Психологічні бар’єри у спілкуванні: поняття, типи та шляхи подолання. Реферат

Спілкування – це процес взаємодії принаймні двох осіб, спрямований на взаємне пізнання, на встановлення і розвиток взаємин, надання взаємовпливу на стани, погляди і поведінку, а також на регуляцію їхньої спільної діяльності.

Дуже важливим у спілкуванні є перше враження. Звичайно, перше враження це не завжди остаточний висновок про співрозмовника, але важливо, що із самого початку саме на його основі будується спілкування У кожного із собою є багаж, що складається з уявлень і суджень про людей, про світ, про себе, зі спогадів, із планів, які треба здійснити в майбутньому і ще з багато чого іншого. Саме з цього багажу і виникає образ партнера. Тим самим усе, що є в багажі, може певним чином відбитися в першому враженні про іншу людину. Звичайно, багаж у кожного свій, і тому люди звертають увагу на різні риси і якості навколишніх, використовують різні риси своїх загальних представлень і свого досвіду й одержують різний результат.

Питання про ефективність людського спілкування – універсальне. Бар’єри спілкування можуть бути зв’язані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і в професійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними користатися.

У цілому основними умовами будь-якого практичного спілкування є уміння і навички людини у використанні так званих розуміючих і директивних прийомів реагування при взаємодії з іншими людьми. ефективне спілкування повинне містити в собі розуміючі і директивні прийоми реагування і по можливості виключати агресивні і принизливо-поступливі реакції при взаємодії з іншими людьми.

Але усі ці види спілкування, хочуть цього співрозмовники чи ні, можуть і, не рідко, включають в себе найрізноманітніші бар’єри спілкування.

Уникнення – це такий тип бар’єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим.

Авторитет. Дія даного типу бар’єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим.

Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Науковець Б. Ф. Поршнєв виділяє чотири рівні нерозуміння – фонетичний, семантичний, стилістичний і логічний.

Не слід представляти собі бар’єри в комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні бар’єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.

Систему бар’єрів можна уявити собі як автоматизовану охорону – при спрацьовуванні сигналізації автоматично перекриваються всі підступи до людини. Однак можливі й інші варіанти – помилкова тривога і відключення сигналізації.

Навіть якщо комунікація відбувається на тлі довіри до співрозмовника, контрсугестія все рівно може мати місце, але вже не як зовнішній бар’єр, а як спосіб зниження значимості неприємної інформації.

2. Типи бар’єрів спілкування

Уникнення – це такий тип бар’єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим. Визначивши партнера як небезпечного в якомусь відношенні, “чужого”, людина просто уникає спілкування з ним, чи якщо зовсім ухилитися неможливо, додає всі зусилля, щоб не сприйняти його повідомлення. З боку цей “захист” дуже добре помітний – людина неуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привід відвернутися, використовує будь-який привід для припинення розмови.

Уникнення як вид захисту від впливу виявляється не тільки в уникненні людей, але й у відхиленні від визначених ситуацій, таких, у яких може виникнути небезпека “шкідливого” впливу. Таким чином, найпростіший спосіб захисту від впливу – уникнути зіткнення з джерелом цього впливу.

Авторитет. Дія даного типу бар’єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим. Авторитетним людям виявляється повна довіра і стосовно їхньої мови контрсугестія “не працює”. Зате всім іншим, кому в авторитетності відмовлено, довіри немає ніякої, і, отже, те, що вони говорять, не має ніякого значення. Таким чином, довіра і недовіра “залежать” не від особливостей переданої інформації, а від того, хто її подає.

У зв’язку з такою дією авторитету дуже важливо знати, відкіля цей бар’єр береться, від чого залежить присвоєння конкретній людині авторитету. Очевидно, тут можна знайти багато різних “основ”. Це може бути і соціальний стан (статус) партнера, його перевага по важливому в даний момент параметру, приналежність даного партнера до реальної “авторитетної” соціальної групи, чи його привабливість у визначених ситуаціях, добрі стосунки до адресатів впливу, приналежність до важливих груп, яким безумовно довіряє його співрозмовник.

Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить часто якась потенційно небезпечна для людини інформація може виходити і від людей, яким ми в загальному і цілому довіряємо (від “своїх” чи цілком авторитетних). У такому випадку захистом буде “нерозуміння” самого повідомлення. Будь-яке повідомлення можна не зрозуміти – по результату це те ж саме, що не чути і не бачити, тільки вплив пробуксовує тепер в іншому місці.

Зовнішні бар’єри. На основі проведеного аналізу типів існуючих бар’єрів у спілкуванні можна зробити наступні висновки. Захист від впливу іншої людини в спілкуванні може приймати вид уникнення, заперечення авторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого бар’єрного механізму буде неприйняття впливу – воно не буде сприйняте і, отже, не зробить ніякого впливу. Підставами для захисту є різні ознаки.

Не слід представляти собі ці бар’єри в комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні бар’єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.

Очевидно, що, крім зовнішніх бар’єрів, існують ще якісь внутрішні захисти, що визначають відношення людини до вже прийнятної і зрозумілої, але в той же час неприємної, небезпечної інформації.

Внутрішні бар’єри – якісь внутрішні перешкоди проти інформації, що загрожує сильній перебудові всіх уявлень людини, її поведінки.

Зрозуміло, що інформація, яка загрожує перебудовою уявлення про світ, зустрічає опір. Її можна або “викинути”, або надати їй інше значення. Це можна зробити різними способами.

Практично для всіх людей важливо вміти спілкуватися таким чином, щоб їх правильно розуміли, щоб їх слухали і чули. Тому, важливо знати способи подолання бар’єрів.

Керувати ефективністю можуть обидва партнера, що говорить і слухає, і кожний з них може зіграти свою роль як у підвищенні, так, і в зниженні ефективності спілкування.

Подолання уникнення містить у собі керування увагою партнера, аудиторії, власною увагою.

Подолання логічного бар’єра зв’язано зі знанням ефективності різних аргументів і способів аргументації. Один з найбільш відомих прийомів керування мисленням іншого – це риторичне питання. Для того, щоб бути зрозумілим співрозмовником, треба по можливості враховувати логіку партнера. Для цього необхідно приблизно представляти собі позиції, а також індивідуальні і соціально-рольові особливості, тому що прийнятність чи неприйнятність тієї чи іншої логіки для партнера в основному залежить від його вихідної спрямованості

Розуміння партнера, адекватне уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості – головна умова для подолання усіх без винятку бар’єрів, тому що чим більше той, хто говорить, рахується з особливостями слухаючого, тим більш успішною буде комунікація. Однак і від слухаючого багато що залежить.

Необхідним фундаментом для підвищення ефективності спілкування “з боку слухаючого” є його бажання слухати і чути, що, у свою чергу, сильно залежить від того, якою бачиться йому ситуація спілкування.

Взагалі методів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правила спілкування.

Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективне спілкування і вміння усувати бар’єри в ньому – це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті.

1. Андреева Г. М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 1998.
2. Зимняя И. А. Психология. – М., 1991.
3. Зеркин Д. П. Основы конфликтологии. – Ростов-н\Д: “Феникс”, 1998.
4. Крижанская Ю. С., Третьяков В. П. Грамматика общения. – 2-е изд. – М.: “Смисл”, “Академический проект”, 1999.
5. Марченко А. І. Проблеми успішного спілкування. – Львів, 1990.
6. Ломов Б. Ф. Общение и социальная регуляция поведения индивида// Психологические проблемы социальной регуляции поведения, – М., 1976.
7. Немов Р. С. Психология. Книга 1: Основы общей психологии. – М., Просвещение, 1994.
8. Общение и оптимизация совместной деятельности. Под ред. Андреевой Г. М. и Яноушека Я. М., МГУ, 1987.

Поняття і види комунікативних бар ‘єрів

Людина – істота соціальна, і їй щодня доводиться спілкуватися з багатьма людьми. Напевно кожен задавався питанням, чому з одними людьми можна спілкуватися вільно, а з іншими немов щось заважає. Ця незручна ситуація називається комунікаційним бар ‘єром. Такі труднощі зі спілкуванням – не рідкість, але їх можна успішно усунути, оволодівши навичками конструктивного спілкування. Але перш варто дізнатися, який з видів комунікативних бар ‘єрів заважає нормальному спілкуванню. Про це піде мова в статті.

