Menu Close

Як позначається восьма нота

Нотний стан

Нотний стан – це місце розташування ключів , нот , пауз , та всіх інших музичних позначень.

Нотний стан складається з п’яти лінійок та чотирьох полів. Поле – це проміжок між лінійками, де також як і на лінійках, пишуть ноти.

Але щоби записати на нотному стані достатню кількість ноток для виконання сучасної музики, п’яти лінійок та чотирьох полів виявилося замало. Тому придумали ще додаткові лінійки , які малюють над нотним станом, та під нотним станом. На цих додаткових лінійках та між ними також пишуть ноти.

Ключі

Ключ – це знак, який визначає місцезнаходження нот на нотному стані . Він розташовується на самому початку нотного стану.

Найбільш розповсюджені три ключі: скрипковий, басовий та ключі “До”.

Скрипковий та басовий зустрічаються найчастіше. У них записано більшість інструментальної музики.

Ключі “До” в основному використовуються для запису вокальних партій. Їх є п’ять, вони розташовуються на кожній лінійці нотного стану, та носять назву від основних співацьких голосів – сопрановий, мецо-сопрановий, альтовий, теноровий та баритоновий.

Ноти

Як зустрілись До і Ре – кожна ротика дере.
Тут прийшло маленьке Мі : “Чом співаємо самі?”
Тут спішать Фа , Соль , Ля , Сі – “Заспіваймо разом всі!”
До – горобчика гніздо.
Ре – пташки серед дерев.
Мі – так весело мені.
Фа – для пісеньки слова.
Соль – співає дітвора.
Ля – розквітла вся земля.
Сі – зроби добро усім.
І вернімось знову в До .

Перш ніж розпочати вчити нотки, треба знати, що людина, звичайно, здатна чути набагато більше звуків, ніж сім. Але для зручності всі звуки згруповані в октави.

Октава – це сім наших ноток, які періодично повторюються. Всього є вісім октав.

Їхня назва від найнижчої до найвищої – субконтроктава, контроктава, велика, мала, перша, друга, третя, четверта.

На малюнку ми бачимо нотки першої октави.

Нота “ДО” першої октави знаходиться під нотним станом, на першій додатковій лінійці.

Нота “РЕ” першої октави знаходиться під нотним станом.

Нота “МІ” першої октави знаходиться на першій лінійці нотного стану.

Нота “ФА” першої октави знаходиться на першому полі нотного стану.

Нота “СОЛЬ” першої октави знаходиться на другій лінійці нотного стану.

Нота “ЛЯ” першої октави знаходиться на другому полі нотного стану.

Нота “СІ” першої октави знаходиться на третій лінійці нотного стану.

Тривалості

Тривалість – це довжина звучання ноти.

Тривалість звука вимірюється шляхом рівномірного відрахування. За основу взято найдовшу в сучасній музиці тривалість – цілу, та шляхом поділу її та кожної наступної на два, утворюють інші тривалості – коротші.

Ціла тривалість – виглядає як незамальована основа.

Половинка – виглядає як незамальована основа зі штилем.

Четверть – виглядає як замальована основа зі штилем.

Восьма – виглядає як замальована основа зі штилем та хвостиком, існує ще інший запис декількох восьмих підряд – об’єднаних ребром.

Шістнадцята – виглядає як замальована основа зі штилем та двома хвостиками. Інший запис декількох шістнадцятих підряд – об’єднаних двома ребрами.

Паузи

Пауза – назвали так
Мовчазний і тихий знак.
Буде він усіх навчати,
Як у музиці… мовчати.

Як ви вже здогадались з віршика, пауза – це знак мовчання.

Коли ми бачимо в нотах паузу – ми зупиняємося на той відрізок часу, який триває пауза. Назва та тривалість пауз така сама як і тривалостей нот . Відрізняються вони лише записом.

Ціла пауза – виглядає, як прямокутник, що висить на лінійці.

Половинка пауза – подібна до цілої, але прямокутник лежить на лінійці.

Четверть пауза – виглядає як зигзаг.

Восьма пауза – подібна на гачок.

Шістнадцята пауза – виглядає, як два гачки.

Знаки альтерації

Для позначення підвищення чи пониження основних звуків гами використовуються знаки альтерації.

