10 найпопулярніших мов

Які мови сьогодні використовуються найбільше у світі?

Сьогодні у світі активно розмовляють 6909 мовами, хоча лише приблизно шість відсотків із них мають понад мільйон носіїв кожною. Оскільки глобалізація стає все більш поширеною, тож вивчення мов стає все більш поширеним. Люди в різних країнах бачать цінність вивчення іноземної мови для покращення своїх міжнародних ділових відносин.

Через це кількість людей, які розмовляють певними мовами, зростатиме. Зараз у світі домінують 10 мов. Ось список із 10 найпопулярніших мов, якими розмовляють у всьому світі, а також кількість країн, де ця мова заснована, і приблизна кількість носіїв цієї мови як основної або першої:

1. Китайська/мандаринська мова — 37 країн, 13 діалектів, 1284 мільйони носіїв
2. Іспанська — 31 країна, 437 млн
3. Англійська — 106 країн, 372 млн
4. Арабська — 57 країн, 19 діалектів, 295 млн
5. Хінді — 5 країн, 260 мільйонів
6. Бенгальська — 4 країни, 242 млн
7. Португальці — 13 країн, 219 млн
8. Росія — 19 країн, 154 млн
9. Японці — 2 країни, 128 млн
10. Ланда — 6 країн, 119 мільйонів

Мови Китаю

Оскільки сьогодні в Китаї проживає понад 1,3 мільярда людей, не дивно, що китайська є найпоширенішою мовою. Завдяки розміру території та чисельності населення Китаю країна здатна підтримувати багато унікальних і цікавих мов. Говорячи про мови, термін «китайська» охоплює принаймні 15 діалектів, поширених у країні та за її межами.

Оскільки мандарин є найпоширенішим діалектом, багато людей використовують для його позначення слово китайська. Хоча приблизно 70 відсотків населення країни розмовляє мандаринською мовою, розмовляють також багатьма іншими діалектами. Мови різною мірою взаємно зрозумілі, залежно від того, наскільки вони близькі одна до одної. Чотири найпопулярніші китайські діалекти: мандарин (898 мільйонів носіїв), у (також відомий як шанхайський діалект, 80 мільйонів носіїв), юе (кантонська мова, 73 мільйони) і міннань (тайваньська мова, 48 мільйонів).

Чому так багато іспаномовних?

Хоча іспанська мова не є загальноприйнятою мовою в більшості частин Африки, Азії та більшості країн Європи, це не завадило їй стати другою за поширеністю мовою. Поширення іспанської мови ґрунтується на колонізації. Між 15-м і 18-м століттями Іспанія колонізувала більшу частину Південної, Центральної та значну частину Північної Америки. До приєднання до Сполучених Штатів такі місця, як Техас, Каліфорнія, Нью-Мексико та Арізона, були частиною Мексики, колишньої іспанської колонії. Хоча іспанська мова не є загальноприйнятою мовою в більшості країн Азії, вона дуже поширена на Філіппінах, оскільки вони теж колись були колонією Іспанії.

Як і китайська, в іспанській мові існує багато діалектів. Словниковий запас між цими діалектами значно відрізняється залежно від країни проживання. Акценти та вимова також змінюються між регіонами. Хоча ці діалектичні відмінності іноді можуть викликати плутанину, вони не блокують перехресне спілкування між мовцями.

Англійська, глобальна мова

Англійська також була колоніальною мовою: британські колоніальні зусилля почалися в 15 столітті й ​​тривали до початку 20 століття, включаючи такі віддалені місця, як Північна Америка, Індія та Пакистан, Африка та Австралія. Як і в колоніальних зусиллях Іспанії, кожна країна, колонізована Великобританією, зберігає частину англомовних.

Після Другої світової війни Сполучені Штати очолили світ як у технологічних, так і в медичних інноваціях. Через це вважалося корисним для студентів, які працюють у цих сферах, вивчати англійську мову. У міру глобалізації англійська стала спільною мовою. Це змусило багатьох батьків підштовхувати своїх дітей до вивчення англійської як другої мови в надії краще підготувати їх до ділового світу. Англійська також є корисною мовою для вивчення мандрівниками, оскільки нею розмовляють у багатьох частинах земної кулі.

