Луціус Мелфой

Луціус Мелфой II (англ. Lucius Malfoy II) – смертижер, чоловік Нарциси Мелфой і батько Драко Мелфоя.

Луціус Мелфой навчався факультеті Слизерин, на останньому курсі був старостою школи. Люціус завжди хизувався своїм чистокровним походженням і зневажав маглонароджених чарівників.

Зміст

Біографія [ ]

Ранні роки [ ]

Луціус Мелфой народився в дуже давній, заможній і знатній чистокровній сім’ї. Народився він в розкоші в родовому маєтку, чудовому особняку в Уілтширі. З дитинства Луціуса привчили до того, що він особливий, адже: по-перше, він чарівник, по-друге, він чистокровний, і по-третє він – Мелфой, чия сім’я вселяє довіру перед магічною громадськістю та має великий вплив в Міністерстві магії. Батько Луціуса, Абраксас Мелфой, вчив його зберігати насамперед розсудливість і респектабельний зовнішній вигляд, демонструючи випуклість серед їм подібних, а також підтримувати доброзичливість перед правлячим класом, від якого сім’я може отримати колосальну вигоду. Крім того, так як Мелфої є прихильниками переваги чистої крові, Луціус з ранніх років пишався своїм походженням і спілкувався з дітьми виключно перевірених чистокровних сімей, аналогічно вірили в генетичну перевагу тих, хто є “чистокровним”.

У 1965 році одинадцятирічний Луціус отримав запрошення в школу чаклунства Гогвортс. Будучи відсортованим на Перша магічна війна [ ]

Через якийсь час після закінчення Гогвортсу Луціус Мелфой приєднався до смертежерів І навіть був серед особливо наближених до Темного Лорда. З слів Волдеморта в день відродження можна зробити висновок, що до його зникнення Луціус очолював групу смертижерів, які спеціалізувалися на тортурах маглів.

Чи не пізніше 1979 одружився з Нарцисою Блек, а в 1980 році у них народився син Драко. Після падіння Волдеморта в 1981 році Мелфой зробив все можливе, щоб відбілити себе. І це йому вдалося, хоча Луціус потайки продовжував займатися Темної магією.

Між війнами [ ]

Одружившись, обзавівшись першим і єдиним сином, відкинувши від себе всі звинувачення в співпраці з Волдемортом, Луціус зажив спокійним сімейним життям. Фінансово забезпечений, а відповідно і позбавлений необхідності працювати, Луціус став задовольнятися осілим життям, підтримуючи необхідні зв’язки в Міністерстві магії і продовжуючи таємно колекціонувати різні темні артефакти. Свого сина Драко він виховував в атмосфері жалю, що

У проміжку між війнами Луціус також горів бажанням підібратися до влади в Гогвортсі і в кінці кінців підірвати авторитет і вплив Дамблдора. Так, з цією метою він стає членом і згодом головою Опікунської ради Гогвортсу. Як голова, Луціус намагається заборонити в Гогвортсі казку “Фонтан феї Фортуни”, оскільки там розповідалося про кохання чарівниці до магла. Люціус вкрай не хотів, щоб Драко, перебуваючи в школі, міг прочитати літературу, в якій підтримувалися шлюби між маглами і чарівниками і, не дай Бог, під її впливом ще стати прихильником цієї ідеї, зганьбити “благородне” сімейство Мелфоїв. Дамблдор же, природно відмовився йти на поводку у Луціуса.

Між тим, Драко успішно завершив перший курс Гогвортсу, вступивши на Слизерин, і, перебуваючи на літніх канікулах, розповів Люціусу, що Гаррі Поттер виявився зовсім не таким, як його уявляв Люціус, що він відповів відмовою на пропозицію про дружбу і зробив вибір на сторону Рона Візлі, чия сім’я була повною протилежністю Мелфоя. Незважаючи на розчарування, Луціус все ж намагався втерти Драко, щоб він не висловлював гучного невдоволення про хлопчика Поттера і не йшов з дуже відкритою ворожістю до нього, так як той “покінчив” з Волдемортом, у якого Люціус, на думку громадськості , був затятим помічником, а значить негативне ставлення Драко до людини, яка дала магічного народу мир і спокій від терору Темного Лорда, могло несприятливо позначитися на соціальному стан їх сім’ї.

