Menu Close

Яку інформацію має розкривати управляюча компанія

ОСББ чи керуюча компанія: переваги і недоліки різних типів управління багатоквартирним будинком

Мінрегіон стверджує, що якщо співвласники багатоквартирних будинків самостійно не оберуть форму управління до весни 2022 року, то це зробить за них місцева влада. Однак попередньо вона має про це оголосити і провести відкритий конкурс. Чи буде такий метод ефективний в ефірі Українського радіо пояснює президент Асоціації інноваційного розвитку домогосподарств Станислав Драганов.

За якими критеріями місцева влада буде обирати керуючу компанію

Це вже третя чи четверта спроба з боку держави почати процес створення нормального ринку обслуговування житлових будинків, але кожного разу виникає “підводне каміння”. Вони пов’язані переважно з тим, що місцева влада не може обирати за мешканців керуючу компанію жодним чином, бо у нас є законодавство, яке повністю це регулює. Наприклад, той же Закон “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” та безпосередньо Закон “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”. Законодавство більше тяжіє до створення ОСББ. Ця процедура повністю демократична, тобто мешканці просто збираються, створюють своє об’єднання та самостійно керують своїм будинком. Наразі практика показує, що не завжди вони це роблять правильно і потім мешканці звертаються до правоохоронних органів та інших структур, щоб сказати про те, що той голова правління, якого вони самі й обрали, не виконує свої обов’язки. Якщо повністю оцінити ринок ЖКГ, то можна зробити висновок, що його поки немає. Його потрібно створити. Для того, щоб він почав діяти, то потрібен запит від нас, споживачів. Чим більше буде створено ОСББ, тим більшою буде конкуренція на цьому ринку, а управителі зможуть нормально заходити на цей ринок.

Про процедуру відмовлення від послуг керуючої компанії, яку обрала місцева влада

Це вказують в угоді, яку підписує від імені мешканців будинку міська рада.

Які переваги і недоліки у ОСББ та керуючої компанії

Усе законодавство, як я вже казав, тяжіє безпосередньо до ОСББ, надає їм пільги. Тобто ОСББ має право брати участь у міських та міжнародних програмах, а управляюча компанія таких пільг не має. Управляюча компанія ― це компанія, яка створена для того, щоб заробляти гроші. ОСББ ж створюється безпосередньо мешканцями для співмешканців. Є така гібридна система, яка зараз працює ефективніше, коли ОСББ наймає управляючу компанію.

ОСББ дозволяє бачити, скільки коштів є на рахунку будинку, що відбувається у ньому, розуміти, в якому він стані і що потрібно зробити, щоб покращити умови проживання. Найголовніше те, що це дає змогу мешканцям самим встановлювати тариф і розуміти, за що вони сплачують гроші.

Додамо, за даними Державної служби статистики, станом на 20 січня 2020 року кількість зареєстрованих ОСББ в Україні становила 34 104. Тоді за результатом аналізу, діючих ОСББ було 32 982. Інші припинили свою діяльність, знаходяться в стані припинення або не завершили державну реєстрацію.

Управління будинку: довіритись обслуговуючій компанії

Абсолютно нормальним є бажання кожного жити в зручності, теплі і комфорті. Та, на жаль, здавалося б, елементарні умови існування, комунальними службами країни не забезпечуються. Ця теза давно стала очевидною і на побутовому, і на державному рівні. Дієвий механізм для утримання й управління спільного майна багатоквартирного будинку був конче необхідний. Для запобігання утворення законодавчого вакууму в сфері комунального господарства були прийняті Закони України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирного будинку» та «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». Це дало змогу небайдужим і відповідальним мешканцям брати важелі правління в свої руки й починати наводити лад у своїх будинках, створивши ОСББ.

Співвласники можуть самостійно управляти спільним майном ОСББ, а можуть довіритися обслуговуючій компанії. Про переваги та недоліки такого вибору пропонуємо поговорити.

