Моховинка: вирощування у відкритому ґрунті

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 20 серпня 2023 Опубліковано: 22 лютого 2019 Перша редакція: 22 грудня 2018 🕒 6 хвилин 👀 14566 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за моховинкою
• Рослина моховинка – опис
• Вирощування моховинки з насіння
  • Посів моховинки на розсаду
  • Коли та як садити моховинку в ґрунт
  • Як доглядати за моховинкою
  • Полив і підживлення моховинки
  • Шкідники та хвороби моховинки
  • Моховинка моховинкова (Sagina saginoides)
  • Моховинка лежача (Sagina procumbens)
  • Моховинка голковидна (Sagina subulata)

  Моховинка, або моховатка (лат. Sagina) – рід квіткових рослин родини Гвоздикові, що налічує 20-30 видів, які ростуть у північній півкулі, хоча деякі моховинки можуть зустрічатися й південніше.

  Латинська назва роду означає «корм»: один представник роду призначався для відгодівлі свиней.

  Посадка й догляд за моховинкою

  • Посадка: посів насіння на розсаду – в кінці березня або на початку квітня, пересадка сіянців у ґрунт – у середині травня.
  • Цвітіння: впродовж усього літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: суглинний і супіщаний.
  • Полив: регулярний, вечірній, бажано методом дощування. Після висадки саджанців у ґрунт – щоденний, але щойно вони приживуться, переходять на режим поливу 2-3 рази на тиждень.
  • Підживлення: азотним добривом – напровесні та на початку літа, фосфорним і калійним – напровесні, влітку і восени.
  • Розмноження: насінням, дернинами.
  • Хвороби: грибкові інфекції.
  • Шкідники: попелиця.

  Рослина моховинка – опис

  Моховинки – низькі трав’янисті однорічники або багаторічники заввишки до 20 см із висхідними, прямостоячими або лежачими стеблами, що утворюють дернинки. На стеблах розташоване вузьколінійне листя завширшки до 1,5 мм, що зростається біля основи в коротку піхву. Дрібні білі двостатеві квітки діаметром до 10 мм, поодинокі або зібрані в малоквіткове суцвіття, розташоване на довгих квітконіжках. Плід моховинки – довгаста коробочка з ниркоподібним насінням.

  Найчастіше в культурі вирощується моховинка голкоподібна, або ірландський мох. Саме посадку та догляд за моховинкою голкоподібною і покладено в основу цієї статті.

  Вирощування моховинки з насіння

  Посів моховинки на розсаду

  Вирощується моховинка з насіння, яке можна придбати в садовому павільйоні або квітковій крамниці. Сіють його в кінці березня або на початку квітня поверх покладеного в контейнери вологого субстрату, що складається з рівних частин листової та дернової землі. Накривають посіви плівкою і поміщають під яскраве, але розсіяне світло. При температурі 25 ˚C сходи з’являються вже за тиждень, і тільки коли розсада моховинки голкоподібної почне проростати масово, можна буде зняти з посівів плівку.

  Коли маленькі зелені голки перетворяться на пучки яскравих зелених щетинок, сіянці пікірують у просторіший посуд або розсаджують по окремих горщиках.

  Коли та як садити моховинку в ґрунт

  У відкритий ґрунт розсаду моховинки висаджують у травні, коли встановиться тепла погода й добре прогріється ґрунт. Найкраще місце для моховинки – відкрита сонячна ділянка, хоча росте ірландський мох і в затінку, але тоді він утворює менш густі і не такі щільні подушки. Ґрунт моховинка воліє суглинний або супіщаний.

  У важкий ґрунт перед посадкою сіянців потрібно внести під перекопування пісок. Якщо ж ґрунт підходить для вирощування моховинки, слід обов’язково добре розпушити його на глибину 10 см, видалити бур’яни й рослинні залишки попередньої культури та розрівняти поверхню ділянки.

  Сіянці висаджують, дотримуючись між ними дистанції 5-10 см. Після посадки ділянку поливають.

