§27-30. Захопливий сюжет повісті Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки»

1 Ява – Д «— Пульс нормальний. Невагомості немає. Тиск — триста атмосфер». 2 Яришка – Г «— Опозогив. Маму-депутата на все село опозогив. Загаза чогтова!» 3 Павлуша – В «Родичі — безплатно. З учительки математики — п’ять копійок». 4 дід Салимон – Б «— Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».

4. Як хлопчики ставляться до льохи Манюні, до корови та цуценяти Собакевича?

Ява і Павлуша ставляться до льохи Манюні неприязно, бо саме через неї його ранили у халепу. Про тварину Явлуша говорять: “. п’я і ні іудо ва льоха Манюня. Іротивна й плямиста, як географічна карга”, “скотиняка”, “клята льоха”. Корову Контрибуцію хлопці поважають і ставляться з прихильністю. Незважаючи на те, що вона під час “бою биків” добряче їх налякала, друзі вважали її “гуманною і благою ородною коровою”. Ява завжди частував її цукерками. А коли хлопці засинають метро, їм здається, що корова співчутливо дивиться на них з корівника, а на очах у неї сльози. Цуценя Собакевича друзі теж люблять, бо врятували його з колодязя. Павлупія говорить: “Цуценя. заметляло хвостиком, очевидно, дякуючи за порятунок. Знайомство відбулося. Ми відразу сподобалися одне одному”

5. Які кумедні слова використовує у своєму мовленні дід Варава? Як такі слова його характеризують?

Дід Варава, який мав 83 роки і якого шанує всі село, каже на друзів “шминдрики”, “анциболотники”, “вишкварки”. На Яву каже “знайди біда”, “аваіюрисі шмаркатий”, “убоїще”, “ще раз щось таке вуха пообриваю та свиням викидаю”. Такі слова свідчать про те, що лід любить лаятися, а хлопці часто самі провокують його. Та все одно старий любить їх і переживає, щоб добре вчилися (“..йдіть учити вроки. екзамент на носі”).

6. Про які риси характеру Яви й Павлуші свідчить те, що вони врятували Собакевича?

Це свідчить про їхню доброту, любов до наших менших братів та відповідальність.

7. Прокоментуйте слова діда Салимона й хлопців: — Ти чув, як дід Салимон учора біля сільмагу казав: «Ондо, — каже, — Ява й Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».

Слова дідуся Салимона хлопці сприймають лише позитивно, як похвалу на їхню адресу. А слова дідуся про буцегарню (приміщення для тимчасового ув’язнення; холодне, темне) свідчать про те, що старий не задоволений їхніми витівками.

8. Знайдіть і прочитайте опис зовнішності діда Варави. Які деталі опису викликали у вас усмішку? Як називають опис зовнішності героя в літературному творі?

Опис зовнішності називається портретом.

Дід Варава був суворий. “Обличчя у нього сіре й плямисте, як торішнє листя. Губи тонкі й гак стулені, мов у роті вода. Очі без вій, круглі й нерухомі, як у півня. Через ці очі здавалося, ніби дід назавжди чимось здивований. Але це лише здавалося. Мабуть, не було вже у світі нічого, що могло б здивувати діда Вараву. Йому пішов вісімдесят третій”, “. дід (ви вже з ним знайомі) мисливець завзятий, на полюванні, коли стріляє, ліве око онучею зав’язує, бо в нього ліве око без правого не примружується. Коли ліве примружує, праве саме заплющується. Але дід Варава б’є з тою онучею, ох же ж б’є!” Очі діда і те, як він зав’язує око онучею, викликають усмішку у всіх.

10. Домашнє завдання.

1. Пригадайте, що таке фразеологізми (з ними ви ознайомилися на уроках української мови)

Знайдіть і випишіть з тексту ті фразеологізми, що викликають сміх, наприклад: галасують, як баби на базарі; дуля з маком; дати др и за тощо. Фразеологізми – це вирази, які завжди вживаються разом і мають фіксоване значення. Такого втру маку — тиждень чухатимешся (суворо покарати, побити), дати дриза, п’ятами залопотіти (швидко втекти), причепилося тс ім’я до нього, як реп’ях до собачого хвоста.

2. Прочитайте розділ дев’ятий першої частини повісті Нестайка «Тореадори з Васюківки». Випишіть у зошит незрозумілі слова.

Картуз (вил головного убору), раймаг (великий магазин у районі), шевйотовий (пошитий із шевйоту – дорогого сорту м’якої, легкої, трохи ворсистої шерстяної або напівшерстяної тканини).