Є три основні знаки альтерації – дієз , бемоль , бекар .

ДІЄЗ – підвищує ноту на півтона .

БЕМОЛЬ – понижує ноту на півтона .

БЕКАР – скасовує дію знаків альтерації, тобто відновлює попередню висоту звуків.

При записі знак альтерації знаходиться зліва біля ноти.

Інтервали

Інтервал – це відстань між двома нотами, взятими по висоті.

Є вісім основних інтервалів

– пріма , секунда , терція , кварта , квінта , секста , септіма , октава .

Вони носять назву від кількості ступенів – тобто нот гами, які вони охоплюють.

Пріма – повторення одного й того ж звука. Наприклад у хорі в різних голосах; на гітарі – одна й та сама нота, взята на різних струнах, і т.д.

У нотах позначається – ч.1 – тобто “чиста пріма” .

Секунда – охоплює два ступені. Позначається цифрою 2. Буває мала – м.2 , та велика – в.2 . Мала секунда має пів тона, велика – тон.

Терція – охоплює три ступені. Позначається цифрою 3. Буває мала – м.3 , та велика – в.3 . Мала має півтора тона, велика – два тони.

Кварта – охоплює чотири ступені. Позначається цифрою 4. Буває чиста кварта – ч.4 , та збільшена кварта – зб.4 . Чиста кварта містить два з половиною тони, збільшена – три тони.

Квінта – охоплює пять ступенів. Позначається цифрою 5. Буває зменшена – зм.5 , та чиста – ч.5 . Зменшена квінта має три тони, чиста – три з половиною.

Секста – охоплює шість ступенів. Позначається цифрою 6. Буває мала – м.6 , та велика – в.6 . Мала має чотири тони, велика – чотири з половиною.

Септіма – охоплює сім ступенів. Позначається цифрою 7. Буває мала септіма – м.7 , та велика септіма – в.7 . Мала має пять тонів, велика – пять з половиною.

Октава – охоплює вісім ступенів. Позначається цифрою 8. Буває чиста октава – ч.8 . Має шість тонів.

Метро-ритм

Ритмом у музиці зветься впорядковане чергування довгих та коротких, акцентованих та неакцентованих звуків, організованих за допомогою метра.

Метр – це рівномірна пульсація у часі.

Для впорядкованості музичний твір ділять на такти, які відокремлені тактовими рисками.

Такт умовно ділять на долі, перша з яких є акцентована, тобто сильна, інші – слабі.

На самому початку твору ставиться розмір такту – він залежить від кількості вимірювальних долей, вміщених у ньому. Вимірювальною долею можуть бути ціла, половинка, четверть, восьма та шістнадцята .

Розмір такту позначається дробом, який ставиться на нотному стані. Верхня цифра (чисельник) – вказує кількість долей, нижня (знаменник) – тривалість кожної долі.

Позначення розміру виставляється на початку музичного твору, а також у місцях, де розмір такту змінюється.

Приклад розміру 2/4 – “дві-четверті” :

Приклад розміру 3/4 – “три-четверті” :

Приклад розміру 4/4 – “чотири-четверті” :

Приклад розміру 3/8 – “три-восьмі” :

Приклад розміру – 6/8 – “шість-восьмих” :

Динаміка

Динаміка (від грецького dynamis – сила) в музиці – це сила звучання музичного твору.

Під час виконання музичного твору сила звучання змінюється, і ця зміна сили звучання зветься динамічними відтінками, або нюансами.

Таблиця динамічних позначень

Темп

Темп – це швидкість руху в музичному творі.

Розрізняють повільні, помірні та швидкі темпи. Позначення темпів, як і переважної більшості додаткових позначень у нотах пишуться італійською мовою.

Повільні темпи

Перший астрологічний

Для того щоб зберегти музичний твір на століття, були винайдені ноти. Непідготовлений музикант не зможе відтворити його, не розуміючи, як читати ноти. У той час як професіонал без праці відтворить будь-яку музику, лише зазирнувши в нотний зошит. Вся справа в наявності досвіду. За допомогою знань, можна з легкістю грати музику, складаючи ноти як під час прочитання книги.

