Menu Close

Як передається реактивний артрит

Як передається реактивний артрит

наказ Міністерства охорони здоров’я України

надання медичної допомоги хворим із реактивними артритами

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Реактивний артрит – гострий негнійний артрит, який розвивається після певних видів інфекції (урогенітальних, кишечних) та тісно пов’язаний з антигеном гістосумісності HLA-В27.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі на реактивний артрит, уперше виявлений або в періоді загострення захворювання, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на реактивний артрит в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії можуть знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.

Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматологічні відділення) – 10-14 діб за умови визначення етіологічного фактору, підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.

Класифікація реактивних артритів:

1. Типове ураження суглобів (периферичне, асиметричне, олігоартикулярне, нижні кінцівки, особливо колінні та гомілковоступеневі суглоби).

2. Типовий анамнез (діарея, уретрит) і/або клінічні прояви інфекції вхідних воріт.

3. Пряме виявлення збудника у вхідних воротах (наприклад, зіскрібок з уретри на хламідії).

4. Виявлення специфічно аглютинуючих антитіл з достовірним підвищенням титрів (наприклад, щодо ентеропатичних збудників).

5. Наявність НLА-В27 антигену.

6. Виявлення субстрату збудника за допомогою ланцюгової реакції полімерази або специфічних моноклональних антитіл.

Достовірний реактивний артрит встановлюється при наявності критеріїв 1 плюс 3 або 4, або 6. Ймовірний реактивний артрит є при наявності критеріїв 1 плюс 2 і/або плюс 5. Можливий реактивний артрит передбачається при наявності критерію 1.

· Асиметричний артрит нижніх кінцівок.

· Урогенітальне запалення (уретрит, простатит, цистіт, баланіт) або ентероколітичні прояви.

· Запалення очей (увеїт, кон’юктивіт).

· Ентезопатії, тендиніти, тендовагініти, м’язовий біль, біль у п’ятках.

· Ураження шкіри та слизових оболонок.

· Вісцеральні прояви – нефрит, кардит (зустрічаються рідко).

· Рецидиви клінічних проявів – часто.

· Тісна асоціація з антигеном HLA-B27.

1.Етіотропна терапія (при хламідійному артриті протягом 10-30 діб):

3.Глюкокортикостероїди переважно локально.

У виняткових випадках системно вводять ГКС курсом при важкому перебігу та наявності несуглобових проявів.

4.Базові препарати (при хронізації артриту).

5. Препарати системної ензимотерапії.

6.Еубіотики (при вираженому дисбактеріозі).

Критерії ефективності та очікувані результати лікування

1. Нормалізація або зменшення клінічних проявів захворювання.

2. Відсутність збудника в зіскрібках/мазках, посівах; відсутність або зниження титру специфічних антитіл у сироватці крові.

Департаменту організації та розвитку

медичної допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

Реактивний артрит

Реактивний артрит, який раніше називали синдромом Рейтера, є запальним захворюванням, яке розвивається у відповідь на перенесену інфекцію (зазвичай кишкову або сечостатеву). Насамперед хвороба вражає суглоби, викликаючи біль, скутість та набряк. При цьому інфекційні збудники відсутні у суглобових з’єднаннях, оскільки інфекція виникає в інших частинах тіла. Найчастіше страждають при реактивному артриті колінний і гомілковостопний суглоб. Разом з ними можуть уражатися сухожилля, слизові оболонки, шкіра та нігті.

Захворювання пов’язане зі шлунково-кишковими інфекціями, які викликаються шигелами, сальмонелами, кампілобактерами та іншими мікроорганізмами, а також з інфекціями сечостатевої системи (особливо з Chlamydia trachomatis). Повідомлялося про випадки реактивного артриту після зараження COVID-19.

Зазвичай, хвороба проходить протягом 3-12 місяців, не залишаючи жодних тривалих наслідків. Але в невеликої кількості людей розвивається хронічний артрит, який потребує тривалого лікування.