У 1992 році він зустрічається на алеї Діаґон з сім’єю Візлі і потайки підкидає один з горокраксів Волдеморта – його щоденник, в набір підручників Джіні Візлі. У розмові з Артуром Візлі він поводиться вкрай зарозуміло, з цього відразу стає ясно, в кого пішов його син Драко. Метою Луціуса було нове відкриття Таємної кімнати і винищення маглородців за допомогою Василіска. Справа в тому, що Мелфой був одним з опікунів школи Гогвортс. Також цим способом він намагався позбутися Альбуса Дамблдора, змістивши його з посади директора школи і зганьбити Артура Візлі, так як Дамблдор і містер Візлі по суті були його ідейними противниками.

Спочатку все відбувається за планом. Школа, в якій відбуваються кілька нападів, на межі закриття. Решта піклувальники залякані тим же Мелфоєм (або його старими знайомими смертижерами), Дамблдор тимчасово відсторонений з посади директора, його місце займає заступник директора Мінерва Макґонеґел . Але раптом план Луціуса провалюється: Гаррі Поттер вбиває Василіска і знищує щоденник. Мало того, приносить цей щоденник Дамблдора, ніж доводить невинуватість Джіні Візлі. Але ж Мелфой збирався попутно прибрати її батька з Міністерства. На додачу хлопчик зміг хитрістю звільнити будинкового ельфа Мелфоїв Доббі, який до цього намагався попередити Гаррі про плани свого господаря. Люціус був вкрай розгніваний і затаїв на Поттера неабияку злість.

У 1993 році Луціус Мелфой був виключений з ради піклувальників.

На початку навчального року 1993-94 на сина Луціуса, Драко, нападає гіпогриф Бакбик після того, як сам же Мелфой-молодший спровокував тварину під час уроку по догляду за магічними істотами, незважаючи на всі попередження Гегріда. Люціус швиденько взяв справу під свій контроль, подав позов і наполягав на вбивстві Бакбика. Гегрід відчайдушно намагався захистити гіпогрифа і по напуття Герміони Грейнджер заявляв, що Драко був винуватцем в події і що він спровокував Бакбика на природну для нього самооборону. Але, на жаль Гегріда і золотого тріо, Луціусе виграв судовий розгляд і домігся страти для Бакбика. Однак, на превеликий жаль Мелфоїв, перш, ніж кат Міністерства Уолден Макнейр приготувався до виконання вироку, Гаррі і Герміона врятували Бакбика і в кінці віддали на піклування Сіріуса Блека.

У 1994 році Луціус разом зі своєю родиною відвідав Чемпіонат світу з квідичу. Перебуваючи в ВІП-ложі, Луціус був вкрай незадоволений присутністю там же сім’ї Візлі, що мають репутацію “зрадників крові” серед чистокровного суспільства, маглонародженої Грейнджер і, що не виправдав початкових надій, Поттера. Свої емоції він все-таки приховував, оскільки знаходився в присутності Міністра магії Фаджа. Після того, як фінальна гра завершилася, Луціус навів великого галасу в таборі глядачів. Зібравшись зі своїми кращими друзями смертижерами вони почав знущатися над маглами і трощити все навколо, але раптово запущена “Чорна мітка” злякала Луціуса і його зграю.

Друга магічна війна [ ]

Мелфой давно мав багато корисних зв’язків в магічному суспільстві, які не втомлювався підживлювати фінансово. Він продовжує цю діяльність і після відродження Темного Лорда, не забуваючи нашіптувати потрібним людям, що Той-кого-не можна-називати зовсім не повернувся в світ, а Альбус Дамблдор всього лише каламутить воду .

Вся кар’єра Луціуса звалилася в червні 1996 року. За напад на Міністерство магії і спробу викрасти Пророцтво з одинадцятьма іншими смертежерами Мелфой був заарештований і відправлений до Азкабану. Рік по тому він звільнений звідти Темним Лордом і його будинок використовується як штаб-квартира смертежерів. Тепер Луціус знаходиться в опалі. При його потуранні знищений Щоденник Тома Редла і він не зміг добути запис Пророцтва. Провал цієї операції Волдеморт ставить в провину виключно Мелфою. Перед нападом на будинок Поттера Волдеморт бере у Луціуса його паличку, яку пізніше ламає в сутичці.

