Гречка ставлення до води

Гречка – теплолюбна і вимоглива до температурного режиму культура. Насіння її починає проростати лише при температурі 7-8°С, а дружне проростання і поява сходів спостерігається при 13-15°С. При температурі 15-18°С сходи з’являються через 7 – 8 днів. Сходи гречки гірше, ніж інших культур переносять весняні заморозки: пошкоджуються при мінус 1 , 5 – 2 ° С , гинуть при мінус 2 – 3 С. При вирощуванні гречки в післяжнивних і післяукісних посівах слід враховувати, що дорослі рослини чутливі до осінніх заморозків.

У період вегетації гречка повільно росте і розвивається при температурі нижче 13-15°С і пригнічується при температурі вище 25°С, особливо в фазі цвітіння. При високих температурах зменшується виділення квітками нектару, внаслідок чого погіршується запилення і зав’язування плодів. Краще гречка розвивається при температурі близько 20°С. Сума ефективних температур для скоростиглих сортів гречки становить 800°С, середньо – та пізньостиглих – понад 1200°С.

Гречка відноситься до вологолюбних культур. Транспіраційний коефіцієнт варіює від 480 до 600. Гречка споживає води втричі більше, ніж просо і вдвічі – ніж пшениця. Насіння при проростанні поглинає до 60% води від своєї маси. Найбільш вимоглива гречка до вологи в міжфазний період масового цвітіння-плодоутворення. За цей період рослини вбирають з ґрунту 50-60% води від загальної потреби. При нестачі води ріст рослин припиняється, але розвиток продовжується. При цьому формуються малопродуктивні карликові рослини. Період цвітіння і наливу плодів для гречки є найбільш відповідальним і в значній мірі залежить від метеорологічних умов. У несприятливих умовах різко зменшується кількість зав’язей і, в результаті, продуктивність рослин знижується. Дощі і тумани, жара і посуха, вітри і різкі коливання температури порушують запилення квіток і налив насіння, що значно зменшує врожай. Гречка чутлива до повітряної посухи. Відносна вологість повітря нижче 30-40%, яка супроводжується вітрами, викликає в’янення рослин, загибель квіток, зав’язей і навіть плодів. Особливо негативно позначається на гречці сумісна дія повітряної і ґрунтової посухи, коли температура підвищується до 30°С, а вологість повітря зменшується до 40%. За таких умов на рослинах протягом 2-3 днів відмирають зав’язі. Для пом’якшення мікроклімату гречку слід висівати поблизу лісу або лісосмуг.

Основними причинами низьких і нестійких урожаїв гречки є: недостатньо розвинена коренева система, невідповідність між величиною асиміляційної поверхні листя і кількістю квіток на рослині, тривалий період цвітіння і плодоутворення та його залежність від метеорологічних умов, особливості запилення квіток, пов’язані із статевим диморфізмом та ін. Проте основною причиною слід вважати недосконалість технології вирощування гречки, ставлення до неї як до другорядної культури.

Гречка добре росте на різних ґрунтах, але краще на родючих і окультурених. Це є наслідком того, що за масою кореневої системи в одиниці об’єму ґрунту гречка значно поступається іншим культурам (пшениці в 2,4, ячменю – в 1,6 рази). Разом з тим коренева система гречки має високу фізіологічну здатність поглинання поживних речовин, особливо фосфору, з важкорозчинних сполук ґрунту і переважає за цією якістю багато інших сільськогосподарських культур.

Кращими для гречки є родючі, добре аеровані, пухкі, прогріті ґрунти. Високі врожаї вона формує на чорноземах і сірих лісових слабокислих ґрунтах (рН 5-6). Можна успішно вирощувати гречку також на окультурених піщаних та торфових ґрунтах. Погано переносить низинні перезволожені, важкі глинисті, запливаючі, дуже кислі (рН<5) і солонцюваті ґрунти. Не слід вирощувати гречку на ґрунтах надміру удобрених гноєм, на яких спостерігається "жирування" рослин - надмірний розвиток зеленої маси і зменшення генеративної здатності.

З 1 ц зерна гречка виносить з ґрунту 4,3 кг азоту, 3 кг фосфору та 7 , 5 кг калію, що в 1 , 5 – 3 рази перевищує винос поживних речовин, наприклад, пшеницею. Найвищу вимогливість до поживних речовин, особливо до азоту, гречка проявляє на початку другої половини вегетації, тобто в період швидкого розвитку та нагромадження сухих речовин і формування органів плодоношення.

Гречка – одна із скоростиглих культур. Період вегетації в неї 60-90 днів, який складається із семи фенологічних фаз: проростання, сходів, гілкування, бутонізації, цвітіння, плодоутворення, достигання. Від сходів до бутонізації гречка росте дуже повільно, а від бутонізації до побуріння насіння – дуже енергійно і нагромаджує за цей час близько 70% сухих речовин.

Як варити гречку? Про важливі особливості гречаної каші

Користь гречки – факт, який давно не потребує доказів. Тим більше, що в Україні гречана каша має статус національної страви. Однак, щоб зварити її правильно, потрібно не лише знати основні пропорції гречки та води, а й пам’ятати деякі нюанси

Гречка — єдина з популярних круп, яка не є злаковою. Адже рослина, на якій дозрівають поживні трикутні зерна, є “головою” самостійного роду Гречка (лат. Fagopyrum, у російській ботанічній школі Гречиха) із сімейства Гречкових (Гречішних).