Причини реактивного артриту

За більшість випадків реактивного артриту відповідальними є два типи бактерій:

  • збудники кишкових інфекцій — до них відносяться Salmonella, Shigella, Campylobacter та Yersinia. Ці бактерії часто спричиняють харчове отруєння, яке призводить до діареї тривалістю до одного місяця;
  • збудники урогенітальних інфекцій — до них відноситься Chlamydia trachomatis, яка передається під час статевого акту. Хламідіоз може викликати тазовий біль, печіння при сечовипусканні, гнійні або рідкі виділення з піхви та статевого члена. У деяких людей симптоми інфекції відсутні.

Точні механізми, які впливають на розвиток реактивного артриту, остаточно не вивчені. Дослідники вважають, що попередня інфекція викликає відповідь імунної системи. Вони припускають, що бактеріальні антигени можуть переміщатися з вихідного вогнища інфекції через кров до синовіальної тканини, яка вистилає суглоби. Потім імунна система реагує на них, викликаючи запалення суглобів.

Реактивний артрит належить до групи споріднених захворювань, відомих як спондилоартрити. Одним із генетичних факторів ризику цих розладів є особливий варіант успадкованого гена, відомого як HLA-B27. Реактивний артрит не передається у спадок. Але діти можуть успадкувати ген HLA-B27 від своїх батьків, що може збільшити їхні шанси захворіти на цю хворобу.

Близько 10% людей у світі є носіями гена HLA-B27. Однак це не означає, що вони обов’язково мають реактивний артрит. Так само як не всі пацієнти з реактивним артритом мають ген HLA-B27.

У багатьох людей із геном HLA-B27 хвороба не розвивається навіть після зараження однією з вищезгаданих інфекцій. Це дозволяє припустити, що у розвитку реактивного артриту можуть відігравати роль додаткові генетичні, екологічні та/або імунологічні фактори.

Симптоми

Запалення суглобів зазвичай починається через 1-4 тижні після зараження інфекцією. Характерними симптомами реактивного артриту є:

  • болючі та опухлі суглоби, зазвичай у кісточках або колінах;
  • біль у сухожиллях, наприклад, у задній частині п’яти;
  • «ковбасоподібний» набряк пальців ніг або рук;
  • опухлі, болючі, червоні очі, часто зі слизовими виділеннями (кон’юнктивіт);
  • сильна незрозуміла втома.

Хворий помічає, що його коліна, кісточки або пальці ніг стають опухлими, скутими та болючими під час руху. Ознаки можуть виникнути раптово або поступово з’являтися протягом декількох днів.

Найчастіше зустрічається реактивний артрит суглобів стопи, гомілки та коліна. Симптоми зазвичай виникають у невеликій кількості суглобів (не більше трьох). У деяких випадках реактивний артрит вражає кульшовий суглоб і рухливі з’єднання пальців, зап’ястя та ліктя.

Хвороба також може викликати запалення сухожиль навколо суглобів (тендиніт), наприклад, ахіллового сухожилля, яке проходить по задній частині кісточки, або підошовної фасції на підошві стопи в місці її прикріплення до п’яти. При одночасному ураженні суглобів та сухожиль, хворий може виявити загальний набряк одного або кількох пальців ноги чи руки. Це часто називають «ковбасоподібним» пальцем або дактилітом. У людей із реактивним артритом також може виникати кон’юнктивіт (запалення слизової оболонки ока).

Біль у суглобах та набряк є основними ознаками реактивного артриту. Однак хвороба може викликати й інші симптоми, такі як:

  • лускатий висип на руках або ногах;
  • виразки у роті;
  • печіння та іноді виділення при сечовипусканні, які спричинені запаленням уретри (уретрит);
  • хвороблива висипка на голівці статевого члена;
  • втрата ваги;
  • висока температура.

