Українська мова: займенник

Займенник. Окрема тема, яка заслуговує на увагу в окремій статті.

Знайомимося з усіма займенниками, щоб якісно і активно готуватись до ЗНО!

Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на предмети, озна­ки або кількість, не називаючи їх. Займенники співвідносяться з певними іменниками, прикметниками, числівниками, тому, подібно до цих частин мови, відповідають на питання: хто? що? який? чий? котрий? скільки?.

Займенники поділяють на такі розряди за значенням:

я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони

себе (відсутня форма Н.в.)

мій, твій, свій, наш, ваш, його, її, їх, їхній

той, цей, такий, стільки

хто? що? який? чий? котрий? скільки?

хто, що, який, чий, котрий, скільки

весь (увесь), всякий (всяк), кожний (кожен), жодний (жо­ден ), інший, сам, самий

дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, абиякий, абихто, абищо, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-чий, котрийсь, скільки-небудь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, невідь-хто, невідь-що

ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки

Морфологічні ознаки. Усі займенники змінюються за відмінками, а співвідносні з прикметниками можуть мати ознаки роду й числа.

він, котрий, мій, анічий, наш

вона, котра, моя, анічия, наша

воно, котре, моє, анічиє, наше

весь, вся, все

(на)кому, на кім

твого

твоєму

твій (твого)

твоїм

(на)твоєму, твоїм

Синтаксичні ознаки. У реченні займенники виступають тими самими членами речення, що й іменник, прикметник, числівник, з яким во­ни співвідносяться: Так ніхто не кохав. Незнаний нам початок і кінець. Моя любов чолом сягала неба.

Зверніть увагу! Слово що може виступати в складнопідрядному реченні в ролі займенника (як сполучне слово) і в ролі сполучника. Займенник що в реченні відповідає на питання, виконує синтаксичну роль і може бу­ти замінений на займенник який або інше повнозначне слово. Сполучник що не відповідає на питання, не є членом речення і не може бути заміне­ний на повнозначне слово.

Особові займенники

Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник вінзмінюється також за родами.

Я це повинен розповісти. Ти не можеш спитати? Ми вчора були у лісі.

Ви не забули про зустріч? Він підійшов. Вона добре грала на фотрепіано. Воно було дуже холодне.

Вони ще часто будуть згадувати подорож.

Відмінювання особових займенників відбувається за такою схемою:

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

§ 81. Розряди займенників за значенням

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:
особові, особово-вказівні, зворотний, присвійні, вказівні, означаль-
ні, питально-відносні, заперечні та неозначені.
1. До о с о б о в и х належать займенники я, ми (1-ша
особа), ти, ви (2-га особа).
Займенники я, ми вказують на особу мовця, ти, ви —- на
особу співрозмовника або адресата мовлення. Займенники 1-ї
і 2-ї осіб становлять центр функціональної категорії персональ-
ності: вони вказують тільки на людей, наприклад: Надходить
пароплав. Зигзагами хисткими Огні відбилися у чорній гли-
бині. Я знову вгадую: приїдеш ти чи ні? — /марно людську
тьму прорізую очима (Рил.).
Співвіднесення займенників 1-ї і 2-ї особи з іменниками —
назвами неосіб можливе лише за умови їх персоніфікації, на-
приклад: Хоч як звели тебе гермокопіди І несмак архітек-
торів-нездар, І всюди прослід залишив пожар, — Ти [Київ]
все стоїш, веселий, ясновидий. І недаремно вихваляють гіди
Красу твою, твій найдорожчий дар (Зер.).
2. До о с о б о в о – в к а з і в н и х належать займенники
він, вона воно, вони. Ці займенники вказують: 1) на особу,
200наприклад: У теплі дні збирання винограду її він стрів, на
мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як
сад, і радісна, як сміх. І він спитав: — Яку б найти прина-
ду, Щоб привернуть тебе до рук моїх? Вона ж йому: —
Світи щодня лампаду Кіпріді добрій… (Рил.); 2) на предмет,
наприклад: Була весна весела, щедра мила, Промінням гра-
ла, сипала квітки. Вона летіла хутко, мов стокрила, За
нею вслід співучії пташки! (Л. У.). Подвійна заміщувально-
вказівна функція дає можливість кваліфікувати займенники він,
вона, воно, вони як предметно-особові.
3. З в о р о т н и й займенник себе вказує на відношення
виконавця (суб’єкта) дії до самого себе, наприклад: Хлопець
переміг себе й посміхнувся; Роздуваючи ніздрі, як козуля,
дівчинка жадібно втягувала в себе хвилюючий, солодкий
дух гарячого жита (О. Д.).
4. П р и с в і й н і займенники вказують на належність
предмета особі: мій, наш — першій особі; твій, ваш — другій
особі; свій — будь-якій особі, що є суб’єктом дії (Я записую
свій план; Ти записуєш свій план; Він свій план; Вони записують свій план). Вказівка на належність
3-й особі виражається формою родового відмінка предметно-
особового займенника його (її, їх) (його книжка, її вірш, їх
пісня). Крім того, в українській мові вживається присвійний
займенник їхній (їхня, їхнє, їхні), співвідносний з 3-ю осо-
бою, наприклад: Усі вони, наче живі, вставали поволі в моїй
уяві — хазяїн, хазяйка і їхні діти (Коц.).
5. В к а з і в н і займенники вказують на предмети, озна-
ки предметів, їх кількість. До цього розряду належать: цей (оцей),
той (отой), такий (отакий), стільки. Наприклад: Тільки
весною цього року я побував у Солоницях (См.); Мар’ян вско-
чив у човен і навстоячки подався на той берег (Ст.).
Займенник такий вказує на узагальнену ознаку. Це зна-
чення особливо виразно виявляється в тих випадках, коли
він виступає у специфічній анафоричній функції, яка полягає
в тому, що вказівка на ознаку предмета ґрунтується на уза-
гальненні тих або інших ознак предметів, ситуацій, відобра-
жених у попередній частині тексту. Наприклад: Реве та
стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу
верби гне високі, Горами хвилю підійма… Ще треті півні
не співали. Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю переклика-
201лись, Та ясен раз у раз скрипів. В таку добу під горою,
Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає
(Т. Ш.); Перебендя старий, сліпий, — Хто його не знає?
він усюди вештається Та на кобзі грає. А хто грає, того
знають І дякують люде: Він їм тугу розганяє, Хоть сам
світом нудить… Отакий-то Перебендя, Старий та хи-
мерний! (Т. Ш.).
Займенник такий виконує також підсилювально-видільну
функцію, виступаючи засобом увиразнення іншої конкретної
ознаки. Наприклад: Лан довгий такий та широкий дуже,
що оком зіздріти не можна (Стеф.).
Займенник стільки виражає тотожність кількості, названої
раніше, наприклад: Ми відпочивали два тижні. Стільки ж
ішли дощі.
Одна з характерних особливостей вказівних займенників
полягає в тому, що вони виражають значеннєве протиставлен-
ня «ближній/віддалений від мовця (у просторі або часі)», на-
приклад: цей клас — той клас; цього дня — того дня.
6. О з н а ч а л ь н і займенники сам, самий, весь <увесь),
всякий, кожний <кожен), інший узагальнено вказують на
ознаки предметів.
Займенники сам, самий характеризуються низкою значень,
пов’язаних із підсилювально-видільною функцією. Поєднуючись
з іменниками — назвами істот, займенник сам вказує на вико-
нання дії суб’єктом самостійно, без сторонньої допомоги, напри-
клад: Зараз дощ. Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал,
коли дощ перестане (Коц.); Коні під ними самі перейшли на
рись (Гонч.), Окремий варіант підсилювально-видільної функції
реалізується в логічному або емоційно-експресивному наголо-
шенні на суб’єкті або об’єкті дії чи стану, наприклад: Від років
лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки
на ньому (Ст.); Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро (Тич.).
Аналізовані займенники виступають також у значенні «один,
самотній», наприклад: Любив бродить у полі сам і слухать
коників і птиць смуглявий хлопчик… (Сос); Ніколи Ані по-
грається з дітьми, Ані побігає, самий Один-однісінький,
бувало, сидить собі у бур’яні (Т. Ш.).
Займенник весь <увесь) указує на повне охоплення предмета
або кількох однотипних предметів дією чи ознакою, наприклад:
Від усієї картини віє чимось пісенним (Довж.); Він знає всі
202вісім вітрів, як братів рідних, розуміє мову неба і моря (Коц.).
Вичерпне охоплення предметів, явищ, понять особливо виразне у
випадках субстантивації займенника весь, наприклад: Як я люб-
лю оці години праці, Коли усе навколо затиха (Л. У.).
Займенники кожний (кожен), всякий (всяк) дуже близькі
за значенням: вони вказують на те, що виділюваний з певної
сукупності предмет має яку-небудь ознаку, спільну з іншими
предметами сукупності, наприклад: їв кожнім колосі тяжкім
весняне сонце й майський грім, і літній дощ, і ночі сині
(Рил.); Усякий кулик до свого озера привик (Ном.). Займен-
ник всякий виступає також у значенні «різний, будь-який»,
наприклад: Звуки теж бувають всякі — тільки треба вміти
їх слухати (См.); Тепліше стає на серці, коли бачиш, що
ти не цілком одинокий на світі, що є добрі, сердечні люди,
які без всякого власного інтересу дбають про тебе (Коц.).
Займенник інший має значення «не цей, не той, протилеж-
ний чому-небудь», тобто вказує на відмінність одного предмета
(предметів) від подібних до нього, наприклад: Що вік, то інший
світ (Ном.); Вітер потроху перелягає, шамотить над хви-
лями, що котяться одна за одною й котяться, і починає
дмухати зовсім з іншого боку (Ян.).
7. П и т а л ь н о – в і д н о с н і займенники вживаються
для оформлення запитання про осіб (хто) або предмети (що),
про ознаки, якості чи приналежність предмета (який, кот-
рий), а в структурі складнопідрядного речення пов’язують
підрядне речення з головним як сполучні слова. Наприклад:
/ хто нам допоможе? Єдиний у трьох лицях? Кому я кину
квітку, прекрасну, як зорю? Ми з Музою — ми дві — дві
жінки — де наш лицар?! Ось Муза продиктує, а я його
створю (Кост.); Чується… Шум океану, Луною котрого ця
річка воркоче (Рил.).
Питальні займенники Відносні займенники
1. А хто ж там за го- 1. Хто хоче щастя за-
ловних мисливців? — за- знати, той повинен свій
питав Микола Іванович край шанувати (Нар. тв.).
(О. В.). 2. Сонце ховалось за межи-
2. Котра з сих двох нам гірський бір, котрий од
судиться дорога? (Л. У.). того став ще чорніший
(Н.-Лев.).
203Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий
можуть вказувати на невизначену особу, предмет або якість,
наприклад: Василь Іванович зразу зупинився, мов його хто
сіпнув за полу (Вас); Анакреонт старіший був над тебе
В той час, коли складав веселі оди. От якби нам хто за-
співав котру! (Л. У.).
8. З а п е р е ч н і займенники ніхто, ніщо, ніякий,
нічий, нікотрий, ніскільки, жодний <жоден) указують на
відсутність предметів, ознак, кількостей. Вони виступають дру-
гим запереченням у реченні з присудком, ужитим із запереч-
ною часткою не, наприклад: Ніщо не віщувало дощу (Скл.);
Ніяке дитяче товариство хлопця не приваблювало, най-
кращою розвагою для нього було приходити з батьком у
цех (Ваш).
Заперечні займенники, утворені від питальних за допомогою
частки ні (ані), виражають ті самі значення щодо осіб, пред-
метів, ознак, кількостей і порядку, але в заперечній формі.
Відмінність у формі вираження відношень до осіб, предметів,
їх ознак і кількостей у питальних, відносних і заперечних за-
йменниках виявляється в тому, що перші вживаються в пи-
тальних реченнях, другі — в розповідних, стверджувальних, а
треті — в заперечних.
9. Н е о з н а ч е н і займенники утворюються від питаль-
но-відносних за допомогою формантів аби-, де-, будь-, не-
будь-, казна-, хтозна-, -сь і вказують на невизначеність
особи, предмета, якості чи кількісного вияву. До цього розряду
належать такі займенники: абихто, абищо, будь-хто, будь-
що, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто,
казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось; аби-
який, будь-який, деякий, дечий, який-небудь, чий-не-
будь, казна-який, хтозна-який, хтозна-чий, якийсь,
чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, кот-
рийсь, котрий-небудь. Наприклад: Тихо й безлюдно, а од-
нак я щось там чую, поза своєю стіною (Коц.); Крізь пеле-
ну туману виступали якісь невиразні силуети (Панч); По-
бить, то й абихто знайдеться, — от інше діло пожалу-
вать! (Ном.); У хаті хазяйській годинник пробив скількись
(Гол.); Цей дріт приносить телеграми. Хтозна з якої да-
лини (Рил.).