Розділ дев’ятий, у якому Павлуша розповідає, як він потоваришував з Явою

1. Ява й Павлуша навчилися від київських мисливців називати одне одного

2. Щодня чистив зуби й робив зарядку

3. Слова «Хоч би в що ми грали, мені завжди випадало бути чи то розбійником, чи злодієм, чи шпигуном, чи фашистом» належать

4. Про які риси вдачі свідчить Явина допомога «замурованому» у кавунах Павлуші? Ява рятував Павлушу один раз чи двічі? Знайдіть і зачитайте ті рядки, що підтверджують вашу відповідь

Явина допомога Павлуші свідчить про те, що він може бути справжнім другом. Ява також показав себе сміливим і винахідливим хлопцем, який не злякався діда Салимона. Хлопець двічі врятував Павлушу. Коли на Павлушу почали ставити кавуни, він сказав, що йому важко їх тримати. Карафолька наказав мовчати, бо фараон мервий. Але Ява сказав: “Ні, хлопці, так він і справді гигне. Так не можна”. Після цього Павлуша стояв, а хлопці довкола нього будували піраміду з кавунів.

5. Яка ще позитивна риса вдачі Павлуші та Яви проявилася наприкінці цього розділу?

Хлопці не видали жодного з хлопців, які були разом з ними під час будування піраміди з кавунів. Це свідчить про те, що вони можуть тримати таємниці.

6. Хто з хлопців має прізвище, яке відповідає його звичкам? Здавна вважають, що ім’я, яке дають батьки своїм дітям, впливає на характер і навіть на долю людини. А чи знаєте ви, що означає ваше ім’я, прізвище й по батькові? Якщо так, розкажіть історію свого імені однокласникам та однокласницям.

Це Грицько Сало казав: “Отже, ми сиділи й хрумкали. Тобто вже й не хрумкали навіть. Лише товстий Грицько Сало хрумкав цілий день і ніч. ”

7. Як змінилася мова Степана Карафольки, коли той почав здійснювати обряд поховання Павлуші-Гаменготепа? Чим викликана зміна стилю мовлення?

Степан змінив стиль мовлення з розмовного на художній, урочистий. Він вживає багато окличних речень і закликає “рабів” плакати за фараоном. Все це хлопець робить для того, щоб надати серйозності грі. Навіть Павлуша говорить, що йому “. стало страшно й жаль себе”.

8. Запишіть у зошит імена всіх шести баштанних бешкетників і напроти кожного з них — слова-характеристики, які їм відповідають. Яких характеристик вийшло більше — позитивних чи негативних? Зіставте свої записи із записами однокласників та однокласниць. Якщо вони не збігаються, то про що, на вашу думку, це свідчить?

• Павлуша Завгородній: сам себе називає страшенно невезучим.
• Ява Рень: “страшенно шкідливий” (за словами Павлуші, але після цієї пригоди вони стають найкращими друзями).
• Антончик Мацієвський: втік з рештою хлопців, залишивши Павлушу на прохання. Грицько Сало: “товстий”, “міг їсти день і ніч”.
• Степан Карафолька: “Степана ми не любили”, “зразковий учень”, “поводився в школі бездоганно, не бешкетував”, “ходячий довідник”, перебиває інших, усіма командує, був дуже задоволений і співав.
• Васько Деркач: також побився з іншими хлопцями, коли побачив діда.

9. Пригадайте й запишіть у зошит якомога більше прислів’їв і приказок, які характеризують справжні дружні стосунки

• Не шукай іншого друга. Просто бережи того, якого знайшов.
• Друга не можна купити за гроші.
• Людина без друзів – це як дерево без коріння.
• Старий вірний друг – це краще, ніж двоє нових.
• Не думай, що друг – це той, хто прикрашає слова медом, насправді друг – це той, хто говорить правду.
• Дружба і братерство – це найбільше багатство.
• Багато можуть бути приятелів, але справжній вірний друг незвичайно рідкісний.

10. Домашнє завдання

1. Прочитайте розділ «Випадок у метро. “Космонавт”. Конфлікт із київською міліцією». Випишіть у зошит незрозумілі слова

Лучче (краще), інтурист (турист з іншої країни), ескалатор (рухомі сходи), невагомість (стан гіда, при якому відсутня внутрішня напруга, зумовлена силою іяжіння), макуха (побічний продукт після вичавлення олії пресуванням з насіння олійних культур), кар’єра (це швидке, успішне, прогресивне просування обраним професійним шляхом).