Тому в гречаному зерні відсутня клейковина (глютен) — специфічні білки групи проламінів і глютелінів, підвищена чутливість до яких небезпечна при такому захворюванні як целіакія. Білки ж гречки, яких вона містить у середньому 13,1% (як цінна пшениця), представлені переважно легкорозчинними глобулінами та глютенинами, завдяки чому добре засвоюються та не мають дієтичних обмежень. Втім, ще важливіше, що вони містять напрочуд високу кількість незамінних амінокислот (аргінін — 12,7%, лізин — 7,9%, цистин — 1% та ін), що за біологічною цінністю порівняне з білками тваринного походження.

А крім того, гречка займає перше місце серед усіх круп за вмістом заліза (1,7 %) і фантастично багата на рутин (36 мг/100 г), чим заслужила славу воістину рятівної їжі при цілій низці захворювань крові та серцево-судинної системи.

Як правильно варити гречку, чи Каша наших предків

Історики стверджують, що “гречаний” час для наших предків настав після сумнозвісної монгольської навали хана Батия (1237—1241). Адже, на відміну від злаків, гречка майже не потребує уваги землеробів і дуже невимоглива до ґрунту. Тому цілком природно, що для вцілілих мешканців сплюндрованої української землі саме вона стала першим порятунком не лише від голоду, а й від хвороб.

Але мало хто замислюється, що “та сама” цілюща гречана каша дуже відрізнялася від відомої нам сьогодні, бо готувалася із зелених, а не обсмажених зерен.

Гречана каша наших предків готувалася не з коричневих обсмажених, а із зелених сирих зерен

В результаті готовий продукт був світлим, трохи слизовим і злегка терпкуватим, з присмаком чи то лісового горіха, чи то соняшникового насіння. Втім, терпкість можна було прибрати, “підсолодивши” гречку. Для цього її промивали і залишали вологою годин на 8—12, щоб зернятка “прокинулися” і почали проростати. Після повторного промивання сировина була готова до перетворення на найніжнішу кашу з легкою солодкавістю.

Щоб зварити саме таку вкрай корисну гречку, слід взяти зелену крупу і воду в пропорції 1:2, посолити, довести до кипіння, після чого, не перемішуючи, ще 15 хвилин потримати на малому вогні в закритому посуді. Тепер каструлю з майбутньою стравою слід добре обгорнути тканиною і залишити доходити ще на 20-30 хвилин. Втім, оскільки в давні часи кашу готували в печі, що повільно остигає, зняту з плити гречку можна покласти не у ковдру, а в духовку, виставивши температуру близько 100°C.

У цьому випадку приготовлена гречана каша буде справжнім джерелом вітамінів групи В і концентратом цінних амінокислот, що відповідає як вимогам дієтичного раціону при багатьох захворюваннях (від діабету до анемії і від атеросклерозу до “проблемного” шлунка), так і принципам здорового харчування в цілому.

Як варити гречку, щоб була розсипчастою, або Про популярну крупу “із засмагою”

Безумовно, постає питання, чому ж у магазинах продається термічно оброблена коричнева гречка, якщо найкорисніша – сира зелена? Цьому є дві причини.

По-перше, сире гречане зерно – річ досить тендітна. Через це при очищенні від жорсткої шкірки багато зерняток розвалюється і йде у відвал. А по-друге, зелена гречка погано зберігається, що для широкого промислового продажу абсолютно неприпустимо.

Тому після Другої світової війни уряд США вирішив, що розумніше пожертвувати до 30% корисності “живої” гречаної крупи, ніж втрачати половину її врожаю і, тим більше, зовсім відмовитися від використання настільки цінного продукту харчування. Незабаром цей раціональний підхід взяли на озброєння у всіх “гречаних” країнах, зокрема й тих, що входять до складу колишнього СРСР. Ось чому “засмагла” гречка до цього дня не тільки зустрічається набагато частіше за світлу, а й набагато менше коштує.

При цьому сказане в жодному разі не означає, що термічно оброблена гречана крупа не заслуговує на любов і увагу. Адже конкурентів за користю та засвоюваністю серед стандартних каш у неї все одно немає.

Необхідно лише враховувати, що обсмажена гречка вимагає дещо більшої кількості води та довшого варіння. Так, наприклад, для розсипчастої запашної каші (а аромат у коричневого гречаного зерна значно сильніший, ніж у зеленого), пропорція гречки та води становить 1:2,5. Після закипання варити під кришкою 25-30 хвилин на мінімальному вогні (а в ідеалі ще й з розсікачем).

Ну а якщо після закінчення варіння гречка раптом виявиться твердуватою (що при купівлі крупи незвичної марки трапляється), її — за аналогією із стравою із зелених зерен — рекомендується додатково настояти під теплою ковдрою або в духовці.

Як варити гречку в мультиварці: перемішувати чи не перемішувати – ось у чому питання

На окрему згадку заслуговує додавання в гречану кашу солі, цукру (деякі господині кидають дрібку для об’ємного смаку) та інших улюблених приправ. Все це кладуть на початку варіння, тому що після початку набухання гречаних зерен перемішувати їх не варто. Як, втім, і рис, пшоно, ячку тощо.

Тоді в міру вбирання води непотривожені крупинки природним чином вляжуться так, щоб між ними вільно проходила водяна пара, а волога, що сконденсувалась, легко стікала назад на дно посуду. У результаті каша не пригорає, а її складові не втрачають форму. Особливо, якщо тара для приготування має округле дно – на зразок чаші в мультиварці.

Чаша будь-якої мультиварки – зразок оптимальної форми посуду для варіння каш

До речі, про мультиварки, в яких страви в процесі приготування за визначенням не перемішують. У будь-якій з них нагрівання, циркуляція та утримання води так добре продумані, що вологи потрібно менше, ніж при “класичному” приготуванні каш. Тому для приготування розсипчастої гречки зі звичної смаженої крупи оптимальною буде пропорція 1:2, а із зеленої – 1:1,6. Найкращим вибором режиму, залежно від моделі, стане “Крупа” або “Плов”.