Коротка історична довідка

Для успішного розуміння суті нотної грамоти потрібно звернутися до витоків.

Раніше музика передавалася з уст в уста, як і літературні твори. Але люди розуміли, що її треба зберігати, а відповідно – навчитися систематизувати і записувати особливим чином. Спроби зробити це були різноманітні.

У III ст. н. е. давньогрецький теоретик музики Аліпій з грецьких літер склав список символів, кожен з яких інтерпретував звук певної висоти. Римляни також скористалися даними способом, замінивши грецькі літери на латинські.

У Середньовіччі для фіксації нот використовували невменну нотацію. Особливо часто до такого способу вдавалися для фіксації напрямку руху мелодії при оспівуванні католицьких псалмів. Проте ця техніка не була досконалою. За допомогою неї співаки псалмів могли тільки згадати вже раніше вивчену мелодію. Така система не передавала висоту звуку точно.

Рішенням даної проблеми теоретики музики займалися довго. В результаті, було вирішено ввести певний орієнтир – лінію для звуку fa. Від неї вели рахунок інших звуків вгору і вниз. Пізніше для звуку do була введена ще одна лінія.

Педагог Гвідо Аретинский ввів чотири паралельні лінії, на яких стали зображати невми, кожна з яких означала певну висоту звуку. Так в історії музики з’явився нотний стан. Відмінність сучасного нотного стана від невменної системи тієї пори лише в тому, що ліній стало п’ять, а невми замінили нотами.

Основна інформація

Сучасна нотна грамота, знання якої необхідні для написання музики та її відтворення, ґрунтується на базових елементах. Музикантові необхідно вивчити ази нотного звукоряду, розібратися в інтервалах і октавах.

Нотний звукоряд

Музична система вміщує в себе ряд звуків. Вони розміщені в порядку зростання. Всього таких звуків 88. Їх основна складова – ноти. Це своєрідні букви музики, які відображають висоту звуку, а також його тривалість.

Сучасна музична система складається з семи добре відомих усім звукових позначень. Вони розташовані в певній послідовності:

Їх повторення певну кількість разів, і утворює в кінцевому підсумку звукоряд з 88 звуків.

Поняття інтервалів

Кожна нота позначає певну висоту звуку. Відповідно, кожна певна нота вище, ніж попередня, записана перед нею.

Для того щоб правильно читати ноти, необхідно запам’ятати суть позначень інтервалу. Це відношення між одночасно і послідовно взятими звуками. Існує два види інтервалів:

Інтервал вміщує в себе вершину і підставу. Між ними є відстань, яку в музичній грамоті вимірюється кількістю тонів або ступенями. Інтервали прийнято позначати арабською цифрою. А їх назви походять від латинських числівників.

Основні характеристики інтервалу:

  1. Прима – вказує на відстань між однією і тією ж нотою. Як правило, це мінімальне або нульове значення, тому прима є формальним інтервалом;
  2. Секунда – відстань, що вимірюється в два ступеня;
  3. Терція – відстань, що вимірюється в три щаблі;
  4. Кварта – відстань, що вимірюється в чотири щаблі;
  5. Квінта – відстань, що вимірюється в п’ять ступенів;
  6. Секста – відстань, що вимірюється в шість ступенів;
  7. Септима – відстань, що вимірюється в сім ступенів;
  8. Октава – відстань, що вимірюється у вісім ступенів.

Октави

Згідно меж можливостей, голос або інструмент може звучати виразно низько або високо. Відстань між цими значеннями називається діапазоном. В музиці діапазон вимірюється октавами. Вона обрана мірою вимірювання тому що охоплює весь звукоряд з семи нот. Всього в музиці дев’ять октав.

Найзручніше зрозуміти суть нюансів, пов’язаних з октавами на прикладі фортепіано. Його клавіатура містить дві неповні і 7 повних октав.

Октави на прикладі клавіш піаніно.

Рахувати їх прийнято в музиці від ноти До. Тому перше, чого навчають в будь-якій музичній школі – знаходити на піаніно саме цю ноту. Для цього необхідно знайти групу з двох чорних клавіш. Нота буде зліва.

Розташовані правіше клавіші звучать вище, ті що лівіше звучать нижче.