Пізніше, коли в будинок Мелфоїв призводять полонених Гаррі і його друзів, Луціус хоче першим викликати Господаря, щоб хоч якось вислужитися. Після втечі Поттера він був жорстоко покараний Темним Лордом.

У битві за Гогвортс не брав участі, перебував при Волдеморті. Люціус доклав усіх зусиль, щоб дізнатися чи живий Драко, який не приєднався до смертежерів, як багато слизеринців, а залишився в замку (до речі, Темний Лорд і це ставить в провину Мелфоя). У великому залі в кінці битви вони з дружиною навіть не намагаються боротися, а схвильовано шукають сина. Відхід від сил Волдеморта під кінець подій позбавив Мелфоя від суворого вироку. Зрештую, нічого не сказано про ще одну відсидку в Азкабані.

Цікаво, що чим більше Луціус намагається в цьому житті завоювати, тим більше він втрачає. І тільки коли він відмовляється від подальшої боротьби – виграє.

Характер [ ]

Іронічний, самовпевнений, честолюбний. Завжди йде до наміченої мети, переступаючи через перешкоди. Артистичний, виверткий, обережний. Холодний, презирливо ставиться до всіх, кого вважає нижче себе за соціальним статусом. Відрізняється гнучкістю розуму і поведінки, легко маневрує в обставинах. Зовні приймаючи будь-який зручний для себе спосіб, внутрішньо завжди зберігає своє Я. Чи не витрачає свої сили і увагу на те, що не цікаво особисто йому, але в потрібний момент діє швидко, дуже швидко. І обдумано. Ретельно обдумано. Везе тим людям, кого він вважає друзями, їм він відданий . але лише до тих пір, поки це не загрожує його інтересам. Завжди приймає сторону завідомо виграє, йде на поводу своїм миттєвим бажанням. Паразитує на більш сильних.

Зовнішність [ ]

Високий і стрункий, довге платинове волосся, хвилясті по плечах, обличчя чисто виголене, бліда шкіра, холодні сірі сталеві очі. Пронизливий погляд і непроникні риси обличчя лякають дуже багатьох. Часто реагує на репліки опонентів ледь помітною саркастичною посмішкою. Одягається завжди з великим смаком.

Чарівна паличка [ ]

Паличка Луціуса Мелфоя була сімейною реліквією і передавалася від батька до сина. Паличка захована усередині тростини Мелфоя, яка увінчання срібною зміїної головою з смарагдовими очима, яка і є рукояткою палички. На жаль, але паличці прийшов кінець в 1997 році, коли Лорд Волдеморт скористався нею в дуелі з Гаррі Поттером.

Взаємовідносини [ ]

Сім’я [ ]

Про батьків Луціуса відомо дуже небагато, крім того, що обидва були чистокровними чарівниками. Так його батько, Абраксас Мелфой, помер в старості від драконячої віспи. Він дружив з Горацієм Слизорогом, тому, до речі, Луціусе і потрапив в

Хоча обидва Луціусе і Нарциса розбестили сина, Луціус був більш вимогливим батьком. Драко по всіх усюдах хизувався своїм шляхетним походженням і просто копіював модель поведінки свого батька.

Артур Візлі [ ]

Люціус і Артур Візлі зневажали один одного, часто обмінювалися образами, коли зустрічалися, і навіть затіяли бійку,, одного разу точно. Люціус зневажав сім’ю Візлі за бідність і так званий статус зрадників крові.

Северус Снейп [ ]

Люціус обертався в тих же колах, що і Северус Снейп, як під час навчання в Гогвортсі (Мелфой був старостою факультету Слизерин), так і після (смертежери). Сіріус Блек якось помітив, що Снейп був собачкою Луціуса Втім, за допомогою до Северуса звертається Нарциса, коли Луціуса посадили, так що, можливо, Сіріус міг і помилятися.