Для початку розберемося у визначеннях: управляюча компанія – це завжди юридична особа. Вона залучається ОСББ, щоб забезпечувати діяльність з управляння спільним майном співвласників у багатоквартирному будинку. В своїй роботі управляюча компанія керується договором, підписаним з ОСББ. Правові відносини такої співпраці регламентовані Законом України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ». Базовим у діяльності управляючої компанії є, також, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якого співвласники отримують від компанії – управителя, не що інше, як послуги. Послуги для ОСББ прописані у вказаних Законах і додатково окремо узгоджуються в договорі. Це і своєчасний необхідний ремонт, і доглянута прибудинкова територія, і роботи з благоустрою в середині будинку (освітлення, ліфти, інженерні мережі, тощо).

Важливо знати, що залучити управляючу компанію для виконання функцій управителя в ОСББ можна тільки, провівши загальні збори ОСББ і маючи на руках затверджене рішення протоколу загальних зборів співвласників. Далі підписується типовий договір між ОСББ та компанією – управителем, де вказується мета договору (надання послуг з управління багатоквартирним будинком), визначаються з переліком послуг, їх вартістю, правами та обов’язками сторін, терміном дії договору. Всі співвласники в ОСББ обов’язково мають отримати копію примірника договору.

Перші кроки в ОСББ

Контролювати життєдіяльність будинку, надавати мешканцям високу якість житлово-комунальних послуг, забезпечивши прозорість використання коштів та демократичність в ухваленні рішень управляюча компанія здатна, маючи для цього всі необхідні засоби й можливості. По-перше, це штат компанії. Формується він, виходячи із реальних потреб підприємства: які працівники і в якій кількості необхідні. Штат компанії-управителя складається з адміністрації (це керівник, можливо й головний інженер, головний бухгалтер, працівники бухгалтерії) та інженерно-технічних працівників, які забезпечують обслуговування будинку та інженерних комунікацій (сантехніки, електрики, слюсарі, прибиральниці, двірники, тощо). По-друге: обслуговуюча організація для виконання запланованих робіт має у власності все необхідне. Це технічні засоби виробництва, інструменти, реманент, можливо, навіть, автомобіль і програмне забезпечення , якщо компанія велика. А ще подібні підприємства пропонують диспетчеризацію будинку, різні мобільні додатки для комунікації мешканців і управляючої компанії, консьєрж-сервіс для вирішення побутових задач, IP-домофонію та багато інших послуг. Які з них обрати, а від яких відмовитися, залежить лише від гаманця ОСББ і, знову ж таки, від рішення загальних зборів співвласників.

Управляючі компанії: вартість послуг

Все має свою ціну: чим більшу кількість послуг ОСББ замовить в управляючої компанії, тим більше доведеться платити, згідно договору. Слід врахувати, що різні компанії-управителі в одному й тому ж місті за одинакові послуги правлять різну ціну. Однак прорахувати можливу «вартість» договору, з певною похибкою, можна. Для цього слід зайти на сайти кількох компаній і порівняти їхні прайси. Для прикладу оберемо дві управляючі компанії з м. Чернівці: «Будинко-управляюча компанія (БУК) №18» та «Санітарія». Один і той самий комплекс сантехнічних робіт в БУК №18 коштує 150-250грн, а в «Санітарія» – це 180-300грн. Так, ознайомившись з цінами на послуги з обслуговування будинку, можна зорієнтуватися, які компанії цікавіші в вашому конкретному випадку, а які – ні. Також важливо знати скільки ОСББ обслуговує потенційний контрагент. Управляючі компанії, як правило, обслуговують кілька ОСББ. Чим більше ОСББ обслуговується компанією, тим вартість послуг штатних працівників буде меншою, оскільки вони працюють на кількох об’єктах.

Утримання будинку стає турботою управляючої компанії, а правління ОСББ тільки контролює її діяльність та веде типову звітність. Таким чином ОСББ економить і на штаті працівників, і на купівлі технічних засобів. В Україні станом на сьогодні уже ефективно працює біля 535 управляючих компаній. ОСББ активно використовують такий спосіб господарювання.

Керуюча чи управляюча: в чому різниця?

А тепер пропоную трохи відійти від теми і згадати уроки біології в школі. Управляюча компанія – це обслуговуюча компанія. Якщо обслуговуюча компанія – це вид (в розрізі комунального господарства), то управляюча компанія – це підвид. Ще одним таким підвидом є керуюча компанія.