Діагностика реактивного артриту

Діагноз реактивного артриту ставиться на підставі виявлення характерних симптомів, докладного анамнезу пацієнта, ретельного клінічного обстеження та низки спеціалізованих досліджень, включаючи аналізи крові та суглобової рідини, а також інструментальні методи.

Перед постановкою діагнозу лікар розпитує пацієнта про симптоми та недавню інфекцію, яка може бути пов’язана із запаленням у суглобах. Він оглядає суглоби, особливо колінний і гомілковостопний, на наявність видимих проявів, таких як біль та набряк.

Якщо у пацієнта відзначається почервоніння та болючість очей або нечіткий зір, його направляють до окуліста (офтальмолога). Він визначає, чи ці симптоми викликані кон’юнктивітом або більш серйозним захворюванням очей, таким як запалення райдужної оболонки (ірит або передній увеїт).

Лабораторні дослідження

Які аналізи здати на реактивний артрит? Специфічного дослідження, що підтверджує захворювання, немає. Лікар може призначити аналіз крові, сечі та калу, взяти мазки з горла, статевого члена чи піхви, щоб перевірити наявність ознак запалення чи інфекції.

При підозрі на реактивний артрит аналізи крові можуть виявити певні ознаки хвороби, зокрема:

  • генетичний маркер HLA-B27 — пов’язаний зі спондилоартропатіями, включаючи реактивний артрит. Але не у кожної людини, яка має цей маркер, розвивається хвороба;
  • присутність бактерій, які можуть викликати запалення — оскільки симптоми реактивного артриту часто не виявляються доти, доки людина не одужає від інфекції, ознаки цієї інфекції на момент діагностики можуть бути відсутніми. Якщо у пацієнта була гостра діарея за 1-6 тижнів до появи симптомів та позитивний результат аналізу на Salmonella, Shigella, Campylobacter чи Yersinia, то це ймовірний показник постентерального реактивного артриту;
  • швидкість осідання еритроцитів — підвищена швидкість свідчить про наявність запалення, але не дозволяє відрізнити хвороби, які спричиняють запальний процес. Показник підвищений під час гострої стадії реактивного артриту і, зазвичай, у нормі при хронічній формі цього стану.

Аналізи крові можуть виявити певні показники, пов’язані з іншими захворюваннями, які мають схожі симптоми реактивного артриту. Наприклад, ревматоїдний артрит, при якому виявляється ревматоїдний фактор або специфічні антитіла до циклічного цитрулінового пептиду (АЦЦП), а також вовчак, пов’язаний з антинуклеарними антитілами.

Крім цього, лікар може перевірити рідину у суглобах. Дослідження синовіальної рідини проводять, щоб переконатися в наявності/відсутності інфекції в суглобі, оцінити ступінь запалення та виключити інші стани, такі як подагра.

Інструментальні дослідження

Для діагностики хвороби лікар також використовує спеціальні методи візуалізації. Рентген при реактивному артриті може виявити відмітні ознаки спондилоартропатій, включаючи запалення крижово-клубових суглобів (сакроілеїт). Рентгенологічне дослідження також може виключити інші схожі стани.

Важливо відмітити, що для розвитку типових рентгенологічних змін можуть знадобитися місяці, тому при гострих станах рентген може виявитися безрезультатним. Ефективні методи візуалізації, які можуть бути використані у цьому випадку, включають комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ) або ультразвук. Ці передові візуалізуючі дослідження більш корисні для виявлення ранніх або гострих змін.

Як лікувати реактивний артрит

Специфічних ліків проти цієї хвороби немає. Тому метою лікування реактивного артриту є усунення інфекції та купірування симптомів.

Який лікар лікує реактивний артрит? Лікування може вимагати скоординованих зусиль групи фахівців — сімейного лікаря, ревматолога, ортопеда, офтальмолога, дерматолога, уролога, гінеколога та інших медичних працівників.