  Посів моховинки у відкритий ґрунт

  У місцевості з теплим кліматом немає сенсу витрачати час на вирощування розсади: насіння сіють просто в ґрунт. Посадка моховинки голкоподібної здійснюється під зиму: просто розсипте насіння по ділянці, намагаючись розподілити його рівномірно. Коли сніг навесні почне танути та насичувати ґрунт вологою, він втягне за собою насіння в землю якраз настільки, наскільки це потрібно. Перші сходи моховинки з’являться вже в середині весни.

  Догляд за моховинкою в саду

  Як доглядати за моховинкою

  Аби ваш газон з ірландського моху виглядав привабливо, вам доведеться за ним доглядати: поливати, підживлювати, а напередодні зими, якщо за прогнозами очікуються сильні морози при малій кількості снігу, вкривати газон ялиновим гіллям. Якщо зима буде морозною, але сніжною, укриття моховинці не знадобиться. Стрижки рослина не потребує.

  Полив і підживлення моховинки

  Основний догляд за моховинкою полягає в регулярному поливі. Перші два тижні після висадки сіянців у ґрунт полив газону має бути щоденним, але щойно розсада прийметься і зміцніє, полив скорочують: навіть у затяжну посуху моховинки поливають не частіше 2-3 разів на тиждень. Найбільше для зволоження газону з моховинки підходить метод дощування.

  І майте на увазі, що ірландський мох, що росте на відкритій ділянці, можна поливати тільки ввечері, інакше сонце спалить зелень.

  Для нормального росту та розвитку моховинку потрібно підживлювати. Необхідний особливо на першому році життя рослини сульфат амонію потрібно вносити в кількості 45 г/м² двічі за сезон: напровесні та на початку літа. Тричі на рік – напровесні, влітку й восени – ґрунт на ділянці удобрюють суперфосфатом із розрахунку 16 г/м². Стимулюючим швидкий ріст пагонів і розвиток стійкості до холодів калієм ділянку теж удобрюють тричі за сезон із розрахунку 10 г/м².

  Шкідники та хвороби моховинки

  Від надмірного зволоження моховинку можуть уразити грибкові інфекції, яких можна позбутися за допомогою фунгіцидних препаратів. Однак передусім потрібно переглянути режим поливу, інакше можливий рецидив захворювання.

  Трапляються у моховинки проблеми й не пов’язані з інфекціями: при раптовому сильному похолоданні вона може вимерзнути, але якщо ви вчасно та в достатній кількості підживлювали рослину фосфатами, то це допоможе моховинці швидше адаптуватися до перепаду температур і не загинути.

  Вирощування моховинки на вологому глинистому ґрунті, перенасиченому азотними добривами, може привести до того, що рослина не засне та продовжуватиме розвиватися навіть під снігом, якщо він випав на ще теплий ґрунт. У результаті моховинка може випріти. У ґрунті з підвищеною кислотністю та надлишком фосфору, особливо при надмірному зволоженні ґрунту, рослина може потерпати від хлорозу: листя та стебла моховинки стає блідо-жовтим. Справитися з проблемою можна, обприскавши моховинку хелатом заліза. Зі шкідників моховинку може атакувати зелена попелиця, яку знищують розчином інсектициду.

  Види та сорти моховинки

  Моховинка моховинкова (Sagina saginoides)

  Або моховинка моховидна – повільно зростаюча ґрунтопокривна рослина зі стрижневою кореневою системою, що утворює килими зі щільних подушок. Притиснуті до землі пагони моховинки моховинкової вкриті дрібним світло-зеленим голкоподібним листям. Цвіте рослина на початку літа нечисленними білими квітками.