Ці правила дозволяють натиснути потрібну ноту в разі необхідності. У тому випадку, якщо необхідно просто натиснути ноту До, можна натиснути будь-яку клавішу, що позначає цю ноту. Однак якщо потрібно натиснути ноту До певної октави, музикант торкнеться конкретної клавіші.

Розташування нот на стані

Музичні інструменти здатні звучати в різному діапазоні. Туба може витягувати звуки контроктави, а флейта звучить аж до п’ятої октави. На фортепіано розташовано 88 клавіш, і вона може звучати як на п’ятій октаві, так і на контроктаві.

Сучасний нотний стан містить у собі тільки п’ять паралельних ліній. Питання в тому, як розмістити на них ноти, які здатні позначити таку різницю звуків. Для цього використовуються скрипковий і басовий ключі.

Скрипковий ключ

Скрипковий ключ в музичній грамоті інакше позначається як ключ Соль через те, що поруч з ним розташована нота Соль.

Цей ключ використовується для запису високих нот і підходить не для кожного інструмента. Якщо записати в цьому ключі ноти для фортепіано, музикант буде грати правою рукою.

ВАЖЛИВО! Дана нота є нотою саме першої октави.

У цьому ключі в основному пишуться ноти для скрипки, гітари або духових інструментів, так як вони здатні відтворити ноти з малої октави і вище.

Басовий ключ

Поряд з цим ключем розташована нота Фа, тому його інакше позначають як ключ Фа. Застосування басового ключа використовується не так часто, як скрипкового. Басові лінії застосовуються в музиці для відтворення звуку, який розташований нижче малої октави.

В основному такий ключ підходить для запису нот для таких інструментів як фагот, бас-гітара або контрабас.

Існує колосальна відмінність у написанні нот в скрипковому і басовому ключі і в тому, як це виглядає в нотному зошиті. На нотному стані у них абсолютно різне розташування. Написання нот на басовому ключі вимагає окремого запам’ятовування.

Позначення нот на лінійках

Розташування нот в скрипковому ключі має принципове значення в музичній грамоті. Основні правила розташування такі:

  • До – розташовується на першій додаткової лінійці;
  • Ре – під першої лінійкою;
  • Мі – на першій лінії;
  • Фа – між 1 і 2;
  • Сіль – на 2;
  • Ля – між 2 і 3;
  • Сі – на 3;
  • До2 – між 3 і 4.

Розташування нот у басовому ключі:

  • До – між 2 і 3;
  • Ре – на 3;
  • Мі – між 3 і 4;
  • Фа – на 4;
  • Сіль – між 4 і 5;
  • Ля – на 5;
  • Сі – над 5;
  • До – на першій верхній додаткової лінії.

Як видно, ноти в басовому і скрипковому ключі на нотному стані записуються по-різному.

Додаткові лінійки

Для того щоб написати низькі звуки, зручніше всього використовувати саме басовий ключ. Але багато композиторів і музикантів для запису невеликої кількості звуків іноді використовують додаткові лінійки. Наприклад, для запису ноти До першої октави використовується додаткова лінійка.

ДОВІДКА! Якщо записувати ноти в скрипковому ключі, додаткова лінійка буде розташована нижче звичайного нотного стану, якщо ж у басовому – вище нотного стану.

Певні особливості запису нот

Для запису дуже високих або дуже низьких нот можна використовувати додаткові лінійки, а також знак вісімки.

Знак вісімки

У разі розташування спеціального знака вісімки вище звичайного нотного стану, всі ноти, розташовані під пунктиром слід грати на октаву вище. Якщо знак вісімки розташований нижче нотного стана – ноти граються на октаву нижче.

Пунктир і сама вісімка повинні бути розташовані або над нотоносцем, або під ним.

Тривалість нот

Ноти здатні відображати не тільки висоту звуку, але і його тривалість протяжність у часі. Найтриваліша нота називається «ціла». Інші види протяжності відбуваються за рахунок ділення цілої.