Медикаментозна терапія

Препарати для лікування реактивного артриту включають:

  • нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — Ібупрофен, Диклофенак, Напроксен або Аспірин допомагають звести до мінімуму запалення та суглобовий біль;
  • кортикостероїди — якщо хворому не стає краще при прийомі нестероїдних протизапальних засобів, йому призначають ін’єкції кортикостероїдів Гідрокортизон, Преднізолон в уражені суглоби або навколо сухожиль. Місцеві кортикостероїди, зазвичай у вигляді мазі або крему, наносять на шкіру для зменшення запалення та прискорення одужання. Додаткове лікування системними кортикостероїдами (приймаються внутрішньо) може бути призначене, якщо у пацієнта сильний біль або набряк суглобів;
  • хворобомодифікуючі антиревматичні препарати (ХМАРП) — якщо симптоми реактивного артриту не покращуються при лікуванні НПЗП або кортикостероїдами, можуть бути рекомендовані протиревматичні препарати, які модифікують хворобу (ХМАРП), наприклад, Сульфасалазин або Метотрексат;
  • біопрепарати — якщо запалення та набряк суглобів не проходять, призначають біологічні препарати, які перешкоджають дії фактора некрозу пухлини (ФНП), інгібітори або блокатори ФНП: етанерцепт Енбрел, Брензіс, інфліксимаб, Хадліма, голімумаб Сімпоні;
  • антибактеріальні препарати — використовуються для лікування активної генітальної інфекції. Для більшості гострих кишкових інфекцій антибіотики не потрібні. Немає доказів, що стандартні схеми антибіотикотерапії покращують або скорочують перебіг реактивного артриту. Дослідження користі тривалої антибактеріальної терапії були непослідовними та непереконливими, і в медичній літературі існують розбіжності щодо її загальної цінності. Однак доведено, що хламідійно-індукований реактивний артрит може реагувати на тривале (6 місяців) введення комбінації антибіотиків.

Кон’юнктивіт часто лікують очними краплями чи мазями. При тяжких запальних захворюваннях очей, таких як ірит або увеїт, можуть знадобитися краплі для очей з кортикостероїдами Гідрокортизон.

Хоча ці методи лікування можуть полегшити прояви реактивного артриту, вони не скорочують тривалість хвороби. Базисні протизапальні препарати часто призначають при персистуючих симптомах, що тривають понад 3-6 місяців, щоб уникнути побічних ефектів стероїдів при тривалому застосуванні.

Фізіотерапія

Для збереження або покращення функції суглобів при реактивному артриті використовуються фізичні вправи на зміцнення м’язів та збільшення діапазону рухів. Ці методи допоможуть наростити м’язи навколо суглобів, що посилить їхню підтримку, підвищить гнучкість та зменшить скутість.

Для отримання конкретних рекомендацій лікар може направити пацієнта до фізіотерапевта або ерготерапевта. Фізіотерапевт покаже вправи для зміцнення м’язів, які підтримують суглоби. Ерготерапевт допоможе знайти способи зупинити посилення болю та покаже, як працювати чи виконувати завдання, не надто навантажуючи суглоби. Фахівці можуть порекомендувати допоміжні засоби та пристрої: фіксатори для рук, підп’ятники та подушечки для взуття.

Дієта

Для поліпшення загального стану хворого важливе правильне збалансоване харчування. Дієтичні рекомендації для людей з реактивним артритом включають:

  • вживання продуктів, багатих на антиоксиданти та протизапальні сполуки — ягоди, листова зелень, жирна риба, насіння, горіхи та оливкова олія;
  • уникнення продуктів, які провокують запалення та посилюють симптоми — напої з цукром, рафіновані вуглеводи, насичені та трансжири;
  • вживання пробіотиків — це корисні бактерії, які допомагають відновити баланс кишкових бактерій та зменшити запалення. До продуктів, багатих на пробіотики, відносяться йогурт, кефір, квашена капуста;
  • гідратація — вживання води та інших рідин допоможе зберегти синовіальну рідину в суглобах та зменшити запалення.

