЛДГ-10, ЛДГ-15, а на ущільнених ґрунтах – БДТ-7, що сприяє кращому загортанню рослинних післязбиральних решток та знищенню бур’янів.

Через 10–12 днів після лущення проводиться основний обробіток ґрунту. На чистих від багаторічних бур’янів та малозасмічених попередниках роблять безполицевий обробіток ґрунту дисковою бороною або плоскорізом КПШ-5 на глибину 10–12 см, а на засмічених коренепаростковими і кореневищними бур’янами обов’язкова оранка на глибину 20–22 см.

До настання осінніх заморозків по мірі проростання бур’янів треба зробити 2–3 культивації зябу на глибину: 8–10; 7–8 і 5–6 см.

Весняний обробіток ґрунту складається з боронування зябу у два сліди і культивації. Для передпосівного обробітку ґрунту на важких та засмічених ґрунтах перевагу слід надати комбінованим ґрунтообробним агрегатам РВК-3,6, ВІП-5,6, Європак, Борекс та ін., або культиватору УСМК-5,4, налагодженому для суцільного обробітку, які за один прохід якісно готують площу для посіву льону, а на легких ґрунтах найбільш ефективне застосування борін Радченка безпосередньо перед сівбою. Проміжок часу між цими операціями не повинен перевищувати 3–4 години. На полях, де з якихось обставин не проведений основний обробіток ґрунту з осені, перевагу слід надати застосуванню поверхневого обробітку: дискуванню на глибину 10–12 см, з наступною культивацією і коткуванням. Передпосівний обробіток ґрунту проводити як і по зяблевій оранці.

Спосіб сівби – звичайним, широкорядним, перехресним способами. Норма висіву насіння 25-60 кг./га. Глибина загортання насіння – 3-5 см.

Знищення кірки боронуванням райборінками впоперек напрямку рядків, а на широкорядних — шаруванням міжрядь однобічними лапами-бритвами. За період вегетації на широкорядних посівах льону 2 – 3 рази розпушують міжряддя.

Збирання насіння у фазі повної стиглості комбайнами на низькому зрізі.