Глобальна мовна мережа

Оскільки соціальні медіа стали популярними, розвиток Глобальної мовної мережі можна відобразити за допомогою перекладів книг, Твіттера та Вікіпедії. Ці соціальні мережі доступні лише для еліт, людей, які мають доступ як до традиційних, так і до нових ЗМІ. Статистика використання цих соціальних мереж вказує на те, що хоча англійська безперечно є центральним центром у Глобальній мовній мережі, інші проміжні центри, які використовуються елітою для передачі ділової та наукової інформації, включають німецьку, французьку та іспанську мови.

Наразі такі мови, як китайська, арабська та хінді, набагато популярніші, ніж німецька чи французька, і цілком ймовірно, що ці мови будуть використовувати традиційні та нові медіа.

Джерела

• Сімонс, Гері Ф. і Чарльз Д. Фенніг. « Етнолог: мови світу ». SIL International 2017. Веб. Переглянуто 30 січня 2018 р
• « Населення, всього ». Світовий банк 2017. Веб. Переглянуто 30 січня 2018 р.
• Ронен, Шахар та ін. «Посилання, які говорять: глобальна мовна мережа та її зв’язок із світовою популярністю». Праці Національної академії наук 111.52 (2014): E5616-22. Роздрукувати.
• Тан, Чаоджу та Вінсент Дж. ван Хевен. « Взаємна зрозумілість китайських діалектів, перевірена експериментально ». Лінгва 119.5 (2009): 709-32. Роздрукувати.
• Ushioda, EMA ” Вплив глобальної англійської мови на мотивацію до вивчення інших мов: до ідеального багатомовного себе “. Журнал сучасної мови 101.3 (2017): 469-82. Роздрукувати.

Українська мова в Україні: де вона, яка вона і скільки її?

Функціонування і дистрибуцію української мови традиційно досліджують з двох перспектив: діалектологічної та соціолінгвістичної. Діалектологія зосереджується на регіональних внутрішньомовних відмінностях. Соціолінгвістика розглядає мову у ширшому позамовному суспільному контексті, застосовує цілий спектр соціологічних методик. За результатами діалектологічних досліджень територію країни ділять на різні діалекти, зони концентрації характерних мовних явищ, які, однак, не трактують як окремі мовні спільноти, тобто групи людей, що мають спільні норми та уявлення щодо мови.

Якщо розглядати представників окремих діалектів, як мовні спільноти, відразу виникає цілий ряд питань: яка чисельність спільнот, чи вони однорідні, з ким контактують і т.д. Щоб знайти відповіді на ці питання, знадобиться детальна і достовірна соціологічна інформація, яку може надати перепис населення.

На жаль, останній перепис в Україні проведено далекого 2001 року. З того часу встигло багато чого змінитися, у нас з’явилися окуповані території, відбулася як внутрішня так і зовнішня міграція та різноманітні демографічні зміни. За браком свіжішої інформації, доведеться проаналізувати ту, що є.

Читайте також: Мовностурбоване

За даними перепису 2001 р. українську мову вважають рідною 32,6 млн. респондентів (67,5 % населення України) . Усіх їх некоректно вважати носіями діалектів, оскільки в містах діалектні риси стираються через койнізацію. Обласні центри та великі міста завжди акумулюють в собі представників різних мов та діалектів, відповідно, утворюються нові мовні різновиди, або койне, які вирізняються на тлі діалектних ареалів. Тому від числа 32,6 млн. слід відняти мешканців міст з населенням понад 100 тис. осіб. В Україні таких міст є 54. За даними перепису в них проживає приблизно 10 460 000 осіб, які вважають своєю рідною мовою українську. Отже, у діалектному ареалі залишається близько 22 140 000 осіб (67,9 %) – див. Схему 1.1. Схема 1.2 показує загальну мовну стратифікацію всього населення країни за показником рідної мови.

Схема 1.1: Два основні ареали української мови.

Схема 1.2: Мовні ареали України.