2. Напишіть невеликий роздум на тему «Чим вимірюється дружба», використовуючи приклади з повісті Вс. Нестайка «Тореадори з Васюківки» і з власного життя (1 с.)

Дружба – це непохитне зв’язок між людьми, який не вимірюється кількістю часу, проведеного разом, але виявляється в тих незабутніх моментах, які ми разом пережили. Повість Всеволода Нестайка “Тореадори з Васюківки” є яскравим прикладом того, як справжня дружба проявляється навіть у найскладніших ситуаціях.

У повісті ми бачимо, як Ява та Павлуша стають найкращими друзями, допомагаючи одне одному у будь-яких обставинах. Явина відвага та винахідливість врятували Павлушу неодноразово, навіть коли вони опинилися в тюрмі. Їхні пригоди з будуванням піраміди з кавунів та змаганнями з мисливцями показують, наскільки міцним є їхнє спільне братерство.

Аналогічно, в моєму житті я мав декілька неймовірних друзів, з якими я переживав незабутні моменти. Наприклад, коли ми разом подолали важкі випробування або підтримували один одного в складних життєвих ситуаціях. Ці спільні переживання зміцнюють нашу дружбу і допомагають нам рости та розвиватися як особистостям.

Дружба не вимірюється кількістю друзів чи матеріальними цінностями, але виявляється вірністю, підтримкою та спільними цінностями. Це неперевершене почуття, яке робить наше життя світлішим та багатшим. Тому тримаймо своїх друзів близько та цінуймо цей непохитний зв’язок, який неможливо виміряти, але завжди відчувати.

Випадок у метро. «Космонавт». Конфлікт із київською міліцією

1. Хрещатик «утикається» на Європейській площі в

2. Репліка «Лізь, голубе, під землю, як усі люди» адресована

3. Установіть відповідність

• 1 міліціонер – Г «. молоденький . із хвацько підкрученими вусиками . навіть слова не сказав, усміхнувсь і посварився пальцем . »
• 2 дядько в метро – А «. величезний опасистий дядько з кошиками, клумаками, ще й із новісінькими ночовками в руках . »
• 3 інтурист – Б «. огрядний та лисий дядько в темних окулярах, із фотоапаратом через плече . . З-під штанів . стирчали товсті ноги».

4. Чому, на вашу думку, Ява так часто «міняв професії, як циган коней»? А наскільки часто вам доводилося змінювати вподобання щодо вибору майбутньої професії? Поміркуйте, чому так стається.

Хлопець мав бурхливу уяву, постійно вигадував щось нове, тому хотів “спробувати” усі професії і прославитися в одній з них. Щодо мене, я також кілька разів змінював свої уподобання щодо майбутньої професії. Коли я був молодшим, я хотів стати пожежником, потім ветеринаром, а потім вченим. Я думаю, що це тому, що коли ми зростаємо і вчимося більше про світ, наші інтереси і уявлення про те, чим ми хочемо займатися, можуть змінюватися. Це нормальна частина дорослішання і відкриття нових можливостей.

5. Чи засуджуєте ви Яву й Павлушу, які зникли з місця злочину?

Я не засуджую хлопців за те, що вони втекли, адже друзі дочекалися того моменту, коли усе закінчилося добре, “кінозірка” зупинилася у ночвах, а довкола усі розсміялися. Тому це не можна назвати злочином. Я вважаю, що коли б сталося щось серйозніше, наприклад, якщо хтось травмувався, друзі нізащо б не втекли і у всьому призналися.

6. Чи має «кінозірка» почуття гумору? Із чого це видно? Проілюструйте свою думку прикладом із тексту

Так, у неї є почуття гумору, бо зупинившись після їзди в ночвах, вона каже: “Політ пройшов нормально. Почуваю себе добре. Невагомість і перевантаження перенесла задовільно”.

7. Чи погоджуєтеся ви з думкою Павлуші, що «радість, якої не можна розділити з найліпшим другом, — то неповна радість. І навіть не пів радості. А якась четвертинка»? Чи переживали ви у своєму житті таке відчуття? У яких ситуаціях?

Я згоден з думкою Павлуші, оскільки справжній друг буде з вами і в радості, і в горі. Ява і Павлуша – справжні друзі, дружба яких пройшла різні випробування, але збереглася і стала ще міцнішою.