Трохи про процес комунікації

У широкому сенсі слова комунікація – це людське спілкування. Воно може відбуватися у формальній і неформальній обстановці. Під процесом спілкування передбачають процес обміну інформацією, що відбувається за допомогою різних засобів комунікації. Якщо виходити з того, що основна мета спілкування – тільки обмін інформацією, то можна розглянути всі види комунікативних бар ‘єрів, що можуть перешкоджати цьому.

У процесі комунікації завжди беруть участь комунікатори і реципієнти. Незалежно від того, скільки людей бере участь у розмові, завжди будуть ті, хто говорять, і ті, хто слухають. Людське спілкування, як і будь-який інший обмін інформацією, засноване на триланковому ланцюгу:

Як це все відбувається? Комунікатор оформляє інформаційне повідомлення в код (слова, жести, міміка) і передає реципієнту. Той, у свою чергу, за допомогою зору і слуху приймає і розуміє повідомлення. Комунікативні бар ‘єри можуть виникнути на кожній ланці цього ланцюжка. Згідно А. Панфілової, види комунікативних бар ‘єрів у спілкуванні можуть бути: стилістичними, семантичними, лінгвістичними, фонетичними, логічними та психологічними.

Глобальні бар ‘єри

Також бар ‘єри в спілкуванні можуть бути зовнішніми, внутрішніми і базовими. Можна сказати, що це три глобальних види комунікативних бар ‘єрів.

Зовнішні бар ‘єри виникають тоді, коли людині щось заважає передавати інформацію і ця причина від неї ніяк не залежить. Наприклад, зник зв ‘язок, поки людина розмовляла по телефону або під час розмови з другом, раптом звідкись із будівництва або залізничної станції донесся гучний звук, через який співрозмовник не зміг почути останні слова. Зовнішній вигляд комунікативних бар ‘єрів носить виключно технічний характер і ніяк не пов’ язаний з фізіологічними патологіями.

Внутрішні бар ‘єри виникають через лінгвістичні, семантичні або стилістичні причини. Найбільш поширений цей вид комунікативного бар ‘єру при вивченні іноземної мови. Він зводиться до того, що декодовані сигнали є неадекватно закодованими на вербальному рівні. Простіше кажучи, реципієнт не в змозі зрозуміти того, що сказано мовою, якої він не знає.

Базові бар ‘єри – це вже об’ єкт вивчення психології. Якщо внутрішні і зовнішні бар ‘єри можна визначити як суто технічні, і від них, принаймні, легко позбутися, то базові усунути не так просто, до того ж їх буває кілька. Отже, які існують види комунікативних бар ‘єрів базового типу?

Базові бар ‘єри

Базові бар ‘єри полягають у нерозумінні реципієнтом сенсу сказаного не тому, що це інша мова, а тому, що у неї виникають свої асоціації, порівняння і уявлення, які заважають адекватному сприйняттю. Ось які існують види комунікативних бар ‘єрів базового типу: ментальні та емоційні.

У розмові, особливо неформальній, людям властиво перекладати думки в слова і жести, а потім декодувати назад. Ось тільки одні й ті ж слова викликають у контактерів різні асоціації. Залежно від того, де людина вчилася, працювала і проживала, у неї виникають свої уявлення, тобто вона зовсім по-іншому сприймає передані їй мислеформи. Цей вид комунікативного бар ‘єру в спілкуванні може бути логічним або емоційним. У деяких випадках цю перешкоду практично неможливо подолати, особливо якщо контактери знаходяться на різних рівнях ментального та емоційного стану. Припустимо, емоційний стан – річ нестабільна, і його можна вирівняти. Тоді проблема з комунікацією вирішиться сама собою. А ось щоб виправити ментальний рівень, потрібно кілька років додаткової освіти і тренування кмітливості.