Доббі [ ]

Доббі був ельфом-домовиком Мелфоїв. Люціус звертався з Доббі з особливою жорстокістю. Доббі боявся Луціуса, але зробив все, що той наказував йому. У 1993 році Гаррі Поттер хитрістю зміг звільнити Доббі. Люціус дуже розсердився і спробував вбити Гаррі, але Доббі заступився і відкинув колишнього власника. Останній раз Луціусе бачив Доббі в 1998 році, коли Доббі прибув маєток Мелфоїв, щоб врятувати Гаррі Поттера і його друзів. Доббі був убитий Белатрисою Лестранж. Невідомо, як Луціусе відреагував, коли дізнався це.

Волдеморт [ ]

Люціус був одним з найавторитетніших і високопоставлених Смертежерів, наближеним до Темного Лорда, служачи йому як в першій і другій магічних війнах. За його відродження в 1995 році, Лорд Волдеморт став сумніватися в лояльності Мелфоя, і дав йому завдання: дістати пророцтво. Завдання Луціус провалив, потрапивши в Азкабан, але цього Лорду здалося мало і він доручив Драко вбити Альбуса Дамблдора.

Хоча Темний Лорд і звільнив всіх смертижерів з Азкабану в 1997 році, тепер, за подвійний промах, Луціус і всі Мелфої впали в очах володаря. В кінці-кінців, в Битві за Гогвортс, коли стало ясно, що шансів у Темного Лорда все менше, Мелфоя дезертують з поля бою.

Етимологія [ ]

Ім’я Луціус має латинське коріння від лат. lux світло. Так само можна провести аналогію з темним магом Люцифером.

З давньо-французького “mal foy” і “mal foi” означає “віроломний”, “недобросовісний”. Таку ж прізвище носить лиходійка з одного мультфільму Disney.

За кулісами [ ]

В екранізації «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» Луціус випадково розбиває пророцтво у Відділі таємниць, проте, в книзі це зробив Невіл Лонґботом.

В екранізаціях останньої книги Луціус зовсім себе запустив (навіть не голився), мабуть, на Мелфоя надав такий вплив стрес, по-перше від цілого року ув’язнення в тюрмі, а по-друге від того, що Луціус наробив багато помилок, які Темний Лорд НЕ готовий був йому пробачити.

Гарри Поттер вики

Пожалуйста, ознакомьтесь с нашими правилами загрузки изображений!

• Персонажи фильмов про Гарри Поттера
• Пожиратели смерти
• Слизеринцы
• Клуб Слизней
• Семья Малфоев
• Люди
• Старосты факультетов
• Чистокровные
• Узники Азкабана
• Мужчины
• Участники Битвы за Хогвартс
• Участники битвы в Отделе Тайн
• Женатые
• Рождённые в 1950-е
• Сбежавшие из Азкабана
• Участники сражения в Поместье Малфоев
• Волшебники
• Студенты Хогвартса
• Тёмные маги
• Участники битвы «Семь Поттеров»
• Британцы
• Участники встречи в Поместье Малфоев
• Пожиратели Смерти (предатели)
• Благотворители
• Использовали непростительные заклятья

Люциус Малфой

Информация в этой статье (или разделе) содержит спойлеры из пьесы «Гарри Поттер и Проклятое дитя»!
Если вы ещё не читали сценарий, советуем не читать текст, следующий далее.

Люциус Малфой II

Биографические данные

Пол

Вид

Цвет глаз

Цвет волос

Цвет кожи

Родился

Семейное
положение

Супруга

Семья

Чистота
крови

Титул(ы)

Палочка

Альма-матер

Факультет

Лояльность

За кулисами

Первое появление

Последнее появление

Актёр

Люциус Малфой II (англ. Lucius Malfoy II) — пожиратель смерти, муж Нарциссы Малфой, отец Драко Малфоя и дед Скорпиуса Малфоя. Люциус Малфой обучался факультете Слизерин, на последнем курсе был старостой школы. Люциус всегда кичился своим чистокровным происхождением и презирал маглорождённых волшебников.