У моєму житті було багато таких моментів. Наприклад, коли я виграв у шкільному конкурсі малюнку, я був дуже щасливий. Але коли я поділився цією новиною з моїм найкращим другом і побачив, як він радіє за мене, моє щастя стало ще більшим. Це було незабутнім відчуттям, яке я завжди буду пам’ятати..

8. Опишіть подію, зображену на ілюстрації до розділу «Випадок у метро . » (с. 119)

Хлопці поспішно і соромно втікають. Вони вирішили зникнути з місця пригоди через страх.

9. Знайдіть і випишіть у зошит приклади персоніфікації в описі Хрещатика (в абзаці, що починається словами «Після міськради, за вулицею Прорізною . »)

Персоніфікація — це зображення предметів чи явищ природи як живих істот. “. Хрещатик завертає праворуч і, порозсувавши будинки далі від себе (ніби збирається крикнути: “Пустіть мене, я хочу зануритися в Дніпро!”), виходить на Європейську площу до філармонії. І через ту філармонію в Дніпро не занурюється. ”

10. Домашнє завдання.

1. Прочитайте розділ «Усе! Кінець! Я дарую велосипед . ». Випишіть у зошит незрозумілі слова

Вмаламурив (з’їв), відремізувала (відрізала), партика хліба (великий шматок хліба), ремигав (повторно пережовувати проковтнуту їжу, як це роблять деякі жуйні тварини), причандалля (речі), дубовий ковбак (колода, на якій рубають дрова).

Розділ двадцять п’ятий

1. Слова «Добре кусай — і будеш як бугай» любив повторювати

2. Після того як Ява прокинувся хворий, його найбільше збентежили Ярищині слова

3. Установіть відповідність

• 1 оповідання – В «Федько-халамидник» Володимира Винниченка
• 2 літопис – Д «Повість минулих літ» Нестора Літописця
• 3 повість – Г «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка
• 4 казка – Б «Фарбований Лис» Івана Франка

4. Що таке повість? Чим вона відрізняється від оповідання? Обґрунтуйте свою відповідь, використовуючи приклади з тексту повісті Вс. Нестайка.

Повість – це прозовий твір середньої форми, який більший за оповідання, але коротший за роман.

Оповідання – це невеликий прозовий твір про подію в житті одного або кількох героїв протягом короткого часу.

Повість відрізняється від оповідання більшим обсягом (складається з трьох великих частин), розгорнутим сюжетом, ширшим охопленням подій з життя головних героїв (показані пригоди вдома, в Києві, у школі, на відпочинку, на озері та багато інших), більшою кількістю другорядних персонажів і більш повною характеристикою їхньої особистості (Грицько Сало, Васько Деркач, Степан Карафолька, Аніончик Манієвський, Лід Салимон, дід Варава, піонери), а також наявністю детальних описів.

6. Проаналізуйте стосунки Яви та Яришки, підтверджуючи свої думки уривками з тексту

Між братом і сестрою часто виникають сварки і суперечки. “. і іноді ми сварилися саме через його велосипед. Вона хотіла на ньому кататися, а я не хотів, щоб вона каталася. Я вважав, що вона ще замаленька, щоб кататися на дорослому велосипеді”. Сестра часто називала брата “Загаза чогтова!”, що надає історії комічності.

Але насправді Яришка побила брата, бо коли він лежав хворий, вона доглядала за ним, принесла на його прохання хліб з маслом, не ножа. Вона взяла і хліба, і масла: “вона побігла на кухню, відрізала шматок хліба, намазала його маслом і поклала на стілець”. І от вона називала його “Гідний братику”. Але дівчинка хотіла користуватися наодою, поки Ява лежав у ліжку, тому побігла кататися подарованим велосипедом. Яві жаль велосипеда, але він вирішив у кінці розділу: “. я завжди даватиму тобі велосипед, коли тільки захочеш! Чесне слово!”

7. Як реагував Ява на незграбне сестрине катання на вже подарованому ним велосипеді в середині розділу й наприкінці?

У середині розділу він був розгублений і розлючено дивився на сестру, яка грає у дворі. Хлопець почув, як його велосипед “жалібно деренчав, і дзвенів” і він не міг простити собі, що подарував його. Але після того, як до нього прийшла лікарка і сказала, що він одужає (хлопець думав, що він ніколи не одужає), він від радості пробачив Яринці ще одне падіння. Щойно він почув слово “засада”, хлопець відчув, що його сили повертаються і пообіцяв собі, що завжди буде давати сестрі їздити на велосипеді.