Трохи докладніше: керуючі компанії не займаються наданням комунальних послуг. Після укладання договору з ОСББ і визначення конкретного обсягу робіт керуюча компанія, власне, керує процесом, а саме: залучає субпідрядні організації, винаймає для надання комунальних послуг приватні фірми чи комунальні ЖЕПи (житлово-експлуатаційні підприємства). Все це відбувається на конкурсній основі з дотриманням тендерних процедур. Сума в платіжці, звичайно, зростає, але зростають, також, якість і швидкість робіт. А зі збільшенням конкуренції «гаситься» і розмір тарифів.

Досвідом залучення до управління будинками міста керуючих компаній може поділитися Кременчуг. Там з липня 2008р. успішно працюють дві керуючі компанії – ТОВ «Житлорембудсервіс» та ТОВ «Добробит», які обслуговують 1178 багатоповерхівок і обсяг виконаних ремонтних робіт збільшився вдвічі, порівняно з роботою ЖЕКів. Чому так відбувається? Та тому, що більша частина коштів (75-80%), які сплачували мешканці міста ЖЕКам, йшла на утримання апарату, а на ремонт залишалось 20-25%. Керуючі компанії на своє утримання витрачають до 15% коштів городян, а за решту ремонтують дахи, під’їзди, виконують роботи з благоустрою, тощо.

До переваг керуючих компаній необхідно віднести відповідальність за виконані роботи. ЖЕКи, в свою чергу, не надто переймалися якістю своїх ремонтних робіт, бо не були зобов’язані звітувати перед мешканцями. Керуючі ж компанії підзвітні, згідно договору, вони відповідальні за експлуатацію будинку. Тому, якщо ремонт виконаний не якісно, то доведеться його переробляти за власний рахунок. Це, звичайно, стосується і управляючих компаній.

Знайти перелік обслуговуючих компаній вашого міста досить не складно. Це можна зробити самостійно за допомогою інтернету, відвідавши інформаційні сайти профільних асоціацій. Можна звернутися у відділи з питань житлово-комунального господарства органів місцевого самоврядування. А можна просто поцікавитися у мешканців, будинки яких уже обслуговуються управляючою чи керуючою компанією, чи задоволені вони якістю послуг. Що правда, займаючись таким дослідженням, краще не пошкодувати зусиль та часу і звернутися безпосередньо до голови правління або когось із членів правління ОСББ. Тоді відповіді на ваші запитання будуть чіткі й конструктивні в цифрах і графіках. Інакше є вірогідність натрапити на «бабу Ягу», яка завжди «проти».

Будь яка форма управління ОСББ має свої переваги та недоліки. Перед тим, як прийняти рішення й довірити свій будинок обслуговуючій організації, необхідно чітко розуміти всі «плюси» і «мінуси» для вас, як співвласника, від такого делегування повноважень.

Визначимо, спочатку, переваги від управління багатоквартирним будинком обслуговуючою компанією.

Підписавши договір на обслуговування, в ОСББ більше немає потреби турбуватися за експлуатацію будинку безпосередньо. Від тепер усі питання та проблеми з надання послуг вирішуються компанією – управителем.

Наявність професійного штату спеціалістів, які працюють на обслуговуючу компанію, позбавляють мешканців багатоквартирного будинку винаймати власних фахівців для здійснення господарських робіт. Немає необхідності шукати приміщення для таких працівників, купувати технічні засоби виробництва, інструменти і т.п. А це значна економія для ОСББ.

Як правило, управляючі компанії, займаючись комунальним обслуговуванням багатоповерхівок, надають потенційно більш високу якість послуг, оскільки вони підзвітні ОСББ.

Також значно вища оперативність при ліквідації аварійних ситуацій, здійснення поточних ремонтів, прибирань прибудинкових територій, тощо.

Обслуговуюча організація, отримавши від ОСББ певні права та обов’язки, абсолютно підконтрольна перед співвласниками. Повноваження, за якими здійснювалося б управління власним майном, залишаються виключно за ОСББ.

У випадку недобросовісного підходу до роботи, ОСББ має можливість притягнення обслуговуючу компанію до відповідальності за несумлінне виконання договірних зобов’язань.

Залучення обслуговуючої організації до управління ОСББ має певні недоліки то, перед тим, як поставити крапку в обговоренні такого важливого кроку, їх треба ретельно проаналізувати.