• 1 Биография
  • 1.1 Ранние годы
  • 1.2 Пожиратель смерти
  • 1.3 С чистенькой репутацией
  • 1.4 Дневник Тома Реддла
  • 1.5 Судебное разбирательство с Хагридом
  • 1.6 Чемпионат мира по квиддичу 1994
  • 1.7 Вторая магическая война
  • 1.8 После 1998 года
  • 4.1 Волшебная палочка
  • 4.2 Украшения Люциуса Малфоя
  • 5.1 Семья
    • 5.1.1 Родители
    • 5.1.2 Жена и сын

    Биография [ ]

    Ранние годы [ ]

    Люциус Малфой родился в очень древней, состоятельной и знатной чистокровной семье. Подрастал он в роскоши в родовом поместье, великолепном особняке в Уилтшире. С детства Люциуса приучили к тому, что он особенный, ведь: во-первых, он волшебник, во-вторых, он чистокровный, и в третьих он – Малфой, чья семья внушает доверие в глазах магической общественности и имеет большое влияние в Министерстве магии. Отец Люциуса, Абраксас Малфой, учил его сохранять прежде всего благоразумие и респектабельный внешний вид, демонстрируя привилегированное положение среди им подобных, а также выказывать почтение представителям правящего класса, из общения с которыми семья может извлечь колоссальную выгоду. Кроме того, так как Малфои являются сторонниками превосходства чистой крови, Люциус с ранних лет гордился своим происхождением и общался с детьми исключительно из проверенных чистокровных семей, так же как и он веривших в генетическое превосходство тех, кто является «чистокровным».

    В 1965 году одиннадцатилетний Люциус получил приглашение в школу чародейства и волшебства Хогвартс. Будучи распределённым на Слизерин, Люциус быстро нашел своё место среди таких же хитрых и амбициозных снобов, как и он, с которыми можно спокойно обсудить будущее пришествие Темного Лорда и выразить стремление однажды присоединиться к нему. В учёбе Люциус преуспевал, чем и привлек к себе внимание тогдашнего декана Слизерина Горация Слизнорта, любившего «коллекционировать» перспективных студентов. В 1968 году, когда Люциус обучался на третьем курсе, его отца заподозрили в том, что он наложил заклятие на Нобби Лича, первого маглорожденного Министра магии, в связи с чем тот был вынужден снять с себя полномочия, но Малфои вновь вышли сухими из воды. В 1970 году Люциус стал старостой факультета, являясь примерным учеником в глазах преподавателей. В следующем году он одним из первых приветствует первокурсника Северуса Снегга, попавшего на Слизерин. В 1972 году Люциус выпускается из школы.

    Пожиратель смерти [ ]

    Спустя какое-то время после окончания Хогвартса Люциус Малфой примкнул к Пожирателям смерти. И даже был среди особо приближённых к Тёмному Лорду. Из слов Волан-де-Морта в день возрождения можно сделать вывод, что до его исчезновения Люциус возглавлял группу Пожирателей, специализировавшихся на пытках маглов.

    Не позже 1979 года женился на Нарциссе Блэк, а в 1980 году у них родился сын Драко. После падения Волан-де-Морта в 1981 году Малфой сделал всё возможное, чтобы обелить себя. И это ему удалось, хотя Люциус тайком продолжал заниматься Тёмной магией.

    С чистенькой репутацией [ ]

    Женившись, обзаведясь первым и единственным ребенком и отбросив от себя все обвинения в верном сотрудничестве с Волан-де-Мортом, Люциус зажил спокойной семейной жизнью. Финансово обеспеченный, а соответственно и лишенный необходимости работать, Люциус стал довольствоваться оседлой жизнью, поддерживая необходимые связи в Министерстве магии и продолжая тайно коллекционировать различные темные артефакты. Своего сына Драко он воспитывал в атмосфере сожаления, что Темный Лорд не смог достичь цели: господства над волшебниками, но в то же время скользкий Люциус абсолютно ничего не предпринимал для поиска своего повелителя, будучи убежденным в том, что тот умер в Годриковой впадине 31 октября 1981.