Державна служба статистики України оприлюднила деталізовані дані Всеукраїнського перепису населення на інтернет-сторінці банку даних . У розділі «Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство» опубліковано дані про рідну мову населення у всіх адміністративних районах України. Відповідно, щоб вирахувати приблизну кількість представників діалектів, слід накласти карту говорів на карту адміністративного поділу див. Схема 1.3.

Схема 1.3. Діалектний та адміністративний поділ України.

Отже, аби довідатися, скільки приблизно людей послуговується гуцульським діалектом, слід додати усіх респондентів, що вказали українську мову як рідну з Рахівського району Закарпатської області, Надвірнянського, Верховинського, Косівського, і половини Коломийського (а також Коломию і Косів) Івано-Франківської області і Путильського та половини Вижницького району Чернівецької області. Ми отримаємо суму: близько 467 000 осіб. Додатково можна вирахувати приблизну площу діалектних ареалів (додавши площу всіх районів ареалу) і густоту діалектного ареалу (поділивши кількість носіїв діалекту на площу). Ось результат по всіх діалектних ареалах:

Такий поділ не враховує зони перехідних говорів, а також невеличкі вкраплення інших діалектів, зокрема лемківських , тому числа приблизні. Також він базується на показниках рідної мови респондентів, а не мови, якою вони послуговуються найчастіше, і відображає не так точну картину мовного вжитку, як її ідеальну модель, оскільки не усі українці послуговуються нащодень рідною мовою. У наступному переписі до питань про рідну мову та компетенцію в інших мовах доцільно додати питання про мову щоденного вжитку.

Тепер розглянемо детальніше два основні ареали функціонування української мови: діалектний та міський.

У діалектному ареалі показники вживання української мови значно вищі, ніж у міському, оскільки за російською мовою усе ще зберігається стереотип «престижної міської мови», прищеплений у радянський період. Окрім того, населення сіл та малих містечок не настільки русифіковане. Схема 1.4 показує, що українська мова як рідна домінує у більшості адміністративних районів країни, навіть у тих регіонах, які стереотипно вважають російськомовними. Виняток становлять: АР Крим, південь Одеської, Запорізької, Донецької та Луганської області, північні райони Сумської, а також південні райони Закарпатської та Чернівецької областей. У цих регіонах українські діалекти активно контактують з іншими мовами (російською, угорською, румунською, болгарською, гагаузькою та кримськотатарською). Результат мовних контактів заслуговує на окреме дослідження.

Схема 1.4 Адміністративні райони України та відсоток мешканців, які вважають українську мову рідною.

Наймонолітніші говори української мови: західнополіський, центральнополіський, бойківський, наддністрянський та волинський. Вони повністю домінують на своїх територіях. Найслабші позиції має степовий діалект південно-східного наріччя. Коли з’являться детальні статистичні дані, варто дослідити, як відобразилися на південно-східному наріччі анексія Криму та війна на Донбасі і активні контакти з іншими мовами.

Діалектні ареали також відрізняються за густотою – цей параметр показує ніскільки щільна мовна спільнота. В ареалах з більшою густотою мовні контакти всередині спільноти інтенсивніші. На Схемі 1.5 показано співвідношення кількісних показників та густини діалектних ареалів.

Схема 1.5 Кількість представників діалектів, наріч, та їхня густота.

Найвищу густоту мають діалекти південно-західного наріччя: наддністрянський діалект (92 людини на км²), середньозакарпатський (82 людини на км²), надсянський (72 людей на км²), покутсько-буковинський, бойківський та гуцульський (більше 60 людей на км²). Говорам південно-східного та північного наріч характерна значно нижча густота. І якщо північні діалекти монолітні і домінують на своїх територіях, то говорам південно-східного наріччя, зокрема степовому діалекту, характерне поєднання низької густоти з контактими з іншими мовними спільнотами, що може призводити до мовної ерозії.

