Скільки звуків у словах: мова, яблуко, ялина, тобто?

Скільки звуків у слові мову?
Скільки звуків в слові яблуко?
Скільки звуків у слові ялина?
Скільки звуків у слові?

Відповідно до законів фонетики, голосні е, е, ю, я, і на початку слова позначають два звуки, тому в словах мова, яблуко на один звук більше, ніж кількість букв — [йазык]- 5 звуків, [йаблоко] — 7 звуків. У словах ялина, є початкова голосна е теж позначає два звуки, але при цьому буква м’який знак звука не позначає, тому кількість звуків і букв однакова: [йэл`]- 3 букви і 3 звуку, [йэс’т`]- 4 літери, 4 звуку.

Ще зі шкільної лави, з уроків російської мови в школі кожному повинно бути відомо, що в російському алфавіті є голосні букви, які позначають два звуки. У наведених у питанні словах «мова», «яблуко», «ялина» і в слові «є» саме ті букви і присутні. Першими літерами у словах стоять голосні «я» і «е», які позначають по два звуки «ї» і «а», а також «ї» і «е» відповідно. Ось і виходить, що в перших двох словах всього 5 звуків (слово «мова») і 7 звуків (слово «яблуко»). У другій парі слів та ж ситуація з першими голосними, ось тільки м’який знак звуку не має, в результаті в слові «ялина» всього 3 звуку в слові «є» всього 4 звуку.

Кількість звуків у цих словах підрахувати зовсім неважко. мова — 4 літери, але звуків 5, оскільки буква я на початку слова позначає 2 звуки. яблуко — за тим же правилом виходить 6 букв і 7 звуків. ялина — 3 літери та звуку теж 3, хоча буква е на початку слова так само дає 2 звуку, то м’який знак звуку власного звуку. є — за тим же принципом отримуємо 4 звуку.

При визначенні кількості звуків у словах слід враховувати, що деякі літери на початку слова дають 2 звуку. Всі наведені в питанні слова якраз підпадають в цю групу, так як починаються з букв я, є. А ще м’який знак звуку не має, він передає м’якість попередньому приголосному звуку. Наперед зазначу, що в наведеній мною транскрипції вказаний [j], який ще позначається як [й], хоч позначення і різні, але звук, який позначають один. Так як [j] — це м’який, зберегли палатальний звук, то і вказуємо його м’якість як [j’]. Мова [j азык] — 4 літери, 5 звуків. Яблуко [j аблака] — 6 букв, 7 звуків. Ялина [j ел`]- 3 букви і 3 звуку. Початкова літера е дає 2 звуку [j е]. М’який знак звуку не має, а тільки передає м’якість. Є [j эс’т`]- 4 літери, 4 звуку.

Розберемося про порядку зі словами мову, яблуко, ялина, є, і з’ясуємо скільки в цих словах звуків. Слово «МОВА» відноситься до імені іменника чоловічого роду і знаходиться в однині. Слово складається з чотирьох букв і має п’ять звуків (ЙАЗЫК). Слово «ЯБЛУКО» відноситься до імені іменника середнього роду і знаходиться в однині. Це слово складається з шести букв і семи звуків (ЙАБЛАКА). Слово «ЯЛИНА», є іменником жіночого роду і знаходиться в однині. В даному слові три букви і три звуку (ЄЛЬСЬКИЙ університет). Слово «Є», є дієсловом недоконаного виду. В цьому слові є чотири букви і чотири звуку.

У всіх словах, запропонованих для аналізу звукового складу, є одна особливість, а саме: на початку слів знаходяться літери е, я, які в абсолютному початку слова позначають два звуки. У слові мова в наявності 4 букви і 5 звуків [й’а з и к]. У слові яблуко нарахуємо 6 букв і 7 звуків [й’а б л а к а]. В іменнику ялина в наявності 3 букви і 3 звуку, так як ь знак не позначає звука, але зате літера «е» компенсирут це, і в результаті ми маємо в цьому слові стільки ж звуків, скільки в ньому літер: [й’е л’]. У слові є бачимо 4 букви і порахуємо 4 звуку: [й’е є т’]. Аналогічна історія з ь і буквою е, як і в слові «ялина».

У слові «МОВА» 5 звуків, це досягається за рахунок гласною -Я, яка дає 2 звуку [й’] і [а], інші букви дають по 1 звуку; У слові «ЯБЛУКО» — аналогічно, та ж голосна -Я (тобто 7 звуків); У слові «Ялина» — буде 3 звуку, так як голосна -Е видає 2 звуку [й’] і [е], але Ь-знак його взагалі не має; У слові «Є» — пояснюється аналогічно попереднього слова ЯЛИНА (тобто 4 звуку).

У слові мову 5 звуків. Буква Я дає два звуку [й’] [і] Решта — з — [з] и — [и] до — [до] В слові Яблуко 7 звуків. Слово Яблуко розуміється так: Буква я дає два звуку [й’] [а] б — [б] л — [л] про — [ъ] до — [до] про — [ъ] Спрощена транскрипція, поширена в шкільній практиці: [й’аблака]. У слові Ялина 3 звуку. Літера Е дає два звуку — [й’] [е] л — [л’] ь — [–]

у слові мова 4 літери, а звуків 5, так як перша буква -я — і в неї два звуку( ю) є теж 4 букви і звуків 4 ( -ь — без зуку і перша -е — дає два звуку яблуко тут 6 букв і 7 звуків тому як перша стоїть літера -а — і у неї два звуку ель — три букви і звуків також 3 ( -ь — без звуку і перша -е — дає два звуку)

У слові мова п’ять звуків, так як буква я в цьому слові дає два звуку й і а. В слові яблуко сім звуків з тієї ж причини. У слові ялина три звуку, так як е дає два звуку й і е, а м’який знак сам по собі звуку не дає. З тих же причин у слові є чотири звуку.

Отже, в слові мову я чую 5 звуків(йазык), а букв всього 4. В слові яблуко я чую 7 звуків (йаблака), а букв всього 5. У слові ялина я чую 3 звуку (єль),а букв всього 3. У слові є я чую 4 звуку, а літери всього 4.

Звуковий аналіз слова щука

Звуковий аналіз слова щука в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова щука.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова щука – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова щука (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова щука дивись далі!

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова щука:

1. Щука
2. По складам: щу ́ –ка (2 склади; наголос на 1-му складі).
3. [ шчу ́ ка ]

[ ш ] – приголосний, глухий парний, твердий парний
[ ч ]– приголосний, глухий парний, твердий парний

к [ к ] – приголосний, глухий парний, твердий непарний (правило E )

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

На початку слова
У середині та в кінці слова після голосного звука
Після апострофа
Після м’якого знака

Приголосні звуки:

[й] – завжди м’який;
[д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
Уподібнення за м’якістю:
- тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
- cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
- [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
- Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
  НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
- [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
- ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
- завжди позначає два звуки [шч]
- м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
- Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
  Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
  - с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
  - з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
  - з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
  - з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
  - з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
  - з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
  - з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
  - ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
  - ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
  - ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
  - ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
  - ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
  - ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
  - т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
  - т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
  - т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
  - т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
  - т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
    т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
  - Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
  - Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
    легко – [лехко],
    вогко – [вохко],
    нігті – [н’іхт’і],
    кігті – [к’іхт’і],
    дігтяр – [д’іхт’ар],
    дьогтю – [д’охт’у],
    бігцем – [б’іхцем].
    Ці слова потрібно запам’ятати.
  - Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.
  Правила поділу слова на склади в українській мові*
  1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
  2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
  3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
  4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
  5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
  6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
  7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
  8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

Скільки звуків у слові струмка