Така форма управління не дуже зручна для невеликих багатоквартирних будинків, оскільки вартість недешевих управлінських послуг розподіляється між незначною кількістю мешканців.

Проблемою лишається недостатня кількість професійних управителів в Україні. Цей вид бізнесу тільки набуває обертів і в невеличких містах майже немає конкуренції.

Переваги роботи з обслуговуючою організацією

Договірні відносини з обслуговуючою організацією, крім певних прав, наділяють співвласників будинку також деякими обов’язками, які, у кінцевому випадку, можуть виявитися не дуже вигідними для них самих.

Висока вартість обслуговування, спричинена відсутністю конкуренції на ринку комунальних послуг, надають можливість колишнім ЖЕКам, які перетворяться на «ручні» керуючі компанії, нав’язувати будь-які ціни.

Існує ризик отримання неякісного сервісу, особливо у випадках, коли обслуговуюча організація призначається органами місцевого самоврядування, а не обирається ОСББ самостійно.

При передовірянні управлінських функцій керуючій або управляючій компанії втрачається повний контроль співвласників за власними фінансовими ресурсами. Непрозорості витрачання коштів можна уникнути, запровадивши ретельний контроль над витратами з боку ОСББ, закріплений договором.

Зваживши всі ризики та переваги від залучення обслуговуючої організації до управління вашою багатоповерхівкою, маючи нормативно-правову базу, використовуючи досвід сусідніх ОСББ, заручившись підтримкою співвласників та небайдужих мешканців – дійте і все у вас вийде. Не дарма у народі кажуть: не такий вовк страшний, як його малюють.

Баланс за МСФЗ: що входить у звіт про фінансовий стан та як його скласти

Бухгалтерський баланс в системі МСФЗ називають звітом про фінансовий стан компанії. Така назва найкраще розкриває його сутність, бо баланс за МСФЗ — головний бухгалтерський звіт, який надає інформацію про майно та зобов’язання організації. Інвесторам та позикодавцям звіт може розповісти про те, чим володіє компанія, наскільки вона спроможна сплачувати рахунки та чи варто інвестувати в неї кошти.

З цієї статті ви дізнаєтесь:

  • Що таке баланс за МСФЗ і для чого він потрібен
  • Як виглядає структура балансового звіту за МСФЗ
  • Які форми балансу існують (на прикладі)
  • Як скласти баланс за МСФЗ
  • Відмінності формування балансу за МСФЗ та П(С)БО

Що таке баланс за МСФЗ і для чого він потрібен

Звіт про фінансовий стан регулюється стандартом МСФЗ (IAS) 1 «Подання фінансової звітності». Згідно зі стандартом, в балансовому звіті необхідно розкрити відомості про вартість активів, зобов’язання та власний капітал підприємства на кінець звітного періоду.

Баланс за МСФЗ складають в тих компаніях, що працюють на міжнародному ринку, залучають іноземні інвестиції або повинні формувати таку звітність за вимогами законодавства. Зазвичай це публічні акціонерні товариства, банки, страхові компанії, підприємства-емітенти, які розміщують цінні папери на біржі. В різних країнах перелік компаній, зобов’язаних формувати баланс за МСФЗ, буде свій — докладніше про це писали у статті «МСФЗ 2022: ключові зміни та нюанси переходу».

Балансовий звіт МСФЗ призначений для зовнішніх користувачів — акціонерів, кредиторів та інвесторів бізнесу, оскільки керівникам компанії достатньо внутрішньої звітності для прийняття управлінських рішень. Звіт про фінансовий стан не надають до податкової — його публікують у відкритому доступі для зацікавлених сторін.

Що зазвичай дивляться у звіті:

  • склад та структуру майна підприємства;
  • джерела придбання активів — статутний капітал та зобов’язання;
  • мобільність та оборотність оборотних засобів;
  • стан та динаміку заборгованостей;
  • кінцевий фінансовий результат (прибуток та збиток).

За цими показниками зовнішні користувачі визначають, чим володіє компанія, кому і скільки вона заборгувала і чи може вчасно сплачувати рахунки. Відповіді на ці питання допомагають інвесторам та позикодавцям прийняти низку важливих рішень щодо вкладення коштів у компанію, утримання або придбання боргових інструментів, видачу або повернення кредитів, купівлю цінних паперів або навіть — продажу бізнесу.