У міському ареалі можна говорити про 54 різні мовні спільноти (міста, населення яких більше ста тисяч мешканців), на формування яких впливає цілий ряд факторів. По-перше, у них різна кількість мовців, для яких українська мова рідна. Тільки у Тернополі, Луцьку, Івано-Франківську та Рівному цей показник перевищує 90 %. У 16 містах (Києві, Львові, Білій Церкві, Хмельницькому, Олександрії, Полтаві, Вінниці, Житомирі, Кропивницькому, Чернівцях, Черкасах, Ужгороді, Сумах, Кременчуку, Чернігові, Кривому Розі) він коливається від 88 до 70%. Див. Схему 1.6.

Схема 1.6 Міста з населенням понад 100 тис. осіб і відсоток мешканців, які вважають українську мову рідною.

У містах дані про рідну мову часто не збігаються з реальною картиною мовного вжитку. Попри те, що 85 % населення Полтави і 77 % Сум назвали рідною українську, показники її вживання значно нижчі. За даними дослідження International Republican Institute за 2016 р. вони дорівнюють, відповідно 44 % та 31 % . У містах, де показники української мови як рідної нижчі за 30 %, є усі підстави вважати, що практика її вжитку зводиться до абсолютного мінімуму, тому говорити про поширення тут якогось українського койне нема підстав. До цієї групи належать 22 міста: Северодонецьк, Бахмут, Бердянськ, Мелітополь, Харцизьк, Алчевськ, Горлівка, Луганськ, Кадіївка, Довжанськ, Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Хрустальний, Єнакієво, Ялта, Сорокине, Євпаторія, Феодосія, Севастополь, Сімферополь та Керч.

Стан українських койне інших 32 міст потребує детальних досліджень. Спираючись на дані International Republican Institute, можна говорити про койне 18 міст: Ужгорода, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Тернополя, Луцька, Рівного, Хмельницького, Житомира, Вінниці, Києва, Черкас, Полтави, Сум, Кропивницького, Чернігова, Дніпра та Херсона, де вживання української коливається від 98 до 10 % . Однак ці дані спираються на досить малу вибірку (17 – 19 тис. респондентів) і концентрувалися тільки на обласних центрах.

Читайте також: Виберіть українську

На формування міських койне впливає як контакт з іншими мовами, так і койнізація різних діалектів української мови. Наприклад Луцьк, Рівне та Житомир знаходяться майже на межі північного та південно-західного наріч. У Івано-Франківській області проживають представники гуцульського, покутсько-буковинського, наддністірянського та бойківського діалектів, а також незначна кількість носіїв лемківського діалекту; певний відсоток з них переселяється до обласного центра Івано-Франківська, де твориться специфічне койне.

Міські койне також можуть впливати одне на одне, особливо якщо міста мають тісні контакти або знаходяться в одній агломерації.

Запропонований ареальний поділ української мови дозволить простежити динаміку кількості представників різних діалектів та міських койне, якщо застосувати аналогічну методику до результатів наступних переписів. Використовуючи цей поділ, можна адекватніше досліджувати лінгвістичні явища (діалектні та соціолектні) у різних мовних спільнотах, реальніше оцінювати поширеність вживання української мови і випрацьовувати зважену мовну політику.

Саме такий ареальний поділ (а не адміністративний) видається доцільнішим для створення мовного законодавства, яке би враховувало регіональні особливості, потреби носіїв мов національних меншин та допомогло б захистити різноманіття українських діалектів.

Все буде Україна

Вважається, що від 2500 до 7000. Погляди вчених на загальну їх кількість розходяться через відсутність уніфікованого підходу до того, що вважати мовою, а що діалектом.

Всі мови світу поділяють на сім’ї, яких налічують 240. Найбільшою мовною сім’єю і на сьогодні найбільш вивченою вважається індоєвропейська група, до якої входить і українська мова. Підставою для включення різних мов в одну сім’ю є значна фонетична подібність коренів слів, що позначають основні поняття, і схожість граматичної будови. Існують також мови-ізоляти, які не можна помістити в жодну сім’ю. Прикладом такої мови-ізоляту, є говірка басків «еускера».

Найпоширеніші мови

Найбільш поширені 10: Китайська (мандарин), англійська, іспанська, російська, хінді, арабська, бенгальська, португальська, малайско-індонезійська, французька. Мовою мандарин говорять понад 1 млрд людей. На кожному з дев’яти інших із десяти найпоширеніших говорять понад 100 млн людей.