  Моховинка лежача (Sagina procumbens)

  Або моховинка мокрець – дуже поширена багаторічна рослина заввишки від 2 до 10 см із лежачими або трохи піднятими гіллястими стеблами, що легко вкорінюються у вузлах. Вузьколінійне, гостре, зрощене основами листя цього виду завдовжки від 2 до 10 і завширшки до 0,5 мм зібране в багатолисті розетки. Від пазух листя відходять генеративні та вегетативні пагони. Двостатеві, дрібні білі квіти розташовані на тонких довгих квітконіжках.

  Моховинка голковидна (Sagina subulata)

  Це вічнозелений багаторічник, який утворює схожі на мох невеликі, але густі подушки заввишки до 8 см. Стебла у рослини повзучі та гіллясті, листя дрібне й розташоване супротивно, квітки білі, діаметром до 5 мм. У культурі моховинка голковидна з 1881 року. Поряд з основним видом популярністю користуються різновиди рослини з жовтим листям.

  Моховинка в ландшафтному дизайні

  Дизайнери з успіхом використовують моховинки не тільки для створення газону, а й для рокаріїв, альпійських гірок, кам’янистих садів і об’ємних скульптур. Моховинка слугує чудовим тлом для одиночних цибулинних квітів – крокусів, гіацинтів, ірисів, нарцисів і тюльпанів.

  Висаджують моховинки як бордюр уздовж садових доріжок, між кам’яними плитами, засаджують ірландським мохом також схили, які важко косити технікою.

  Чистець: вирощування з насіння, види і сорти

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 09 лютого 2019 Перша редакція: 09 серпня 2017 🕒 7 хвилин 👀 15706 разів 💬 1 коментар

  • Посадка й догляд за чистцем
  • Квітка чистець – опис
  • Вирощування чистцю з насіння
    • Коли садити чистець
    • Як посадити чистець у саду
    • Як виростити чистець
    • Шкідники і хвороби чистцю
    • Чистець після цвітіння
    • Чистець шерстистий (Stachys lanata)
    • Однорічний чистець (Stachys annua)
    • Чистець лісовий (Stachys sylvatica)
    • Чистець болотяний (Stachys palustris)
    • Чистець великоквітковий (Stachys grandiflora)
    • Чистець лікарський (Stachys officinalis)

    Чистець (лат. Stachys), або стахіс – рід напівчагарників або трав’янистих багаторічників і однорічників родини Глухокропивові. «Стахіс» означає «колос»: саме так виглядають суцвіття чистцю. Батьківщина стахіса – Мала Азія й Балкани, звідки він поширився по Європі й Азії й урешті-решт став культурною рослиною.

    У роду понад 300 видів, що виростають сьогодні всюди, крім Нової Зеландії й Австралії. Вирощують чистець як декоративну й лікарську рослину.

    Посадка й догляд за чистцем

    • Цвітіння: у серпні близько 4 тижнів.
    • Посадка: посів насіння на розсаду на початку березня, висадка сіянців у відкритий ґрунт – у другій половині травня.
    • Освітлення: яскраве світло або притінок.
    • Ґрунт: вологоємні піщані й кам’янисті ґрунти лужної й нейтральної реакції.
    • Полив: регулярний, але помірний: поливають рослину тільки в посушливу пору, в звичайну погоду достатньо природних опадів.
    • Підживлення: двічі за сезон перепрілим компостом.
    • Підгортання: на самому початку цвітіння.
    • Розмноження: насінням, живцями, бульбами та поділом куща.
    • Шкідники та хвороби: рослина дуже стійка.

    Квітка чистець – опис

    Усі наземні частини стахіса вирізняються густим опушенням, зокрема листя, саме тому його називають «чистець – овечі вушка». У висоту стахіс сягає 1 м. Листя у нього супротивне, зубчасте або цільне, квітки бузкові, пурпурові, рожеві, жовті або білі, зібрані в несправжні кільця, що утворюють колосоподібні суцвіття. Плід чистцю – тригранний довгастий або яйцеподібний горішок.