Як зрозуміти, що справи в компанії йдуть вгору? Треба подивитись на співвідношення двох частин балансу:

  • актив — чим володіє компанія (майно та гроші);
  • пасив — звідки взялись активи та як їх використовують.

Підсумки активу та пасиву мають бути рівними — саме в цьому полягає баланс.У фінансово здорової компанії сума активів завжди дорівнюватиме сумі власного капіталу та зобов’язань. Це означає, що компанія має певну кількість чистих активів — те, що належить акціонерам та залишається у них у разі ліквідації підприємства. Розраховують цей показник як різницю між сумою активів та сумою зобов’язань.

У разі банкрутства в балансовому звіті буде інша картина: сума зобов’язань перевищить суму активів. Наприклад, якщо в балансі підприємство не має коштовного майна, а сума статутного капіталу мінімальна, то інвестори не матимуть ліквідаційної квоти при закритті підприємства.

Який вигляд має структура балансового звіту за МСФЗ

Структура звіту в більшості випадків не вимагає строгого дотримання встановлених параметрів, однак повинна мати певні обов’язкові пункти, зазначені у Міжнародному стандарті фінансової звітності (IAS) 1 «Подання фінансової звітності».

А це три основні елементи балансового звіту:

  • актив — економічний ресурс, який контролює компанія, та який у потенціалі може принести економічну вигоду;
  • зобов’язання — заборгованість, що призводить до відтоку економічної вигоди;
  • власний капітал — частка в активах, що залишається після виплати зобов’язань (сюди входять статутний капітал, додатковий капітал та резервні фонди, а також нерозподілений прибуток).

Приблизно такий вигляд має спрощена структура балансу за МСФЗ:

Згідно із МСФЗ, активи в балансі ділять на оборотні та необоротні, а зобов’язання — на довгострокові (зі строком погашення більше одного року) та короткострокові (менше ніж рік). Така класифікація використовується окрім випадків, коли баланс складають за принципом ліквідності, але про це розповімо трохи пізніше.

  • Оборотні активи — ті, що використовують протягом 1 року після звітного періоду або під час операційного циклу. Сюди входять запаси, фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та кошти підприємства. Такі активи необхідні для підтримки постійної роботи підприємства.
  • Необоротні активи служать понад рік та включають основні засоби, нематеріальні активи, інвестиційне майно, результати розробок, фінансові, орендовані та відкладені податкові активи.

До короткострокових зобов’язань відносять ті, що необхідно погасити протягом року. Це кредиторська заборгованість та операційні витрати. До довгострокових можуть належати кредити та позики, оціночні зобов’язання, привілейовані акції, відстрочені податкові зобов’язання.

Згідно із п. 54 МСФЗ (IAS) 1, звіт про фінансовий стан компанії обов’язково має розкривати набір статей:

  • основні засоби;
  • нематеріальні активи;
  • інвестиційні об’єкти;
  • фінансові активи;
  • інвестиції, враховані за методом участі;
  • запаси;
  • грошові кошти та їх еквіваленти;
  • дебіторська та кредиторська заборгованість;
  • резерви;
  • фінансові зобов’язання;
  • зобов’язання з податків;
  • капітал та резерви;
  • частка меншості, представлена у складі власного капіталу.

Інші статті розкривають за потреби. Повний перелік статей балансу можна знайти у матеріалі «Форми звітності МСФЗ». До речі, порядок та назви статей можна змінювати, незалежно від того, як будують звіт: за оборотністю чи ліквідністю. Головне, щоб ці статті були правильно рознесені: відповідно до активу та пасиву.

Яку форму балансу використовують (на прикладі)

Певної форми балансу МСФЗ не існує, оскільки у стандарті (IAS) 1 немає ні типової таблиці, ні інструкції, як заповнювати рядки у звіті. Це означає, що компанії можуть складати баланс у будь-якій формі, з однією лише вимогою — треба розкрити мінімальний набір статей, про який говорили вище. А їхню класифікацію та подання робити однаковими у всіх звітних періодах.

І хоча в МСФЗ (IAS) 1 немає затвердженого бланка балансу, на практиці нерідко застосовують два варіанти формування звітності.

Горизонтальний та вертикальний формати балансу

За посиланням можна завантажити зразок звіту про фінансовий стан МСФЗ у форматі doc, складений у вертикальній формі.

