Відміну іменників визначаємо за такою схемою (алгоритмом): а) до І відміни (в називному однини мають закінчення -а ): сирота, лелека, гайдамака, Микола, суддя; б) до ІІ відміни (в називному однини не мають закінчення –а ): батько, край, день, степ.
Перша До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я: хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, староста, сирота, розбишака, бідолаха.
Найпростіше визначити дієвідміну за закінченнями 3-ї особи множини теперішнього часу недоконаного виду чи майбутнього часу доконаного виду:
- І дієвідміна — закінчення -уть (-ють): допомож-уть, мрі-ють;
- ІІ дієвідміна — закінчення -ать (-ять): стеж-ать, говор-ять.
Теорія: Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни. До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого і спільного роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.
До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду на -о та з нульовим закінченням, а також іменники середнього роду на -о, -е, -я. Приклад: Березень, полин, спокій, батько, Павло, Дніпро, озеро, печиво, море, збіжжя.
Стабільну версію було перевірено 7 червня 2022. В українській мові налічують сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний. Парадигма відмінків включає однину і множину, у багатьох діалектах — також і двоїну.
Таким чином, іменники чоловічого роду можуть належати: а) до І відміни (в називному однини мають закінчення -а ): сирота, лелека, гайдамака, Микола, суддя; б) до ІІ відміни (в називному однини не …