8. Доведіть, що насправді Ява любив свою сестричку Яришку. Які слова з тексту це підтверджують?

Те, що Ява справді любив систричку ідтверджую ці слова у кінній розмові: “Дорога Яришко, моя люба ссистричко. Я тепер завжди даватису тобі велосипед – коли тільки хочеш! Чесне слово!”

10. Домашнє завдання.

2. Письмово поділіться своїми враженнями про прочитані розділи повісті (наприклад, у формі листа до Вс. Нестайка) (за бажанням)

Хочу поділитися своїми враженнями про прочитані розділи повісті “Тореадори з Васюківки”. Ця книга захоплива та цікава! Я насолоджувався пригодами Павлуші та Яви і не помічав, як швидко летить час, поки читаю повість.

Мені особливо сподобалось, як автор описує життя головних героїв. Я зміг уявити собі їхню повсякденну рутину вдома, школу, озеро та інші місця. А ще мені сподобалась взаємодія між Явою та Яришкою. Їхні сварки та суперечки роблять історію комічною, але, насправді, вони дуже лагідно ставляться один до одного. Я з великим захопленням читав про те, як Ява пробачає Яринці падіння на його велосипеді, і обіцяє завжди давати їй їздити на ньому.

Крім того, мені сподобалося, як Ви описуєте пригоди героїв. Це дійсно пригодницька повість з багатьма незвичайними подіями та пригодами. Я захоплювався кожним оборотом сюжету і чекав, що відбудеться далі.

Дякую Вам за цю захопливу повість! Я з нетерпінням чекаю наступних розділів і дізнатися, як розвиватимуться події.

Подумайте й розкажіть

Яка витівка літературних героїв Вс. Нестайка вам найбільше сподобалася?

Мені особливо сподобалася витівка, коли Павлуша розповідає про те, як він потоваришував з Явою. Він розповідає, як Ява його пхнула у калюжу, коли він закинув його картуз на вербу. Ця ситуація була комічна, оскільки Павлуша був у нових шевйотових штанях, які йому купила мама. Ганька Гребенючка так сміялася, що навіть булька вискочила з її носа. Ця витівка показує забавну взаємодію між персонажами та додає гумору до історії.

Чи прочитаєте ви повний варіант книжки «Тореадори з Васюківки»?

Так, я планую прочитати повний варіант книжки «Тореадори з Васюківки», оскільки мені дуже цікава історія та пригоди героїв.

Чому читачі/читачки симпатизують хлопчикам, які роблять шкоду?

Читачі/читачки можуть симпатизувати хлопчикам, які роблять шкоду, через їхню непередбачуваність та витівки, які вони виконують. Це робить їх персонажами цікавими та живими, а також дає можливість відчути азарт та пригоди через їхні дії.

Найсумніша шкільна зустріч: на Волині однокласникам-Героям встановили меморіальні дошки

24 листопада на порозі Карасинського ліцею зустрілися випускники 1986 року. Вони з’їхалися сюди звідусіль не для ювілейної події, а щоб вшанувати двох своїх однокласників – Олександра та Анатолія Дмитруків.

Олександр та Анатолій – односельчани, уродженці Карпилівки, виросли в багатодітних родинах та разом навчалися в школі, з першого дня повномасштабної війни стали на захист Батьківщини і відстоювали свободу нашого народу до останнього свого подиху, за відвагу їх обох посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ ступеня, – пише газета «Полісся».

Так, завдяки зусиллям однокласників і небайдужих краян на стінах освітнього закладу, де колись здобували знання полеглі захисники, воїнам встановили меморіальні дошки. Адже пам’ять про них має жити віками насамперед там, звідки пустило пагони їхнє коріння.

Вшанувати добре ім’я військовослужбовців-земляків прибули також рідні, військові, односельчани, представники влади. У холі ліцею, де нинішні учні організували захід-реквієм, усіх зустрічали, наче самі вони наяву, портрети Олександра та Анатолія. На їхніх обличчях миготіли вогники поминальних свічок. Гамір довкола враз обірвала хвилина мовчання й змінилася розповідями про мужніх випускників школи. Оспівували в билинах й величали прозою наших захисників діти.

Щеміли в голосах однокласників та класної керівниці спогади дитинства і дорослих зустрічей із Дмитруками. Тріпотіли жалісними акордами непоправної втрати душі рідних і наповнювалися водночас вдячністю за створене місце пам’яті про їхніх синів, братів, батьків, чоловіків. Доля розвела їх всіх по світу, але у них тепер буде причина частіше навідуватись до цього порога.