У якому форматі готувати балансовий звіт — вирішує підприємство. Нерідко використовують форму звітності, встановлену положеннями національних стандартів бухгалтерського обліку, якщо вона відповідає вимогам МСФЗ.

Як скласти баланс за МСФЗ

Підготовка звіту про фінансовий стан також регулюється стандартом МСФЗ (IAS) 1 «Подання фінансової звітності». Окрім головного переліку статей активів, зобов’язань та капіталу, що належать розкриттю, в стандарті прописані правила:

  • як групувати статті активів та зобов’язань;
  • які активи та зобов’язання відносити до короткострокових та довгострокових;
  • та яку інформацію слід розкривати у поясненнях до балансу.

Наприклад, не всі компоненти, що належать до активів, зобов’язань та капіталу, розкривають у звіті. Визнають лише ті, що дають користувачам цінну та правдиву інформацію, і можуть вплинути на економічні рішення. А витрати на збір та формування таких даних не перевищують користь від їх застосування.

За правилами міжнародних стандартів звіт можна сформувати двома способами:

  • за оборотністю — коли активи та зобов’язання ділять на короткострокові та довгострокові;
  • за принципом ліквідності — активи та зобов’язання розкривають за зменшенням або збільшенням ліквідності (такий варіант зазвичай використовують фінансові організації та великі промислові підприємства).

Є ще третій альтернативний варіант формування звіту. Коли статті розкривають також у порядку зміни ліквідності, але активи починають вказувати з грошових коштів, а зобов’язання — з короткострокової заборгованості.

Оскільки баланс МСФЗ входить у річну звітність компанії, в ньому варто вказати інформацію, що виділить його серед інших документів. А саме:

  • назву звіту;
  • назву підприємства (це окрема організація чи група компаній);
  • дати звітного періоду;
  • валюту балансу;
  • та рівень округлення сум.

Компанія може самостійно вибрати рівень округлення даних (тисячі або мільйони одиниць) та валюту у фінзвітності.

Щодо термінів подання балансу, його формують на звітну дату та дату закінчення попереднього періоду. Якщо були зміни в обліковій політиці, цей момент враховується у минулому порівняльному періоді, а сам звіт формують на 3 дати: звітну, на початок та кінець попереднього періоду.

Відмінності формування балансу за МСФЗ та П(С)БО

Основна відмінність ПБО від МСФЗ — у формалізації звітності. В міжнародних стандартах вона практично відсутня, а ось національні положення бухобліку встановлюють типові форми фінансової звітності у додатках до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». В них зазначені форми звітів, які повністю відповідають вимогам МСФЗ та можуть використовуватися для підготовки звітності як за національними, так і міжнародними стандартами.

У національних стандартах, а саме у положенні П(С)БО 2, описують порядок статей бухгалтерського балансу та наповнюваність його рядків. У МСФЗ (IAS) 1 таких правил немає. Звіт про фінансовий стан за міжнародними стандартами може бути як горизонтальним — поширений варіант в Україні, так і вертикальним, структурним. МСФЗ лише вимагає, щоб формування звіту про фінансовий стан було або з розподілом статей за оборотним принципом, або за ліквідністю.

Також є одна вимога МСФЗ, якої немає у національних стандартах, і стосується вона ретроспективного використання нової облікової політики. Якщо були зміни в політиці, то розкривати порівняльну інформацію треба не за один, а за два минулі звітні періоди. Те ж саме стосується випадків перекваліфікації та виправлення помилок.

Але попри всю схожість національних та міжнародних стандартів, скласти баланс за МСФЗ без базових знань та досвіду буде важко. Можна розібратись з темою самостійно, пройшовши нелегкий шлях власних спроб та помилок. Або отримати необхідну теоретичну та практичну підготовку на наших онлайн-курсах — навчаючись у зручному режимі, з цілодобовим доступом до матеріалів та підтримкою досвідчених тьюторів.

Пройдіть комплексний курс «ДипІФР. Гарантія», щоб опанувати теорію та практику застосування МСФЗ та підготуватись до офіційного іспиту на диплом ACCA DipIFR (rus). Зареєструйтесь і пройдіть 1-й модуль курсу безкоштовно!