Також прийнято виділяти такі види міжособистісних комунікативних бар ‘єрів:

1. Мотиваційний. У спілкуванні цілі співрозмовників повинні збігатися, в крайньому випадку не суперечити один одному. І якщо виникає подібне протиріччя, то інформація з самого початку не може сприйматися адекватно. Людина буде слухати, але навряд чи вона почує саме те, що їй хотів передати співрозмовник. Вийде ситуація з області “що хочу, те і чую”.
2. Термінологічний. Ця проблема виникає, коли обговорюється певне питання людьми з різним рівнем компетентності. Наприклад, про фондовий ринок міркує художник з Пітера і досвідчений акціонер в цій області. Природно, учасники дискусії будуть по-різному інтерпретувати слова один одного, оскільки спиратися будуть виключно на свої знання. Так, є ймовірність, що може виникнути конфлікт інтерпретацій, який дуже складно визначити відразу ж. Однак цей бар ‘єр легко можна подолати, якщо виробити власний словник термінів або просто попросити співрозмовника замінити зубодробильні наукові епітети “людськими” словами.
3. Світоглядний бар ‘єр. Це найглибший і найнепереборніший комунікативний бар ‘єр. Він може виникнути через різний вік співрозмовників, різного життєвого досвіду або культурного рівня. Нерозуміння ґрунтується на тому, що кожен комунікатор має різний рівень свідомості. Наприклад, всім відомий конфлікт батьків і дітей. Також висока ймовірність того, що співрозмовник просто зациклений на суб ‘єктивній думці, що його ніхто не зможе зрозуміти, але це трохи інше. А якщо говорити про світогляд, то дійсно на різному рівні свідомості по-різному сприймаються навіть найбільш буденні ситуації. В результаті з ‘являються дві реальності, яким не судилося перетнутися між собою, відповідно, складно знайти спільне інформаційне поле. Але навіть цей бар ‘єр можна подолати, якщо співрозмовник з більш високим рівнем свідомості подивиться на ситуацію з точки зору свого співрозмовника.

Експрес-підсумок

Таким чином, комунікативні бар ‘єри – це психологічні перешкоди, що заважають людям розуміти один одного правильно. Залежно від того що і як не розуміє співрозмовник, існує кілька видів комунікативних бар ‘єрів і їх характеристик. Вчені наводять різні способи класифікації бар ‘єрів, тому складно сказати напевно, скільки їх існує. Але для кращого розкриття теми варто навести найбільш поширені види комунікативних бар ‘єрів з прикладами і способами, які допоможуть досягти взаєморозуміння. Як показує практика, не існує тієї перешкоди до спілкування, яку неможливо подолати, є тільки небажання комунікатора і реципієнта знайти спільну мову.

Люди часто помиляються, думаючи, що достатньо висловити свою думку, як її зрозуміють. Це можливо лише за умови, що повідомлення досягне свого адресата без змін. І, на жаль, таке трапляється дуже рідко, практично ніколи. Комунікатори говорять одне, а реципієнти розуміють зовсім інше. І не тому, що вони так надходять спеціально, просто всі повідомлення піддаються впливу багатьох факторів і перешкод, що знижують результативність передачі інформації. Неможливо врахувати всі фактори, що спотворюють повідомлення, тому були зроблені найрізноманітніші спроби класифікації видів комунікативних бар ‘єрів.

Особливості виникнення та прояви нерозуміння безпосередньо залежать від того, що стало причиною спотворення інформації. Наприклад, якщо розмовляти з людиною, яка роздратована з самого ранку, то вона явно не зрозуміє і 10% переданих даних, а в іншому випадку ще й обуриться через те, що її нібито образили, хоча про це навіть ніхто не подумав.

Вчені та їхні “бар ‘єри”

Намагаючись вивчити з наукової точки зору поняття і види комунікативних бар ‘єрів, В. Шепель виявив шість перешкод, які є найбільш явними:

1. Некомфортні умови фізичного середовища, де відбудеться передача інформації.
2. Слухач стурбований зовсім іншими проблемами (інерція включеності).
3. Антипатія до співрозмовника зокрема, і до інших думок взагалі. Засміченість свідомості стереотипами.
4. Мовний бар ‘єр, включаючи відмінність лексики, словникового запасу і діалекту.
5. Професійна непристосованість, тобто якщо людина, “темна” в якомусь питанні, намагається втиснутися в сферу її дослідження і вступає в розмову з людиною, компетентною в даному питанні.
6. Комунікатор просто неприємний реципієнту.