    Несмотря на свое высокое положение в рядах Темных волшебников, его лояльность к кому-либо в первую очередь основывалось на стремлении к собственной выгоде, а не на человеке, которому он якобы верен. Люциус продолжает поддерживать дружеские отношения с Пожирателями, которые, как и он, остались на свободе, сдав своих соратников или голося о невиновности и нахождении под действием Империуса. Так, Люциус даже не разорвал отношения с Игорем Каркаровым, который сдал всех приспешников Волан-де-Морта, о которых только был осведомлен и был в результате амнистирован. От своего прошлого Малфой-старший явно пытался откреститься, уговаривая себя, что Волан-де-Морт погиб и до последнего игнорируя все знаки и намеки на его постепенное возвращение и, наверное, лелеял мечту лично свергнуть Министерство. В 1980-х годах ходило очень много всевозможных теорий о том, как так случилось, что маленький Гарри Поттер выжил после смертельного заклятия, и некоторые были убеждены в том, что Гарри является новым великим темным волшебником. Люциус охотно верил этим сплетням и раздумывал над тем, как бы снова получить шанс на мировое господство при Гарри Поттере, который стал бы новым властелином магов Великобритании. Но все его планы провалились.

    Время шло, Драко подрастал в полной уверенности в превосходстве чистокровных волшебников, и в семье возник вопрос о том, в какую школу волшебства отправить единственного отпрыска. Люциус намеревался зачислить его в Дурмстранг, где директором был ранее упомянутый Каркаров и где более свободно практиковалась темная магия, а маглорожденных волшебников так и вовсе не принимали. Но жена его, Нарцисса, была против идеи мужа, поскольку не желала, чтобы её сын учился так далеко, и в конце концов Люциус, наверняка скрипя зубами, согласился отдать его в Хогвартс, где на посту директора находился Дамблдор, имевший репутацию «маглолюба» и противника темных искусств.

    В промежутке между войнами Люциус горел желанием подобраться к власти в Хогвартсе и, в конце концов, подорвать авторитет и влияние Дамблдора. С этой целью он становится членом, а впоследствии и председателем Попечительского совета Хогвартса. Как председатель, Малфой-старший пытается запретить в Хогвартсе сказку «Фонтан феи Фортуны», поскольку там рассказывалось о любви волшебницы к маглу. Люциус опасался, что Драко, находясь в школе, прочитает книгу, в которой приветствуются браки между маглами и волшебниками и, не дай Бог, под влиянием сказки станет сторонником этой идеи, опорочив «благородное» семейство Малфоев. Дамблдор же, естественно, отказался идти на поводу у Люциуса.

    Между тем, Драко поступил на Слизерин и успешно закончил первый курс Хогвартса. Находясь на летних каникулах, он рассказал отцу, что Гарри Поттер оказался совсем не таким, как его себе представлял Люциус, что он ответил отказом на предложение дружбы и сблизился с Роном Уизли, чья семья была полной противоположностью Малфоям. Несмотря на разочарование, Люциус все же пытался внушить Драко, чтобы он не выражал открытой неприязни к Поттеру и открыто не враждовал с ним. Ведь Гарри одолел самого Волан-де-Морта, верным прислужником которого все считали Люциуса, а значит негативное отношение Драко к человеку, давшему магическому народу мир и спокойствие после террора Темного Лорда, могло неблагоприятно сказаться на общественном положении их семьи.

    Дневник Тома Реддла [ ]

    В августе 1992 года он встречается в магазине «Флориш и Блоттс» в Косом переулке с семьёй Уизли и тайком подбрасывает один из крестражей Волан-де-Морта — его дневник, в набор учебников Джинни Уизли. Он так высокомерно разговаривает с Артуром Уизли, что всем сразу становится ясно, в кого пошёл его сын Драко. Малфой-старший полагает, что подсунув дневник «малявке Уизли», он сможет достичь сразу трёх целей:

    • избавиться от «грязнокровок» с помощью Василиска из вновь открытой Тайной комнаты;
    • отстранить Альбуса Дамблдора от руководства Хогвартсом как потерявшего контроль над школой;
    • дискредитировать Артура Уизли, своего идейного противника.