Причиною популярності китайської мови слід вважати те, що нею говорять у Китаї, Сінгапурі, Тайвані, великі китайські діаспори є майже в усіх країнах Південно-Східної Азії та інших державах світу. Не можна забувати про плодючість цього народу. Носії англійської та іспанської мов були найактивнішими завойовниками заокеанських Земель, відкривачі Америк.

Саме тому, якщо поглянути на мовну карту світу, то можна побачити, що ці дві мови територіально домінують. Англійська є офіційною в 56 державах, іспанська – у більш ніж 20 країнах. Французи, так само, як англійці й іспанці, теж свого часу створили могутню імперію, якій підкорялися величезні території в Північній Америці й Африці. Нині французька мова є офіційною мовою в 15 державах світу.

Цікаві факти

В історії європейської цивілізації кілька мов у світі в різні часи займали позицію міжетнічного засобу спілкування – лінгва франка. За часів Римської Імперії койне – загальногрецька мова – стала такою «лінгва франка» для східного Середземномор’я і стародавнього Близького Сходу. Згодом, більше 1000 років тому, спочатку в країнах Середземномор’я, а потім у всій католицькій Європі, як лінгва франка використовували латинську мову. У XVIII-XIX ст. засобом міжнародного спілкування стала французька. З кінця ХХ ст. засобом міжетнічного спілкування в усьому світі стала англійська мова, безсумнівно, через лідируюче положення в світі англомовної наддержави – США.

Мертві мови

У лінгвістиці є таке поняття, як «мертві мови». Це такі, на яких уже не говорять, і про них знають тільки завдяки письмовим пам’яткам. У деяких випадках мертві мови продовжують жити завдяки тому, що їх використовують у наукових або релігійних цілях.

А скільки таких мов у світі? До них відносять латинь, з якої згодом розвинулися романські мови; давньоруську, що стала основою для східнослов’янських мов, і давньогрецьку. Є ще ряд мертвих мов, які використовують із науковою та релігійною метою – санскрит, коптська, авестийська.

Історія знає один унікальний випадок воскресіння мертвої мови. Після Другої світової війни, коли було створено державу Ізраїль, іврит, на якому 18 століть уже ніхто не говорив, було відроджено як офіційну мову цієї країни.

Панівна мова

У білінгвальному (двомовному) середовищі одна мова є панівною (домінуючою). Раніше, за часів імперій, основною причиною вмирання місцевих мов були масові знищення місцевого населення. Сьогодні слабша мова вмирає внаслідок соціально-економічних причин, а не через те, що вимирають його носії. Незнання панівної мови тягне за собою неможливість отримання освіти, просування соціальними щаблями тощо.

Тому в білінгвальній сім’ї батьки часто вважають за краще навіть не говорити рідною мовою, щоб не створювати для дітей проблем у майбутньому. Значною мірою на процес вимирання впливають і ЗМІ, які використовують панівну мову. Важливим є питання про те, скільки мов є у світі. Але ще важливішою проблемою – їх вимирання. Кожні 2 тижні в світі зникає одна мова. За прогнозами вчених, до кінця XXI ст. їх зникне 3,5 тис.

Штучні мови

Цікавим явищем у світі мов є штучні говори. Скільки мов у світі такого типу? Найвідоміших – 16, а найпопулярніша з них – есперанто, створена у 1887 р. Людвігом Заменгофом. Родом Заменгоф був з Білостока, міста, де проживали євреї, поляки, німці, білоруси. У місті були дуже складні міжетнічні відносини. Заменгоф уважав їх причиною – відсутність єдиної мови. Метою есперанто було поширення серед людей усього світу ідей мирного співіснування.

Заменгоф видав підручник есперанто. Він перевів на свою мову багато шедеврів світової літератури і навіть писав вірші на есперанто. Велика частина словника есперанто складається з романських і німецьких коренів, а також із латинських і грецьких, що мають загальнонаукове значення. Близько 200 000 статей на мові есперанто опубліковано у Вікіпедії.