У свою чергу, психолог Б. Поршнєв у роботі, де давав поради бізнесменам, описав види комунікативних бар ‘єрів у діловому спілкуванні. Їх було всього чотири:

1. Фонетичний. Якщо людина говорить невиразно, занадто швидко/повільно, “проковтує” букви або має акцент, то її мову складно зрозуміти належним чином.
2. Семантичний. Люди не розуміють один одного через відмінності в системі значення слів.
3. Стилістичний. Якщо мова комунікатора не відповідає ситуації або емоційному стану реципієнта. Наприклад, якщо хтось почне на похороні розповідати веселу байку про свою подорож в Гонолулу.
4. Логічний. Коли у кожної людини є свій логічний ланцюжок суджень.

Навколишнє середовище, технічні та людські бар “єри

У більш обширному розумінні до видів комунікативних бар ‘єрів відносяться:

• Перешкоди, обумовлені навколишнім середовищем.
• Технічні бар ‘єри.
• Людський фактор.

Навколишнє середовище може створювати дискомфортні умови для передачі та сприйняття інформації. Наприклад, шум у приміщенні або за вікном, ремонтні роботи, телефонні дзвінки, гучна музика. Також від розмови можуть відволікати яскраве сонце, пейзаж, специфічний інтер ‘єр. Несприятливо на комунікацію впливають погодні та температурні умови.

Що стосується технічних бар ‘єрів, то спочатку до цього поняття відносили тільки “шуми”, але в сучасній комунікативістиці це поняття має куди більш широке значення. До нього відносять все, що спотворює або перериває повідомлення, що передається.

Людські бар ‘єри діляться на психофізіологічні та культурні. Перші виникають, якщо має місце порушення артикуляції, глухота, втрата зору. Також на якість спілкування сильний вплив роблять психологічні характеристики. Психолог Б. Паригін позначив бар ‘єри, пов’ язані з механізмами соціально-психологічної взаємодії, впливом людей один на одного і особистісних особливостей.

До поширених форм психологічних бар ‘єрів психологи відносять нервове напруження, емоційні зриви, апатію, депресію і психічні властивості Севастополя. Якщо говорити про ці види комунікативних бар ‘єрів і функції, які вони виконують, варто виділити дві позиції:

Також на спілкування впливають соціокультурні чинники. Кожен захід є носієм певних соціальних якостей. Людина, яка живе в суспільстві, неодмінно ставиться до конкретного етносу, нації, релігійної конфесії або професійної спільноти. Ці фактори породжують безліч соціокультурних відмінностей і, як результат, – комунікативних бар ‘єрів.

Фонетичний бар ‘єр

Розставляючи всілякі акценти, комунікатор може змінити зміст переданої думки. Припустимо, якщо сказати “цю вправу краще зробити сьогодні” спокійно і ні роблячи зайвих наголосів, то реципієнт не зрозуміє важливості термінів виконання завдання. А от якщо зробити наголосу на слові “сьогодні”, тоді можна буде вже зрозуміти необхідність проведення заходу в конкретно позначений термін. Якщо вимовляти фрази або прохання занадто спокійно або надміру емоційно, то це може знизити ефект сприйняття. У співрозмовника відразу ж виникне захисна реакція, що проявиться в гальмуванні або перемиканні уваги.

Також велику роль відіграє швидкість мови, важливо аналізувати її і процес обробки інформації слухачем. Картину сприйняття можуть зіпсувати і перешкоди вимови, такі як назалізація, тобто смішки, стогони, хникання, шепіт тощо. Бар ‘єром у спілкуванні можуть стати неправильно поставлені наголоси в словах і слова-паразити. Щоб подолати цю проблему, учасникам комунікації потрібно працювати над якістю мови.

Семантичний бар ‘єр

Цей вид перешкод у комунікації виникає в разі, якщо співрозмовники не розуміють сенсу і значення сказаних слів. Найчастіше семантичний бар ‘єр має місце, коли зустрічаються представники різних субкультур. Тут варто звернути увагу на таке поняття, як жаргон. Жаргон – це мова певної соціальної або професійної групи, де міститься безліч слів, властивих тільки цій спільноті людей. У цьому випадку нерозуміння допоможуть уникнути знання культури і звичаїв іншої країни або соціальної формації. Наприклад, якщо в Індії порівняти жінку з коровою, то це вважатимуть за комплімент, але якщо подібне сказати в Росії, то це викличе бурю емоцій і обурення.