    Приказ об отстранении Дамблдора

    Поначалу всё идёт по плану. Школа, в которой происходит несколько нападений, на грани закрытия. Остальные попечители запуганы тем же Малфоем (или его старыми знакомыми, Пожирателями), Дамблдор временно отстранён от директорства, его место занимает заместитель директора Минерва Макгонагалл. Но вдруг план Люциуса начинает трещать по швам: Гарри Поттер убивает Василиска и изгоняет воспоминание Тома Реддла из дневника. Мало того, он приносит этот дневник Дамблдору, чем доказывает невиновность Джинни Уизли. А ведь Малфой собирался попутно убрать её отца из Министерства. В придачу, мальчик смог хитростью освободить домового эльфа Малфоев Добби, который до этого пытался предупредить Гарри о планах своего хозяина. Люциус был крайне разгневан и затаил на Поттера нешуточную злобу.

    В 1993 году Люциус Малфой был исключён из совета попечителей.

    Судебное разбирательство с Хагридом [ ]

    В начале 1993-94 учебного года на Драко Малфоя нападает гиппогриф Клювокрыл после того, как сам же Малфой-младший спровоцировал животное во время урока по уходу за магическими существами, несмотря на все предупреждения Хагрида. Люциус быстренько взял дело под свой контроль, подал иск и настаивал на казни «Клювика». Хагрид отчаянно пытался защитить гиппогрифа и, напутствуемый Гермионой Грейнджер, заявлял, что Драко сам виноват в произошедшем и что он спровоцировал Клювокрыла на естественную для него самооборону. Но, к сожалению Хагрида и золотого трио, Люциус выиграл судебное разбирательство и добился смертной казни для Клювокрыла. Однако, к глубочайшему неудовольствию Малфоев, прежде, чем палач Министерства Уолден Макнейр привёл приговор в исполнение, Гарри и Гермиона спасли Клювокрыла и отдали его на попечение Сириуса Блэка.

    Чемпионат мира по квиддичу 1994 [ ]

    В августе 1994 года Люциус вместе со своей семьей посетил финал Чемпионата мира по квиддичу. Находясь в министерской ложе, Люциус был крайне недоволен присутствием там же семьи Уизли, имеющей репутацию «предателей крови» среди чистокровного общества, маглорожденной Грейнджер и «святого Поттера», как с издёвкой называл его Драко. Свои эмоции Малфой-старший все-таки скрывал, поскольку в ложе присутствовал сам Министр магии Фадж. После того, как финальная игра завершилась, Люциус навел большого шороху в лагере зрителей. Он и его лучшие друзья Пожиратели начали издеваться над маглами и крушить всё вокруг, и только внезапно запущенная «Черная метка» спугнула Люциуса и его шайку.

    Вторая магическая война [ ]

    Малфой имел много давних полезных связей в магическом обществе, которые он не уставал подпитывать финансово. Он продолжает эту деятельность и после возрождения Тёмного Лорда, не забывая нашёптывать нужным людям, что Тот-кого-нельзя-называть вовсе не вернулся в мир, а Альбус Дамблдор всего лишь мутит воду.

    Вся карьера Люциуса рухнула в июне 1996 года. За нападение на Министерство магии вместе с одиннадцатью другими Пожирателями смерти и попытку похитить Пророчество Малфой был арестован и отправлен в Азкабан [2] . Год спустя он был освобождён оттуда Тёмным Лордом [3] , и его дом стал использоваться как штаб-квартира Пожирателей смерти. Теперь Люциус находится в опале. При его попустительстве уничтожен Дневник Тома Реддла и он не смог добыть запись Пророчества. Провал этой операции Волан-де-Морт ставит в вину исключительно Малфою-старшему. Перед нападением на дом Поттера [4] в июле 1997 года Волан-де-Морт берёт у Люциуса его палочку, которую позже ломает в схватке.

    Волан-де-Морт требует палочку у Люциуса Малфоя

    Когда в дом Малфоев приводят пленных Гарри и его друзей, Люциус хочет первым вызвать Хозяина, чтобы хоть как-то выслужиться. После побега Поттера он был жестоко наказан Тёмным Лордом.

    Малфой и Тёмный Лорд (почему-то с носом)

    В битве за Хогвартс не участвовал, находился при Волан-де-Морте. Люциус приложил все усилия, чтобы узнать жив ли Драко, который не примкнул к Пожирателям, как многие слизеринцы, а остался в замке (кстати, Тёмный Лорд и это ставит в вину Малфоям). В большом зале в конце битвы они с женой даже не пытаются сражаться, а взволнованно ищут сына. То, что Люциус и Нарцисса вовремя покинули ряды сражающихся Пожирателей, избавило Малфоя от строгого приговора. По крайней мере, ничего не известно об ещё одной его отсидке в Азкабане.