  • Ціла. Позначається у вигляді прозорого овалу. Наприклад, довжина її 4 секунди;
  • Половинна. Позначається у вигляді прозорого овалу зі штилем. Ця нота буде звучати вже 2 секунди;
  • Четвертна. Позначається у вигляді зафарбованого овалу зі штилем. Звучить в чотири рази коротша, ніж ціла – 1 секунду;
  • Восьма. Позначається також як і четвертна, тільки штиль на кінці має спеціальний прапорець у вигляді хвостика. По тривалості займає всього півсекунди;
  • Шістнадцята. Має два прапорці. Для того, щоб заповнити час цілою, таких нот потрібно буде шістнадцять;
  • Тридцять друга. Має три прапорці. Для заповнення часу цілої ноти знадобиться вже тридцять дві таких нот;
  • Шістдесят четверта. Має чотири прапорця. Шістдесят чотири таких ноти заповнюють одну цілу.

Ноти можуть групуватися між собою, утворюючи ребро (схоже на букву П). В залежності від кількості прапорців об’єднаних нот формується і кількість ребер.

Ноти з крапкою

Використання точки поряд з нотою необхідно для відображення збільшення або зменшення тривалості звучання.

Якщо крапка розташовується праворуч від ноти, на половину від її звичайної тривалості повинна бути збільшена тривалість звучання. Також можна збільшити і паузи.

Динаміка та музичні штрихи

Також як і в людській мові, для того щоб додати музиці емоційності, необхідно збільшити або зменшити силу звуку. Це досягається за допомогою спеціальних динамічних відтінків.

Ще одним способом надання музичної композиції тих чи інших відтінків є метод звуковидобування, називається штрихом. Для кожного музичного інструменту він індивідуальний. Так, для додання відтінку під час гри на фортепіано, увагу звернено на особливий спосіб дотику до клавіш. Під час гри на скрипці – на дотик смичка. Такі прийоми називаються «туше».

У музичній граматиці використовується два основних види штрихів:

  • Легато. Позначається у вигляді намальованої під нотами дуги. Звук який видобувають повинен бути плавним і перетекаемим;
  • Стаккато. Позначається у вигляді точок, розташованих над кожною нотою. Звук який видобувають повинен бути точним, тихим і переривчастим.

Як рахувати тривалість і такт

Для того щоб «вловити» процес рахунку тривалості нот, краще всього представити механічні годинники. У них секундна стрілка поділяє хвилину на певні відрізки в рівних частках. Такі відрізки можна порівняти з серцебиттям. Вимірювання зазвичай відбувається перевіркою пульсу.

Музика теж має свій пульс, який вимірюється кількістю ударів у хвилину. Для вимірювання необхідно лише знати співвідношення цих тривалостей.

Важливо! Для того щоб навчитися грати ритмічно, музикант повинен дотримуватися відчуття рівномірної пульсації. Рівномірність пульсу – основа ритмічності в музиці.

Рахунок по пульсу

Пульс – це певні сигнали, що відображають протягом ритму музики, тимчасову різницю між тишею і нотами, складовими музичного твіру.

Для того щоб зробити рахунок по пульсу, необхідно лише взяти за основу один інтервал між ударами. Поділ цього інтервалу на частки буде здійснюватися в залежності від того, який ритм у музиці – швидкий чи повільний.

Знаючи інтервал, можна прорахувати, швидше або повільніше буде пульс в музичному творі на певному відрізку у порівнянні з попереднім.

Додаткові знаки в нотному записі

Крім нот і ключів в музичній грамоті використовуються додаткові знаки, які теж важливо знати. Однією з поширених різновидів є знаки скорочення:

  • Реприза (для повторення певної частини музичного твору);
  • Вольта (повторення відрізка з іншим кінцем);
  • Повторення такту (позначається у вигляді косих паличок);
  • Підвищення або зниження на октаву, що відображається вже знайомою нам вісімкою.

Як самому записати ноти

Для того щоб записати ноти, необхідно розкреслити нотоносець (нотний стан) або придбати у магазині зошит, в якій він вже розкреслений. Не варто забувати про скрипковий або басовий ключ, на основі якого будуть записані ноти.

Сучасні технології також надають можливість записувати ноти у режимі онлайн у різних програмах.

Нотна грамота – це своєрідна мова, що використовується для читання музичних творів. Навчитись читати, розуміти і грати ноти досить просто. Варто тільки вникнути в основні правила, винайдені вже дуже давно, і частіше тренуватися.