Також семантичний бар ‘єр може визначатися багатозначністю слів, які можуть змінювати сенс залежно від контексту. Крім цього проблеми виникають, якщо у одного зі співрозмовників обмежений словниковий запас, а інший володіє багатою літературною (або науковою) мовою.

Щоб досягти взаєморозуміння, потрібно встановити зворотний зв ‘язок, використовувати уточнюючі питання, щоб домогтися адекватного сприйняття інформації.

Стилістичний бар ‘єр

Розглядаючи види і функції комунікативних бар ‘єрів, складно обійти увагою стилістичний комунікативний бар’ єр. Психологи зазначають, що в спілкуванні спеціально змінювати стиль своєї мови можуть люди експресивні і, як кажуть, “не від світу цього”. Хто в здоровому глузді стане переказувати казку науковим стилем? Але про все по порядку.

Стиль – це відношення форми інформації до її змісту. Бар ‘єр нерозуміння виникає під час використання різних мовних засобів для вираження думок і обумовлений різними стилями подачі інформації.

Прийнято розрізняти експресивний і логічний стиль. Експресивний характеризується підвищеною емоційністю, жестами, захопленими вигуками. Логічний стиль пов ‘язаний з послідовним викладом інформації, підбором фактів, використанням точної термінології. У структуруванні інформації існує два прийоми:

• Правило рамки. Комунікатор чітко окреслює початок і кінець розмови. Ще на початку ХХ століття було зазначено, що при такому підході реципієнт краще запам ‘ятовує саме початок і кінець повідомлення. Головне, не починати “за здравіє” і не закінчувати “за упокій”.
• Правило ланцюга. Інформація вибудовується певним чином у послідовний ланцюжок фактів. Наприклад, людина може використовувати перерахування або ранжування (від найважливішого до малозначного).

Стилістичні бар ‘єри виникають через неправильну організацію інформації, невідповідність форми і змісту. Подолати цей бар ‘єр допоможе здатність структурувати інформацію, використовувати зміст, відповідний формі, говорити коротко і використовувати найбільш доречний для ситуації темп.

Логічний бар ‘єр

Ця проблема нерозуміння виникає, коли комунікатори не згодні з доводами, судженнями або уявленнями. Кожна людина дивиться на світ по-своєму, тому сенс кожного повідомлення завжди індивідуальний. Тому нерідко зустрічаються ситуації, коли щось суттєве для одного вважається малозначимим для іншого. Така перешкода найчастіше виникає у комунікаторів з різним типом мислення. Подолати цей бар ‘єр можна, якщо спробувати зрозуміти логіку співрозмовника і знайти причини розбіжності думок. На цьому варто закрити тему основних видів комунікативних бар ‘єрів і способів їх подолання. Хоча на тему труднощів у спілкуванні можна ще довго міркувати.

Щоб розуміти і бути зрозумілим, не варто наполягати на тому, що саме ваші думки є єдино вірними. Кожна людина має певний багаж знань і життєвий досвід, виходячи з яких розуміє сказане співрозмовником. І якщо намагатися зрозуміти точку зору балакучого, то висока ймовірність того, що бар ‘єри в спілкуванні не будуть здаватися непереборною перешкодою.

Бар’єри в професійному спілкуванні

В умовах професійного спілкування можуть виникнути зовсім специфічні, комунікативні бар’єри. Під бар’єрами спілкування мають на увазі ті численні фактори, які є причиною конфліктів або сприяють їм, адже в партнерів по спілкуванню часто різні, а в діяльності співробітників правоохоронних органів і протилежні бажання, прагнення, установки, характери, манери спілкування, емоційні стани. Серед різноманіття соціальних і психологічних бар’єрів спілкування, у діяльності співробітника найчастіше зустрічаються наступні види.