    Интересно, что чем больше Люциус пытается в этой жизни завоевать, тем больше он теряет. И только когда он отказывается от дальнейшей борьбы — выигрывает.

    После 1998 года [ ]

    После окончания Второй магической войны Люциус и Драко были, по всей видимости, амнистированы, поскольку вовремя дезертировали из армии Волан-де-Морта, а Люциус дал показания против Пожирателей смерти и помог в поимке множества скрывавшихся последователей Волан-де-Морта. К тому же Нарцисса спасла Гарри Поттера в Запретном лесу во время битвы за Хогвартс, солгав Тёмному Лорду о том, что мальчишка мёртв.

    Через некоторое время Драко женился на Астории Гринграсс, и у Малфоя-старшего появился внук, Скорпиус. Однако, Люциус и Нарцисса скоро разочаровались в своей чистокровной невестке. После войны Астория коренным образом изменила своё отношение к доктрине чистой крови и стала более терпимо относиться к маглам, полукровкам и маглорождённым волшебникам. В этом же духе она воспитывала и Скорпиуса, в котором дед мечтал увидеть продолжателя семейной чистокровной традиции.

    Люциус продолжал коллекционировать Тёмные артефакты, особенно предпочитая уникальные предметы. Около 2020 года Теодор Нотт по заказу Люциуса Малфоя создаёт экспериментальную модель Маховика времени, вероятно, в надежде спасти Волан-де-Морта. Этот прототип позволяет путешественнику во времени оставаться в прошлом только пять минут, однако, волшебник может погружаться в глубь времён так далеко, как захочет.

    Позже Нотт создаёт усовершенствованный Маховик. С его помощью можно оставаться в прошлом сколь угодно долго и возвращаться в будущее, когда необходимо. Эту продвинутую модель хранит у себя Люциус Малфой, а Нотт — прототип. Однако, Малфой-самый-старший так никогда и не использовал Маховик, что утвердило Драко во мнении, что на самом деле отец предпочитает мир без Волан-де-Морта.

    Этот усовершенствованный Маховик Драко позаимствовал у отца и с его помощью спас Скорпиуса и его друга, застрявших в прошлом.

    Личные качества [ ]

    Ироничен, самоуверен, честолюбив. Всегда идёт к намеченной цели, не замечая препятствий. Артистичен, изворотлив, осторожен. Холоден, презрительно относится ко всем, кого считает ниже себя по социальному статусу. Отличается гибкостью ума и поведения, легко лавирует в любых обстоятельствах («Люциус, мой скользкий друг. »). Внешне принимая любой удобный для себя образ, внутренне всегда сохраняет своё Я. Не растрачивает свои силы и внимание на то, что не интересно лично ему, но в нужный момент действует быстро, очень быстро. И обдуманно. Тщательно обдуманно. Везёт тем людям, кого он считает друзьями, им он предан. но лишь до тех пор, пока это не угрожает его интересам. Всегда принимает сторону заведомо выигрывающего, идет на поводу своим сиюминутным желаниям. Паразитирует на более сильных.

    Внешность [ ]

    Высокий и стройный, длинные платиновые волосы, струящиеся по плечам, лицо чисто выбрито, бледная кожа, холодные серые стальные глаза. Пронзительный взгляд и непроницаемые черты лица пугают очень многих. Часто реагирует на реплики оппонентов едва заметной саркастической улыбкой. Одевается всегда с большим вкусом.

    Имущество [ ]

    Волшебная палочка [ ]

    Палочка Люциуса Малфоя была семейной реликвией и передавалась от отца к сыну. Палочка спрятана внутри трости Малфоя, которая увенчана серебряной змеиной головой с изумрудными глазами, которая и является рукояткой палочки. Увы, но палочке пришел конец в 1997 году, когда Лорд Волан-де-Морт воспользовался ею в дуэли с Гарри Поттером.