Що стосується зв’язку між реактивним артритом та алкоголем, то дослідження на цю тему обмежені. Однак деякі з них показують, що вживання спиртних напоїв може посилювати симптоми запалення.

Одне з можливих пояснень полягає в тому, що алкоголь має переважну дію на імунну систему. Це означає, що при вживанні спиртного організм менш здатний боротися з основною інфекцією, що викликає симптоми реактивного артриту. Також алкоголь може викликати зневоднення, що посилює біль та скутість у суглобах. Крім цього, вживання спиртних напоїв не рекомендується людям з реактивним артритом або будь-яким іншим запальним захворюванням, оскільки це може стати на заваді прийому ліків та посилити симптоми.

Додаткові та альтернативні методи лікування

Крім призначеного лікування існує кілька заходів, які можна вжити самостійно. При реактивному артриті важливо залишатися фізично активним, для цього можна спробувати:

  • плавання в басейні з підігрівом — дозволяє тренуватися, поки вода підтримує вагу тіла;
  • вправи на розтяжку — допомагають зберегти м’язи та сухожилля, які підтримують суглоб, сильними та еластичними.

Полегшити болючі симптоми при реактивному артриті можна за допомогою альтернативних методів, таких як акупунктура і масаж. Також при болях у суглобах та набряках можуть допомогти пакети з льодом та грілки. Важливо лише захистити свою шкіру, обгорнувши пакет тканиною.

Для холодових процедур можна використовувати пакет із льодом або замороженими овочами, загорнутий у вологий рушник. Слід помістити його на уражений суглоб на 10-20 хвилин. Потрібно періодично перевіряти колір шкіри під пакетом. Область має бути рожевою і не мати синього відтінку. Пакет із льодом можна прикладати кожні дві години.

Теплові процедури можуть бути корисними при болях та напрузі м’язів навколо суглоба. Для цього можна використовувати мішечок з пшеницею, підігрітий у мікрохвильовій печі, або грілку, обгорнуту сухим рушником. Необхідно прикладати їх на болючу область протягом 20 хвилин. Якщо вони здаються занадто гарячими, слід помістити додатковий рушник між грілкою та шкірою.

Деякі пацієнти стверджують, що екстракт шипшини, жирні кислоти Омега-3, Глюкозамін та Хондроїтин знижують потребу у протизапальних препаратах при реактивному артриті. Конкретні дослідження щодо їх ефективності не проводилися. Але відомо, що ці добавки здатні підтримувати імунну систему.

Для одужання важливим є гарний нічний сон і повне розслаблення. Якщо хворому важко заснути, йому можуть допомогти техніки релаксації, такі як дихальні вправи або медитація. Правильний відхід до сну також допоможе людині відчути себе краще. Слід лягати спати раніше, за годину до сну прийняти теплу ванну і розслабитися. У цей час необхідно уникати використання комп’ютера, телефону або телевізора, оскільки вони можуть порушити сон.

Профілактика реактивного артриту

Рекомендації щодо зниження ризику зараження інфекціями:

  • уникати тісного контакту з інфікованими людьми;
  • регулярно мити руки та носити з собою невеликий флакон антибактеріального гелю для рук;
  • тримати ротову порожнину в чистоті, регулярно чистити зуби;
  • кинути палити;
  • стежити за тим, щоб їжа зберігалася та готувалася належним чином;
  • утримувати свій будинок у чистоті та гігієні, особливо на кухні, у ванній кімнаті та туалеті.

Прогноз

Більшість пацієнтів з реактивним артритом має легкий перебіг хвороби, яка проходить спонтанно та ніколи не повертається. В інших людей захворювання періодично викликає болючі симптоми, які зберігаються протягом кількох місяців, а потім повністю зникають.

У деяких випадках хвороба має персистуючий характер. Приблизно кожен п’ятий хворий потребує тривалого лікування, оскільки його стан не покращується або захворювання повертається. У таких пацієнтів реактивний артрит може перерости в аксіальний спондилоартрит або інші спондилоартропатії.