Мотиваційний бар’єр. Виникає при небажанні громадянина вступати зі співробітником у контакт, внаслідок неприязного відношення до працівників правоохоронних органів, побоювання помсти з боку злочинця або злочинної групи. Для подолання мотиваційного бар’єра правоохоронці повинні вміти замотивувати громадян на процес спілкування, викликати в них інтерес до обговорюваної проблеми, переконати їх в користі співпраці.

Інтелектуальний бар’єр. Виникає при різних рівнях інтелектуального розвитку, поінформованості в тих або інших питаннях, а так само може бути викликаний помилками невірного сприймання один одного. Для того, щоб у правоохоронця не виникав інтелектуальний бар’єр із громадянами він повинен бути сам людиною розумною, розуміючою, розбиратися в широкім колі питань, у першу чергу в питаннях законодавства і права.

Емоційний бар’єр. Виникає, коли співрозмовники перебувають під дією сильних емоцій. Може бути обумовлений як негативними переживаннями, естетичними почуттями, які відчуває співробітник до особи, з якою необхідно встановити контакт, так і емоційними станами окремих громадян: їх пригніченістю, дратівливістю, агресивністю, озлобленістю. Для подолання емоційного бар’єру співробітник повинен дати час громадянинові заспокоїтися, виявивши витримку й самовладання.

Вольовий бар’єр. Виникає, коли співробітник форсує підпорядкування громадянина своїй волі, діє за принципом: “Я завжди правий”, проявляє зарозумілість і зневагу до інтересів громадянина. Для профілактики виникнення вольових бар’єрів співробітник повинен триматися в рамках закону, бути ввічливим і проявляти повагу до громадян.

Віковий бар’єр. Виникає між людьми, що перебувають у різних вікових групах. Це може бути пов’язаним з різними уявленнями про життя, цінностями, досвідом. Долати віковий бар’єр із громадянами можна власною авторитетністю й умінням установлювати контакт із людьми будь-якого віку.

Мовний бар’єр. Мова – це основний засіб спілкування, тому мовний бар’єр може виникнути з іноземцями, глухонімими, з людьми, що розмовляють на професійному сленгу або жаргоні.

Компетентність. Співрозмовники можуть інтерпретувати одне і теж саме повідомлення по-різному, залежно від рівня своєї компетентності й попереднього досвіду, що приводить до варіацій у процесах кодування й декодування інформації. Цей фактор є досить істотним, він підриває спільність у комунікації, спілкуванні, має тенденції до руйнування.

Оцінні судження. У кожній ситуації спілкування співрозмовник висловлює оцінні судження. У принципі це означає судження про загальну цінність повідомлення та комунікації в цілому.

Вірогідність джерела. Вірогідність джерела означає довіру словам і діям мовця з боку співрозмовника. Рівень вірогідності, оцінюваний партнером, безпосередньо пов’язаний з тим, як він реагує на слова, ідеї й дії мовця. Таким чином, оцінка однією людиною іншої впливає на відношення до його повідомлень.

Фільтрування. Фільтрація – розповсюджене явище у професійному спілкуванні, яке відноситься до маніпулювання інформацією. Наприклад, підозрюваний може приховувати свій конфлікт з потерпілим, для того, щоб поставили під сумнів мотив злочину.

Вибіркове слухання. При цьому бар’єрі людина має тенденцію до блокування нової інформації, особливо якщо вона суперечить існуючим судженням. Людина, начебто не чує те, про що їй говорять, або “забуває” інформацію, яка не співпадає з відомим судженням.

Внутрішньо групова мова. Кожний з нас у різний час зустрічався з яскраво вираженим спеціальним жаргоном, який, як з’ясовувалося згодом, позначає прості процедури й знайомі речі. Професійні, соціальні, злочинні групи часто створюють жаргон, який зрозумілий тільки членам цих груп.

Відмінність статусу. Певні установи найчастіше використовують різні статусні символи для підкреслення відмінності свого статусу. Такі відмінності статусу можуть сприйматися іншими як погрози й перешкоджати неформальному спілкуванню. У результаті на верхніх рівнях організації практично відсутній зворотний зв’язок.

Тиск часу. Тиск часу також може стати серйозним комунікативним бар’єром. Наприклад, через дефіцит часу комусь не надають обіцяне раніше, а він може неадекватно зреагувати на цю ситуацію (наприклад, образитися).