    Вирощування чистцю з насіння

    Коли садити чистець

    Трава чистець розмножується насінням, бульбами, живцями та поділом куща. Насіння чистцю має високу прорісність. Його сіють у розсадний субстрат у кінці зими або на початку весни. Посіви поливають, накривають плівкою та поміщають у тепле місце. Сходи з’являються впродовж місяця, а після того, як у сіянців сформується перша пара листя, їх пікірують.

    Як посадити чистець у саду

    У другій половині травня, коли мине загроза поворотних заморозків, чистець із насіння висаджують у відкритий ґрунт. Найкраще місце для нього – сонячна ділянка або притінок, а до складу ґрунту рослина невимоглива: вона добре росте і на піщаних, і на кам’янистих ґрунтах нейтральної або лужної реакції. Єдина обов’язкова умова – висока вологоємність ґрунту.

    Ямки розташовують на відстані 15-20 см одна від одної, на дно кожної укладають дренажний матеріал – камінчики, гальку або жорсткий пісок, який зверху присипають шаром ґрунту з перегноєм. Потім сіянці разом із земляною грудкою перевалюють у ямки, а після закладення рясно поливають.

    Догляд за чистцем у саду

    Як виростити чистець

    Посадка чистцю і догляд за ним не трудомісткі. Вам потрібно буде регулярно поливати рослину, видаляти навколо неї бур’яни й розпушувати ґрунт, а на самому початку цвітіння підгорнути.

    Полив має бути помірним: не можна допускати застою вологи в корінні, тому рослину поливають тільки в посушливу пору, інакше чистець може скинути листя.

    Удобрюють чистець перепрілим компостом, який вносять у ґрунт один раз на сезон.

    Вирощування чистцю вимагає підрізування пагонів, що розповзаються за рамки ділянки, інакше рослина може захопити не призначені для неї території. Майте на увазі, що бур’ян чистець буде важко вивести, оскільки він легко розмножується самосівом. Щоб насіння не просипалося на землю і не проростало безконтрольно, обрізайте квіткові стебла в період утворення бутонів. Видаляти непоказні суцвіття потрібно ще й тому, що вони знижують декоративність клумби.

    На одному місці квіти чистцю можуть рости кілька років, однак із часом у середині розетки утворюється порожнина, тому один раз на 3-4 роки в центр куща підсаджують молоді розетки чистцю.

    Шкідники і хвороби чистцю

    Шкідники і хвороби уражають чистець украй рідко.

    Чистець після цвітіння

    Чистец многолетний хорошо переносит холода и требует укрытия только в очень холодную и бесснежную зиму: для защиты от морозов его накрывают еловым лапником. Но даже если чистец нормально перенесет холодную зиму, он может погибнуть весной от переувлажнения, если его корни будут долго находиться в талой воде. Учтите это при выборе места для стахиса.

    Види і сорти чистцю

    Чистець шерстистий (Stachys lanata)

    У культурі вирощується не так багато видів чистцю. Найчастіше на клумбах можна зустріти чистець шерстистий, або чистець вовняний, або чистець візантійський, або чистець «овечі вушка» (Stachys lanata = Stachys byzantiana). Родом ця рослина з Закавказзя, північно-західних районів Туреччини й Ірану та з півдня європейської частини Росії. Це кореневищна багаторічна рослина заввишки від 20 до 60 см із чотиригранними, прямостоячими і слабкооблистяними стеблами, товстим лопатчастим або довгасто-лінійним листям, звуженим до основи й густо опушеним білою повстю. Квітки у цього виду дрібні, бузкові або рожево-лілові, зібрані в щільні колосоподібні суцвіття. У культурі вид із 1782 року. Найвідомішим сортом виду є Сільвер Карпет – рослина заввишки всього 15 см, яка утворює щільний сріблястий килим.

    Однорічний чистець (Stachys annua)

    Поширений у Європі, Малій Азії й Західному Сибіру. Стебла у нього заввишки від 15 до 35 см, прості або гіллясті, знизу зазвичай голі, угорі коротко опушені. Нижнє листя городчасте, довгасте, біля основи клиноподібне, верхнє – гостре, пилчасте, ланцетне, сидяче. Білувато-жовтуваті квітки зібрані в довге колосоподібне суцвіття. Плід – горішок. Чистець однорічний є медоносом.