«Буду сюди приїжджати, бо тут житиме пам’ять про тата», – зауважив на зустрічі син Олександра Дмитрука.

Біля дверей закладу, як історичне нагадування про реалії російсько-української війни, відтепер чорніють дві меморіальні дошки. Пронизливо дивилися з них на присутніх колишні учні Олександр та Анатолій. А всі довкола плакали, несли їм квіти… Не такою мала б бути зустріч однокласників… Але такою має бути пам’ять.

«Коли ми почали сходитись на подвір’ї школи, в очах кожного, через несмілу посмішку, пробивались сльози, ми обнімалися як ніколи раніше, нас об’єднували біль втрати і невороття. Тепер ми знаємо, що частиночка душ наших хлопців буде на рідній землі, яка народила їх, зростила гідними людьми і окропила гіркими сльозами втрати», – зазначила однокласниця полеглих захисників Марина Мартинюк.

Хоч життєвий шлях їх і був коротким, але залишили вони по собі важливі сліди. У Толіка – три донечки, у Сашка – два сини. А ще вони залишили для усіх нас неоціненний приклад – любити світ більш ніж себе, бо саме тому, вони, не вагаючись, з початком повномасштабного вторгнення, пішли на захист рідної землі, а Сашко вже вдруге, і прийняли смерть, захищаючи усіх від страшного ворога.

«Ми довіку будемо схиляти голови у скорботі-шані і повазі нашим славним Воїнам, пам’ятатимемо кожну хвилину, що були разом, пам’ятатимемо їхню мужність і їхній подвиг і, як розповідала наша класна керівничка Улітич Марія Василівна, пам’ятатимемо їх такими, як вони були у школі і у житті після школи. Своїм онукам будемо розповідати, якими Героями були наші однокласники, щоб вони передали своїм дітям і онукам», – наголосила Марина Мартинюк.

Жінка подякувала матерям Марії Трохимівні та вже покійній Василині Антонівні за виховання синів-Героїв.

«Розділяємо біль втрати із рідними та близькими, сумуємо разом із ними. Велике спасибі усім, хто був у цей день разом з нами. Окрема вдячність нашій старості та директору школи за організацію заходу-реквієму, за підтримку ініціативи і особистий внесок Світлані Сидорук та виконавцю робіт із виготовлення меморіальних дошок – Сергію Заболоцькому з Радошинки», – додала однокласниця.

Нагадаємо, Дмитрук Олександр Степанович народився 1970 року в селі Карпилівка Сошичненської сільської громади. Близько 18 літ прожив у Камені-Каширському, останнім часом мешкав і працював у Ковелі. Строкову службу відслужив рядовим піхотинцем.

З 2015-го у складі 24-ої ОМБР імені короля Данила Галицького брав участь у бойових діях в зоні АТО. Був механіком-водієм самохідної артустановки. Згодом продовжив службу в лавах ЗСУ за контрактом.

З початком повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну вже був записаний до лав тероборони. Втім одразу вирішив, що його знання і досвід будуть більш необхідними на передовій. Тож разом із бійцями волинської 14-ої бригади вирушив добровольцем на фронт. Мав позивний «Дід».

В Олександра Дмитрука залишилось двоє синів. Один із них теж боронить рідну державу від агресора.

Ще один уродженець Карпилівки Дмитрук Анатолій Олександрович трагічно поліг 18 травня 2022 року на Донеччині поблизу Яковлівки (Бахмутський район). 52-річний Анатолій був старшиною-гранатометником механізованого батальйону. Його мобілізували до лав ЗСУ на другий день повномасштабної війни, 25 лютого.

Перший бойовий досвід отримав ще у Грузії під час служби в армії. Чоловік із сім’єю проживав у селі Козлиничі Поворської громади, працював звичайним агрономом. У нього залишилися онука та троє донечок, двоє з яких – неповнолітні.

Іванна ГАЙДУЧИК

Читайте також:

• «Таких командирів замінити дуже складно»: білорус, який загинув за Україну, на Волині знайшов вічний спочинок
• Прийняли сиротою – поховали й шанують як Героя: історія бійця з Луганщини, який на Волині знайшов вічний спочинок
• «10 вересня. Ціна свободи»: рідні видали книгу про загиблих Героїв з Волині