Перевантаження спілкування. Правоохоронці не можуть вчасно відповісти на всі повідомлення, тому вони їх “відсівають”, і, отже, деякі з них можуть тимчасово бути поза увагою.

Логічний бар’єр. Він виникає тому, що кожна людина бачить світ, ситуацію, проблему зі своєї точки зору. Думка людини зароджується під впливом різних його потреб, пов’язаних з потягами, спонуканнями, емоціями, тому зміст завжди індивідуальний, за кожною думкою стоїть мотив, найчастіше прихований і тому не завжди зрозумілий. Основна проблема, закладена в нерозумінні, пов’язана з особливостями мислення співрозмовників, з їхньою логікою. Логічний комунікативний бар’єр виникає частіше в партнерів з неоднаковим типом мислення, наприклад: в одного – абстрактно-логічне, в іншого – наочно-образне, у третього – наочно-діюче.

Семантичний бар’єр. Це бар’єр значеннєвий, пов’язаний зі значенням слова. Бар’єри подібного роду виникають неминуче, оскільки людина фіксує почуту інформацію не з точністю диктофону, а переломлює сприйняте через свій особистий досвід, знання, життєві цінності, потреби, словниковий запас тощо. Індивідуальні розбіжності людей часто не дозволяють знайти загальну мову, тому що в кожного свої вихідні позиції. Існування цього бар’єра визначається фактором багатозначності слів мови. Будь-яке слово має не одне значення й залежно від контексту вживання може мати кілька змістів.

Стилістичний бар’єр. Стиль – це відношення форми подання інформації до її змісту: стильові характеристики “упакованої” у словесну форму інформації можуть перешкоджати її сприйняттю. Стиль може бути занадто важким або легким, таким, що не відповідає ситуації й намірам співрозмовника.

Стилістика відповідає за виразність засобів мови. Занадто вільний обіг з нею приводить до виникнення специфічних стилістичних бар’єрів.

Фонетичний бар’єр. Ця перешкода створюється особливостями мови співрозмовників. Фонетика займається акустичними й фізіологічними особливостями мовлення. Незнання її законів, зневага її вимогами утруднює процес комунікації. Фонетичний бар’єр нерозуміння виникає між людьми тоді, коли інформація, яку вони чують, у силу якихось причин ними не сприймається.

Фонетичне нерозуміння може бути незначним (наприклад, у вимові слів) або повним. Повне нерозуміння виникає тоді, коли з нами говорять на незрозумілій іноземній мові. Неповне нерозуміння буде тоді, коли співрозмовник говорить дуже швидко, невиразно, скоромовкою, з акцентом тощо.

Крім описаних вище типових комунікативних бар’єрів, що заважають ефективному сприйняттю інформації, існують і інші: це психологічні бар’єри – установки, психологічного захисту, характеру.

Бар’єр установки. Співрозмовник може мати негативну установку стосовно організації, представником якої ви є, або особисто до вас.

Бар’єр психологічного захисту. Психологічний захист – один із серйозних бар’єрів спілкування. Можливо, ваш байдужий, непривітний, неговіркий або агресивний, напружений, співрозмовник потребує розуміння, у тому, щоб його вислухали й зрозуміли.

Бар’єр характеру. У кожної людини свій характер, але виховані люди, що володіють собою, уміють поводитися так, щоб їх характер не був джерелом конфлікту або дискомфорту. Не всі, однак, прагнуть і вміють розібратися в собі й контролювати себе. Люди з яскраво вираженими особливостями характеру (ацентуаціями) досить часто бувають незручними співрозмовниками.

Індивідуально-психологічні бар’єри, що виникають у процесі взаємодії, можуть відрізнятися також різною системою цінностей, негативними установками один стосовно одного й упередженнями. Невміння слухати й управляти емоціями, неестетичний зовнішній вигляд співрозмовника – усе це може породжувати психологічні бар’єри, які можуть виникати до початку взаємодії (неприємне перше враження), під час контакту (неадекватна реакція, неприємна міміка тощо) і після завершення спілкування (негативне враження від зустрічі або від розмови).