МЕНЮ

• Науки
  • Мовознавство
  • Літературознавство
  • Психологія
  • Історія
  • Культурологія
  • Літературознавчі статті та праці
  • Мовознавчі праці
  • Педагогічні праці
  • Наукові роботи (дипломні, реферати та ін.)

  Нові записи

  • Початок Європи : Епоха Великого Переселення Народів
  • Історія Шумерів і падіння Аккадської Імперії
  • Ядерна зброя: виникнення, розвиток та сучасний стан
  • 245 днів війни в Україні на анімованій карті
  • Висадка в Нормандії: Операція, що змінила хід Другої світової війни
  • Як нацисти втікали в Аргентину після Другої світової війни?
  • Історія Тайваню. Чому він такий важливий для США та Китаю?
  • Велика Британія та її колонії: історія захоплення світу (Перша частина)
  • Арабо-Ізраїльські війни: Битва за виживання
  • Історія України: Український шлях до незалежності

  Літературне місто – це унікальна онлайнова бібліотека та освітній ресурс одночасно! Тут ви знайдете навчальні матеріли, літературу та книжки, що допоможуть вам у навчанні та викладанні. На Літмісті широко представлені матеріали по мовознавству, які ви не знайдете в інших бібліотеках.

  Вам допоможе велика колекція матеріалів з літературознавства, а також з психології – практичної та теоретичної. У нашій електронній бібліотеці ви знайдете багато художніх творів українських і не тільки авторів.

  Ексклюзивний підбір матеріалів з культурології, історії України і не тільки стануть в нагоді як студенту, так і викладачу. Окрім того, тут ви знайдете багато періодичних видань та наукових робіт, серед яких тільки ексклюзивні та якісні. Також до вашої уваги рубрика Это интересно! Електронна бібліотека Літературне місто завжди рада допомогти!