    Чистець лісовий (Stachys sylvatica)

    Виростає в природі в Туреччині, на Кавказі, в Європі, Середній Азії, Китаї та на території Росії. У висоту рослина сягає від 35 до 120 см. Стебла в неї прямі, висхідні, м’яковолосисті. Стеблові листки чистцю лісового черешкові, городчасто-пилчасті, загострені до верхівки, яйцеподібно-серцеподібні, а верхівкові – сидячі, довгасті, цілокраї, зверху світло-зелені, знизу сіро-зелені. Суцвіття довгі, шести-восьмиквіткові.

    Чистець болотяний (Stachys palustris)

    Або зміїна трава, поширений на всій території Європи, в районах Азії з помірним кліматом від Китаю до Ірану, в Туреччині, в Сибіру та європейської частини Росії. У висоту рослина сягає 120 см. Вона густо опушена шорсткими довгими волосинками. Нижні листки довгасті, гострі, округлі або серцеподібні біля основи, дрібнозубчасті по краях, а верхні – цілокраї, яйцеподібно-ланцетні, сидячі, довгозагострені. Колосовидні суцвіття складаються з 6-10 пурпурово-фіолетових квіток.

    Чистець великоквітковий (Stachys grandiflora)

    Зростає на Кавказі й у Малій Азії. Це багаторічна рослина заввишки від 20 до 30 см. Листя у неї довгочерешкове, серцеподібне або округле, городчасте по краю. Великі квітки зібрані в головчасті суцвіття й розташовані на безлистому квітконосі заввишки до 50 см. У цієї рослини кілька декоративних форм, наприклад:

    • альба – з білими квітками;
    • суперба – з квітками від рожевого до пурпурового забарвлення.

    Чистець лікарський (Stachys officinalis)

    Або буквиця лікарська є євразійським видом із широким ареалом проживання заввишки від 50 до 100 см із городчастим, продовгуватим, серцеподібним біля основи яйцеподібним листям. Прикореневі листки – довгочерешкові, верхні – майже сидячі. Колосоподібне суцвіття складається з пурпурових або темно-рожевих волосистих квіток.

    Окрім описаних видів, відомі також чистець пухнастий, альпійський, лавандолистий, прямий, вузьколистий, польовий, німецький, критський і багато інших.

    Властивості чистцю

    Серед видів чистцю є такі, що мають корисні властивості й використовуються якщо не в офіційній, то в народній медицині. Наприклад, чистець шерстистий не є фармакопейною рослиною, але його широко застосовують у народі, оскільки він має кардіотонічну, гіпотензивну, кровоспинну і спазмолітичну дію. А препарати з нього (відвар, настоянку або сухий екстракт) використовують для зниження артеріального тиску, при застудах, розладах нервової системи, туберкульозі, екземі, мастопатії, золотусі та інших хворобах.

    Чистець лісовий застосовується в гінекологічній і акушерській практиці як народною, так і офіційною медициною. Його препарати теж мають кровоспинну дію й застосовуються при маткових кровотечах будь-якої природи. Окрім того, препарати наземної частини стахіса мають протизапальний і ранозагоювальний ефект і використовуються для лікування екземи, геморою, гнійних ран, виразок, порізів. Чистець включають у збори, що поліпшують кровопостачання мозку, при лікуванні істерії, епілепсії та непритомності.

    Але, попри безліч цілющих властивостей, у чистцю є низка протипоказів. Його не можна застосовувати хворим на гепатит, нефрит, бронхіальну астму, гіпертонію, при стенокардії, судомах, а також вагітним, годувальницям і дітям. Протипоказаний чистець і тим, у кого спостерігається індивідуальна незносність цієї рослини.